П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11743/25
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
16 травня 2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.04.2025 року ВП №73219905 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що визначені судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов'язання виконані Управлінням в порядку, встановленому законодавством, та в межах повноважень, покладених на орган пенсійного фонду, а отже накладення штрафу згідно оспорюваної постанови відбулось необґрунтовано та за відсутності достатніх правових підстав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправною та скасував постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.04.2025 року ВП №73219905 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 гривень.
Проаналізувавши положення статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції виходив з того, що застосування заходу реагування у вигляді накладення на боржника штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
З огляду на те, що пенсійні виплати здійснюються органами пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має і виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України, суд першої інстанції визначив, що виплата на користь стягувача коштів не відбулась за незалежних від боржника причин та обставин, що виключає правові підстави для притягнення Управління до відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Разом з цим, з посиланням на приписи статті 139 КАС України та з огляду ту обставину, що ГУПФ України в Одеській області - позивач не виконує у спірних правовідносинах владні управлінські функції стосовно відповідача, а виступає як особа, яка подала позов на захист своїх прав та інтересів, в даній справі саме відповідач виступає суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції визначив, що на останнього покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,4 гривень.
В апеляційній скарзі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат, понесених у зв'язку із оплатою судового збору.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статей 132, 139 КАС України і помилково не враховано, що витрати суб'єкта владних повноважень на оплату судового збору не включаються до складу витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Наголошуючи на тому, що відповідно до приписів статті 4 КАС України, пунктів 1, 2, 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, головне управління Пенсійного фонду України є суб'єктом владних повноважень і його організаційна форма за позовом у цій справі не змінюється, апелянт наполягає на безпідставності відшкодування на користь Управління судового збору за рахунок органу державної виконавчої служби.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, предметом спору у цій справі є протиправність постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.04.2025 року ВП №73219905 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 гривень, винесеної у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду в адміністративній справі №420/12020/23.
Також, під час звернення із позовом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило оплату судового збору у розмірі 2422,4 гривень згідно платіжної інструкції від 25.04.2025 року №3479.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Апеляційний суд враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є боржником (стороною) виконавчого провадження №73219905 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11.09.2023 року судом в адміністративній справі №420/12020/23.
Одночасному врахуванню підлягає й те, що оспорюваною у вказаній справі була протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (суб'єкта владних повноважень) щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням щомісячної доплати у сумі 2000 гривень відповідно до постанови КМУ №713.
Як наслідок, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (суб'єкта владних повноважень) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.09.2022 року з урахуванням щомісячної доплати у сумі 2000 гривень відповідно до постанови КМУ №713.
Виходячи із визначення виконавчого провадження, наведеного у статті 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII, і того, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження із сукупністю дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також покладеного обов'язку щодо виконання рішення суду на державний орган, колегія суддів вважає, що із порушенням виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області продовжує перебувати у статусі суб'єкта владних повноважень.
При цьому, на переконання апеляційного суду, оскарження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області постанови державного виконавця не впливає на організаційно-правову форму сторони виконавчого провадження, а свідчить про реалізацію прав учасника цього провадження, передбачених статтею 19 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII.
Разом з цим, відповідно до частин 1, 9 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Також, за правилами частин 2, 3 вказаної статті КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Аналізуючи наведені норми адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів враховує, що положеннями статті 139 КАС України не передбачається відшкодування на користь суб'єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі, понесених ним витрат за рахунок відповідача, у тому числі, у разі задоволення адміністративного позову.
Наведені норми КАС України визначають виключний перелік випадків, за яких суб'єкту владних повноважень відшкодовуються судові витрати, і до таких не відносяться витрати, понесені цим суб'єктом на оплату судового збору.
Отже, обставини для розподілу на користь позивача понесених ним витрат відповідно до приписів статті 139 КАС України не виникають.
Положення частини 8 статті 139 КАС України правила щодо відшкодування витрат суб'єкта владних повноважень, понесених у зв'язку із розглядом справи, по іншому не визначають.
З огляду на викладене, оскільки висновки суду першої інстанції про розподіл судових витрат на користь позивача не відповідають нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 272, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року в частині стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,4 гривень - скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: Ю.М. Градовський
В.О. Скрипченко