26 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11498/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2025 року у справі №280/11498/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невірного обрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, а саме визначення цього стажу у розмірі 22 роки 0 місяців 29 днів, замість вірного 22 роки 1 місяць 13 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обрахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді у розмірі 22 роки 1 місяць 13 днів;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні (не врахування) судді у відставці ОСОБА_1 до суддівського стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання: половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 1 рік 11 місяців; періоду роботи на посаді помічника прокурора Запорізького району з 20.12.1996 року по 06.07.1997 року, на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.1997 року по 02.02.1998 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 03.02.1998 року по 21.02.2000 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією з 06.04.2000 року по 03.12.2001 року, в цілому 4 роки 9 місяців 28 днів; стажу роботи, який надавав право на призначення на посаду судді - 3 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 1 рік 11 місяців; періоду роботи на посаді помічника прокурора Запорізького району з 20.12.1996 року по 06.07.1997 року, на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.1997 року по 02.02.1998 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 03.02.1998 року по 21.02.2000 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією з 06.04.2000 року по 03.12.2001 року, в цілому 4 роки 9 місяців 28 днів; стажу роботи, який надавав право на призначення на посаду судді - 3 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести судді у відставці ОСОБА_1 з 01.10.2024 року перерахунок та виплату розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи зі стажу судді 31 рік 10 місяців 11 днів із розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невірного обрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, а саме визначення цього стажу у розмірі 22 роки 0 місяців 29 днів, замість вірного 22 роки 1 місяць 13 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обрахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді у розмірі 22 роки 1 місяць 13 днів.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні (не врахування) судді у відставці ОСОБА_1 до суддівського стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання: половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 1 рік 11 місяців; періоду роботи на посаді помічника прокурора Запорізького району з 20.12.1996 року по 06.07.1997 року, на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.1997 року по 02.02.1998 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 03.02.1998 року по 21.02.2000 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією з 06.04.2000 року по 03.12.2001 року, в цілому 4 роки 9 місяців 28 днів; стажу роботи, який надавав право на призначення на посаду судді - 3 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 1 рік 11 місяців; періоду роботи на посаді помічника прокурора Запорізького району з 20.12.1996 року по 06.07.1997 року, на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.1997 року по 02.02.1998 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 03.02.1998 року по 21.02.2000 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією з 06.04.2000 року по 03.12.2001 року, в цілому 4 роки 9 місяців 28 днів; стажу роботи, який надавав право на призначення на посаду судді - 3 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести судді у відставці ОСОБА_1 з 01.10.2024 року перерахунок та виплату розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи зі стажу судді 31 рік 10 місяців 11 днів із розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, не передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посаді адвоката та юрисконсульта.
Вважає, що зобов'язання судом першої інстанції провести позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 72 % сум грошового забезпечення щомісячного довічного утримання судді у відставці є передчасним, оскільки відповідний перерахунок пенсії ще не проведено та її виплату не здійснено.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Указом Президента України від 13.08.2002 року №712/2002 ОСОБА_1 призначено у межах п'ятирічного строку на посаду судді Запорізького районного суду Запорізької області.
Указом Президента України від 27.08.2003 року суддю Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 переведено на роботу на посаді судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя в межах п'ятирічного строку.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 18.09.2008 року №528-VІ суддю ОСОБА_1 обрано суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2024 року №2851/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку» вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з цим Рішенням ВРП, станом на дату ухвалення цього рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 31 рік 10 місяців 11 днів.
Згідно з довідкою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2024 №01- 37/429/2024, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 28 років 09 місяців 22 дні та складається з:
- 01.09.1984 року - 30.06.1988 року - 1/2 частина навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 20.12.1996 року - 06.07.1997 року - помічник прокурора Запорізького району;
- 07.07.1997 року - 02.02.1998 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;
- 03.02.1998 року - 21.02.2000 року - старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;
- 06.04.2000 року - 03.12.2001 року - старший прокурор відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією;
- 02.09.2002 року - 22.09.2003 року - суддя Запорізького районного суду Запорізької області;
- 23.09.2003 року - 26.09.2024 року - суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 02.10.2024 року про призначення довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів».
Заява про призначення довічного грошового утримання судді у відставці розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 54% (50% за 20 років роботи + 2% за кожен повний рік роботи понад 20 років) суддівської винагороди, починаючи з 01.10.2024 року з розрахунку стажу судді у 22 роки 00 місяців 29 днів.
Вважаючи проведений розрахунок у неповному обсязі без урахуванням усіх періодів трудової діяльності, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIІІ суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з абз. 4 п. 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За правилами частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-XIІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ)
Абзацом 2 частини четвертої цієї статті Закону № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітраж і в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражі в у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, під поняттям «прокурор» у статті 8, частини четвертої статті 9, частин першої, другої, третьої статті 12, частини першої статті 20, статей 34, 35, 36, 44, 45, частин першої, четвертої і шостої статті 46, частини першої статті 461, частини першої статті 47, статей 48, 49, 50, 501, частини п'ятої статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 року по справі № 369/2234/17 вказав, що оскільки за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у статті 56 Закону №789-ХІІ, що стосується поняття «слідчий», то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
Також, на час набрання чинності Законом № 245З-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з п. 3-1 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
У постановах від 19.06.2018 року у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 року у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 року у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 року у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 року у справі № 426/12415/16-а, від 19.08.2021 року у справі № 369/2234/17, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого та прокурора, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статті 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Передбачені частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 року у справі №9901/805/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слід тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Зазначена норма закону призвела до покращення правового становища позивача, оскільки дозволила зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній станом на 13 серпня 2002 року) на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно із записами у трудовій книжці після здобуття вищої юридичної освіти (30 червня 1988 року) позивача працювала на посадах стажера в юридичній колегії Ленінського району, адвоката Запорізької обласної колегії адвокатів, юрисконсульта підприємства «Котовський винзавод», юрисконсульта Акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод».
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судці вперше.
Вказаний висновок викладено також Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 560/499/19.
Згідно з довідкою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2024 №01-37/429/2024, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 28 років 09 місяців 22 дні та складається з:
- 01.09.1984 року - 30.06.1988 року - 1/2 частина навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 20.12.1996 року - 06.07.1997 року - помічник прокурора Запорізького району;
- 07.07.1997 року - 02.02.1998 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;
- 03.02.1998 року - 21.02.2000 року - старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;
- 06.04.2000 року - 03.12.2001 року - старший прокурор відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією;
- 02.09.2002 року - 22.09.2003 року - суддя Запорізького районного суду Запорізької області;
- 23.09.2003 року - 26.09.2024 року - суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Зазначене також підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.
З урахуванням наведеного, позивач має право на зарахування до загального стажу роботи, який дає право на відставку: половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - 1 рік 11 місяців, періоду роботи на посаді помічника прокурора Запорізького району з 20.12.1996 року по 06.07.1997 року, на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.1997 року по 02.02.1998 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з 03.02.1998 року по 21.02.2000 року, на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією з 06.04.2000 року по 03.12.2001 року, в цілому 4 роки 9 місяців 28 днів, а також стажу роботи, який надавав право на призначення на посаду судді - 3 роки.
За наведених обставин, відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді зазначених періодів є протиправною.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи, відповідачем обраховано стаж роботи на посаді судді у розмірі 22 роки 0 місяців 29 днів.
Проте, як слідує зі змісту рішення Вищої ради правосуддя від 26.09.2024 року №2851/0/15-24, яким позивача звільнено з посади судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку, стаж роботи на посаді судді складає 22 роки 1 місяць 13 днів.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) виключно Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 року справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 року у справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 року у справі № 592/3694/17.
Згідно із рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2024 року №2851/0/15-24, яким позивача звільнено з посади судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку, станом на дату ухвалення цього рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить - 31 рік 10 місяців 11 днів.
Отже, доводи пенсійного органу, які не відповідають наведеному рішенню Вищої ради правосуддя в частині вирахування загального стажу роботи позивача як судді, який дає право на звільнення у відставку, за своєю суттю порушує вимоги частини другої статті 19 Конституції України, оскільки таким чином пенсійний орган протиправно перебирає на себе повноваження Вищої ради правосуддя.
Враховуючи викладене, стаж роботи на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж, складає загалом 31 рік 10 місяців 11 днів, що дає позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 72% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/11498/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/11498/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко