26 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17915/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бугрія Віктора Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року в адміністративній справі №160/17915/25 (головуючий суддя І-ї інстанції - Савченко А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), (третя особа - Криворізьке районне управління поліції НПУ ГУНП в Дніпропетровській області) про скасування постанов,-
Позивач 18.06.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови від 17 червня 2025 року про відкриття виконавчого провадження №78389207 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №78389207, прийняті старшим державним виконавцем Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кононовою А.Ю..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець незаконно прийняв до виконання та відкрив виконавче провадження на підставі постанови Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, яка не набрала законної сили у зв'язку із її оскарженням у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з підстав, зазначених в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що питання визначення процесуального статусу постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4675566 від 07.05.2025 року, як виконавчого документа, її відповідності нормам Закону України «Про виконавче провадження» та часу набрання законної сили не є предметом розгляду судової справи №160/17915/25 та не є об'єктом правовідносин сторін та предметом спору публічно-правового конфлікту.
Також представник позивача подав заяву, в якій просив взяти до уваги та врахувати, що розгляд справи по адміністративній справі №216/3647/25 з оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4675566 від 07.05.2025 року за складом адміністративного правопорушення ч.4 ст.126 КУпАП, що стало підставою відкриття виконавчого провадження ВП №78389207, у Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області триває. Просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі та скасувати виконавче провадження ВП №78389207 від 17.06.2025 року.
Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Постановою інспектора Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області серії ЕНА №1675566 від 07.05.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто то адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн..
Копія постанови отримана ОСОБА_1 своєчасно, що підтверджується його зверненням до Центрально-Міського райсуду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про оскарження постанови інспектора (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2025 року).
Постановою від 17.06.2025 року старшим державним виконавцем Криворізького ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кононовою А.Ю. відкрито виконавче провадження №78389207.
Того ж дня прийнято і постанову про арешт коштів боржника.
Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, в тому числі засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
На підставі пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Статтею 4 Закону №1404-VІІІ визначено вимоги до виконавчого документа.
Так, відповідно до частини першої цієї норми у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною першою статті 5 Закону України №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
З урахуванням наведеного, постанова Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області серії ЕНА №1675566 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що вищевказана постанова відповідає вимогам Закону №1404-VІІІ.
Оцінюючи доводи позивача, що вказана вище постанова не набрала законної сили у зв'язку із її судовим оскарженням, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
За змістом частини першої, другої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, постанова Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області серії ЕНА №1675566 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі отримана позивачем на місці правопорушення - 07.05.2025 року, про що свідчить його підпис на постанові.
Отже, на підставі частини другої статті 291 КУпАП вказана постанова набрала законної сили 07.05.2025 року, а тому доводи позовної заяви, що постанова не набрала законної сили, суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
З аналізу наведених норм вбачається, що виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження у разі отримання ним виконавчого документа, що відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII.
Вказані вище норми Закону №1404-VIII не передбачають перевірки виконавцем оскарження чи не оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки як зазначалось вище, така постанова в силу частини першої, другої статті 291 КУпАП після її вручення особі (в даному випадку 07.05.2025 року) набирає законної сили та є виконавчим документом.
Відповідно до статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів дійшла висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може і не зобов'язаний з'ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах державним виконавцем дотримано вимоги Закону №1404-VIII, тому спірні дії є правомірними, а постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника не підлягає скасуванню.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Бугрія Віктора Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року в адміністративній справі №160/17915/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року в адміністративній справі №160/17915/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко