26 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9960/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року в адміністративній справі №280/9960/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 28.10.2024 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачці, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 16.08.2021.
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачці, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 16.08.2021.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, з 16.08.2021.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт вказує, що показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2021 році. Отже, оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 04.07.2011 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки при перерахунку пенсії за віком.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 04.07.2011 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, що підтверджується роздруківками з пенсійної справи позивачки.
16.08.2021 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки 03.08.2021 набула пенсійного віку та на цей час мала необхідну кількість років загального стажу.
З 16.08.2021 року позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
19.09.2024 року представник позивача звернувся до органів пенсійного фонду України із адвокатським запитом щодо її пенсійного забезпечення.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.09.2024 року за №0800-0215-8/85759 представника позивача повідомлено про те, що: «Згідно бази даних ІКІС ПФУ: ППВП ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 04.07.2011 року як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) з урахуванням положень п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (копія протоколу про призначення додається).
При первинному призначенні пенсії ОСОБА_1 страховий стаж, розрахований відповідно до ст.24 Закону № 1058 складав 33 роки 08 місяців 9 днів, індивідуальний коефіцієнт стажу складав 0,45450 (з урахуванням кратності 1,35). Заробітну плату для розрахунку пенсії при первинному призначенні розраховано відповідно до ст. 40 Закону №1058 за період з 01.10.1991 р. по 30.09.1996р. та за даними СПОВ за період з 26.01.2001р. по 30.06.2011р. та складала 2444,40. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 1,23291. Показник середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії застосовано за 2010 рік на рівні 1982,63 грн.
Розмір пенсії ОСОБА_1 при первинному призначенні склав 1210,90 грн., в тому числі: - 1110,98 грн. - основний розмір пенсії за вислугу років (1,23291*1982,63*0,45450); - 99,32 грн. - доплата за понаднормовий стаж (13 років).
19.10.2015 року ОСОБА_1 звернулась до відділу із заявою про припинення виплати пенсії в зв'язку з працевлаштуванням на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років, з 01.10.2015 року, в зв'язку з чим виплату пенсії було припинено.
16.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою №5188 про перехід на інший вид пенсії (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), на підставі чого проведено перерахунок пенсії з 16.08.2021 року відповідно до Закону №1058.
При переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком ОСОБА_1 правомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 р.р. на рівні 5426,60 грн (3764,40*1,17*1,11*1,11).
Отже, для перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018,2019,2020 роки, з якої сплачено страхові внески, підстави відсутні».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку відповідач на час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки, оскільки мало місце саме призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ч.2 ст.40 Закону №1058 визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Пунктами 2, 16 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Разом з тим ч.3 ст.45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Судом встановлено, що позивач перебувала на пенсійному обліку у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон №1058. Із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернулась вперше 16.08.2021 року після досягнення віку, встановленого нормами саме цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17 дійшла висновку, що при зверненні особи, якій призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058.
Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 року у справі №200/1478/24.
Відтак, посилання скаржника на те, що у 2021 року відбулося переведення позивача з одного виду пенсії на інший, оскільки вперше позивачу була призначена пенсія за вислугу років, є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 року.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача необхідно здійснити з дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 16.08.2021 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як в позовній заяві, так і в рішенні суду першої інстанції не зазначено, чому позивач звертається до суду із позовом у 2024 році, в якому просить задовольнити вимоги, починаючи з 16.08.2021 року.
Суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував власний висновок, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені судом за три роки до дати звернення до суду з цим позовом.
Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення дати, з якої належить провести перерахунок пенсії, тобто з 28.04.2024 року (за шість місяців, що передують даті звернення до суду з цим позовом).
Оскільки позивач пропустила строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 16.08.2021 року по 28.04.2024 року, тому вказані вимоги належить залишити без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив часткове порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни рішення суду.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року в адміністративній справі №280/9960/24 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року в адміністративній справі №280/9960/24 змінити.
В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 29.10.2021» замінити словами та цифрами «з 28.04.2024 року».
Додати абзац в резолютивній частині рішення суду першої інстанції наступного змісту: “Позовні вимоги в частині періоду з 16.08.2021 року по 27.04.2024 року залишити без розгляду».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в частині залишення позовних вимог без розгляду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко