15 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 207/6554/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 14.10.2025 ( суддя Скиба С.А.) в адміністративній справі №207/6554/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки 15 липня 2024 року її батько ОСОБА_2 , керуючи її автомобілем SUZUKI SX-4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі довіреності від 23 лютого 2024 року , посвідченої приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Кравченко І.М. , зареєстрованої у реєстрі за № 229 , їхав з м. Львова до м. Кам'янське Дніпропетровської області. Під час руху по автодорозі М06 Київ-Чоп о 3.23 годині за адресою : М06 Київ-Чоп 541+451 , і по автодорозі М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине о 8.40 годині за адресою : М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 376+261 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів , чим порушив пункт 12.9.(6) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення , передбачені ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення . Зазначені правопорушення були зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів - камер фотовідеофіксації . У зв'язку з тим, що власником автомобіля SUZUKI SX-4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 є вона , а вказані порушення Правил дорожнього руху , вчинені батьком , працівники Департаменту патрульної поліції без її участі склали постанови про накладення на неї адміністративних стягнень за вчинення правопорушень , передбачених ч. 1 ст. 122 КпАП України , а саме : постанову серії 4АВ № 06635806 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване в автоматичному режимі , стосовно особи , яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 15 липня 2024 року , винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Фісенко А.П. , якою на неї накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 340 гривень ; постанову серії 4АВ № 06636926 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване в автоматичному режимі , стосовно особи , яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 15 липня 2024 року , винесену поліцейським Департаменту патрульної поліції Белінською О.І. , якою на неї накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 340 гривень . Копії зазначених постанов на її адресу надіслані не були . Її батько - ОСОБА_2 добровільно сплатив штрафи за вчинені ним правопорушення , але Департамент патрульної поліції вказані постанови , складені відносно неї , не скасував. 15 липня 2024 року не керувала вказаним транспортним засобом , не перевищувала встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів , тому у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Департамент патрульної поліції надіслав копії постанов лише 24 вересня 2025 року її представнику - адвокату Григор'єву М.І. разом з відповіддю на адвокатський запит. Вважає , що дії працівників Департаменту патрульної поліції є незаконними та такими, що грубо порушують її права.
Рішенням Південного районного суду міста Кам'янського від 14.10.2025 позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою інспектора Департаменту патрульної поліції Фісенко Андрія Павловича від 15 липня 2024 року на позивачку ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 340 гривень за те , що 15 липня 2024 року о 3.23 годині за адресою : М06 Київ-Чоп 541+451 , зафіксовано транспортний засіб SUZUKI SX-4, державний номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 48 км/годину , чим порушила п. 12.9(б) Правил дорожнього руху , чим вчинила адміністративне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( а.с. 9 ) .
Постановою поліцейського Департаменту патрульної поліції Белінської Олени Ігорівни від 15 липня 2024 року на позивачку ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 340 гривень за те , що 15 липня 2024 року о 8.40 годині за адресою : М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 376+261 , зафіксовано транспортний засіб SUZUKI SX-4 , державний номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/годину, чим порушила п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху , чим вчинила адміністративне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( а.с. 10 ).
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів ч. 5 ст. 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апелянт як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).
Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначені у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Матеріалами справи встановлено, що згідно довіреності від 23 лютого 2024 року , посвідченої приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Кравченко С.Ю. вбачається, що ОСОБА_1 уповноважує Москаленко Миколу Михайловича розпоряджатися (продавати, обміняти, здати в оренду тощо) та керувати належним їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 23 лютого 2024 року ТСЦ 1244 , автомобілем марка SUZUKI , комерційний опис SX-4, 2008 року випуску, колір - червоний, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , особливі відмітки : загальний легковий хетчбек , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого з 23 лютого 2024 року ТСЦ 1244 , дата першої реєстрації в Україні 5 травня 2012 року , за ціною та на умовах на власний розсуд представника ( а.с. 14 ).
Згідно копії квитанції № ПН1268 від 22 липня 2024 року вбачається , що ОСОБА_2 сплатив штраф у розмірі 170 гривень згідно постанови № 4АВ № 06635806 від 15 липня 2024 року ( а.с. 16 ), згідно копії квитанції № ПН1277 від 22 липня 2024 року вбачається , що ОСОБА_2 сплатив штраф у розмірі 170 гривень згідно постанови № 4АВ № 06636926 від 15 липня 2024 року ( а.с. 17 ).
Таким чином, оскільки апелянтом не надано суду належних доказів вчинення позивачем вказаного в оскаржуваній постанові правопорушення, а будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 241, 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 14.10.2025 в адміністративній справі №207/6554/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова