Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 грудня 2025 р. № 520/27531/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році») починаючи з 25.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,14 ( відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році") починаючи з 25.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році») починаючи з 25.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році") починаючи з 25.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах:на 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» починаючи з 01.03.2025 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебуває з 19.04.2020 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після ознайомлення із своєю електронною пенсійною справою, яка знаходиться на веб-порталі електронних послуг ПФУ дізналась, що при призначенні пенсії з 19.04.2020 року застосовано показник середньої заробітної плати за 3 попередні роки у розмірі 3764,40 грн, як за 2014-2016 роки, однак орган ПФУ повинен був застосувати при призначенні пенсії, показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте відповідач протиправно застосовує показник середньої заробітної плати 3764,40 грн, який застосовується при призначенні пенсії за віком в 2017 році, оскільки пенсію за віком позивачу призначено в 2020році. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.
Відповідно до частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 19.04.2020 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Оскільки, позивачу призначено пенсію з 19.04.2020, то при її призначенні Головним управлінням повинно було бути застосовано середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, в розмірі 7763,17 грн (2017-2019 роки).
Поряд із ти, як вбачається із перерахунку пенсії, розмір пенсії за віком ОСОБА_1 розрахована відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розраховано по формулі 7355,99*0,444583, що складає 3270,60 грн.
25.07.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17грн, збільшивши на коефіцієнти на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»), на 1,14 ( відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"), на 1,197 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році").
За принципом екстериторіальності вказана заява розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.08.2025 № 203950003719 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки розмір пенсії позивача обчислений із застосовуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують 2020 року (2017-2019 роки) - 7763,17 грн, який є більшим, ніж показники, передбачені постановами КМУ. З 1 березня 2024 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796. Таким чином, показник середньої заробітної плати з 01.03.2024 становить 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796) та який врахований при обчисленні пенсії з 01.03.2024. Показник середньої заробітної плати з 01.03.2025, який враховується при обчисленні пенсії позивача становить 8913,83 грн (7994,47 грн х 1,115).
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною другою статті 40 визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Із наданого розрахунку Пенсійного фонду України вбачається, що при визначенні розміру пенсії за віком відповідач застосував показник 7335,99 грн, який використано як базовий для обчислення пенсії відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас зазначений показник не є показником середньої заробітної плати по Україні, визначеним у порядку та розмірах, передбачених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не відповідає жодному з офіційно затверджених показників середньої заробітної плати, які застосовуються при призначенні пенсії за віком.
Більш того, із наданого відповідачем розрахунку неможливо встановити порядок визначення безпосередньо розміру пенсії за віком у сумі 3270,60 грн. Зі змісту рішення вбачається лише арифметичне множення показника 7335,99 грн на коефіцієнт страхового стажу 0,44583, однак відсутнє будь-яке пояснення, яким чином було сформовано сам базовий показник, що використано для такого множення, та на підставі яких норм закону він застосований.
Фактично відповідач не навів формули, за якою обчислено пенсію, та не розкрив жодного з обов'язкових елементів розрахунку, передбачених ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: середньої заробітної плати по Україні, індивідуального коефіцієнта заробітку та їх математичного співвідношення. У результаті кінцева сума пенсії у розмірі 3270,60 грн є такою, що не має чіткого законодавчого та арифметичного обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України не доведено, що розрахунок пенсії позивача здійснено відповідно до вимог ст. 27 та ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо послідовного збільшення пенсійних виплат на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація це визначений законодавством механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема заробітні плати, стипендії та пенсії або щомісячне довічне грошове утримання.
З 01.01.2004 вступив у дію Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було врегульовано питання індексації пенсій у зв'язку із зростанням індексу споживчих цін та рівня розміру середніх заробітних плат.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Згідно частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.
З 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким було виключено частину першу статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачала індексацію.
Також внесені зміни до абзацу першого частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та викладеного його у наступній редакції. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №795 «Деякі питання реалізації частини другої ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", було внесено зміни.
Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. А згідно з пунктом 5 Порядку перерахунок пенсії проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який відповідно до законодавства врахований для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення.
Положення зазначеного Порядку повністю узгоджувалися зі змістом частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої індексується не сама пенсійна виплата, тобто та сума коштів, яку щомісячно отримує пенсіонер на свою банківську картку, а відбувається підвищення одного з показників, який використовується для обчислення розміру пенсії. Це показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також цією постановою скасований Порядок перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 795.
Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, не передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Натомість, згідно пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
За обставин справи, що розглядається, відповідач у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках не провів індексацію пенсії позивача відповідно до вимог статті 42 Закону №1058-IV, а встановив щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн (у 2022 році), 100,00 грн (у 2023 році) та 100,00 грн (у 2024 році). Відмову у проведенні індексації пенсії відповідач обґрунтував тим, що для обчислення пенсії позивача врахований показник середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який є більшим ніж той, що визначений Порядком №124 (зокрема, у 2021 році - 5226,60 грн, у 2022 році - 6186,32 грн, у 2023 році - 7405,03 грн, у 2024 році - 7994,47 грн, у 2025 році - 8913,83 грн).
Подібне питання було предметом розгляду Верховним Судом у справі №160/28752/23.
Так, у постанові від 13.01.2025 Верховний Суд зауважив, що запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
За висновком Верховного Суду, положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Тож вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отож, за висновком Верховного Суду у справі №160/28752/23 (постанова від 13.01.2025), з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2025 у справах №200/422/24, №620/7211/24, від 28.01.2025 у справах №120/1483/24, №400/4663/24, які враховуються судом в силу приписів ч 5 ст. 242 КАС України.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що у період з 2021 по 2025 рік індексація пенсії позивача проводилася не у спосіб та порядок, що передбачений частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки норми частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, регулюють одне і те ж коло відносин щодо індексації пенсійних виплат, при цьому вони суперечать один одному, тому необхідно керуватися приписами Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), яка сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Постанови Уряду не можуть звужувати обсяг прав встановлений законом, адже приймаються на виконання законів, а тому мають їм відповідати й не суперечити. А у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії і про який йдеться у статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є сталим. У кожної пенсії, призначеної та обчисленої відповідно до цього Закону, є "свій" показник середньої заробітної плати, який залежить від року призначення пенсії, і саме він має збільшуватись під час індексації.
Саме це передбачено в Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №795, пунктом другим якого визначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Особам, які отримують пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у 2021-2025 роках пенсія проіндексована без подібних "виключень" згідно приписів постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209.
Враховуючи вищевикладене, проіндексований неналежний показник є меншим від того, який до обчислення пенсії позивача застосований, але при цьому орган Пенсійного фонду України, його не індексуючи, приходить до помилкового висновку, що позивач права на індексацію не має. Такі дії органу Пенсійного фонду України є протиправною бездіяльністю, та вважає, що пенсія позивача підлягає індексації зі застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796, (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197) та з 01.03.2025 у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796).
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно, враховуючи, що відповідачем вчинено дії, а саме прийнято рішення заа результатами розгляду заяви позивача, з урахуванням статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.08.2025 № 203950003719 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , та зобов'язання здійснити відповідний перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17грн, збільшивши на коефіцієнти на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»), на 1,14 ( відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"), на 1,197 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році").
А тому, позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені висновки, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Стосовно заявленого позивачем клопотання щодо допущення до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
З огляду на те, що в даному випадку судом вирішено питання щодо перерахунку та виплати позивачеві пенсії з 25.01.2025, з урахуванням виплачених сум, а суми такої пенсії попередньо на даний час нараховано не було, у суду відсутні підстави для допущення даного судового рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Що стосується заявленого клопотання позивача про зобов'язання відповідача як суб'єкта владних повноважень, подати звіт про виконання судового рішення суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми це прерогатива суду.
В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.08.2025 № 203950003719 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році») починаючи з 25.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,14 ( відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році") починаючи з 25.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році») починаючи з 25.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році") починаючи з 25.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» починаючи з 01.03.2025 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) сплачену суму судового збору у розмірі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 84 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА