Справа № 500/6729/25
26 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося ГУ ДПС у Тернопільській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 5 174,10 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 5 174,10 грн. (а. с. 6).
На виконання вимог частин третьої, шостої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суддею засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» сформовано запит та отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 27.11.2025 №2055127, згідно з якою відомості щодо відповідача відсутні (а. с. 23).
Судом на адресу Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (а. с. 24).
На адресу суду Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області надано інформацію, згідно з якою відповідач у Тернопільській області зареєстрований/задекларований не значиться (а. с. 26-27).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано в Головного управління ДПС в Тернопільській області належним чином оформлену інформацію про податкову адресу ОСОБА_1 за період з 27.12.2022 (дати складення податкових повідомлень-рішень) до моменту звернення до суду.
На виконання ухвали від 03.12.2025 відповідачем надані письмові докази щодо податкової адреси відповідача: АДРЕСА_1 з 21.08.2009.
Судом на офіційному веб-сайті судової влади України та офіційному веб-сайті Тернопільського окружного адміністративного суду 03.12.2025 опубліковано повідомлення про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику осіб у справі №500/6729/25 та зазначено, що після опублікування повідомлення відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи (а. с. 32).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.12.2025 направлено на адресу відповідача, зазначену в позові, рекомендованим листом. Проте поштове відправлення не було вручене відповідачу, що підтверджується відміткою у трекінгу АТ «Укрпошта» «закінчення встановленого терміну зберігання» (а. с. 44).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03.12.2025 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, тому в силу вимог частини одинадцятої статті 126, пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.
Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2023 у справі №9901/218/21 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин судом вжиті усі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підставою вважати ухвалу про відкриття провадження у справі такою, що вручена відповідачу.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду 08.08.2024 у справі №440/18128/21.
Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався, заяв чи клопотань суду не направляв.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд встановив таке.
Відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс (далі - ПК)України.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Також, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі (пункт 269.1 статті 269 ПК України).
Згідно статті 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (стаття 285 ПК України).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).
Згідно пункту 287.5. статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 287.10. статті 287 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Відповідно до довідки про наявність податкового боргу (а. с. 6) у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 5 174,10 грн.
Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати узгодженого податкового/грошового зобов'язання нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень:
від 27.12.2022 №2126251-2410-1909 на суму 1 115,18 грн.;
від 27.12.2022 №2126252-2410-1909 на суму 109,75грн.;
від 27.12.2022 №2126253-2410-1909 на суму 649,12 грн.;
від 07.06.2023 №600758-2410-1909 на суму 746,49 грн.;
від 07.06.2023 №600757-2410-1909 на суму 1 282,46 грн.;
від 07.06.2023 №600759-2410-1909 на суму 109,75 грн.;
від 16.05.2024 №4252086-2410-1909-UA61020050000098539 на суму 345,21 грн.;
від 16.05.2024 №4252088-2410-1909-UA61020050000098539 на суму 68,09 грн.;
від 16.05.2024 №4252089-2410-1909-UA61020050000098539 на суму 748,05 грн. (а. с. 12-14).
Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не було оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому податкове зобов'язання визначене в ньому, вважається узгодженим.
Виконанням податкового обов'язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідачу виставлялась та була надіслана податкова вимога форми «Ф» від 31.03.2023 №0000829-1305-1900, з часу виставлення якої податковий борг не переривався (а.с. 10).
Згідно пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Таким чином, як встановлено судом, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Пунктом 41.2 статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95-99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Верховним Судом в постанові від 15 червня 2023 року в справі №160/13436/22 сформульовано правовий висновок, який полягає у наступному. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18, від 05 березня 2020 року у справі №804/8630/16, від 12 липня 2022 року у справі №160/7345/20 та інших.
При цьому суд наголошує, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, правомірність якого вирішена рішенням суду.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Відтак, у межах справи, предметом доказування в якій є стягнення податкового боргу, суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням-рішенням.
З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг, наявність якого та його розмір відповідачем не спростовано, а докази оскарження податкового боргу в цій сумі суду не надано, як й не надано доказів сплати суми цього податкового боргу, в також зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення такого боргу, у тому числі у частині направлення податкової вимоги, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом.
Щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду для стягнення податкового боргу, то суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до п.102.4. ст. 102 Податкового кодексу України в разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою в самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
У цій справі податковий борг виник та стягується щодо періоду, сумарна тривалість є меншою, ніж 1095 днів. Відповідно, строк звернення з цим позовом не пропущено.
Згідно з частинами першою і другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз зазначених вище вимог законодавства, наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не сплачено суму податкового боргу в розмірі 5 174,10 грн., а, отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання відшкодування судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб у сумі 5 174 (п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637).
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.