26 грудня 2025 року Справа № 480/12714/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/12714/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, військова частина) у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу № 69 від 29.04.2022;
- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 3 та 4 наказу № 36 від 12.06.2022 «Про результати службового розслідування»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу № 157 від 26.07.2022;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу повного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 29.04.2022 по 19.10.2023 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 333 970, 75 грн за період з 29.04.2022 по 19.10.2023 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу 531 000, 00 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 29.04.2022 по 19.10.2023 включно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до пункту 1 наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 69 від 29.04.2022 йому призупинено виплату грошової винагороди військовослужбовця на підставі довідки про самовільне залишення військової частини та рапорту капітана ОСОБА_2 . В той же час, під час проходження військової служби в АДРЕСА_1 , позивач був затриманий представниками Подільської окружної прокуратури м. Києва та Служби безпеки України в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022102070000074.
Постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва, відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, з 28.04.2022 по 27.05.2022. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.05.2022 по справі № 758/3653/22, строк тримання під вартою продовжено до 23.06.2022 та визначено розмір застави.
Після надання дозволу на переміщення в межах Конотопського району, 09.06.2022 позивач з'явився за місцем служби, де поспілкувався з командиром військової частини та командиром роти, які наказали перебувати за місцем проживання та чекати подальші вказівки щодо проходження служби.
У зв'язку з відсутністю вказівок щодо проходження служби, ОСОБА_1 звертався до командування з проханням повідомити порядок подальшого проходження служби, проте відповіді не отримував.
Отже, враховуючи те, що з результатами службового розслідування позивача не ознайомлювали, самовільно військову частину він не залишав, оскаржувані накази є протиправними, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 26.12.2023, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/12714/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві військова частина НОМЕР_2 зазначила, що 29.04.2022 була встановлена відсутність ОСОБА_1 у розташуванні військової частини. В ході пошуків позивача було встановлено, що 28.04.2022 останнього затримано Службою безпеки України під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022102070000074 від 05.04.2022, а 30.04.2022 - повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частинами четвертою, шостою статті 1111 Кримінального кодексу України.
За результатами службового розслідування, встановлено факт самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини, у зв'язку з чим, нарахування і виплата йому грошового забезпечення, в тому числі і додаткової винагороди, не здійснювалась.
З моменту повернення у розташування військової частини 26.07.2022, позивач був поставлений на всі види забезпечення, грошове забезпечення з цього часу йому нараховувалось та виплачувалось в повному обсязі.
З огляду на зазначене, військова частина вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 25.04.2024 відповідача зобов'язано надати належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів
Ухвалою суду від 13.05.2024, відповідача повторно зобов'язано надати належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів.
Ухвалою суду від 03.06.2024, позовна заява залишена без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду скасована, справа направлена для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалами суду від 28.11.2024, продовжено розгляд справи № 480/12714/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд від 10.12.2024, позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду скасована, справа направлена для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 01.04.2025, продовжено розгляд справи № 480/12714/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Ухвалою суду від 02.04.2025, на підставі клопотання військової частини НОМЕР_1 , відповідача замінено на правонаступника.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.
Під час проходження служби ОСОБА_1 на посаді командира стрілецького взводу стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 , командиром 4 стрілецької роти 28.04.2022 був поданий рапорт у якому зазначалось про те, що 28.04.2022 о 21 год 00 хв під час проведення вечірньої перевірки виявлено відсутність позивача за місцем служби. Також, рапорт щодо відсутності ОСОБА_1 подавався і 30.04.2022 (т. 2 а.с. 79, 82)
На підставі вказаних рапортів, 29.04.2022 командиром в/ч НОМЕР_2 прийнято наказ № 69, згідно з яким, ОСОБА_1 з 29.04.2022 призупинено виплату грошового забезпечення та знято з продовольчого забезпечення. (т. 2 а.с. 74)
Крім того, наказом № 36 від 30.04.2022, за фактом самовільного залишення місця служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 , призначено службове розслідування, за результатами якого 12.06.2022 складено акт, згідно з яким комісія дійшла висновку про самовільне залишення позивачем місця несення служби 29.04.2022.
З огляду на висновки згаданого акту службового розслідування, 12.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ № 36, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення догана, а також його позбавлено премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за травень-червень 2022 року.
Згідно з наказом № 157 від 26.07.2022, ОСОБА_1 визнано таким, що повернувся до розташування частини з 26.07.2022 та, у зв'язку з вчиненням ним кримінального правопорушення, відсторонено від виконання службових обов'язків.
Наказом № 302 від 19.10.2023, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснюється Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 2 статті 24 вказаного Закону, якщо інше не визначено законодавством, для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, військова служба призупиняється.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Так, пунктом 1441 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
На виконання пункту 1442 Положення, військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
На виконання пункту 1444 Положення, у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням.
Згідно з пунктом 84 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини військовослужбовця, може проводитися службове розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (пункт 85).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371.
Пунктом 1 розділу ІІІ вказаного порядку встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Розділом V Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України врегульовано, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу VІ Порядку, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, за змістом вказаних норм, у випадку самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби, служба такого військовослужбовця призупиняється, йому не виплачується грошове та не здійснюється продовольче, речове, інші види забезпечення. Для встановлення обставин самовільного залишення військової частини або місця служби, може бути проведено службове розслідування, за результатами якого вирішується питання щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
У цій справі судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів визначено факт самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини, встановлений результатами службового розслідування.
В той же час, зі змісту акту службового розслідування убачається, що 28.04.2022 о 13 год 00 хв ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022102070000074, відкритому за фактом порушення частини третьої ст. 28, частин четвертої, шостої ст. 1111 Кримінального кодексу України.
Згодом, 30.04.2022 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, а 01.05.2022 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб, до 27.05.2022. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2022 по справі № 758/3653/22, строк тримання під вартою продовжено на 30 діб, до 23.06.2022 та, одночасно, встановлено можливість внесення застави.
Після внесення застави, на ОСОБА_1 було покладено обов'язок не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (зареєстрований) без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Суд зазначає, що самовільним залишенням частини є факт залишення військовослужбовцем без поважних причин, понад установлені строки та без дозволу командира місця розташування частини або несення служби, а також факт не прибуття вчасно на службу після відпустки, відрядження, лікування тощо. Тобто, поважність причин відсутності військовослужбовця, є однією з ключових ознак для визначення самовільного залишення частини.
Суд наголошує на тому, що як під час судового розгляду, так і під час проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 з 28.04.2022 був відсутній у військовій частині у зв'язку із затриманням та пред'явленням підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частинами четвертою, шостою статті 1111 Кримінального кодексу України в рамках розслідування кримінального провадження № 42022102070000074.
За таких обставин, суд робить висновок про «поважність» причин відсутності позивача у розташуванні військової частини з 28.04.2022 та, як наслідок, про необґрунтованість висновків щодо самовільного залишення військової частини, невідповідність оскаржуваних пункту 1 наказу № 69 від 29.04.2022 та пунктів 1, 2, 3, 4 наказу № 36 від 12.06.2022 критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині їх скасування.
З приводу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати повного грошового забезпечення й додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 29.04.2022 по 19.10.2023 включно та його зобов'язання виплатити 333 970, 75 грн грошового забезпечення та 531 000, 00 грн додаткової винагороди, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення, якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання такі військовослужбовці зараховуються в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
Згідно з пунктом 3 розділу XXIX Порядку, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Крім того, пунктом 15 розділу XXXIV Порядку передбачено, що військовослужбовці, усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади, - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги те, що до ОСОБА_1 застосовувався запобіжний захід тримання під вартою, у зв'язку з чим він не виконував свої службові повноваження та був фактично відсторонений від посади, суд робить висновок про відсутність підстав для нарахування і виплати йому повного грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 29.04.2022 по 19.10.2023.
У зв'язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати повного грошового забезпечення й додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 29.04.2022 по 19.10.2023 включно та зобов'язання виплатити грошове забезпечення в сумі 333 970, 75 грн та додаткову винагороду в сумі 531 000, 00 грн за період з 29.04.2022 по 19.10.2023, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про скасування пункту 3 наказу № 157 від 26.07.2022, суд зазначає, що обґрунтовуючи протиправність цього пункту, позивач вказує на те, що 09.06.2022 прибув до військової частини, але командир наказав залишатись за місцем проживання до вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби. В подальшому, у зв'язку з відсутністю вказівок, позивач звертався з рапортами до командира військової частини НОМЕР_2 , які залишились без відповіді та задоволення. Не надавались відповіді щодо статусу проходження військової служби ОСОБА_1 і на запити адвоката Короля С.О. Натомість, за змістом пункту 3 наказу № 157 від 26.07.2022, визначено що позивач прибув до військової частини лише 26.07.2022.
Суд приймає до уваги те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 після застосування запобіжних заходів та отримання дозволу слідчого на переміщення в межах Конотопського району, прибув до військової частини саме 26.07.2022 а не раніше. Разом з цим, з наданих позивачем пояснень військовослужбовців убачається, що він знаходився у розташуванні військової частини у червні 2022 року.
З огляду на зазначене, суд робить висновок про невідповідність абзацу 1 пункту 3 наказу № 157 від 26.07.2022 критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині його скасування.
В той же час, позовні вимоги в частині скасування абзацу 2 пункту 3 наказу № 157 від 26.07.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових повноважень у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення та повідомленням про підозру, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у разі застосування до військовослужбовця запобіжних заходів кримінального провадження та вручення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, такого військовослужбовця може бути зараховано у розпорядження командира та відсторонено від виконання службових обов'язків.
Таким чином, керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 69 від 29.04.2022.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 36 від 12.06.2022 «Про результати службового розслідування».
Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 157 від 26.07.2022.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик