26 грудня 2025 р. Справа № 480/8427/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №959230822969 від 04.06.2025 Відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяв від 25 травня 2025р. ВЕБ-18001-Ф-С-25-097043, ВЕБ-18001-Ф-С-25-097084,
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити (перерахувати) та виплачувати судді апеляційного суду у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн., встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», з розрахунку 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням вислуги років судді - 29 років, з урахуванням фактично виплачених сум, - щомісячно, довічно, починаючи з 01 січня 2025 року.
Свої вимоги мотивував тим, що у статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» № 4059-ІХ визначено, що з 1 січня 2025 року встановлюється прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому для працездатних осіб розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень. З такого правового регулювання видно, що вказаний Закон № 4059-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як це закріплено в спеціальному Законі України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (3028 гривень), на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 гривні) .
Втім позивач наголошує, що у спеціальному Законі України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII розмір суддівської винагороди визначається прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Як наслідок, застосування іншої розрахункової величини при визначенні базового розміру посадового окладу судді, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом, не допускається .
Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції про те, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсягу прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Конституційний Суд України в Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10- р/2020 також наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті б, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, сторонам встановлено строк на подання заяв по суті спору.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 240/9028/24. Так, у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», встановлено станом на 1 січня 2025 року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 грн.
Відтак, оскільки з 2021 року розміри складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді не змінювалися через сталу величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, тому у позивача не виникло права на перерахунок.
Станом на сьогодні ГУ ПФУ в Сумській області відзиву на позовну заяву не подано до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області з 01.12.2016 як отримувач довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів», що вбачається з позову та не заперечується ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві.
З 01.01.2025 ГУ ПФУ в Сумській області нараховувало та виплачувало позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року, а саме у розмірі 2102 гривні, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», що визнається відповідачем у відзиві.
Втім позивач вважаючи, що з 01.01.2025 має право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи саме з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., встановленого Законом України “Про Державний бюджет на 2025 рік», звернувся у травні 2025 року із відповідними заявами про перерахунок довічного грошового утримання через ВЕБ портал електронних послуг ПФУ до територіального органу ПФУ (а.с.19-20, 41-42).
Вказані заяви були розглянуті за принципом екстериторіальності та рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2025 №959230822969 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з підстави, що згідно ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ “Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.01.2024 не відбулося.
З врахуванням зазначеного, а т а к о ж у зв'язку із в і д с у т н і с т ю довідки про суддівську винагороду для обчислення для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підстави для перерахунку відсутні (а.с.21, 43-44).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
На підставі ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4-5 ст. 142 Закону № 1402-VI встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
У свою чергу, розмір винагороди судді встановлюється Законом №1402-VI, відповідно до частини 1 статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з частинами третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VIII).
Спір у цій справі виник у зв'язку нарахуванням та виплатою позивачу з 01.01.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., у той час як позивач вважає, що йому має нараховуватись та виплачуватись таке утримання саме з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн.
Відповідач-2 в оскаржуваному рішенні та відзиві зазначає, що з січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує, що статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Тобто Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачає прожитковий мінімум працездатних осіб та окремо прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Отже, окремими приписами Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, відмовляючи у проведенні перерахунку грошового утримання судді у відставці оскаржуваним рішенням з підстави обчислення розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2025 року та виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., ГУ ПФУ в Івано-Франківській області діяло на законних підставах.
Приймаючи рішення у справі, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, яка вирішуючи спір в аналогічних правових відносинах (постанова від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24) дійшла висновку, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в і д с т у п и л а від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та зазначила, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Окремо Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, суд висновує, що оскільки статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, то саме цей грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відтак, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. відсутні.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач-2, відмовляючи позивачу оскаржуваним рішення у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. діяв у відповідності до вимог Закону №1402-VIII, з урахуванням приписів Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», а відтак, оскаржуване рішення відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.С.Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, буд.15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.12.2025.
Суддя І.Г. Шевченко