25 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13361/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі- позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС) в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1357522-2409-1603-UA53020110000092487 від 23.09.2024;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1357440-2409-1603-UA53020110000092487 від 23.09.2024.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини порушення прав платника податків через безпідставні, як на його думку, вимоги відповідача сплатити податкове зобов'язання, що обраховане з інженерних споруд - пасажирські причали, що не є об'єктом оподаткування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначає, що відповідно до інформаційних баз даних ІКС «Податковий блок» у приватній власності фізичної особи ОСОБА_1 перебуває об'єкт нежитлової нерухомості, а саме: - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 4970,0 кв.м. По даному об'єкту за 2021 та 2023 роки було сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 23.09.2024 №1357522-2409-1603-UA53020110000092487 на суму 44730,00 грн. та №1357440-2409-1603-UA53020110000092487 на суму 49948,50 грн. відповідно. Зазначене податкове повідомлення - рішення надіслано за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з відміткою поштової служби поштове відправлення отримано платником 11.10.2024 року.
У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою (рнокпп НОМЕР_1 ), у власності якої перебуває об'єкт нерухомого майна причал пасажирський загальною площею 4970 кв.м, який розташований на земельній ділянці державної власності площею 4970 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239327017 від 29 грудня 2020 року підтверджено, що ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна: пасажирські причали (перша черга), загальною площею 4970 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 873, виданий 29 грудня 2020 року, видавник приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А.М. Відповідно до даного документа у позивача відсутній об'єкт житлової нерухомості, проте наявний об'єкт нерухомого майна - пасажирські причали.
У Технічному паспорті інвентаризаційна справа № 3475 реєстровий № Н-3/810 зазначено назва об'єкта: Пасажирські причали І черга асфальто-бетоне покриття по щеб.підгот. площа 4970 кв.м. На плані земельної ділянки Технічного паспорту Пасажирські причали І черга відсутні будівлі, в Експлікації зазначено: Пасажирські причали І черга (гр.2), загальна площа - 4970 (гр.3), під дорожнім (твердим) покриттям - 4970 (гр.8), в графах, де зазначається площа земельної ділянки під будинком, господарськими будівлями та спорудами - відсутня площа (гр.4, гр.5, гр.6).
23.09.2024 відповідач на підставі пп. 54.3.3, п. 54.3, статті 54, пп. 266.7.2, п. 266.7, статті 266 ПК України нарахував позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 44730,00 грн та за 2023 рік у розмірі 49948,50 грн. про що виніс спірні податкові повідомлення-рішення № 1357522-2409-1603-UA53020110000092487 та № 1357440-2409-1603-UA53020110000092487 відповідно.
Не погоджуючись із правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 54.3.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України наведений перелік об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
Згідно з ст. 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до п. 14.1 ст. 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
14.1.129. об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки;
14.1.129-1. об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
14.1.15. будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;
14.1.238. споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій;
14.1.75. земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).
Отже, до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України) - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України) та є земельними поліпшеннями, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України).
В свою чергу, відповідно до пп.14.1.238 ПК України споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Таким чином, об'єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 Кодексу, зокрема споруди (інженерні споруди), не підпадають під визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за №507 (далі - ДК БС) наведено визначення та класифікацію будівель виробничого та невиробничого призначення та інженерних споруд різного функціонального призначення.
У Державному класифікаторі будівель та споруд визначено, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
В класифікації будівель та споруд в розділі 1 Будівлі зазначені всі класи будівель, причалів в цьому розділі відсутні.
У той же час в розділі 2 Інженерні споруди в підрозділі 21 Транспортні споруди в групі 215 Порти, канали, греблі та інші водні споруди зазначено, що клас 2151 Порти та судноплавні канали включає: морські та річкові портові (причали, доки, пристані, моли тощо); судноплавні канали; споруди на ріках та каналах (шлюзи, мости-канали, тунелі-канали, обладнання берегів). Цей клас включає також військові порти, водні споруди суднобудівної промисловості (стапелі, камери, басейни та т. ін.). Цей клас не включає: будівлі маяків (1241), дамби та подібні споруди для утримання води (2152), берегові та прибережні нафтовітермінали (2303).
Враховуючи відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Технічного паспорту, а також норми ПК України і Державного класифікатора будівель та споруд, суд приходить до висновку, що об'єкт нерухомого майна: Пасажирські причали (перша черга) належить саме до споруди (інженерної споруди).
Отже, об'єкт нерухомості: інженерні споруди - Пасажирські причали (перша черга) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на відомості інформаційних баз даних ІКС "Податковий блок" про зареєстроване право власності позивача на об'єкт нежитлової будівлі, оскільки у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239327017 від 29 грудня 2020 року в графі "об'єкт нерухомого майна" вказано: "пасажирські причали (перша черга), об'єкт житлової нерухомості: Ні".
Таким чином, відсутні відомості, що даний об'єкт є нежитловою будівлею.
Відповідно до пп. 266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Таким чином, посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах не є належним доказом по справі, оскільки носить виключно інформативний характер Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 821/4094/14, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.
Відтак, відповідач протиправно нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021, 2023 роки, та виніс спірні податкові повідомлення-рішення, а відтак останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відтак, позов слід задовольнити у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, а також оскільки у спірних відносинах права позивача порушені прийняттям протиправних податковий повідомлень-рішень ГУ ДПС України у Полтавській області, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України у Полтавській області у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192), про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1357522-2409-1603-UA53020110000092487 від 23.09.2024;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1357440-2409-1603-UA53020110000092487 від 23.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Cуддя С.С. Бойко