Рішення від 18.12.2025 по справі 440/680/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/680/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Карасенко О.О.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КВАНТ ПЛЮС» (надалі також - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.10.2024 № 00139810701, № 00139850701, № 00139830701, № 00139840701, № 00139820701.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків документальної перевірки щодо порушення ТОВ “КВАНТ ПЛЮС» вимог податкового законодавства, на підставі яких сформовано спірні податкові повідомлення-рішення. З приводу заниження показників рядка 2120 «Інший операційний дохід» на загальну суму 191130893 грн, завищення показників рядка 2050 «Собівартість товарів, робіт (послуг)» на загальну суму 8545803 грн, та заниження показників рядка 2180 «Інші операційні витрати» на загальну суму у розмірі (-) 178619915 грн позивачем зазначено, що 16.11.2020 згідно з рішенням учасника № 104 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» було реорганізовано шляхом виділу з нього нової юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА- СЕРВІС-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43999495). Згідно затвердженого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» розподільчого балансу станом на 30.09.2020 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» передало ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС» частину майна, прав та зобов'язань (залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 162812223,84 грн., кредиторську заборгованість на суму 186092581,78 грн., дебіторську заборгованість на суму 27948735,28 грн., статутний капітал в сумі 10513,95 грн. Враховуючи зазначене акт списання товарів від 30.09.2020 № 19 на загальну суму 162812223,84 грн. та акт списання кредиторської заборгованості від 30.09.2020 № 16 на загальну суму 186092581,78 грн., були складені ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» за результатами опрацювання інформації, зазначеної у розподільчому балансі. Таким чином, твердження контролюючого органу про те, що «в супереч законодавству акти приймання-передачі складені ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» передували даті прийняття рішення про виділ та терміну для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення або відхилення цих вимог», є такими, що не відповідають дійсним обставинам. Також зауважує , що висновки контролюючого органу щодо відсутності операції виділу є помилковими, а отже твердження щодо віднесення вартості переданих ТМЦ та суми переданої дебіторської заборгованості, що списані у бухгалтерському обліку до складу «Інших операційних витрат» є безпідставним.

Також зазначено, що станом на 30.09.2021 встановлено наявність кредиторської заборгованості по фізичній особі-підприємцю, державна реєстрація якого припинена, а саме ФОП ОСОБА_1 в сумі 51 623 грн. За результатами проведення аналізу кредиторської заборгованості в вересні 2022 року, зазначена кредиторська заборгованість була віднесена на доходи підприємства в складі статті «Списання кредиторської заборгованості» (рах. 717), та відображена у фінансовій звітності Ф.2 за 9 місяців 2022 року, ряд. 2120. Крім того, в ході перевірки встановлено, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 «Розрахунки з нерезидентами» станом на 01.10.2019 по контрагенту-нерезиденту CRONZA LIMITED обліковується сальдо по Кт в сумі 4986688,07 грн. або 207064,22 доларів США. Сторонами були підписані Додаткові угоди, якими строк виконання зобов'язань є продовженим до 31.12.2021. Враховуюче зазначене, строк виконання зобов'язань станом на 30.09.2021 ще не сплив.

Крім того, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» визнані, враховані та відображені у звітності штрафні санкції, пред'явлені: ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» (поставка, претензії) на суму 8939080,00 грн.; АТ «Полтава-банк» (банківські послугу, штрафи) - 114671,30 грн.; ПП «УСБК-1» (поставка, штрафи) - 3020242,26 грн.; АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (поставка, штрафи) - 38912,33 грн. В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що виключно ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» не відображено у звітності «отримання доходу у вигляді претензій», зазначено, що ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не може нести відповідальність за порядок організації та ведення бухгалтерського і податкового обліку контрагентом.

Щодо формування позивачем податкового кредиту зазначено, що всі господарські операції між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» і його контрагентами були оформлені належним чином. В підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та його контрагентами, які стали предметом перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, платником податку були надані підтверджуючі документальні докази, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти зберігання, акти приймання-передачі товарів, акти виконаних робіт, акти приймання-здачі виконаних робіт, платіжні документи. Проте, висновки викладені в Акті перевірки, які обґрунтовують порушення податкового законодавства з боку ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», ґрунтуються виключно на неможливості встановити джерело походження реалізованого товару (наданих послуг) та відсутністю можливості провести контролюючими органами відповідних перевірок контрагентів ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», в зв'язку з чим перевіряючими зроблений висновок про нереальність господарських операцій.

Щодо нескладання та нереєстрації в установлений термін в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 34254428 грн, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо не складання та не реєстрації ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкових накладних на дату виникнення податкових зобов'язань є протиправним. Крім того, позивач наголошував, що оскільки підприємство SCHNEL HEAVY LOGISTICS є нерезидентом України, не має постійного представництва на митній території України підстави для складання відповідних податкових накладних у ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відсутні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

25.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 1-10, т.10/, відповідно до якої просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що перевіркою дотримання вимог ТОВ “КВАНТ ПЛЮС» встановлено порушення п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі по тексту ПК України), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), П(С)БО № 11 «Зобов'язання», п.5,8 П(С)О 15 «Дохід», п.5,6,7 П(С)О 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, внаслідок чого занижено податку на прибуток всього в сумі 6 180 080 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 абз «г» ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-XIV, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 45 336 326 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.187.8 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-XIV, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення ПДВ по рядку 21 за вересень 2021 в сумі 27 442 грн.; п. 201.10 ст. 201, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 34 254 428 грн.

Відповідач стосовно кредиторської заборгованості стверджував, що доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникли в ході операційного циклу, по закінченню строку позовної давності, згідно з правилами, визначеними П(С)БУ 11 та П(С)БУ 15, в повній сумі формують фінансовий результат до оподаткування, який є об'єктом оподаткування згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України. Стосовно списання залишків товарів зазначено, що наданий в ході перевірки акт списання товарів від 30.09.2020 за № 19 на загальну суму 162812223,84 грн., що підтверджує дану господарську операцію проведеннями в головній книзі у вересні 2020 року вказує на те, що списані товари вважаються такими, що використані у негосподарській діяльності ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та не пов'язані з процедурою виділу, оскільки наданий до заперечення акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 19.11.2020. Згідно даних Головної книги, станом на 01.09.2020 по рах. 281 «Товари на складі» обліковувалися залишки товарів на суму 177332328,70 грн., станом на 30.09.2020 (після проведення списання ТМЦ) обліковувалися залишки товарів на суму 33009199,33 грн. На порушення абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» занижено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість від проведених операцій по списанню з балансу в бухгалтерському обліку вартості товарно-матеріальних цінностей (товарів та матеріалів) на суму 32562444,77 грн. (162812223,85 *20%).

Стосовно дебіторської заборгованості стверджував, що в ході проведення перевірки ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» надано звіт по проводкам списання дебіторської заборгованості «коригування боргу-списання безнадійної дебіторської заборгованості» від 30.09.2020 за № 40 на загальну суму 27948735,28 грн., що підтверджує дану господарську операцію проведеннями в головній книзі у вересні 2020 року. Суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту, як передплата за товар у загальній сумі ПДВ 4 657 896 грн. у попередніх звітних періодах по контрагентах: ТОВ «Воля-Кабель», ТОВ «МІКС ЮА», ПП «НОРДТОРГ», ПАТ ПФ «Укртелеком». В ході перевірки встановлено, що по вищезазначених контрагентах не було отримано товари в рахунок попередньої оплати, не відбулась друга подія тобто фінансово-господарська операція не закінчена в результаті списання підприємством суми дебіторської заборгованості на підставі акту списання дебіторської заборгованості від 30.09.2020 за № 40. Таким чином, перевіркою встановлено завищення ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 4657896 грн., в результаті проведених господарських операцій в ході безпідставного списання дебіторської заборгованості. Отже, за сукупністю визначених обставин, перевіркою встановлено факт використання списаних товарно-матеріальних цінностей таких, як використання у негосподарській діяльності підприємства, а списана кредиторська, дебіторська заборгованість та вартість списаних запасів є доходом та витратами ТОВ «КВАНТ ПЛЮС».

Щодо не включення до складу інших операційних доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості, що обліковувалась станом на 30.09.2021 по ФОП ОСОБА_2 в сумі 51622,68 грн., державна реєстрація по якому припинена в перевіряємому періоді зазначено, що ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), стан - 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті), зареєстрований в ГУ ДПС у Полтавській області, основний вид діяльності 46.90-неспеціалізована оптова торгівля, не є платником ПДВ. Дата проведення державної реєстрації припинення 25.05.2021. Перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, 2 група 20 % (дата анулювання свідоцтва платника єдиного податку - 31.05.2021). Взаємовідносини відбувалися у період 3 квартал 2020 - 2 квартал 2021 року згідно Договору №030920/П вiд 03.09.2020 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбавало у ФОП ОСОБА_1 наступні товари: труби обсадні, заготовки фрези кільцевої з центратором, перевідники, шини вантажні, набори ручних інструментів, фільтри салону, масла, повітря та ін. Згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2020 рік обсяг доходу за звітний період склав 4078,06 тис. грн. Згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2021 рік обсяг доходу за звітний період склав 4979,19 тис. грн. Згідно первинних документів, наданих в ході перевірки розрахунки здійснювалися в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 . Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» становить 51622,68 грн. Таким чином, до складу іншого операційного доходу не включена сума безнадійної кредиторської заборгованості за 9 міс. 2021 в сумі 51623 грн. по ФОП ОСОБА_1 державна реєстрація якого припинена у перевіряємому періоді.

Щодо заниження інших операційних доходів за рахунок не включення суми простроченої кредиторської заборгованості по контрагенту-нерезиденту CRONZA LIMITED.

В ході перевірки встановлено, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 «Розрахунки з нерезидентами» станом на 01.10.2019 по контрагенту-нерезиденту CRONZA LIMITED обліковується сальдо по К-т в сумі 4 986 688,07 грн. або 207064,22 доларів США, а саме: - Договір цесії 1108 (коригування боргу 00000000034 від 31.03.2017) на суму 2544359,89 грн. або 105650,42 доларів США; - Договір цесії 1108/1 (коригування боргу 00000000034 від 31.03.2017) на суму 2442329,18 грн. або 101413,80 доларів США. В ході перевірки підприємству наданий запит № 16 від 08.08.2024 стосовно пояснень та документальних підтверджень щодо обставин виникнення вказаної заборгованості. Отримана відповідь від 13.08.2024 без пояснень згідно якої надана копія договору про переведення боргу № 0109/16 від 01.09.2016. Інших документів, стосовно періоду виникнення та погашення заборгованості ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» в ході перевірки не надано. Тобто, станом на кінець перевіряємого періоду, заборгованість по контрагенту - нерезиденту КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED» є простроченою, по якій минув термін позовної давності. Таким чином, до складу іншого операційного доходу не включена сума простроченої кредиторської заборгованості за 9 міс. 2021 в сумі 4986688 грн. по контрагенту - нерезиденту КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED», по якій минув термін позовної давності.

Зазначав, що в порушення пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України, перевіркою встановлено заниження різниці, на які збільшується фінансовий результат: по коду рядка 2.1.2 Додатку PI в розмірі: за 2020 рік - 12230000 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення різниць (рядок 03 РІ Податкової декларації), які виникають відповідно до ПК України, в результаті якого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» безпідставно занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток (рядок 4 Декларації з податку на прибуток) за 2020 рік - 12230000 грн. Крім того, в порушення пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст.140 ПК України, перевіркою встановлено заниження різниці, на які збільшується фінансовий результат: по коду рядка 3.1.10 Додатку PI в розмірі за 9 міс. 2021 року - 1047000 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення різниць (рядок 03 РІ Податкової декларації), які виникають відповідно до ПК України, в результаті якого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» безпідставно занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток (рядок 4 Декларації з податку на прибуток) за 9 міс. 2021 року в сумі 1047000 грн. В порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за № 996-XIV, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, в результаті чого завищено податковий кредит ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕЛЬТА АРС», ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ», ТОВ «САМАРА ТОРГ», ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» та ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС-ЛТД» на загальну суму 6451444 грн.

Також, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не включено до складу податкового зобов'язання ПДВ до рядка 6.1 звітної Декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» на загальну суму ПДВ 1691983 грн. (8459917,02 грн. х 20%), в т.ч. за: листопад 2020 в сумі 163780 грн. (818900,25 грн. х 20%), грудень 2020 в сумі 1528203 грн. (7641016,77 грн. х 20%). А також, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не мало підстав до включення до складу податкового кредиту до рядка 13 Декларації «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України» суму ПДВ у розмірі 1691983 грн. в результаті порушення п. 185.1, ст. 185, абз. «ж» п. 186.3, ст. 186, п. 187.8. ст. 187, п. 208.2 ст. 208 ПК України. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 04.10.2024 № 00139840701, яким застосовано штрафну санкцію за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в сумі 845991,50 грн., відсутня реєстрація в ЄРПН податкових накладних на суму 1691983 грн. в результаті порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

31 березня, 15 квітня, 29 травня, 14 жовтня 2025 року надійшли додаткові пояснення представника відповідача /а.с. 211-214 т. 3, 1-4, 31-33, 144, т. 5 /.

01, 09, 30 квітня, 21 липня, 9, 20, 21 жовтня, 11 листопада 2025 року надійшли додаткові пояснення представника позивача в обґрунтування своїх тверджень /а.с. 219-220, 232-236 т.3, 11, 54-55, 91-95, 152-153, 231-232 т.5; 95-101, т.6/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 31 липня 2025 року судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 31618527) зареєстроване як юридична особа, основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 46.73 Оптова торгівля деревиною/ будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 77.39 Надання в оренду, інших машин, устаткований та товарів, н.в. і.у.; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним, приладдям; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами /а.с. 49-62, т.1/.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20,статті 70, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 05.01.2022 №17-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “КВАНТ ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2019 по 31.09.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 30.09.2021 /а.с.22-27, т.3/.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 27.08.2024 №11645/16-31-07-01-02/31618527 /надалі по тексту - акт перевірки; а.с. 46-92, т.3/, згідно висновків якого встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П (С)БО № 11 «Зобов'язання», п. 5,8. П(С)О 15 «Дохід», п. 5, 6, 7 П(С)О 16 «Витрати», п. 3.1, п. 3.2, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 6 180 080 грн., в т.ч.: за 4 кв. 2019 - 49806 грн., за 2020 - 4477520 грн., за 9 міс. 2021 - 1652754 грн;

п. 185.1 ст 185, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п. 198.5 абз «г» ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 45336326 грн., в тому числі по періодах: всього за 2020 рік - 44658340 грн., всього за 9 міс. 2021 року 677986 грн;

п. 185.1 ст 185, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення ПДВ по рядку 21 за вересень 2021 в сумі 24442 грн.

п. 201.10 ст. 201, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в зв'язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 34254428 грн., в т.ч. за вересень 2020 - 32562 445 грн., листопад 2020 163780 грн., грудень 1 528 203 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00139810701 від 04.10.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 6180080,00 грн.;

- № 00139850701 від 04.10.2024 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 3400,00 грн., за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;

- № 00139830701 від 04.10.2024 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 27442,00 грн.;

- № 00139840701 від 04.10.2024 року, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 845991,50 грн. за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;

- № 00139820701 від 04.10.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 56670407,50 грн, з яких 11334081,50 грн. - штрафні санкції /а.с. 178-185, т.3/.

Вважаючи свої права порушеними такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Щодо тверджень відповідача, про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ при передачі запасів внаслідок виділу новоствореної юридичної особи, а також щодо не включення до складу інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості списану в ході проведення виділу новоствореній особі, яка має ознаки фіктивності, невключення до складу інших операційних витрат суму дебіторської заборгованості списану в ході проведення виділу, зменшення показників рядка 2180 "Інші операційні витрати" на собівартість ТМЦ переданих в ході проведення виділу новоствореній юридичній особі та здійснених відповідачем відповідних донарахувань грошових зобов'язань позивачу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Рішення № 98 одноособового учасника від 07.07.2020 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» вирішено, здійснити виділ з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» шляхом створення юридичної особи - ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС» із переданням йому згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», без припинення останнього. Також, окрім іншого, вирішено утворити комісію з виділу ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» /а.с.41-42 т. 1/.

16.11.2020 Рішенням №104 одноособового учасника ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», затверджено Розподільчий баланс (станом на 30.09.2020 р.) виділу нової юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС») з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС». У зв'язку зі здійсненням виділу з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» шляхом створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС» на підставі затвердженого розподільчого балансу здійснити конвертацію частки у статутному капіталі ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» в частки ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» в ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС» та розподілити їх із збереженням співвідношення часток учасників товариства, що існувало до виділу /а.с.43-44 т.1/.

Згідно затвердженого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» розподільчого балансу станом на 30.09.2020 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» передало ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС» частину майна, прав та зобов'язань (залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 162812223,84 грн., кредиторську заборгованість на суму 186092581,78 грн., дебіторську заборгованість на суму 27948735,28 грн., статутний капітал в сумі 10513,95 грн.

Суд зазначає, що процедура реорганізації шляхом виділу регламентована нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно з пунктом 1 статті 56 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно з статтею 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

На підставі пункту 2 статті 109 Цивільного кодексу України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до частин 1-2 статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в редакції, що діяла на дату виділів, загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. Частиною другою цієї статті встановлено, що до компетенції загальних зборів учасників, серед іншого, належить прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства.

Аналіз наведених норм свідчить, що виділу притаманна характерна ознака реорганізації: перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.

Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21.

Відтак, позивачем проведено реорганізацію в межах компетенції, в порядок і спосіб, визначений Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», рішення позивача щодо реорганізації, оформлені відповідними протоколами, недійсними не визнані, мають юридичну силу та створюють юридичні наслідки, передбачені цими рішеннями.

Приватним нотаріусом на підставі прийняти рішень про реорганізацію шляхом виділу нової юридичної особи було проведено відповідні реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Жодних доказів визнання вказаних реєстраційних дій протиправним в установленому порядку до матеріалів справи надано не було.

Аналіз наведених вище положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» свідчить про те, що розподільчий баланс є документом, який затверджується учасниками юридичної особи, та визначає активи і пасиви (частку майна, прав та обов'язків), що передаються даною юридичною особою новій юридичній особі, яка створюється в результаті виділу.

Реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який неможливо визнати цивільно-правовим договором для цілей оподаткування.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон № 755-IV) у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Отже, беручи до уваги фактичні обставини справи та наявні докази в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що виділ ТОВ «НООТІ - ПРЕМІУМ» (ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС ПЛЮС») (код ЄДРПОУ 4399495) з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» в розумінні положень частини 4 статті 4 Закону №755-IV є завершеним.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем за розподільчим балансом передано суб'єктам господарювання, які створені в результаті виділу з позивача, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) та ТОВ «НООТІ-ПРЕМІУМ» (ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС ПЛЮС») (код ЄДРПОУ 4399495), залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 162812223,84 грн., кредиторську заборгованість на суму 186092581,78 грн., дебіторську заборгованість на суму 27948735,28 грн., статутний капітал в сумі 10513,95 грн

Аналізуючи операцію, відповідач зазначає про відсутність реальності операції виділу, а тому вартість переданих ТМЦ та списана кредиторська та дебіторська заборгованість в процесі виділу є доходом та витратами ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», оскільки в ході перевірки ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не надано підтверджуючих документів щодо повідомлення кредиторів про виділ, зменшення статутного капіталу та створення нової юридичної особи.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення, або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство, що планує виділ, та кожне товариство, що бере участь у припиненні відповідно, зобов'язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів. Повідомлення про припинення товариства та строк для заявлення кредиторами своїх вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань автоматично у режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною другою цієї статті встановлено, що кредитор такого товариства, вимоги якого до товариства не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення йому повідомлення, або з дати опублікування повідомлення, зазначеного в частині першій цієї статті, має право звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: 1) надання забезпечення виконання зобов'язання; 2) дострокового припинення або виконання зобов'язання (зобов'язань) перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором між товариством та кредитором.

Згідно із частиною третьою статті 55 цього Закону, якщо кредитор не звернувся до товариства у встановлений строк з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язання (зобов'язань) перед ним.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Частиною п'ятою статті 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов'язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Аналогічні норми встановлені й статтею 109 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частин першої, другої статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Частиною третьою статті 109 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Відтак, фактом передачі кредиторської заборгованості за розподільчим балансом відповідальність позивача за переданими зобов'язаннями не припиняється, а передані за розподільчим балансом зобов'язання можуть бути пред'явлені до погашення позивачу у разі їх непогашення новоутвореними товариствами.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про відсутність реальності операції виділу, а тому вартість переданих ТМЦ та списана кредиторська та дебіторська заборгованість в процесі виділу є доходом та витратами ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», через те, що в ході перевірки ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не надано підтверджуючих документів щодо повідомлення кредиторів про виділ, зменшення статутного капіталу та створення нової юридичної особи, з огляду на наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання надання платниками податків документів контролюючому органу врегульовано статтею 85 Податкового кодексу України.

Так, за приписами пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.4. цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником (пункт 85.6).

Як вбачається з акту перевірки, його описова частина (розділ 3) містить перелік документів, які використано перевіркою, період за який вони перевірені, порядок їх дослідження.

Отже, під час проведення перевірки контролюючий орган досліджував первинні документи позивача за перевіряємий період.

Водночас, на підтвердження того, що позивачем не повідомлено кредиторів про виділ, зменшення статутного капіталу та створення нової юридичної особи, ГУ ДПС у Полтавській області не надано ані запиту, адресованого позивачу, ані акту відмови у наданні документів, як це передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.

Також в матеріалах справи відсутні докази звернення кредиторів до товариства у встановлений строк з письмовою вимогою про здійснення позивачем однієї з дій, передбачених частиною другою статті 55 Закону.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що так зване питання "реальності операції виділу" не було предметом перевірки відповідачем. Достатність документів необхідних для проведення тих чи інших реєстраційних дій здійснюється державним реєстратором під час розгляду документів наданих для проведення відповідної реєстраційної дії.

Як вже зазначалося, на підставі відповідних рішень учасника позивача було прийнято відповідне рішення реорганізувати Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» шляхом виділу з нього нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю. За наслідками прийнятого рішення та поданих документів, приватним нотаріусом та державним реєстратором було внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема 07.07.2020 №15881220058002781 про внесення рішення засновника (учасника) юридичної особи щодо виділу; 18.11.2020 №1009571070060001230 державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу /а.с. 61 т.1/.

Доказів оскарження вказаних реєстраційної дії, зокрема кредиторами позивача з підстав зазначених відповідачем, а саме щодо не повідомлення кредиторів про виділ, зменшення статутного капіталу та створення нової юридичної особи, відповідачем під час перевірки не встановлено та в акті перевірки не зазначено.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно Додатку №1 до розподільчого балансу виділу нової юридичної особи (на 30 вересня 2020 р.), посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименко О.В., 16.11.2020 та зареєстрованого в реєстрі за №1864, 1865, 1866, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» з якого здійснено виділ несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до ТОВ "ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС", створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу неможливо точно встановити обов'язки ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», з якого здійснено виділ, за окремими зобов'язанням, що існувало у нього до виділу, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», з якого здійснено виділ, та створене внаслідок виділу ТОВ "ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС" несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням /а.с. 47 т.1/.

У силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

У свою чергу, різниці за операціями з передачі за розподільчим балансом основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей при проведенні реорганізації шляхом виділу для коригування фінансового результату до оподаткування положеннями ПКУ не передбачено. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

При цьому, на підставі наказу позивача від 31.12.2020 року №1/02 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства», в періодах, в яких відбулась реорганізація, що стала предметом перевірки податковим органом, позивачем застосовувались міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Пунктом 2.9.2 цього наказу визначено, що дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) визначається у відповідності до МСФЗ 15.

Згідно із МСФЗ 15 доходом визнається збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі надходжень або покращення активів або зменшення зобов'язань, що веде до збільшення власного капіталу, окрім збільшення власного капіталу, пов'язаного з отриманням внесків від учасників власного капіталу.

Відповідно до пункту 6 МСФЗ 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Також, суд звертає увагу на те, що операції з виділу не призводять до зростання власного капіталу, а отже, відсутня умова для оподаткування податком на прибуток суми зменшення кредиторської заборгованості, переданої правонаступникам за розподільчими балансами.

З тих же підстав не може вважатися доходами відповідного звітного періоду балансова вартість майна, що передається за розподільчим балансом новій юридичній особі.

Суд відзначає, що термін «розподільчий баланс підприємства» визначений, зокрема, у Методиці оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1996 року №961, як баланс, що складається під час відокремлення (виділення) об'єктів із цілісного майнового комплексу. А відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Вказані розподільчі баланси та передавальні акти в правовідносинах, що розглядаються, не є діями, спрямованими на набуття, зміну чи припинення певних прав чи обов'язків, а є документами, у яких відображені активи та пасиви (майно, права та обов'язки), які в процесі виділу переходять від однієї юридичної особи до інших, створюваних під час виділів, юридичних осіб. При цьому перехід прав і обов'язків до новостворених юридичних осіб відбувається в порядку правонаступництва, а не внаслідок вчинення правочину.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 07.03.2024 року у справі №908/702/22.

Судом встановлено, що позивачем за розподільчим балансом від 30.09.2020 передано суб'єктам господарювання, які створені в результаті виділу з позивача, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) та ТОВ «НООТІ - ПРЕМІУМ» (ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС ПЛЮС») (код ЄДРПОУ 4399495), залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 162812223,84 грн., кредиторську заборгованість на суму 186092581,78 грн., дебіторську заборгованість на суму 27948735,28 грн., статутний капітал в сумі 10513,95 грн /а.с. 45-47, 69-195 т. 1/.

Відтак, відповідачем не доведено та не підтверджуються матеріалами справи твердження відповідача про те, що вартість переданих ТМЦ та списана кредиторська та дебіторська заборгованість в процесі виділу є доходом та витратами ТОВ «КВАНТ ПЛЮС».

Як вже зазначалося судом, відповідно до Рішення № 98 одноособового учасника від 07.07.2020 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» вирішено, здійснити виділ з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» шляхом створення юридичної особи - ТОВ «ОПТІМА-СЕРВІС-ПЛЮС» із переданням йому згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», без припинення останнього. Також, окрім іншого, вирішено утворити комісію з виділу ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» /а.с.41-42 т. 1/.

Також в ході проведення перевірки позивачем надавалися звіти по проводках у розрізі проведення виділу з ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» новоствореної особи-правонаступника (майно, запаси, заборгованість та інші активи), акт передачі товарно-матеріальних цінностей від 30.09.2020, акт списання товарів від 30.09.2020 за № 19 на загальну 162812223,84 грн та акт списання кредиторської заборгованості від 30.09.2020 за № 16 на загальну суму 186092581,78 грн, що не заперечується сторонами.

Відтак, суд вважає помилковими та не підтвердженими належними та допустимими доказами висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, П(С)БО №11 «Зобов'язання» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, внаслідок чого занижено показник рядка 2120 «Інший операцій дохід» Фінансової звітності малого підприємства та, відповідно, рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.10.2019 но 30.09.2021 грн, 2020 - 186092582 грн, а також П(С)БО №16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 п. 20, Методичних рекомендуй заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 28.03.2013 № 433, внаслідок чого занижено показник рядка 2180 «Інші операційні витрати» Фінансової звітності малого підприємства та, відповідно, рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.10.2019 по 30.09.2021 в сумі 162812224 грн., в т.ч. за: 2020 - 16281222 грн та з а період 01.10.2019 по 30.09.2021 в сумі 27948735 грн., в т.ч. за: 2020 - 27948735 грн, а також порушення п.185.1 ст.185, н.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, н.189.1 ст.189, абз. «г» ш.198, н.201.1 ст. 201 ПК України № 2755-VI від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповнення), ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» занижено базу оподаткування, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі ПДВ 32562444,77 гри., в т.ч.. за вересень 2020 - 32562444,77 грн.

З огляду на спростування вказаних вище висновків відповідача, то окрім іншого, відсутні також підстави для донарахувань штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість на суму 3400,00 грн на підставі ППР №00139850701 від 04.10.2024.

Щодо висновків відповідача з приводу того, що до складу іншого операційного доходу не включена сума простроченої кредиторської заборгованості за 9 міс. 2021 в сумі 4986688 грн по контрагенту - нерезиденту Компанія «CRONZA LIMITED», по якій сплив термін позовної давності, суд зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що до складу іншого операційного доходу не включена сума простроченої кредиторської заборгованості за 9 міс 2021 в сумі 4 986 688 грн. по контрагенту - нерезиденту КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED», по якій минув термін позовної давності.

Водночас, вказаний висновок є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ «КВАНТ СЕРВІС» (Первісний боржник), ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» (Новий боржник) та КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED» (Кредитор) договору про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016 Новий боржник прийняв на себе зобов'язання Первинного боржника за основними договорами: договором поставки №1108 від 11.08.2015, контрактом від 05.08.2015 №0508, договором про заміну боржника №2908-2016 від 29.08.2016.

Пунктом 6.5. договору про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016 визначено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань /а.с. 223 т. 3/.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Акт перевірки не містить вказівки на момент початку та/або закінчення строку позовної давності.

Необхідно звернути увагу, що контролюючим органом при постановленні висновку про сплив строку позовної давності за зобов'язаннями перед КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED», не досліджувалися основні договори - договір поставки від 11.08.2015 №1108, контракт від 05.08.2015 № 0508, договором про заміну боржника №2908-2016 від 29.08.2016, які і встановлюють строк виконання зобов'язань, від якого обчислюється сплив строку позовної давності /а.с. 102-109 т.5/.

Пунктом 5 Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, визначено:

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Факт того, що зазначені вище договори не досліджувалися, підтверджується запитом №16 від 08.08.2024 та відповіддю на нього б/н від 13.08.2024, а також самим актом перевірки.

Окрім того, і договір про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016 і основні договори - договір поставки №1108 від 11.08.2015, контракт від 05.08.2015 №0508, договір про заміну боржника №2908-2016 від 29.08.2016 відносяться до періодів господарської діяльності, які не були предметом попередньої податкової перевірки.

Відповідно до акту від 14.01.2020 №35/16-31-05-04-14/31618527 щодо зазначених операцій було зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.10.2018 обліковується заборгованість по контакту №0508 від 05.08.15 та контракту №1108 від 11.08.15 (договір про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016), укладених з нерезидентом КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED». В перевіряємому періоді дана кредиторська заборгованість не погашена.

На час попередньої перевірки контролюючим органом не було встановлено, що по зазначеній кредиторській заборгованості минув термін позовної давності.

Відповідно до пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

При цьому, в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандартні) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20.

Згідно з п.п. 5, 11 Положення (стандартні) бухгалтерського обліку № 11, якщо на дату балансу раніше визначене зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Поточні зобов'язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи/послуги.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм суд зазначає, що списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов'язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, натомість ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Період дії карантину на всій території України (з урахуванням його продовження) тривав з 11.03.2020 р. по 30.06.2023 р.

Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу доповнено пунктом 12-14 такого змісту: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, коригування боргу 00000000034 від 31.03.2017 було обумовлене перенесенням обліку з одного субрахунку на інший та не породжувало будь-яких податкових чи правових наслідків.

Отже висновок щодо невключення до складу операційного доходу за 9 міс 2021 сума простроченої кредиторської заборгованості по контрагенту - нерезиденту КОМПАНІЯ «CRONZA LIMITED» ґрунтується лише на припущеннях та є безпідставним.

Щодо завищення ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕЛЬТА АРС», ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ», ТОВ «САМАРА ТОРГ», ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» та ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС-ЛТД» на загальну суму 6451444 грн, та щодо заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС-ЛТД» на загальну суму 8545803грн, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4. статті 200 ПК України).

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі №460/2315/19 від 15 серпня 2023 року у справі № 380/1281/22.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставою для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та право платника відносити відповідні суми до витрат, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту та відповідних витрат, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи основною підставою для невизнання контролюючим органом формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ДЕЛЬТА АРС», ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ», ТОВ «САМАРА ТОРГ», ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС», а також правомірності віднесення до витрат сум операцій із ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС-ЛТД» слугував висновок про відсутність реальності господарських операцій з огляду на те, що досліджувані в ході перевірки документи не доводять фактичну поставку та не є достатніми доказами реального характеру розглядуваних господарських операцій .

З матеріалів справи вбачається, між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та ТОВ «БУКМАН - ОЛД» (42795291), попередня назва ТОВ «ДЕЛЬТА АРС» відбувалися взаємовідносини у період з квітня 2019 року по червень 2019 року. До складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» було віднесено суму ПДВ у квітні 2020 - 830 670 грн. (період складання податкових накладних: квітень-червень 2019). У перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбало у ТОВ «ДЕЛЬТА АРС» Труби бурильні (730423 0000), труби обсадні (7304) та запасні частини для бурового обладнання. Обсяг постачання за перевіряємий період склав 4984025,70 грн., сума ПДВ 830670,95 грн.

До складу податкового кредиту, задекларованого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» згідно з поданими податковими деклараціями, включено ПДВ від вартості операцій з придбання у ТОВ «ДЕЛЬТА АРС» на загальну суму ПДВ 830670,95 грн.

Документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «ДЕЛЬТА АРС» здійснювалось на підставі договору поставки № 100419/КВ від 10.04.2019.

ТОВ «ДЕЛЬТА АРС» здійснило поставку товару ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відповідно до:

видаткових накладних: № 34 від 10.06.2019, № 28 від 05.06.2019 №33 від 20.06.2019, № 27 від 30.05.2019, № 26 від 29.05.2019 № 24 від 10.05.2019 № 24 від 10.05.2019 № 18 від 26.04.2019, № 9 від 16.04.2019;

Актів прийому передачі товару: № 34 від 10.06.2019, № 30 від 05.06.2019, № 33 від 20.06.2019, № 27 від 30.05.2019, № 26 від 29.05.2019, № 24 від 10.05.2019, № 18 від 26.04.2019.

Рахунків на оплату: від 31 від 10.06.2019, № 28 від 05.06.2019, № 26 від 29.05.2019, № 23 від 10.05.2019, № 18 від 26.04.2019, № 8 від 16.04.2019 /а.с.237-250 т. 3, а.с.1-9 т.4/.

У зв'язку з поставкою товару здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму 4984025,70 грн в тому числі ПДВ 830670,95 грн. Реєстрація зазначених податкових накладних не заперечується сторонами та визнається відповідачем відповідно до акта перевірки.

Між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та ТОВ «ПОЛІМЕР - АУД» (43153733), попередня назва ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ» відбувалися взаємовідносини у період з вересня 2019 року по жовтень 2019 року. До складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» було віднесено суму ПДВ у квітні, жовтні, 2020 року та вересні 2021 року на загальну суму ПДВ - 1874,6 тис. грн. У перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбало у ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ» труби обсадні, труби бурильні, труби сталеві (код УКТЗЕД 7304), оливу (код УКТЗЕД 2710199300) та запчастини до бурильних установок, станок трубонарізний моделі ІН983 (код УКТЗЕД 8458190090).

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 11247763,21грн, сума ПДВ 1874627,21 грн.

До складу податкового кредиту, задекларованого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» згідно з поданими податковими деклараціями, включено ПДВ від вартості операцій з придбання у ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ» на загальну суму ПДВ 1874627 грн.

Документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ» здійснювалось на підставі договору № 0209/2019-ПРОМ від 02.09.2019.

ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ» здійснило поставку товару ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відповідно до:

видаткових накладних: № 25 від 25.10.2019, № 21 від 25.10.2019 №24 від 24.10.2019, № 20 від 22.10.2019, № 23 від 22.10.2019 № 22 від 21.10.2019 № 26 від 16.10.2019 № 19 від 15.10.2019, № 13 від 25.09.2019, № 17 від 30.09.2019, № 16 від 27.09.2019, № 15 від 26.09.2019, № 12 від 14.09.2019, № 14 від 12.09.2019, № 2 від 05.09.2019, № 1 від 05.09.2019, №10 від 02.09.2019, № 11 від 05.09.2019.

Актів прийому-передачі товарів: № 25 від 25.10.2019, № 21 від 25.10.2019, № 24 від 24.10.2019, № 20 від 22.10.2019, № 23 від 22.10.2019, № 22 від 21.10.2019, № 26 від 16.10.2019, № 19 від 15.10.2019, № 3 від 08.10.2019, № 13 від 25.09.2019, № 17 від 30.09.2019, № 16 від 27.09.2019, № 15 від 26.09.2019, № 12 від 14.09.2019, №14 від 12.09.2019, № 2 від 05.09.2019, № 1 від 05.09.2019, № 10 від 02.09.2019, № 11 від 05.09.2019.

Рахунків на оплату: № 19 від 25.10.2019, № 20 від 21.10.2019, № 21 від 16.10.2019, № 1 від 04.09.2019, № 12 від 25.09.2019, №16 від 30.09.2019, № 15 від 27.09.2019 № 14 від 26.09.2019, № 11 від 14.09.2019, № 13 від 12.09.2019, № 4 від 05.09.2019, № 3 від 05.09.2019, № 9 від 02.09.2019, № 10 від 05.09.2019 /а.с.10-60 т.4/.

У зв'язку з поставкою товару здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму 11247763,21 грн в тому числі ПДВ 1874627,20 грн. Реєстрація зазначених податкових накладних не заперечується сторонами та визнається відповідачем відповідно до акта перевірки.

Також з акту перевірки вбачається, що позивачем на підтвердження реальності господарської операції надано платіжні інструкції на перерахування коштів за поставлені товари, а саме: №526 від 02.10.2019, № 528 від 02.10.2019, № 529 від 02.10.2019, № 527 від 02.10.2019, № 522 від 02.10.2019, № 549 від 04.10.2019, № 543 від 04.10.2019, № 542, від 04.10.2019, № 568 від 08.10.2019, № 607 від 10.10.2019, № 619 від 10.10.2019, № 621 від 10.10.2019, № 627 від 11.10.2019, № 662 від 17.10.2019. № 721 від 23.10.2019, № 740 від 29.10.2019, № 778 від 01.11.2019, № 796 від 06.11.2019, № 811 від 07.11.2019, № 874 від 12.11.2019, № ГФ918 від 15.11.2019, № 970 від 18.11.2019, № 985 від 19.11.2019, № 993 від 21.11.2019, № 1064 від 28.11.2019, № 1167 від 06.12.2019, № 1235 від 17.12.2019, № 1239 від 18.12.2019, № 1373 від 24.12.2019, № 1387 від 24.12.2019, № 1647 від 30.01.2020, № 1917 від 05.03.2020.

Між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та ТОВ «ПРОЕКТ-2020» (42151693), попередня назва ТОВ «САМАРА ТОРГ» відбувалися взаємовідносини у період з січня - вересня 2019 року. До складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» було віднесено суму ПДВ у жовтні 2020 року на загальну суму ПДВ - 2124283 грн. У перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбало у ТОВ «САМАРА ТОРГ» двигун САTERHIHAR 398 (Код УКТЗЕД 8408), насос ЭЦТ б/в (Код УКТЗЕД 8419), обладнання (Маслопровід б/в, насосна станція ИСх7АВ70 б/в, такелажні пристосування б/в, розприскувач масла б/в тощо), (Код УКТЗЕД 8425), муфта ШТМ 1070х200, коліно шарнірне, фланці плоскі приварні із сталі , тощо (Код УКТЗЕД 7307), труба сталева (код УКТЗЕД 7306) та ін.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 10621417 грн, сума ПДВ 2124283 грн.

До складу податкового кредиту, задекларованого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» згідно з поданими податковими деклараціями, включено ПДВ від вартості операцій з придбання у ТОВ «САМАРА ТОРГ» на загальну суму ПДВ 2124283 грн.

Документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «САМАРА ТОРГ» здійснювалось на підставі договору № 201/19-ТМЦ від 02.01.2019.

ТОВ «САМАРА ТОРГ» здійснило поставку товару ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відповідно до видаткових накладних: № 37 від 01.07.2019, № 56 від 16.07.2019, № 50 від 19.07.2019, № 51 від 19.07.2019, № 59 від 22.07.2019, № 49 від 22.07.2019, № 57 від 23.07.2019, № 52 від 24.07.2019, № 60 від 26.07.2019, № 58 від 31.07.2019, № 54 від 31.07.2019, № 37 від 01.08.2019, №71 від 16.08.2019, № 73 від 16.08.2019, № 61 від 19.08.2019, № 68 від 20.08.2019, № 66 від 22.08.2019, № 64 від 23.08.2019, № 72 від 27.08.2019, № 69 від 30.08.2019, № 74 від 11.09.2019.

Актів прийому-передачі товару: № 37 від 01.07.2019, № 56 від 16.07.2019, № 50 від 19.07.2019, № 51 від 19.07.2019, № 59 від 22.07.2019, № 49 від 22.07.2019, № 57 від 23.07.2019, № 52 від 24.07.2019, № 60 від 26.07.2019, № 58 від 31.07.2019, № 54 від 31.07.2019, № 67 від 01.08.2019, № 71 від 16.08.2019, № 73 від 16.08.2019, № 61 від 19.08.2019, №68 від 20.08.2019, № 66 від 22.08.2019 №64 від 23.08.2019 № 72 від 27.08.2019, № 69 від 30.08.2019, № 74 від 11.09.2019.

Рахунків на оплату: № 36 від 01.07.2019, № 57 від 16.07.2019, № 52 від 19.07.2019, № 60 від 22.07.2019, № 51 від 22.07.2019, № 58 від 23.07.2019, № 54 від 24.07.2019, № 61 від 26.07.2019, №59 від 31.07.2019, № 55 від 25.07.2019, № 66 від 01.08.2019, № 70 від 16.08.2019, № 54 від 19.08.2019, № 67 від 20.08.2019, № 65 від 22.08.2019, № 68 від 30.08.2019 № 73 від 11.09.2019/а.с.61-120 т.4/.

У зв'язку з поставкою товару здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму 12 745 699,91 грн в тому числі ПДВ 2 124283,32 грн. Реєстрація зазначених податкових накладних не заперечується сторонами та визнається відповідачем відповідно до акта перевірки.

Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» по розрахункам з ТОВ «САМАРА ТОРГ» по договору поставки № 201/19-ТМЦ від 09.01.2019 становить 317,5 тис. грн.

Між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та ПП «РОНДЕЛЛ-СТ» (41794449), попередня назва ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» відбувалися взаємовідносини у період в листопаді 2018 року та серпні 2019 року. До складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» було віднесено суму ПДВ у лютому 2021 року на загальну суму ПДВ - 665911 грн. У перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбало у ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» трубу бурильну (Код УКТЗЕД 730423000), запчастини та обладнання (Вал привідний, кардан, карданні вісі, труба обсадна тощо (Код УКТЗЕД 7304), кришка бічна, стакан штоку приводу планки, глухі плашки, тощо (код УКТЗЕД 7301), підвіска, валик, шестерня, центратор, штроп ШЕ-60 тощо (Код УКТЗЕД 7431) та ін.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 3329553 грн, сума ПДВ 665 911 грн.

До складу податкового кредиту, задекларованого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» згідно з поданими податковими деклараціями, включено ПДВ від вартості операцій з придбання у ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» на загальну суму ПДВ 665911 грн.

Документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» здійснювалось на підставі договору поставки № 1705/18-Л від 17.05.2018.

ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» здійснило поставку товару ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відповідно до видаткових накладних: №6 від 14.08.2019, №7 від 08.08.2019, №195 від 06.11.2018, №191 від 06.11.2018, №206 віл 01.11.2018

Актів прийому-передачі товару: №6 від 14.08.2019, №7 від 08.08.2019, №195 від 06.11.2018, №191 від 06.11.2018, №206 від 01.11.2018. Товарно-транспортна накладна №Р207-206 від 01.11.2018.

Рахунків на оплату: №3 від 14.08.2019, №4 від 08.08.2019, №179 від 06.11.2018, №174 від 06.11.2018, №188 від 01.11.2018 /а.с.121-137 т.4/.

У зв'язку з поставкою товару здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму 3329553,07 грн в тому числі ПДВ 665910,620 грн. Реєстрація зазначених податкових накладних не заперечується сторонами та визнається відповідачем відповідно до акта перевірки.

Також з акту перевірки вбачається, що позивач на підтвердження реальності господарської операції надано платіжні інструкції на перерахування коштів за поставлені товари.

Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» по розрахункам з ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» по договору поставки № 1705/18-Л від 17.05.2018 становить 36500,00 грн.

Окрім того, щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС», суд звертає увагу відповідача, що в Акті перевірки, за результатами проведення якої складені оскаржувані податкові

повідомлення-рішення, не можливо ідентифікувати господарські операції, які на думку контролюючого органу не мали фактичного виконання.

Так, Акт перевірки не містить жодних ідентифікаційних даних щодо можливих господарських операцій (номер видаткової накладної, найменування товару).

Крім того, суд зазначає, що платіжні документи, посилання на які здійснено в акті перевірки, це документи, складені за результатами здійснення оплат за товар отриманий у період з листопада 2018 року по серпень 2019 року.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що зазначений період був перевірений контролюючим органом під час проведення попередньої перевірки. Податкові повідомлення-рішення, складені за результатами проведення податкової перевірки за період з 01.10.2018 по 20.10.2019 (попередня перевірка), визнані неправомірними та скасовані рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі №440/2301/20 /а.с. 219-253 т.4/, яке залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/96459028/.

Між ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» та ТОВ «САЙНОР-ЛТД» (40652013), попередня назва ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС ЛТД» відбувалися взаємовідносини у період з лютого 2020 року - квітень 2021 року. До складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» було віднесено суму ПДВ на загальну суму - 1709160,74 грн. До складу собівартості реалізованих товарів, які відображені в рядку 2050 Звіту про фінансові результати "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" придбаних товарів на загальну суму 8545803 грн. У перевіряємому періоді ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбало у ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС ЛТД» нафту (код УКТЗЕД 2709009000), труби бурильні (код УКТЗЕД 7304230000), сировина вуглеводна (код УКТЗЕД 2709009000). Абсорбент газоконденсатний (Код УКТЗЕД 2709009000), кришка (Код УКТЗЕД8309909000), автошини (Код УКТЗЕД 4011100090), тощо.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 106026,5 тис грн, сума ПДВ 21205,3 тис. грн.

До складу податкового кредиту, задекларованого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» згідно з поданими податковими деклараціями, включено ПДВ від вартості операцій з придбання у ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС ЛТД» на загальну суму ПДВ 1709160,74 грн. по зареєстрованим податковим накладним.

Документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «САМАРА ТОРГ» здійснювалось на підставі договору № 240220- ЛТД від 24.02.2020.

ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС ЛТД» здійснило поставку товару ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» відповідно до видаткових накладних: №1 від 24.02.2020, №2 від 24.02.2020, №3 від 24.02.2020, №6 від 24.02.2020, №5 від 24.02.2020. №4 від 24.02.2020, №148 від 13.07.2020, №147 від 147 від 13.07.2020 /а.с.138-153 т.4/.

Актів прийому-передачі товарів: №1 від 24.02.2020, №2 від 24.02.2020, №3 від 24.02.2020, №6 від 24.02.2020, №5 від 24.02.2020, №4 від 24.02.2020, №148 від 13.07.2020, №147 від 13.07.2020.

У зв'язку з поставкою товару здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму 10254964,42 грн в тому числі ПДВ 1709160,74грн. Реєстрація зазначених податкових накладних не заперечується сторонами та визнається відповідачем відповідно до акта перевірки.

Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» по розрахункам з ТОВ «КВАНТ-СЕРВІС ЛТД» по договору поставки № 240220-ЛТД від 24.02.2020 становить 5207,4 тис. грн.

В обґрунтування прийнятих висновків в акті перевірки контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на нереальність операції з вказаними вище контрагентами. Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які можливо допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

Податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення спірних господарських операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету ПДВ (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем послуг, робіт, як і не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Судом встановлено, що господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами (договори про поставку товару, товарно-транспортні накладні на відвантаження товарів, акти прийому-передачі товарів, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення оплати за надані послуги (товар), тощо), а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки видаткових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача мали необхідний обсяг правосуб'єктності.

Суд зауважує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Відповідний висновок неодноразово висловлювався в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №815/3526/17, від 22.12.2020 по справі № 815/133/16, від 23.02.2021 по справі №2а-835/12/1370, від 14.07.2022 по справі №804/13881/15.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №480/3371/19, від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 14.07.2022 у справі №804/13881/15).

Аналогічна позиція наведена і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07 2022 у справі №160/3364/19. Велика Палата Верховного Суду вказала, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд також зазначає, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2025 у справі № 160/18183/24

При цьому судами встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі формування даних податкового обліку по взаємовідносинам з даними контрагентами за такими договорами у позивача не було.

Суд також установив, що зміст укладених позивачем з контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Також, виписані цими суб'єктами господарювання податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем не заперечується.

Отже, за відсутності в матеріалах справи будь-яких наданих відповідачем доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям, а відтак відповідні висновки відповідача в цій частині є безпідставними.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що господарські операції з придбання товарів у ТОВ «ДЕЛЬТА АРС», ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ», ТОВ «САМАРА ТОРГ» здійснювались ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» в період з 26.04.2019 по 30.09.2019 року.

Період, охоплений перевіркою, за результатами проведення якої складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, становив з 01.10.2019 по 30.09.2021.

Період здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами був перевірений відповідачем раніше, що відображено в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Квант Плюс» від 14.01.2020 №35/16-31-05-04-14/31618527 /а.с. 154-218 т.4/.

При цьому суд зазначає, що за результатами попередньої перевірки у контролюючого органу не виникло зауважень щодо зазначених господарських операцій, факт їх здійснення та документального оформлення підтверджений.

Також, суд звертає увагу, що суми ПДВ від вартості операцій з придбання товарів у ТОВ «ДЕЛЬТА АРС», ТОВ «ПРОМ-М ІНВЕСТ», ТОВ «САМАРА ТОРГ» були включені позивачем до складу податкового кредиту саме в перевіряємий період, оскільки реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених за результатами здійснення відповідних господарських операцій, була зупинена. Податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН згідно відповідних рішень суду, копії яких надано позивачем до матеріалів справи /а.с. 114-143 т. 5/.

Щодо тверджень відповідача в Акті перевірки, що по контрагентах ТОВ «МІКС ЮА» та ПП «НОРДТОРГ» не було отримано товари в рахунок попередньої оплати, не відбулась друга подія, фінансово-господарська операція не закінчена в результаті списання підприємством суми дебіторської заборгованості в ході проведення виділу новоствореної юридичної особи, то суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом раніше, частинами першою та другою статті 109 ЦК України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Також, частинами 3, 4 статті 109 ЦК України визначено, що Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Аналіз норм цивільного законодавства щодо виділу свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто відбувається парцелярне (часткове) правонаступництво.

Враховуючи зазначені норми діючого законодавства, що висновки контролюючого органу про відсутність другої події і не закінчення господарської операції є помилковими, оскільки зазначена заборгованість була передана саме згідно розподільчого балансу, що за своєю суттю можливо розглядати як заміну сторони у зобов'язанні.

Щодо заниження ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» різниці, на які збільшується фінансовий результат: по коду рядка 3.1.10 Додатку РІ в розмірі за 9 міс. 2021 року - 1047000 грн та по коду рядка 2.1.2 Додатку РІ в розмірі: за 2020 рік - 12230000,00 грн, внаслідок чого було завищено від'ємне значення різниць (рядок 03 РІ Податкової декларації), які виникають відповідно до Податкового кодексу України, в результаті якого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» безпідставно занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток (рядок 4 Декларації з податку на прибуток) за 9 міс. 2021 року - 1047000 грн та за 2020 рік - 12230000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.11, 14.1.36, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно із п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають

ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до

положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктом 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318, визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 29 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318, визначено, що до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

- втрати від зменшення корисності необоротних активів;

- втрати від безоплатної передачі необоротних активів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати діяльності.

Відповідно до п.139.2.1 п. 139.2 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п. 4 положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 №237 (далі НП (с) БО 10) визначає:

- безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

- дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

- дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

- поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

- сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

- чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Пунктом 7 НП (с) БО 10 визначено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Пунктом 10 НП (с) БО 10 визначено, що нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Пунктом 11 НП (с) БО 10 визначено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Встановлено, що ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» укладено з ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 29.11.2019 № 291119-фін.

Відповідно до пункту 3 вказаного Договору позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю позику, а саме грошові кошти у сумі, зазначеній у п.1 цього Договору, не пізніше 28.11.2020;

- згідно угоди про внесення змін від 05.06.2020 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2911119- фін від 29.11.2019 змінено умови вищезазначеного договору;

- згідно договору № 300120/ФН від 30.01.2020, позивачем передано грошову суму у розмірі 1800000,00 грн;

- згідно договору № 300320-фін від 30.03.2020, позивачем передано грошову суму у розмірі 10000000 грн;

- згідно угоди про внесення змін від 11.05.2020 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 300320-фін від 30.03.2020 змінено умови вищезазначеного договору;

- згідно Угоди про прощення боргу № 30/06/2020 від 30.06.2020 позивач звільнив ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» від сплати боргу в розмірі 12230000,00 грн за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2911119-фін від 29.11.2019, №300120/ФН від 30.01.2020, №300320-фін від 30.03.2020

Відповідно до довідки за вих. №604 від 11.09.2024 ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1», що фінансова допомога в сумі 12230000,00 грн увійшла в дохід ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1», відображена у Звіті про фінансові результати за 2020 рік у рядку 2120 «Інші операційні доходи» та в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 рік в загальній сумі рядка 01.

Встановлено, що ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» укладено з Селянським фермерським господарством «СХІД» договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.10.2018 № 0310/2018-фд.

Відповідно до пункту 3 вказаного Договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику, а саме грошові кошти у сумі, зазначеній у п.1 цього Договору, не пізніше 02.10.2019;

- згідно Додаткової угоди №1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.10.2018 № 0310/2018-фд змінено розмір фінансової допомоги;

- згідно Додаткової угоди №2 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.10.2018 № 0310/2018-фд змінено строк повернення позикодавцю позики;

- згідно договору № 0806/18-фін від 08.06.2018, позивачем передано грошову суму у розмірі 440000,00 грн

- згідно Додаткової угоди №1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 0806/18-фін від 08.06.2018 змінено строк повернення позикодавцю позики

- згідно Договору № 1109/18-фін від 11.09.2018, позивачем передано грошову суму у розмірі 82000,00 грн

- згідно Додаткової угоди №1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1109/18-фін від 11.09.2018 змінено строк повернення позикодавцю позики;

- згідно Угоди про прощення боргу №01/10 від 01.10.2020 позивач звільнив Селянське (фермерське) господарство «СХІД» від сплати боргу в розмірі 1047000,00 грн за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.10.2018 №0310/2018, №0806/18-фін від 08.06.2018 , №1109/18-фін від 11.09.2018;

Відповідно до довідки за №10 від 09.09.2024 Селянського (фермерського) господарства «СХІД», вищезазначена фінансова допомога в сумі 565000,00грн, 400000,00 грн та 82000,00 грн увійшла в дохід СФГ «СХІД», було списано в 2021 році в дохід підприємства з відповідним відображення в обліку.

Варто зауважити, що відповідач не обґрунтував наявності ознак на підставі яких списану позивачем дебіторську заборгованість можна було б віднести до сумнівної чи безнадійної заборгованості.

В акті перевірки не встановлено щодо якої дебіторської заборгованості минув строку позовної давності та в який момент дебіторська заборгованість позивача набула ознак сумнівної чи безнадійної, у зв'язку з чим у Позивача виник обов'язок створити резерв сумнівних боргів.

Відповідачем не враховано, що за вказаними договорами поворотної фінансової допомоги, позовна давність не минула, оскільки по таких договорах не розпочався перебіг позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законодавство не передбачає максимального строку, на який можна укласти договір про поворотну фінансову допомогу (за суттю договір позики), незалежно від того, хто є сторонами такого договору. Сторони на власний розсуд визначають або конкретну дату повернення, або строк із моменту першої вимоги надавача фіндопомоги (позики) повернути надану допомогу (протягом 30 календарних днів із дня пред'явлення вимоги відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

У ході перевірки не враховано того, що коли закінчувались строки повернення позик, сторонами укладені угоди про припинення зобов'язань прощенням боргу, чим ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» перевів поворотні вищезазначені фінансові допомоги в статус безповоротних, відповідно, за домовленістю сторін зобов'язання припинені.

Таким чином, не було допущено порушення прав ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» як позикодавця та не розпочався перебіг позовної давності.

Відтак, заборгованість в сумі 12230000,00 грн та сумі 1047000,00 грн не містила ознак безнадійної чи сумнівної заборгованості, а тому у позивача не виникло обов'язку на створення резерву сумнівних боргів, оскільки сумнівних боргів не існувало.

Відповідач також зазначає, що дебіторська заборгованість в сумі 12230000,00 грн та сумі 1047000,00 грн не характеризується жодною з ознак наведених в п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

За приписами підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

Варто зауважити, що сума поворотної фінансової допомоги, яка змінена на безповоротну фінансову допомогу, у надавача включається до складу витрат звітного періоду, а у одержувачів - до складу доходів. Витрати класифікуються як інші витрати операційної діяльності і відображуються на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Надання безповоротної фінансової допомоги враховується платником податку у витратах звітного періоду і впливає на розрахунок фінансового результату до оподаткування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 травня 2023 року у справі №580/3758/19.

З урахуванням наведеного, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» вірно включено прощені суми поворотної фінансової допомоги до витрат, а одержувачі такої безповоротної фінансової допомоги: СФГ «СХІД» та ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1», зобов'язані були включити вказані суми отриманих коштів до складу доходів.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що діючими положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не є пов'язаною особою, якою задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередній податковий (звітний) рік і такий платник не оподатковується за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Як наслідок, безпідставним є висновок контролюючого органу в акті перевірки про заниження ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» різниці, на які збільшується фінансовий результат: по коду рядка 3.1.10 Додатку РІ в розмірі за 9 міс. 2021 року - 1047000,00 грн та по коду рядка 2.1.2 Додатку РІ в розмірі: за 2020 рік - 12230000,00 грн, внаслідок чого було завищено від'ємне значення різниць (рядок 03 РІ Податкової декларації), які виникають відповідно до Податкового кодексу України, в результаті якого ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» безпідставно занижено об'єкт оподаткування податком па прибуток (рядок 4 Декларації з податку на прибуток) за 9 міс. 2021 року - 1047000 грн та за 2020 рік - 12230000 грн.

Щодо порушення ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 № 2755-I (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п. 6,20 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), та неправомірно до складу інші операційні витрати» Фінансової звітності малого підприємства та, відповідно, рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або х стандартів фінансової звітності» за період з 01.10.2019 по 30.09.2021 в загальній сумі 12141044 грн в т.ч. по періодах: за 4 кв. 2019 в сумі 276700 грн., за 2020 в сумі 8767687 грн., за 9 міс. 3096657 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2. статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з приписами п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п.11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що згідно даних ІКС «Податковий блок»: ПП «РОНДЕЛЛ-СТ» (податковий номер 41794449) (попередня назва ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС»), згідно фінансової звітності малого підприємництва станом на 31.12.2019 у підприємства основні засоби відсутні, вартість запасів складає - 55832,6 тис. грн., згідно ф.1 «Фінансова звітність малого підприємства» до рядка 2120 «інші операційні доходи» віднесено: за 2019 - 0 тис. грн., за 2020 - 0 тис. грн., до рядка 2240 «інші доходи» за 2019 - 0 тис. грн., за 2020 - 51,9 тис. грн. Тобто, звітність ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» не підтверджує отримання доходу у вигляді претензій.

Таким чином, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» безпідставно (без підтверджуючих документів) віднесено до складу рядка 2180 «Іншій операційні витрати» за перевіряємий період на загальну суму у розмірі 12141044 грн., в тому числі по періодах: за 4 кв. 2019 в сумі 276700 грн, за 2020 в сумі 8767687 грн, за 9 міс 2021 в сумі 3096657 грн.

В межах спірних правовідносин, суд враховує що за даними бухгалтерського обліку ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" до складу рядка 2180 «інші операційні витрати» по бухгалтерському рахунку 948 "Штрафи, пені, неустойки" обороти по Кт рахунку складають за 4 кв. 2019 в сумі 276700 грн, за 2020 в сумі 8767687 грн, за 9 міс 2021 в сумі 3096657 грн.

Відповідачем необґрунтовано зроблено висновок, що підприємством безпідставно (без підтверджуючих документів) були віднесені грошові суми до складу «Інші операційні витрати» (облік по рах.948), з огляду також на наступне.

На субрахунку 948 позивачем обліковувалися суми сплачених пені, штрафів та неустойки по взаємовідносинах із його контрагентами, зокрема на підставі відповідних претензій та/або рішень судів.

ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» на адресу ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» була надіслана претензія від 10.06.2019 щодо порушення строків поставки за специфікацію №16 від 10.10.2018 до договору поставки №2206/18-ТМЦ від 22.06.2018 /а.с. 86-87 т.6/. В зв'язку з визнанням претензії ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» було сплачено 8939080 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які були надані до матеріалів справи /а.с. 74-76, 104-111 т.6/. Також між вказаними особами була укладена угода про припинення зобов'язань від 30.12.2020 /а.с. 103-зворот т.6/.

На адресу АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» було сплачено пеню та штраф по претензії за порушення умов договору №УГВ-663/11/19 від 01.07.2019, на підтвердження чого надана платіжна інструкція №2120 від 27.03.2020 на суму 31088,47 грн /а.с.77 т.6/.

На адресу АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» було сплачено пеню та штраф по претензії за порушення умов договору №19-045 від 13.05.2019, на підтвердження чого надана платіжна інструкція №2121 від 27.03.2020 на суму 34810,56 грн /а.с. 77-зворот т.6/.

На адресу УДКСУ у м.Полтава сплачені грошові зобов'язання по акту перевірки від 14.01.2020 №35/16-31-05-04, на підтвердження чого надані платіжні інструкції №1830 від 21.02.2020 на суму 470,30 грн та №1829 від 21.02.2020 на суму 25,70 грн /а.с. 78-79 т.6/.

На адресу філії АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» ГПУ «ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ» було сплачено пеню та штраф по договору №1366/19 від 23.10.2019, на підтвердження чого надається платіжна інструкція №ГФ2888 від 01.07.2020 на суму 38912,33 грн /а.с. 105-зворот т.6/.

30.08.2021 були виконані зобов'язання по сплаті штрафу ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» відповідно до угоди про врегулювання спору від 19.06.2020р., на підтвердження чого налається угода про припинення зобов'язань від 30.08.2021 /а.с. 103 т.6/.

Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1/21 від 11.05.2021 стягнуто з ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" на користь ТОВ "Побузький завод абразивів" окрім основного боргу суми 10914,88 грн. - пеня, 10215,59 грн. - інфляційні, 2728,72 грн. - 3% річних та 4189,64 грн. - витрати по сплаті судового збору /а.с. 88-90 т.6/.

Саме ці суми були сплачені та відображені на рахунку 948.

Згідно пунктом 3.10. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

Відповідно до пункту 3.13. вказаних Рекомендацій у статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що згідно даних ІКС «Податковий блок» звітність ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» не підтверджує отримання доходу у вигляді претензій», оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних ІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №420/5550/19.

У контексті наведеного, суд вважає, що доводи контролюючого органу про завищення фінансового результату до оподаткування за 4 кв. 2019 в сумі 276700 грн, за 2020 в сумі 8767687 грн, за 9 міс 2021 в сумі 3096657 грн на загальну суму 12141044,72 грн не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані висновки.

Щодо заниження ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» податкового зобов'язання з ПДВ по рядку 6.1 звітної декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основної ставкою» на загальну суму ПДВ 1691983 грн в т.ч: за листопад 2020 року в сумі 163780, за грудень 2020 року в сумі 1528203 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» за період з 01.10.2019 по 30.09.2021 отримано послуги з експедирування та перевезення вантажу, які надані (виконані) нерезидентом, компанією «SC Schnell Heavy Logistics SRL», Румунія на суму 245000,00 євро (8459917,02 грн.), а саме: умовами Договору міжнародного перевезення вантажів від 01.10.2020 №0110/2020 визначено, що компанія «SC Schnell Heavy Logistics SRL», Румунія (Перевізник) зобов'язується надати транспортні послуги по доставці вказаного замовником (ТОВ «КВАНТ ПЛЮС») вантажу в пункт призначення, а замовник зобов'язується оплатити послуги з експедирування та перевезення вантажу на умовах, передбачених цим договором.

Умови надання послуг, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, погоджуються сторонами в замовленнях, які є невід'ємною частиною доукладених угод. Вартість послуг погоджується сторонами у кожному окремому випадку в замовленнях. Загальна сума договору складає суму вартості усіх наданих виконавцем послуг замовнику на підставі підписаних замовлень і актів прийому - передачі в період терміну дії договору. Послуги вважаються наданими після оформлення та підписання акта прийому - передачі послуг /а.с. 213-222 т.1/.

Відповідно до транспортних замовлень на перевезення вантажів в міжнародному сполученні, рахунків - фактур та актів виконаних робіт (наданих послуг) забезпечено виконання перевезень вантажів на наступних умовах: адреса розвантаження: 89626, Україна, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, буд. 91.

Місце митного очищення вантажу: м. Мукачево. Маршрут: Sofia, BG-Port Constanta, RO - Port Constanta, RO - Port Bratislava, SK - Kliuchearki, UA. Опис вантажу: корпус трансформатора вагою 97 180 кг. Транспортний засіб: одна автомашина (спеціальний трейлер для перевезення корпуса трансформатора). Вищезазначені послуги з експедирування та перевезення вантажу по маршруту: Sofia, BG-Port Constanta, RO - Port Constanta, RO - Port Bratislava, SK - Kliuchearki, UA надані (виконані) нерезидентом, компанією «SC Schnell Heavy Logistics SRL», Румунія на суму 245000,00 євро (8459917,02 грн.), в тому числі: 09.11.2020 на суму 24500,00 євро (818900,25 грн.), 16.12.2020 на суму 220500,00 євро (7641016,77 грн.).

В актах здачі-приймання робіт/послуг до додаткової угоди 1 до договору транспортної експедиції № 0110/2020 від 01.10.2020 зазначено наступне:

- організація перевезення негабаритного вантажу по маршруту: Софія (UA)-Ключарки (UA), REF; додаткова угода пр. 1 до договору 0110/01.10.2020 /а.с.223-239 т.1/.

Відповідно до акту перевірки ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не включено до складу податкового зобов'язання ПДВ до рядка 6.1 звітної Декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» на загальну суму ПДВ 1691983 грн. (818900,25 грн.* 20%), в т.ч. за: листопад 2020 в сумі 163780 грн. (818900,25 грн. х 20%), грудень 2020 в сумі 1528203 грн (7641016,77грн* 20%), та, відповідно, відсутня зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на податкове зобов'язання в сумі ПДВ 1691983 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання і товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається і сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

За приписами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів є перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Пунктом 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно частини першої пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В силу вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у дому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є Господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається утримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з достачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, перевезення вантажів на загальну суму 8459917,02 грн у періоді, що перевірявся контролюючим органом, були міжнародними. Кожне з цих перевезень оформлене єдиним міжнародним перевізним документом, яким є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Отже, ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» мав право оподатковувати операції з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом за нульовою ставкою ПДВ, що нормативно передбачено підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано наявність правових підстав для застосування ставки податку у розмірі 20% та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження податку на додану вартість.

Вищезазначене також дозволяє стверджувати про помилковість висновків контролюючого органу щодо відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1691983 грн.

Щодо тверджень відповідача про не включення позивачем до складу інших операційних доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості, що обліковувалась станом на 30.09.2021 по ФОП ОСОБА_2 в сумі 51622,68 грн., державна реєстрація по якому припинена в перевіряємому періоді, суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), стан - 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті), зареєстрований в ГУ ДПС у Полтавській області, основний вид діяльності 46.90-неспеціалізована оптова торгівля, не є платником ПДВ. Дата проведення державної реєстрації припинення 25.05.2021. Перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, 2 група 20 % (дата анулювання свідоцтва платника єдиного податку - 31.05.2021). Взаємовідносини відбувалися у період 3 квартал 2020 - 2 квартал 2021 року згідно Договору № 030920/П вiд 03.09.2020 ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» придбавало у ФОП ОСОБА_1 наступні товари: труби обсадні, заготовки фрези кільцевої з центратором, перевідники, шини вантажні, набори ручних інструментів, фільтри салону, масла, повітря та ін.

Згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2020 рік обсяг доходу за звітний період склав 4 078,06 тис. грн. Згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2021 рік обсяг доходу за звітний період склав 4 979,19 тис. грн.

Згідно первинних документів, наданих в ході перевірки розрахунки здійснювалися в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 . Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» становить 51 622,68 грн.

Таким чином, за твердженням відповідача до складу іншого операційного доходу позивачем не включена сума безнадійної кредиторської заборгованості за 9 міс. 2021 в сумі 51623 грн. по ФОП ОСОБА_1 державна реєстрація якого припинена у перевіряємому періоді.

Водночас, відповідачем безпідставно не було взято до уваги пояснення позивача та додані документи в підтвердження здійснені позивачем дії поза межами перевіряємого періоду.

Так, позивачем за результатами аналізу кредиторської заборгованості у вересні 2022 року зазначена сума була віднесена на доходи підприємства в складі статті «Списання кредиторської заборгованості (рах 717) та відображена у фінансовій звітності Ф.2 за 9 місяців 2022 року ряд.2120. В підтвердження цього до матеріалів справи надані Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, з квитанцією, Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 року з квитанцією, Звіт по проводках за 9 місяців 2022 року, аналіз рахунку 71 за 9 місяців 2022 року /а.с. 96-99, 101, 110, т.5/.

До податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2022 року включена сума 33097573 грн - код рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку».

Ця сума кореспондується з показниками звіту про фінансові результати за 9 місяців 2022 та включає в себе суму 31 836 тис грн - код рядка 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та суму 1 262 тис грн - код рядка 2120 «Інші операційні доходи».

В свою чергу ця сума 1 262 тис грн складається з показників, відображених на рахунку 71, а саме на субрахунках 711 - 9139,7 грн, 714 - 167774,89 грн, 717 - 1069215,52 грн, 718 - 14540,11 грн, 719 -1,14 грн.

Сума 1069215,52 грн відображена у звіті по проводках по рахунку 631. Цим звітом підтверджується і включення заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 51622,68 грн.

На підтвердження здійснених проводок позивачем додано також витяги із Аналізу картки рахунку 71 за 9 місяців 2022 року та Звіт по проводках за 9 місяців 2022 року /а.с. 101, 112 т.5/.

Щодо тверджень представника відповідача, що у разі самостійного виявлення позивачем вказаного порушення та віднесення вказаних сум до доходів в 2022 році але не в 2021, як стверджує відповідач, то позивач мав донарахувати штрафні санкції, суд зазначає, що питання донарахування штрафних санкцій за несвоєчасне включення до доходу вказаних сум не було предметом цієї перевірки, оскільки перевіряємий період був з 01.10.2019 по 30.09.2021, в той час, як відповідні виправлення позивачем було здійснено у вересні 2022 року. Таким чином, відповідач не позбавлений можливості під час проведення перевірки позивача за період 2022 року зробити відповідні висновки та донарахування штрафних санкцій.

З огляду на зазначене, збільшення відповідачем фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 є безпідставним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами, що ТОВ “КВАНТ ПЛЮС» порушено вимоги порушення п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), П(С)БО № 11 «Зобов'язання», п.5,8 П(С)О 15 «Дохід», п.5,6,7 П(С)О 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, внаслідок чого занижено податку на прибуток всього в сумі 6180080 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 абз «г» ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-XIV, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 45 336 326 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.187.8 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-XIV, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення ПДВ по рядку 21 за вересень 2021 в сумі 27442 грн.; п. 201.10 ст. 201, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 34254428 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.10.2024 №00139810701, №00139850701, №00139830701, №00139840701, №00139820701 не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 24224,00 грн /а.с.1, т.2/. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України у Полтавській області у розмірі 24224,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" (вул. Конституції, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 31618527) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП:44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.10.2024 №00139810701, №00139850701, №00139830701, №00139840701, №00139820701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" (вул. Конституції, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 31618527) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

Повне рішення складено 26 грудня 2025 року.

Суддя І.Г.Ясиновський

Попередній документ

132946871

Наступний документ

132946873

Інформація про рішення:

№ рішення:	132946872
№ справи:	440/680/25
Дата рішення:	18.12.2025
Дата публікації:	29.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (17.03.2026)
Дата надходження:	27.01.2026
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

11.03.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
01.04.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
15.04.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
06.05.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
12.06.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
29.07.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
31.07.2025 09:30	Полтавський окружний адміністративний суд
19.08.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
16.09.2025 10:30	Полтавський окружний адміністративний суд
02.10.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
14.10.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
23.10.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
13.11.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
27.11.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
11.12.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
18.12.2025 09:00	Полтавський окружний адміністративний суд
17.03.2026 10:00	Другий апеляційний адміністративний суд