26 грудня 2025 рокусправа № 380/22922/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №46925/13-01-07-09, №46927/13-01-07-09 від 30.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державними інспекторами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою АДРЕСА_1 , діяльність в якому здійснює, зокрема ФОП ОСОБА_1 .. За результатами перевірки складено акт від 30.09.2024, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач з таким рішенням не погоджується та вказав, що у наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію, яку контролюючий орган отримав стосовно порушення позивачем вимог чинного законодавства. Отже, вважає, що фактична перевірка проведена за відсутності законних на те підстав та поза межами передбаченого предмету. Стверджує, що основним актом, що регулює порядок укладення і виконання договору комісії є Цивільний кодекс України. У свою чергу слід враховувати, що усі договори комісії позивачем були укладені і виконані відповідно до норм ЦК України, а відтак, застосування його положень у діяльності ФОП є законним і обґрунтованим. Зазначає, що при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством. З огляду на вищевикладене, у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок із надання квитанції, товарних ярликів та цінників. Вказує, що платник податків має можливість надавати документи протягом проведення перевірки, що й було зроблено в спірному випадку. Зокрема були надані первинні документи, які є актуальними на момент завершення перевірки. Зауважує, що облік товарних запасів ФОП ОСОБА_1 здійснюється за адресою ведення господарської діяльності в порядку встановленому законом в електронному вигляді. У спірному випадку платником податків були надані належні документи, в тому числі, але не виключно, форми ведення обліку товарних запасів, договір комісії, акти приймання-передачі до нього (які долучаємо до заперечення), які беззаперечно підтверджують факт ведення обліку товарних запасів та їх походження, відтак, спростовують висновки податкового органу щодо реалізації необлікованих в установленому законом порядку товарів. До того ж у разі їх недостатності/неправильності інспектори не вказали, які прихідні документи, на їх переконання, є належними. Будь-яких зауважень щодо здійснення обліку товарів за місцем продажу та/або щодо відсутності за місцем продажу документів, які стосуються їх обліку, контролюючий орган до платника податків не висував.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №46925/13-01-07-09, №46927/13-01-07-09 від 30.10.2024 підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Отже, зазначений лист ДПС України від 12.02.2024 №3638/7/99-00-07-04-03-07 щодо дотримання норм порядку проведення розрахункових операцій, в розумінні п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є інформацією, яка давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. При цьому, покликаючись на правовий висновок Верховного Суду у п.50 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, вважає, що перевірка призначена у відповідності до норм чинного законодавства. Вказує, що відомості з СОД РРО є по суті електронними копіями розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані та надійшли виключно з РРО, що зареєстровані за суб'єктами господарювання, шляхом передачі до органу Державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку зі збереженням їх цілісності та незмінності та відповідно належними доказами дотримання/недотримання платником податків вимог законодавства щодо видачі в паперовому вигляді (електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Надані позивачем копії витягів із форми ведення обліку товарних запасів, де відсутні відомості про конкретні найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Слід зауважити, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії, акту приймання-передачі товарів без належного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів як і обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів і витрат.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що наказ про проведення перевірки повинен містити належні та достатні обґрунтування, які б дозволяли встановити фактичні підстави проведення перевірки, а не формальне цитування норм Податкового кодексу. Працівниками податкового органу не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. ФОП ОСОБА_1 виконав вимоги пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначає, що працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення відповідних порушень, і як наслідок, порушуючи права платника податків і норми податкового законодавства, склали податкове повідомлення-рішення. ПК України, як і будь-який інший нормативно-правовий акт, не встановлює обов'язку та не надає повноваження податківцям оцінювати правочини, укладені між контрагентами, встановлювати порядок їхньої взаємодії, розрахунків і комунікації між ними. Товар був переданий і був отриманий, первинні документи є та були надані. У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо придбання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів.
У своїх поясненнях третя особа зазначила, що запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки - є саме обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/ витребування таких документів контролюючим органом. Під час проведення перевірки в торгівельній точці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , посадовим (службовим особам) ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було надано документів, що пов'язані з предметом перевірки. Письмовий запит на надання документів, а також копію наказу та направлення на проведення фактичної перевірки було вручено ФОП ОСОБА_2 представнику ФОП ОСОБА_1 . Порядком №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначив, що податковим органом не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. З огляду на вищевикладене, були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки.. На виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в магазині, після початку перевірки були надані представникам податкового органу безпосередньо в приміщенні магазину, а також додатково під час перевірки надіслані на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Також навів покликання на рішення окружних та апеляційних адміністративних судів. Просив позов задовольнити повністю.
Представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких зазначила, що лист ДПС України від 19.09.2024 №26176/7/99-00-07-03-03-07 та доповідна записка управління податкового аудиту ГУДПС у Дніпропетровській області щодо дотримання норм порядку проведення розрахункових операцій, в розумінні п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є інформацією, яка давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. При цьому, покликаючись на правовий висновок Верховного Суду у п.50 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, вважає, що перевірка призначена у відповідності до норм чинного законодавства. Слід зауважити, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії, акту приймання-передачі товарів без належного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів як і обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів і витрат.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №2823/04-36-07-14-04/3497908714 від 30.09.2024.
Фактична перевірка позивача проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.09.2024 №4331-п “Про проведення фактичної перевірки СГ, який здійснює діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою АДРЕСА_1 ».
На виконання даного наказу оформлено направлення на перевірку від 18.09.2024 за №7958 та за №7446, номера та дати яких відображені в акті перевірки.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №46925/13-01-07-09 від 30.10.2024, яким встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 439245,74 грн; №46927/13-01-07-09 від 30.10.2024, яким встановлено порушення підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.121.1 ст.121 ПК України та застосовано штрафні санкції 2040 грн.
Не погоджуючись з винесеними рішеннями Відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, зокрема передбачено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Як передбачено пунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Положеннями пп. 80.2.2 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).
Приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 Податкового кодексу України, передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки (абзаци другий-третій пункту 81.1 цієї статті).
Як передбачено абзацами 5-8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відтак, здійснивши аналіз наведених вище норм, законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення) або ж оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Судом встановлено, що наказ від 18.09.2024 №4331-п “Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 », містить посилання на норми права, як одну з можливих підстав перевірки, а саме з підстав передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Належним обґрунтуванням для призначення перевірки є доповідна записка управління податкового аудиту, яка стала основою для призначення перевірки, містила достатню інформацію щодо можливих порушень платника, охоплюючи неповне відображення сум вартості товарів у реєстраторах розрахункових операцій.
Обсяг інформації в такому наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК, із зазначенням усіх необхідних реквізитів, включаючи правову та фактичну підстави для проведення перевірки.
Даного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року у справі №160/2202/24.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 вважав, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Отже, у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.
В продовження аналізу правових позицій Верховного Суду щодо спірних правовідносин слід зауважити, що оцінці підлягає “істотність» чи “не істотність» порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки. Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за правовою позицією Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформувала правовий висновок у справі №420/9909/23, відповідно до якого судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання “наявності підстав для проведення перевірки» від питання “достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або “недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, зазначення у наказі лише підпункту 80.2 статті 80 ПК України без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, пукнкту 80.2 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, став лист Державної податкової служби України (далі ДПС) від 18.09.2024 №26176/7/99-00-07-03-03-07, у якому міститься інформація про можливі факти порушення платником податків вимог законодавства.
З урахуванням вказаного, обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для скасування спірних ППР через неналежне оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку, та, відповідно, прийняті спірні рішення - відсутні. Тобто, доводи представника позивача в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Щодо суті виявлених під час фактичної перевірки порушень слід зазначити таке.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №2823/04-36-07-14-04/ НОМЕР_1 від 30.09.2024. Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
- п. 1,2, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР;
- п. 85.2 ст. 85 ПК України;
-постанови кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894 “Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги» - ненадання платником податків контролюючому органу документів.
Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом вказано, що :
“Відсутній термінал (не забезпечено здійснення розрахунків за реалізовані товари/ послуги у безготівковій формі), суб'єктом господарювання здійснено реєстрацію ПРРО без приєднання платіжної системи, на письмову письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів від 20.09.2024, до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують здійснення забезпечення розрахунків в безготівковій формі (не надані договори на придбання, обслуговування POS-терміналу, акти приймання-передачі POS. терміналу у ремонт та інші), що є порушенням: п.1 Постанови кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894 “Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) аз продані ними товари (надані послуги)». Платником податків не надано посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: на письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів від 20.09.2024 ОСОБА_1 не надано виписки банків, договори на придбання, обслуговування POS-терміналу, акти приймання- передачі POS-терміналу у ремонт, договори про оренду приміщення за перевіряємий період, що є порушенням: п.п. 16.1.15 п. 16.1 с т. 16. п.п. 17.1.6 п. 17.1 с т. 17, п. 85.2 ст.85 ПК України.
Відповідно до баз даних СОД РРО через ПРРО ФН 4000946556 за адресою АДРЕСА_1 , а з період з 14.09.2024 по 30.09.2024 встановлено реалізацію товару, згідно додатку СОД РРО до акту фактичної перевірки у кількості 9 одиниць на загальну суму 31042,0 грн., які не обліковані у встановленому порядку, а саме: товарно-матеріальні цінності, що реалізовані ФОП ОСОБА_3 згідно додатку СОД РРО до акту фактичної перевірки не передавались комітентом ОСОБА_4 (код НОМЕР_2 ) на реалізацію, згідно актів приймання передачі до договору комісії №MЛ-02-09-24-МН від 02.09.2024, від 02.09.2024, 04.09.2024 та від 07.09.2024, які фактичної перевірки представнику ФОП ОСОБА_1 , та відповідно не обліковані у формі ведення обліку товарних запасів, наданої листом до перевірки. Протягом проведення перевірки інші первинні документи, що підтверджують походження товарів, та форми обліку ТМЦ, перевіряючим не надавались. Згідно актів приймання-передачі до договору комісії №MЛ-02-09-24-МН від 02.09.2024, від 02.09.2024, 04.09.2024 та від 07.09.2024, наданого ФОП ОСОБА_1 , які завірено ФОП ОСОБА_2 , який є представником відповідно до договору про спільну діяльність, укладений з ФОП ОСОБА_1 зазначено ТМЦ у кількості 1003 одиниць на загальну суму 1065 160,74 грн. Відповідно од баз даних СОД РО через ПРРО ФН 4000946556 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 30.08.2024 по 13.09.2024 було здійснено реалізацію товару у кількості 121 од. на суму 145349,0 грн. Таким чином, станом на початок періоду, що охоплено поточною перевіркою - 14.09.2024 залишок товару на господарській одиниці складав 82 одиниці товару на суму 919811,74 грн. (1065160.74- 145349). Відповідно до баз даних СОД РРО через ПРРО ФН 4000946556 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 14.09.2024 по 23.09.2024 реалізовано ТМЦ у кількості 35 од. на суму 39415 грн. (у т.ч. не облікованих - 2 од. на загальну суму 3998 грн.) Проведеною уході перевірки інвентаризацією 37 1 станом на 23.09.2024 14.30 у кількості 359 одиниць на загальну суму 476191 грн, що свідчить про проведення розрахункових операцій з реалізації ТМЦ на суму 408203,74 грн. (919811,74 -35417,0)- 476191,0) без застосування реєстратора розрахункових операцій (програмного реєстратора розрахункових операцій, розрахункової книжки), що є порушенням п. І , 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР “Про застосування рестраторів розрахункових операцій у у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Суд вказує, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2024 №46925/13-01-07-09 за порушення, зокрема, пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Так, відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за порушення щодо непроведення розрахункових операцій через РРО, невидача відповідного розрахункового документа притягнено до відповідальності за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Вказане свідчить про протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення.
Щодо здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 296.1 статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці на загальній системі та фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов'язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т. ч. платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі Порядок №496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого фізичного особи-підприємця.
Облік товарних запасів здійснюється фізичними особами-підприємцями шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку №496).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Підпунктом 5 пункту 3 розділу II Порядку №496 передбачено, що у графі 8 Форми обліку зазначається загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через РРО/ПРРО).
Вибуттям товарів для цілей Порядку №496 вважається, зокрема, продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування РРО/ПРРО.
Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, при цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем не облікованих товарів.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси» (далі - Положення №246, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею цього 20 Закону, може бути застосована до юридичної особи у випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси».
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №265/95-ВР та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 420/6071/19.
Водночас суд встановив, що надані позивачем договір комісії № ЛМ-02-09-24-ГО від 02.09.2024 та акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, 23.09.2024, містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції (, найменування, кількість та вартість товару).
Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.
З урахуванням наведеного суд уважає, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.
Своєю чергою, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні) не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.
За таких обставин, ураховуючи встановлені судом обставини, податкове повідомлення-рішення №46925/13-01-07-09 від 30 жовтня 2024 року та податкове повідомлення-рішення №46927/13-01-07-09 від 30 жовтня 2024 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 3530,29 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.10.2024 №46925/13-01-07-09, №46927/13-01-07-09.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3530,29 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна