17 грудня 2025 рокусправа № 380/18139/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої - судді Потабенко В.А.,
секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
за участі:
представників позивача - Кошової М.С., Баумана Ю.Т., згідно договорів,
представника відповідача - Черевки М.М., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій «Моршинкурорт», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у цьому спорі відсутній факт порушення, адже грошове зобов'язання, необхідне для сплати, було скориговано у від'ємне, тобто, відсутній обов'язок позивача сплачувати грошове зобов'язання, а отже, не може бути і застосований штраф за порушення сплати грошового зобов'язання, яке на той момент було від'ємним. Крім того, ГУ ДПС у Львівській області направило платнику податків акт камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 07.04.2025 № 15897/13-01-04 03/2649905 із іншим порядковим номером. Хоча така помилка може бути формальною та за даних обставин ГУ ДПС у Львівській області зазначило у податковому повідомленні рішенні від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 номер документа, на підставі якого податкове повідомлення -рішення прийнято та який не існує у своїй природі. Зазначення невірного порядкового номеру акту камеральної перевірки свідчить про відсутність у документі такого обов'язкового реквізиту як підстави для визначення грошового зобов'язання - сум штрафних санкцій. Як наслідок податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 не відповідає вимогам п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204. Зазначення невірного порядкового номеру акту камеральної перевірки у реквізитах для сплати грошових зобов'язань у спірному податковому повідомленні - рішенні фактично призводить до позбавлення платника податків можливості сплатити штрафні санкції в рахунок погашення податкового повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03. Як наслідок створюється правова невизначеність, що порушує принципи належного адміністрування податків податковим органом. Наведення у податковому повідомленні-рішенні від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 неіснуючого номеру акта камеральної перевірки створює істотні перешкоди для реалізації платником податків своїх обов'язків та прав. Разом з тим, податковий орган проводив перевірку своєчасності сплати позивачем сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, що відповідно до п. 75.1 ст. 75, п.п. 75.1.2. п.75 ст. 75, п. 77.3 ст. 77 Податкового кодексу України, що враховуючи положення п. 78.9. ст. 78 Податкового кодексу України, має бути предметом документальної перевірки. Проведення документальної перевірки вимагає дотримання чіткої процедури: прийняття наказу, повідомлення платника, надання права бути присутнім та надавати пояснення (ст. ст. 77-79 Податкового кодексу України). Жодної з цих вимог відповідач не дотримався, чим грубо порушив процедуру та права позивача, гарантовані п.п. 17.1.6 Податкового кодексу України. Отже, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки помилкове декларування платником податків надмірних сум до сплати не утворює узгодженого грошового зобов'язання, а тому не може бути підставою для притягнення до фінансової відповідальності; у рішенні наведено неіснуючий номер акта камеральної перевірки, який покладений в основу прийнятого податкового повідомлення рішення та унеможливлює реалізацію прав та обов'язків платника податків із сплати грошових зобов'язань визначених у податковому повідомленні-рішенні від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03; воно ґрунтується на акті камеральної перевірки, що містить питання, які можуть досліджуватись лише під час документальної перевірки. За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. № 75643 від 22.09.2025), де зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області проведена камеральна перевірка 07.04.2025 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, та з урахуванням строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 розд. ІІ Кодексу, з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку з юридичних осіб ДП «Санаторій «Моршинкурорт». Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, про що складено акт № 15897/13-01-04-03/02649905 від 07.04.2025. ДП «Санаторій «Моршинкурорт» самостійно подано податкову декларацію з земельного податку за 2023 рік, у якій задекларовано суму податкових зобов'язань до сплати. Декларація складена та підписана відповідно до ст. 48 Податкового кодексу України. Таким чином, підприємство було обізнано з вимогами Кодексу в частині необхідності своєчасної та повної сплати земельного податку у визначені законодавством терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов'язання до бюджету. У разі порушення строків сплати податку застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України, зокрема відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання передбачена п. 124.1 ст. 124 розділу II. Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. До платника ДП «Санаторій «Моршинкурорт» відповідно до п. 124.1 ст. 124 застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу (при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання) та 10 відсотків (погашеної суми податкового боргу (при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу). Крім того, Контролюючий орган вважає безпідставними твердження позивача про те, що перевірка своєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку може здійснюватися виключно у межах документальної перевірки. Використання контролюючим органом інформації з власних електронних систем, що відображають дані про подані декларації, рух коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ та сплату узгоджених сум, не є виходом за межі предмета камеральної перевірки, а навпаки є необхідним інструментом її реалізації. У поданій позовній заяві Позивачем жодним чином не наведено обґрунтувань щодо факту прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань, яке становить від 400 до 600 днів. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення причин такої затримки або докази, що підтверджували б поважність підстав несвоєчасного виконання обов'язку зі сплати податку. Таким чином, Позивач фактично оминає головну обставину спору - тривале і безпідставне невиконання податкового обов'язку, яке саме по собі є підставою для застосування фінансової відповідальності відповідно до вимог Податкового кодексу України. Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
30.09.2025 за вх. № 78218 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що з аналізу таких положень Податкового кодексу України, як п. 75.1 ст. 75, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом Податкового кодексу України та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскальнозобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків. При цьому, позивач переконаний, що відповідачем у межах камеральної перевірки (07.04.2025) досліджувались питання щодо своєчасності сплати платником податків грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, які можуть бути предметом саме документальної перевірки, з чого логічно слідує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту камеральної перевірки, який є доказом, отриманим з порушенням закону, у зв'язку з чим та на підставі ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України такий доказ судом не має братись до уваги та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні міститься посилання на акт камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 07.04.2025 № 15897/13-01-04-03/02649905. Натомість, ГУ ДПС у Львівській області направило платнику податків акт камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 07.04.2025 № 15897/13-01-04 03/2649905, тобто із іншим порядковим номером. Зі сторони відповідача мало місце наведення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні неіснуючого номеру акта камеральної перевірки, що свідчить про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення вимогам п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України. Доводи відповідача про те, що подання уточнюючої податкової декларації після самостійного виявлення помилки не виключає правомірність застосування штрафних санкцій та пені, є юридично необґрунтованими та суперечать нормам Податкового кодексу України, а також сформованій судовій практиці. Так, відповідно до фактичних обставин справи, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» подало 29.03.2023 уточнюючу декларацію до декларації № 9028637712 від 19.02.2023. Відповідно до уточнюючої декларації від 29.03.2023 загальна річна сума податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб становить 10693947,27 грн. (сума податкових зобов'язань за квітень 2023 року становить 961384,21 грн.). Таким чином, за підсумками відомостей з урахуванням поданої уточнюючої декларації, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» задекларувало суму з земельного податку з юридичних осіб за квітень 2023 року 961384,21 грн., що становить на 100267,67 грн. менше від встановленої суми контролюючим органом під час камеральної перевірки. Сторона позивача також звертає увагу на те, що самостійне подання позивачем уточнюючої декларації до моменту виявлення порушення контролюючим органом є реалізацією механізму добровільного врегулювання, передбаченого законодавством, і не може розцінюватися як підстава для застосування санкцій та/або нарахування пені. З огляду на викладене, твердження відповідача про нібито законність застосування санкцій та/або нарахування пені за умов самостійного подання уточнюючої декларації є помилковим. Дії позивача свідчать про добросовісність, виконання податкового обов'язку та застосування передбаченого законом механізму врегулювання податкових зобов'язань без участі контролюючого органу.
Ухвалою від 15.10.2025 у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Львівській області про залишення позову без розгляду відмовлено.
Протокольною ухвалою суд від 21.10.2025 закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Протокольною ухвалою від 11.11.2025 суд витребував у позивача пояснення та підтверджуючі їх докази по суті порушення.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ГУ ДПС у Львівській області провело камеральну перевірку ДП «Санаторій «Моршинкурорт», за результатом якої склало акт про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб від 07.04.2025 № 15897/13-01-04-03/2649905.
Камеральна перевірка проведена 07.04.2025 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку з юридичних осіб ДП «Санаторій «Моршинкурорт» (код ЄДРПОУ 02649905) згідно податкової декларації по земельному податку № 9028637712 від 19.02.2023.
Актом про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб від 07.04.2025 № 15897/13-01-04-03/2649905 встановлено несвоєчасну сплату ДП «Санаторій «Моршинкурорт» узгодженої суми податкового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб, чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.
Вищевказаний акт камеральної перевірки надіслано ДП «Санаторій «Моршинкурорт» рекомендованим листом з повідомленням про вручення. І згідно повідомлення про вручення платником отримано 15.04.2025.
Доказів подання заперечень на акт камеральної перевірки № 15897/13-01-04 03/02649905 від 07.04.2025 матеріали справи не містять.
В подальшому ГУ ДПС у Львівській області складено податкове повідомлення рішення № 20031/13-01-04-03 від 06.05.2025 на суму штрафної санкції 46602,30 грн.
ДП «Санаторій «Моршинкурорт» подало скаргу на податкове повідомлення-рішення № 20031/13-01-04-03 від 06.05.2025.
Рішенням ДПС України про розгляд скарги № 17046/6/99-00-06-03-02-06 від 12.06.2025 скаргу платника залишено без розгляду та повернуто скаржнику.
Рекомендований лист з повідомленням про вручення було вручено за довіреністю 17.06.2025.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Щодо невідповідності податкового повідомлення - рішення від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 вимогам п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до п.п. 58.1.1. п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Згідно з п. 58.2. ст. 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 3 глави II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, передбачено, що при складанні податкових повідомлень рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком. Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).
Позивач стверджує, що у податковому повідомленні-рішенні від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 міститься посилання на акт камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 07.04.2025 № 15897/13-01-04-03/02649905. В той час, як ГУ ДПС у Львівській області направило платнику податків акт камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів № 15897/13-01-04-03/2649905 від 07.04.2025, тобто із іншим порядковим номером.
З цього приводу суд зазначає, що, по-перше, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач надіслав ДП «Санаторій «Моршинкурорт» акт інший, ніж той що міститься в матеріалах справи.
По-друге, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 06.05.2025 міститься як дата акта, на підставі якого воно було прийнято, так і його номер, і ці реквізити співпадають з реквізитами акта перевірки від 07.04.2025.
Більше того, аналіз оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.05.2025 свідчить, що таке цілком відповідає вимогам ст. 58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків.
Додатково суд зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вказана позиція суду відповідає позиціям, неодноразово викладеним Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 11.02.2021 у справі №160/4023/19, від 18.02.2021 у справі №826/25700/15, від 23.11.2023 у справі №815/3358/15.
Враховуючи наведене, твердження позивача про те, що має місце правова невизначеність, що порушує принципи належного адміністрування податків податковим органом, а також про те, що наведення у податковому повідомленні-рішенні від 06.05.2025 № 20031/13-01-04-03 неіснуючого номеру акта камеральної перевірки створює істотні перешкоди для реалізації платником податків своїх обов'язків та прав, що фактично унеможливлює належне виконання податкового зобов'язання ДП «Санаторій «Моршинкурорт» до уваги судом не береться.
Щодо твердження позивача про протиправність проведення податковим органом камеральної перевірки, що обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, безпідставність застосування штрафу на підставі оскаржуваного рішення, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка є однією з форм податкового контролю, яка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), та даних системи електронного адміністрування ПДВ і інших інформаційних баз ДПС.
Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною є перевірка, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних систем електронного адміністрування та інформаційних ресурсів ДПС.
Таким чином, законодавець прямо розширив обсяг інформації, яка може використовуватися під час такої перевірки, і не обмежив її виключно даними податкової звітності у вигляді декларацій. До предмета камеральної перевірки, згідно із цією нормою, віднесено також своєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань, що підтверджується, зокрема, інформацією з ІКС «Податковий блок», ІКС «ЄВПЕЗ» та Системи електронного адміністрування ПДВ.
Частина 2 п.п. 75.1.1 ст. 75 ПК України прямо передбачає, що предметом камеральної перевірки є не лише правильність заповнення декларації, а й своєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.
Таким чином, питання дотримання платником встановлених законодавством строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку є складовою предмету камеральної перевірки, оскільки такі зобов'язання виникають саме на підставі поданої декларації і вважаються узгодженими у розумінні п. 54.1 ст. 54 ПК України.
Відповідно, контролюючий орган має право в межах камеральної перевірки встановлювати факт несвоєчасної сплати та застосовувати фінансову відповідальність, передбачену ст. 126 ПК України.
Посилання позивача на положення п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.3 ст. 77 та п. 78.9 ст. 78 ПК України, на переконання суду, є безпідставними, оскільки наведені норми регулюють виключно порядок проведення документальних перевірок, які стосуються інших питань податкового контролю. Водночас, вони не виключають і не обмежують повноваження контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки, яка є самостійним видом перевірки з власним предметом і процедурою.
Отже, перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку в цьому випадку була правомірно проведена у формі камеральної перевірки, у межах повноважень, визначених ПК України.
Водночас, доводи позивача з цього приводу є юридично неспроможними, оскільки не відповідають змісту та системному тлумаченню положень ПК України.
Покликання позивача на те, що будь-які інші відомості не можуть використовуватись при камеральній перевірці, суперечать як наведеним вище приписам ПК України, так і усталеній судовій практиці, яка виходить із того, що камеральна перевірка спрямована на автоматичну і документально підтверджену перевірку правильності декларування та своєчасності виконання узгоджених податкових зобов'язань. Використання контролюючим органом інформації з власних електронних систем, що відображають дані про подані декларації, рух коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ та сплату узгоджених сум, не є виходом за межі предмета камеральної перевірки, а, навпаки, є необхідним інструментом її реалізації.
Аргумент позивача про обов'язок податкового органу у кожному випадку призначати документальну перевірку у разі виявлення порушення строків сплати податкових зобов'язань є помилковим.
Стаття 75 ПК України чітко розмежовує види перевірок, і несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання охоплюється предметом камеральної перевірки. Саме тому такі порушення можуть бути встановлені виключно на її підставі, без необхідності призначення додаткової виїзної чи невиїзної документальної перевірки. Таким чином, використання контролюючим органом даних з інформаційних систем ДПС під час камеральної перевірки є законним та відповідає визначеному законом предмету такої перевірки. Доводи позивача про те, що податковий орган нібито вийшов за межі своїх повноважень, не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства і не беруться судом до уваги.
Щодо суті порушення, встановленого контролюючим органом.
Слід звернути увагу на те, що позивач жодних заперечень щодо суті встановленого ГУ ДПС у Львівській області порушення в позовній заяві та додаткових документах, поданих до справи, не зазначає.
Як вже було вказано вище, актом про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб від 07.04.2025 № 15897/13-01-04-03/2649905 встановлено несвоєчасну сплату ДП «Санаторій «Моршинкурорт» узгодженої суми податкового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб згідно з податковою декларацією по земельному податку № 9028637712 від 19.02.2023, кількість днів затримки - від 273 до 659 днів.
Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
За змістом положень ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Відповідно до абз. «б» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця , що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В свою чергу, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21.
В таблиці на сторінці 2 акта перевірки від 07.04.2025 відображено перелік сум штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку, які виникали відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, а саме у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Як видно з матеріалів справи до ДП «Санаторій «Моршинкурорт» відповідно до п. 124.1. ст. 124 ПК України застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу (при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання) та 10 відсотків (погашеної суми податкового боргу (при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу).
Позивач стверджував, що грошове зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб за 2023 рік ним сплачено вчасно.
Слід зазначити, що суд протокольною ухвалою від 11.11.2025 витребовував у позивача пояснення та підтверджуючі їх докази по суті порушення, зокрема, але не виключно, платіжні інструкції, з яких було б видно, коли саме і в якій сумі ДП «Санаторій «Моршинкурорт» сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб згідно з податковою декларацією по земельному податку № 9028637712 від 19.02.2023.
Однак, таких доказів ДП «Санаторій «Моршинкурорт» не подало.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, обов'язок суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Позивачем жодного доказу на підтвердження своєчасної сплати ним грошового зобов'язання по земельній платі з юридичних осіб за 2023 рік надано не було.
Що стосується твердження позивача про те, що відповідачем не взято до уваги подану уточнюючу декларацію по земельній платі з юридичних осіб за 2023 рік від 29.03.2023 № 9064082239, то таке спростовується долученим до матеріалів справи витягом з ІКП «Податковий блок» по земельному податку з юридичних осіб ДП «Санаторій «Моршинкурорт» за період з 31.12.2022 по 30.11.2023, згідно з яким ГУ ДПС у Львівській області було враховано уточнюючу декларацію по земельній платі з юридичних осіб за 2023 рік від 29.03.2023 № 9064082239 та відповідно зменшено податкове зобов'язання позивача по земельній платі з юридичних осіб за 2023 рік.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За наслідками судового розгляду суд зазначає, що відповідач належними і допустимими доказами довів правомірність прийнятого ним рішення.
Натомість позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат в цій справі не здійснюється.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.12.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна