справа№380/20050/25
25 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 липня 2021 року по 06 жовтня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати 7 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2021 року по 06 жовтня 2021 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим забезпеченням, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу цивільного захисту у 7 Державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС України у Львівській області. Наказом ГУ ДСНС України у Львівській області від 05.10.2021 № 297 о/с позивач був звільнений зі служби у відставку за станом здоров'я з 06.10.2021. Позивач стверджує, що відповідач протиправно обчислював розмір його грошового забезпечення у спірний період (з 01.07.2021 по день звільнення), застосовуючи при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2021), як це передбачено пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (у редакції після 29.01.2020). Позивач вказує, що внаслідок набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачає використання для розрахунків окладів прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року. Оскільки станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум становив 2270,00 грн, позивач вважає, що його грошове забезпечення мало бути обчислене виходячи саме з цієї величини.
Неправомірне заниження окладів призвело до недоплати щомісячного грошового забезпечення, а також одноразових видів допомог (на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань), розмір яких залежить від розміру окладів.
Ухвалою від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками доставлено до Електронного кабінету відповідача 14.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 7 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.
Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач прийнятий на службу 15.05.2013 та проходив її на різних посадах, зокрема старшого водія 5 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Львівській області.
Відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Львівській області від 05.10.2021 № 297 о/с (по особовому складу), прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби у відставку за пунктом 173, підпунктом 3 пункту 176 (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, з 06 жовтня 2021 року.
З метою з'ясування складових та розміру грошового забезпечення, яке виплачувалося позивачу перед звільненням, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 27.06.2025.
У запиті ставилося питання про розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався для обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням у 2020-2023 роках.
Листом від 13.08.2025 № 58-7-787/58-7 7 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Львівській області надав відповідь, у якій повідомив, що нарахування грошового забезпечення позивачу (в тому числі допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) здійснювалося відповідно до Постанови КМУ № 704. При цьому відповідач зазначив, що розміри посадових окладів та окладів за спеціальним званням розраховувалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, тобто 1762,00 грн.
У листі наведено конкретні суми окладів, які застосовувалися для нарахування виплат позивачу: посадовий оклад (9 тарифний розряд) - 3170,00 грн, оклад за спеціальним званням (старший прапорщик) - 1020,00 грн.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач вважає, що внаслідок застосування заниженого прожиткового мінімуму (1762 грн замість 2270 грн станом на 01.01.2021) йому виплачено грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж гарантовано законом. Це стало підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Спірні правовідносини виникли у 2021 році, тобто до внесення змін до ст. 233 КЗпП України Законом № 2352-IX від 01.07.2022. Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 вказав, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження строком.
Оскільки вимоги позивача стосуються періоду до 19.07.2022, строк звернення до суду не пропущено.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади проходження служби цивільного захисту, а також соціального та правового захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначаються Кодексом цивільного захисту України.
Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження служби цивільного захисту, а також права та обов'язки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначаються цим Кодексом та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюється статтею 129 Кодексу цивільного захисту України та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згодом, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704. Цими змінами було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, з 29.01.2020 (дата набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18) відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформував правовий висновок щодо застосування цих норм права. Суд касаційної інстанції вказав, що з 29.01.2020 відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, починаючи з 29.01.2020, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним званням осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту повинна застосовуватися розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
У 2021 році (період, за який позивач просить здійснити перерахунок) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня був встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» і становив 2270,00 гривень.
З матеріалів справи, зокрема листа-відповіді відповідача від 13.08.2025, судом встановлено, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу у період з 01.07.2021 по 06.10.2021 (день звільнення) відповідач продовжував застосовувати прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн. Це призвело до штучного заниження бази для нарахування основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за званням).
Оскільки основні види грошового забезпечення є базою для нарахування додаткових видів (надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, премій тощо), а також одноразових видів грошового забезпечення (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), то застосування заниженого прожиткового мінімуму автоматично призвело до виплати всіх цих сум у меншому розмірі, ніж гарантовано законом.
Суд констатує, що застосування відповідачем у спірний період (01.07.2021 - 06.10.2021) для розрахунку грошового забезпечення величини прожиткового мінімуму 1762,00 грн суперечить вимогам пункту 4 Постанови № 704 (у редакції, що діяла на той момент з урахуванням рішення суду у справі № 826/6453/18). Відповідач повинен був застосовувати величину 2270,00 грн.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 (далі - Порядок № 623), особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХIV Порядку № 623 особам рядового і начальницького складу один раз на рік у межах кошторису та за наявності економії фонду грошового забезпечення може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення.
Розмір грошового забезпечення для обчислення вказаних одноразових видів допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які особа має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як встановлено судом, при обчисленні позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році відповідач використовував занижені розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням (розраховані з прожиткового мінімуму 1762 грн).
Оскільки судом визнано протиправними дії відповідача щодо застосування заниженого розрахункового показника при обчисленні основних видів грошового забезпечення, це автоматично тягне за собою необхідність перерахунку всіх похідних виплат, розмір яких залежить від розміру окладів.
Таким чином, виплачені позивачу суми допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підлягають перерахунку виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус осіб рядового і начальницького складу ДСНС, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують відповідних осіб, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату грошового забезпечення за спірний період, а суми донарахованого грошового забезпечення підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, то відповідно до вимог Порядку № 44, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з доплачуваних сум.
Невиплата такої компенсації призведе до порушення права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення в повному обсязі, оскільки фактично отримана сума буде зменшена на розмір податку.
Враховуючи викладене, позовна вимога про виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (включаючи всі його складові) за спірний період, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму 2270,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ). Тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 липня 2021 року по 06 жовтня 2021 року грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії), обчисленого виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
3. Зобов'язати 7 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Зварицька, 9; код ЄДРПОУ 38345221) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 липня 2021 року по 06 жовтня 2021 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премій, виплачених у цей період, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25.12.2025.
Суддя Коморний О.І.