26 грудня 2025 рокусправа № 380/8460/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/00033/2 від 08.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача - безпідставні та необґрунтовані.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 39496 від 12.05.2025) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Позивач уклав із компанією «Larchfield Limited» LLC зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 37 від 01.08.2024 (далі - Контракт).
Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № 44237 від 20.12.2024 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 25UA209230010793U7 від 07.02.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (рідкий соєвий лецитин).
Разом із згаданою митною декларацією, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
Пакувальний лист №3934 від 20.12.2024; Рахунок-фактура (інвойс) №44237 від 20.12.2024; Коносамент №MAEU247676006 від 20.12.2024; Автотранспортна накладна №1211 від 05.02.2025; Декларація про походження товару №44237 від 20.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №250205 від 05.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1211 від 05.02.2025; Документ, що підтверджує вартість страхування №1552308003950 від 20.12.2024; б/н від 05.02.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №37 від 01.08.2024; Договір про надання послуг митного брокера №107/21-T від 01.10.2021; Договір (контракт) про перевезення №200624-1 від 20.06.2024; №KVSV171023 від 17.10.2023; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 20.12.2024; Інші некласифіковані документи «ІНФ. виробн.» від 15.05.2020.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач надіслав: договір на перевезення, заявку, прайс-лист.
За результатами розгляду митної декларації № 25UA209230010793U7 від 07.02.2025 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/00033/2 від 08.02.2025.
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив такі зауваження:
« - відповідно до п 1.1 Контракту від 01.08.2024 №37 продавець зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього контракту товари в асортименті та в кількостях, зазначених у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. П. 2.1 ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товарів, що підлягає поставці, зазначається сторонами у інвойсах до цього контракту, які є невід'ємною частиною контракту. П. 11.2 всі додатки до цього контракту с його невід'ємними частинами. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, с підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс №44237 від 20.12.2024 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- в коносаменті від 20.12.2024 №MAEU247676006 зазначений інвойс № N25-EXР-3291 від 10.12.2024 який до митного оформлення не поданий. Враховуючи той факт що в вище згаданому коносаменті отримувачем є ТОВ "Еколан Інгредієнти" то в митного органу немає можливості здійснити перевірку числових значень митної вартості. Окрім того до митного оформлення не подано основний документ що визначає митну вартість товару;
- у гр. 16 та гр.23 автотранспортної накладної наданої декларантом до митного оформлення № 1211 від 05.02.2025 року наявні штампи перевізника МТД ТРАНС. Однак, документи, які визначають договірні відносини з МТД ТРАНС та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 250205 від 05.02.2025 р. виставлений Оушин Брідж. Крім того, договір на перевезення вантажів № KVSV171023 від 17.10.2023 р. та заявка від 31.01.2025 №1211 також укладені з Оушн Брідж та не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.
Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав митного оформлення нову митну декларацію № 25UA209230011663U0 згідно з якою сплатив заставу грошових коштів у відповідності до відкоригованої митної вартості товару.
Позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України звернувся до відповідача із листом за вих. №167 від 03.04.2025 до якого долучив копії: 1) платіжного доручення в іноземній валюті №40 від 19.03.2025; 2) довідки АТ «Райффайзен банк» №81-22/19535 від 21.03.2025; 3) витягу виписки за 20.03.2025 АТ «Райффайзен банк»; 4) акту виконаних робіт (наданих послуг) №250205 від 11.02.2025; 5) платіжної інструкції №259 від 17.02.2025; 6) витягу з виписки 17.02.2025 АТ «Райффайзен банк».
У цьому листі позивач пояснив, що повністю оплатив фактурну вартість товару та витрати на транспортування товару.
У відповідь на це митний орган надіслав позивачу лист за вих. №7.4-2/15-02/13/9279 від 09.04.2025 в якому відмовився скасовувати оскаржуване рішення по коригування митної вартості. Свою відмову мотивував так:
«- платіжне доручення №40 від 19.03.2025, як випливає з наявності реквізитів електронного цифрового підпису, складене платником в формі електронного документа. Натомість, відмітка банку про виконання має форму штампу АТ «Райффайзен Банк» та власноручного підпису невстановленої особи, що можливо лише для документу в паперовій формі. Реквізити електронного цифрового підпису представника банку на документі відсутні. Таким чином, електронний документ не містить відмітки банку про виконання переказу. Аналогічне стосується платіжної інструкції №259 від 17.02.2025;
- з Вашою заявою надійшов «Витяг з виписки», який покриває лише період одного дня - 20.03.2025, тобто не відображає загального стану розрахунків між контрагентами. Це ж стосується «довідки про перерахування коштів нерезиденту» №81-22/19535 від 21.03.2025 та «Витягу з виписки» за період 17.02.2025.
- поданий до митного оформлення документ «Підтвердження страхування вантажу» від 05.02.2025 містить посилання на Генеральний договір страхування вантажів №200238532.24 від 01.03.2024, який до митного оформлення не подавався та з Вашим листом не надходив, що, в свою чергу, не дозволяє митниці встановити наявність та зміст договірних відносин між ТОВ «Еколан Інгредієнти» та АТ «Страхова компанія «Інго».
Крім цього відповідач у цьому листі повторив зміст своїх зауважень стосовно коносамента та посилання у ньому на інвойс, що не поданий до митного оформлення; та на непідписаний зі сторони покупця інвойс. В частині останнього зауваження відповідач також уточнив, що зі сторони продавця інвойс підписала особа «Маrіа, прізвище нерозбірливо», а отже «повноваження підписанта зі сторони продавця встановити неможливо, оскільки вказана особа не є одним з директорів Larchfield Ltd.».
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому вказав що ним подано усі наявні документи для митного оформлення, у тому числі додаткові згідно з ч. 3 ст. 53 МК України.
Не погоджуючись із рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари - тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).
Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).
Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Приписи ч. 2 вказаної статті визначають перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Приписи ч. 3 вказаної статті визначають додатковий перелік документів, які декларант може надати на вимогу митного органу в тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган - безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів - застосований незаконно.
Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваних рішень суд зазначає таке.
Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваних рішень суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:
1) позивач надав до митного оформлення комерційний інвойс, який не підписав покупець товару, внаслідок чого усі істотні умови поставки не можна вважати погодженими;
2) в коносаменті зазначений інвойс № N25-EXР-3291 від 10.12.2024 який до митного оформлення не поданий;
3) у гр. 16 та гр.23 автотранспортної накладної наявні штампи перевізника із яким відсутні документально підтверджені докази виникнення договірних відносин;
4) банківський платіжний документ складений у формі електронного документа, однак окремі реквізити (штамп АТ «Райффайзен Банк» та власноручний підпис невстановленої особи) свідчать про те, що такий документ насправді складений в паперовій формі;
5) окремі банківські документи покривають лише період одного дня та не відображають загального стану розрахунків між контрагентами;
6) поданий до митного оформлення документ «Підтвердження страхування вантажу» від 05.02.2025 містить посилання на Генеральний договір страхування вантажів №200238532.24 від 01.03.2024, який до митного оформлення не подавався;
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Суд відхиляє зауваження митного органу стосовно відсутності підпису позивача на комерційному інвойсі як очевидно безпідставні. Те, що п. 2.1-2.2 Контракту передбачають, що сторони договору визначають основні умови поставки у інвойсах, й що такі документи вважаються невід'ємною частиною договору, не означає що, ці інвойси набувають юридичної сили лише після того, як їх підпише покупець та продавець товару. Суд дослідив комерційний інвойс і констатує, що такий містить відомості про числові значення фактурної вартості товару, реквізити продавця, а отже, його можна співставити із укладеним Контрактом. Позивач також надав до митного оформлення банківський платіжний документ на суму 34 480 євро, що співпадає із змістом комерційного інвойсу. Врешті суд також зазначає, що жоден припис Контракту не визначає, що лише директор компанії-продавця має повноваження підписувати комерційний інвойс.
Таким чином надані до митного оформлення документи належним чином підтверджують факт узгодження обсягу і ціни партії товарів.
Стосовно зауваження митного органу про коносамент суд зазначає, що у рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) сторони узгодили, що поставка товару здійснюватиметься на умовах CIF згідно Incoterms. Вказані умови передбачають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.
Таким чином в цій ситуації саме продавець відповідач за завантаження товару й документальне оформлення товаро-супровідних документів, а отже певні неточності, які містяться у коносаменті не є відповідальністю позивача. Врешті, суд повторює, що коносамент не є тим документом, який містить складові числових значень митної вартості товару.
Стосовно зауваження відповідача про особу перевізника суд встановив, що для організації перевезення з порту відвантаження позивач на підставі Договору № KVSV171023 транспортно-експедиторського обслуговування від 17.10.2023 залучив ТОВ «Оушн Транс» як експедитора. Відповідно до ч. 1-2 ст. 932 Цивільного кодексу України Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Наведені приписи законодавства узгоджуються із п. 2.1.2 та п. 2.2.1 згаданого Договору.
Отже в цій ситуації експедитор позивача мав можливість залучати до надання послуг інших перевізників. А тому зазначення у автотранспортній накладній особи конкретного перевізника не може створювати обґрунтованого сумніву у достовірності заявлених числових значень складових митної вартості товару.
Відтак суд констатує, що вказане зауваження митного органу необґрунтоване і безпідставне.
Зауваження митного органу стосовно окремих реквізитів банківських платіжних документів суд відхиляє. Суд дослідив банківський платіжний документ №40 від 19.03.2025 й зазначає, що автоматично сформовану печатку про виконання документу, та факсиміле підпису особи, що, навпаки, характерне саме для електронних банківських документів, а не письмових. Отже подібні сумніви митного органу - надумані. Більше того, факт перерахунку коштів на рахунок продавця товару підтверджується також й довідкою АТ «Райффайзен банк» №81-22/19535 від 21.03.2025.
Те, що банківські виписки сформовані станом на конкретний день не спростовує їх достовірності. Навпаки, такі виписки сформовані станом на день проведення конкретних платежів (оплата фактурної вартості товару та витрат на транспортування товару). Позивач не зобов'язаний демонструвати митному органу усю свою банківську історію та розрахунок із різними контраргументами.
Насамкінець, суд відхиляє зауваження митного органу стосовно документу «Підтвердження страхування вантажу» від 05.02.2025, оскільки з наявних матеріалів суд встановив, що позивач одразу при митному оформленні надав цей документ до митного органу, а митний орган не висловив стосовно його змісту жодних зауважень. Висловлення нових зауважень в порядку ч. 9 ст. 55 МК України до тих документів, які декларант первинно надав до митного оформлення, й стосовно яких митний орган не висловив зауважень раніше - суперечить п. 2 ч. 2 ст. 2 КАС України й свідчить про те, що митний орган реалізує свої повноваження не з метою перевірки числових значень складових митної вартості, а з метою невідворотного коригування митної вартості. Подібна поведінка митного органу позбавляє декларанта шансів одразу усувати будь-які сумніви митного органу й не допускати коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивач для митного оформлення надав всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. Тому відповідач безпідставно застосував інший (другорядний) метод визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів. Відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вищевикладеного, судовий збір на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000033/2 від 08.02.2025.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (04116 м. Київ вул. Митрофана Довнар-Запольського буд. 5; код ЄДРПОУ 34763972)
Відповідач: Львівська митниця (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур