26 грудня 2025 рокусправа № 640/9138/20
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової служби України, у якій просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію № 1410/С/99-00-04-06-03-09/ІПК від 07.04.2020.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що оскаржена податкова консультація не відповідає вимогам закону та суперечить змісту норм, що регламентують порядок адміністрування податку та збору, щодо яких було направлено звернення.
Вказав, що відповідач у наданій податковій консультації не надав конкретної відповіді на жодне з поставлених питань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом (пункт 3 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX).
Разом з цим, на виконання вимог Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до п. 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" справу № 640/11358/22 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до суду 31.01.2025 за вх. № 8033 та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Роксолані Петрівні.
Ухвалою від 04.02.2025 суддя прийняла до провадження справу та ухвалила її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив, в якому проти позову заперечив. Вказав, що 07.04.2020 ДПС України розглянула звернення ОСОБА_1 від 03.03.2020 щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою-резидентом від продажу цінного паперу, за кордоном та в межах компетенції надала відповідь з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.
Звернув увагу, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав відповідь на відзив в якому вказав, що зі змісту податкової консультації слідує, що в ній немає конкретних відповідей на поставлені запитання, тому вона є протиправною і підлягає скасуванню.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, дослідив матеріали справи, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 03.03.2020 скерував Державній податковій службі України звернення на отримання податкової консультації в письмовій формі.
ДПС України надало позивачу Податкову консультацію № 1410/С/99-00-04-06-03-09ІПК від 07.04.2020.
Позивач вважає таку податкову консультацію такою, що не відповідає вимогам закону та суперечить змісту норм, що регулюють адміністрування податку та збору, щодо яких було направлено звернення, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ч.1 ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для -правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно статті 2 частини 3КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.172 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно статті 52 пункту 52.1 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України). Таким чином, законодавець надав право (а не обов'язок) платникові використовувати під час здійснення діяльності індивідуальну податкову консультацію.
У відповідності до статті 52 пункту 52.3 ПК України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Відповідно до статті 52 пункту 52.4 ПК України консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.
Згідно статті 52 пункту 52. 5 ПК України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
З системного аналізу викладених норм слідує, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.
Нормою статті 52 пунктом 52.6 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет - ресурсів.
Під "узагальнюючою письмовою податковою консультацією" розуміється оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків (пп. 14.1.173 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
При цьому, слід зазначити, що статтею 53 пунктом 53.1 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Відповідно до статті 53 пункту 53.3 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що суд оцінює чи не суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору надана платнику індивідуальна податкова консультація щодо практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків.
У зверненні на отримання податкової консультації від 03 березня 2020 року, який направлено Державній податковій службі України позивачем сформульовано питання чи можна застосовувати правила пп. 14.1.81-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно яких інвестиційний прибуток - це дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деритивами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів для розрахунку суми іноземних доходів, отриманих від відчуження цінних паперів за кордоном, які згідно пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України включаються до загального річного оподатковуваного доходу платника податку- отримувача; якщо правила пп. 14.1.81-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України застосовувати не можна, то за якими правилами слід розраховувати суми іноземних доходів, отриманих від відчуження цінних паперів за кордоном, які згідно пп. 170.11.1 п. 170.11 чт. 170 Податкового кодексу України включаються до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача.
Суд, аналізуючи звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації констатує, що в ньому сформульовано питання про можливість застосування правил Податкового кодексу України, а саме визначення інвестиційного прибутку, яке міститься у пп. 14.1.81-1 п. 14.1 ст. 14, для розрахунку суми іноземних доходів, отриманих від відчуження цінних паперів за кордоном. І якщо ні, - то яке правило застосовувати.
Судом встановлено, що виходячи із змісту звернення, відповідач надав позивачу Податкову консультацію від 07.04.2020 у якій роз'яснено, що під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів.
Вказав, що сума іноземних доходів, згідно з п. 9 розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зазначається у рядку 10.7 податкової декларації.
У висновку вказав, що на згадані позивачем операції поширюються норми п. 170.11 ст. 170 Кодексу та п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.
Також вказав про те, що платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноважений справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Вказану довідку слід легалізувати у відповідній країні або у відповідній закордонній дипломатичній установі України.
Суд звертає увагу, що у своєму зверненні позивач вказував, що в нього не виникає сумнівів з того приводу, що результати операцій з іноземними цінними паперами повинні обраховуватись платником податку або його податковим агентом і відображатися в річній податковій декларації.
І запитував про порядок нарахування суми іноземного доходу з цінними паперами за межами України.
Відповідач у своїй Податковій консультації вказав, що дохід слід перерахувати за валютним курсом у гривні, вказав, що вказані доходи є об'єктом оподаткування і про ставки такого оподаткування вказав, з покликанням на статті Податкового кодексу України.
Вказав рядок декларації, в якому відображати суму іноземних доходів, і про обов'язок цей дохід оподаткувати. Звернув увагу на довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування від органу країни, де отримується дохід (прибуток).
Відповідно до ст. 53.2 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
З оскарженої податкової консультації суд не встановив, що така суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, тому, суд дійшов висновку, що підстав для визнання такої протиправною та скасування немає.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1 У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Судові витрати не стягувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна податкова служба України (04053 місто Київ, пл. Львівська 8, код ЄДРПОУ 43005393)
Суддя Качур Р.П.