25 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4427/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом: Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Чижевського, б. 1а, м. Олександрія, 28000, Кіровоградська область (ЄДРПОУ Кіровоградської обласної прокуратури 02910025)
в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (вул. Героїв АТО, б. 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103, ЄДРПОУ 43877118)
до відповідача: Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Центральна, б. 43, с. Велика Андрусівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27520, ЄДРПОУ 04364294)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в якому просить:
1) Визнати протиправною бездіяльність Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку;
2) Зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Олександрійською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень виявлено порушення у діяльності Великоандрусівської сільської ради, якою не вжито заходів щодо забезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача вжити відповідних заходів з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб» закріплення їх в натурі (на місцевості).
Ухвалою судді від 07.07.2025 відкрито провадження у даній справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
23.07.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що сільська рада вжила активних заходів для виконання своїх зобов'язань. Обов'язок щодо забезпечення встановлення меж пам'ятки виник у сільської ради 23.05.2023 на підставі Охоронного зобов'язання № МПб 44- 564. Рада не ігнорувала цей обов'язок. У листі № 771/02.02-16 від 26.06.2025, який є додатком до позовної заяви, сільська рада чітко інформує Прокурора: «Сільською радою виділено кошти на розроблення документації із землеустрою...» та «Документація із землеустрою на даний час перебуває у стадії підготовки, а саме проводиться збір вихідних даних».
25.07.2025 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) подано відповідь на відзив.
Дослідивши докази, заяви по суті справи і письмові пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Рішенням Кіровоградської обласної Ради від 28.03.2003 № 158 «Про зміни у мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду області», до об'єктів природно-заповідного фонду області ботанічна пам'ятка місцевого значення «Степовий горб», площею 0,2 га, який розташований в селі Микільське Світловодського району (теперішня Великоандрусівська сільська рада Олександрійського району) Кіровоградської області, що являє собою підвищену куполоподібну частину схилу в місці впадання балки до річки Цибульник, збережені рідкісні угруповання ковили волосистої, ковила Лессінга, астрагалу шерстистоквіткового, які занесені до книги рідкісних угрупувань - Зеленої книги та Червоної Книги України.
У 2023 році Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації укладено охоронне зобов'язання №МПб 44-564 від 23.05.2023, та територію ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб» площею 0,2 га передано під охорону Великоандрусівській сільській раді Олександрійського району Кіровоградської області.
Відповідно до пункту 6 Положення про ботанічну пам'ятку місцевого значення «Степовий горб», площею 0,2 га, яке затверджено 11.05.2023 розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації, межі земельних ділянок, що включені до території Пам'ятки природи, встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками і порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов'язково враховуються у схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Забезпечення вирішення цих питань покладається на землекористувача.
Межі об'єкта природно-заповідного фонду в натуру винесені не були, відповідна документація не розроблялась.
Територія ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб» перебуває на землях комунальної власності Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області .
Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації від 19.06.2025 №26-01-20/1351/0.26, охоронним зобов'язанням від 23.05.2023 №МПб 44-564 Великоандрусівській сільській раді Олександрійського району Кіровоградської області передано під охорону ботанічну пам'ятку місцевого значення «Степовий горб», з визначенням переліку зобов'язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження.
Оскільки відповідачем не вжито заходів, спрямованих на забезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Статтею 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на звернення прокурора (його заступника) до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 23 Закону № 1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Згідно до частини 4 та 5 статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частини 3 статті 16 Закону № 280/97-ВР, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-Ш, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Пунктом 54 Постанови Верховного суду від 19.12.2018 у справі заповідного фонду можуть бути здійснені виключно власником або користувачем відповідних земельних угідь.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено основні засоби збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед яких встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Статтею 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, проект землеустрою це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Вказані проекти землеустрою розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками та визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
У ст. 47 зазначеного Закону вказано, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
На підставі ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п. 34, 37 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
Внаслідок наведеного існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов'язання відповідача вжити відповідних заходів щодо винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).
Відсутність встановлених меж в натурі ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб» фактично унеможливлює збереження його багатої флори та фауни, збереження рідкісних угруповувань ковили волосистої, ковили Лессінга, астрагалу шерстистоквіткового, які занесені до книги рідкісних угрупувань - Зеленої книги та Червоної Книги України, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційне охоронних знаків встановленого зразку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.
Зобов'язати Великоандрусівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки місцевого значення «Степовий горб», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО