25 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6217/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 04.02.2023 за період з 04.02.2023 по червень 2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 04.02.2023 за період з 04.02.2023 по червень 2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця - ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та під час виконання бойового завдання зник безвісти 04.02.2023 на північній околиці м. Бахмут, Донецької області про що їй військовою частиною було направлено відповідне сповіщення. Після чого, нею до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України подано заяву на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти її сина. Однак, вказані виплати вона почала отримувати лише починаючи з червня 2024 року. Відтак, відповідач фактично не виплатив позивачу грошове забезпечення за період з 04.02.2023 р. по червень 2024 року, що і стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 16.09.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.45).
Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що пунктом 4 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Отже, передумовою виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця є відповідна заява подана на ім'я командира військової частини. У квітні 2024 року на адресу військової частини надійшла заява ОСОБА_1 стосовно виплати їй грошового забезпечення зниклого безвісти сина - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . До вказаної заяви не було долучено інформації про номер рахунку для виплати коштів про що було повідомлено заявника. На підставі цієї заяви та після надання інформації про номер банківського рахунку, відповідачем було прийнято рішення про здійснення виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця його матері - ОСОБА_1 , яка здійснюється з червня 2024 року. Отже, вважає, що призначаючи виплати позивачу, відповідач діяв виключно в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. З цих підстав просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача. (а.с.56-58)
Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заяві по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та проходив військову службу у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про що свідчать копії свідоцтв про народження ОСОБА_2 (сина позивача), про смерть ОСОБА_3 та про шлюб позивача (а.с.9-11).
Згідно Сповіщення про безвісти зниклого №40/17/9/2-1390 від 09.02.2023 позивача було повідомлено, що її син, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 04 лютого 2023 року на північній околиці м. Бахмут Донецької області під час бойового зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації (а.с.12).
Таким чином, солдат ОСОБА_2 , з 04.02.2023 вважався зниклим безвісти.
Висновком службового розслідування за фактом зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 , затвердженого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 запропоновано службове розслідування за фактом зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 закінчити. Вважати підтвердженим факт зникнення безвісті 04.02.2023 під час бойового зіткнення з збройними силами російської федерації у м. Бахмут, Донецької області (а.с.14-21).
Згідно з Витягом з ЄРДР за заявою ОСОБА_1 17.05.2023 було зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України про те, що з 04.02.2023 р. безвісно зник військовослужбовець НГУ (ВЧ НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в зоні проведення бойових дій, а саме в районі н.п. Бахмут, Донецької області (а.с.13).
Позивач у квітні 2024 року звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісти сина.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що вказані виплати позивач почала отримувати з червня 2024 року.
Не погоджуючись із протиправними діями відповідача щодо не нарахування та не здійснення їй виплати з 04.02.2023 (дата зникнення) грошового забезпечення зниклого безвісти її сина, позивач через свого представника звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументів, викладених у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами частини шостої статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Відповідно до пункту 6 даного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема, військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації), зокрема, протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Аналіз вищезазначених норм Закону №2011-XII та Порядку №884 дає підстави для висновку, що право на виплату грошового забезпечення мають батьки військовослужбовця і виплата грошового забезпечення здійснюється за заявою з дня зникнення безвісти.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачується грошове забезпечення з червня 2024 року, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.
Однак, відповідач мав виплачувати позивачу грошове забезпечення з дня зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , тобто з 04.02.2023. При цьому, право на виплату позивача не є спірним.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 04.02.2023, з 04.02.2023 по 30.05.2024 підлягають задоволенню.
Між тим, представником позивача в позовній заяві зазначено, що 29.08.2025 позивач отримала виплату з коментарем: “Винагорода з 11.2023 по 07.2025 безвісно відсутнього всл. строк. сл. ОСОБА_2 , згідно заяви матері ОСОБА_1 » у розмірі 62200,00 грн, однак з чого вона складається невідомо.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 суд зобов'язав відповідача надати належними чином завірені копії усіх документів, що були подані позивачем разом із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти та саму заяву; рішення про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти та всі матеріали, що були покладені в основу прийнятого рішення; довідку про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти з 04.02.2023 по червень 2024.
Відповідачем вимог ухвали суду не виконано.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 04.02.2023 за період з 04.02.2023 по 30.05.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач поніс витрати зі сплати судового збору, наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 04.02.2023, за період з 04.02.2023 по 30.05.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення її сина ОСОБА_2 , який зник безвісти 04.02.2023, за період з 04.02.2023 по 30.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА