про залишення позовної заяви без руху
25 грудня 2025 року справа № 756/12145/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08.08.2025 до Оболонського районного суду м. Києва через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не винесення постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ;
- закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2025 позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26-А).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Нечаєвою Н.М., на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13.08.2025 - повернуто особі, яка її подала для звернення до належного суду (Шостий апеляційний адміністративний суд).
05.11.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 28.10.2025 №756/12145/25 надійшли матеріали адміністративної справи №756/12145/25, та за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді Кушновій А.О.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов у вказаній частині не відповідає вимогам ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Суд звертає увагу позивача на те, що дії суб'єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та діями відповідача із винесення оскаржуваного рішення позивач зобов'язаний окремо обґрунтувати кожну із заявлених вимог.
При цьому суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання відповідності положенням КАС України формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права у постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 117241509) зазначила, що зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову, а формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.
Отже позовні вимоги у прохальній частині позову мають бути максимально чіткими, зрозумілими, без зазначення альтернатив можливих способів захисту порушеного права.
Крім того, частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, у прохальній частині позову позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не винесення постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги у зазначеному вигляді не відповідають положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та є незрозумілими, неконкретизованими.
Позивачем у прохальній частині позову не вказано за якою статтею стосовно ОСОБА_1 розглядається справа про адміністративне правопорушення.
При цьому, в обґрунтування вказаних позовних вимог у позовній заяві посилається на те, що дії відповідача вважає протиправними, оскільки ним заведено матеріали певної адміністративної справи за відсутності належних фактичних даних, що таке правопорушення підтверджують - протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, окрім того після пропуску строків притягнення до адміністративної відповідальності не складено та не надіслано позивачу постанови про закриття адміністративної справи.
У той же час, матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 позивач до позовної заяви не додає.
В порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 .
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати уточнену позовну заяву, з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій чітко зазначити та конкретизувати прохальну частину позовних вимог відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням того, за якою статтею стосовно ОСОБА_1 розглядається справа про адміністративне правопорушення;
- надати належним чином засвідчені докази, на які позивач посилається у позовній заяві, а саме копії матеріалів адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.