про залишення позовної заяви без руху
24 грудня 2025 року № 320/54812/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в місті Києві позовну заяву Заступника Генерального прокурора до Державної служби геології та надр України , третя особа ТОВ «Східницький полігон», про визнання протиправними дій ,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник Генерального прокурора з позовом до Державної служби геології та надр України, третя особа ТОВ «Східницький полігон», про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо видання наказу від 09.01.2018 № 08 у частині надання ТОВ «Східницький полігон» спеціального дозволу на користування надрами та видачі на підставі цього наказу спеціального дозволу від 01.08.2018 № 6274;
- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України від 09.01.2018 № 08 в частині надання ТОВ «Східницький полігон» спеціального дозволу на користування надрами;
- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.08.2018 №6274, даний ТОВ «Східницький полігон» (код ЄДРПОУ 40978079), ну користування - створення геологічних територій та об?єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам?ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо), у частині їх геологічного вивчення та збереження, вид корисної копалини - газ природний, нафта, конденсат.
До позовної заяви прокурором було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку позивач зазначає, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання Офісом Генерального прокурора інформації та матеріалів від Держгеонадр, наданих листом від 16.05.2023 №2515/07/2-23(вх. №103976-23 від 16.05.2023). Прокурор зазначив, що до отримання 16.05.2023 листа та підтверджувальних документів від Держгеонадр Офіс Генерального прокурора не володів достовірною інформацією про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням спірного спеціального дозволу, а тому саме з 16.05.2023, тобто після отримання матеріалів від уповноваженого органу у сфері раціонального використання надр органу, у прокурора виникли документально підтверджені, а не засновані на припущеннях, підстави для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Східницький полігон» (код ЄДРПОУ 40978079), витребувано від учасників справи докази.
03.12.2025 представником Державної служби геології та надр України подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви зазначає, що інформація про те, що ТОВ «Східницький полігон» отримало спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин, була відома органам прокуратури, зокрема Офісу Генерального прокурора, ще мінімум у червні 2021 року. Листом № 9897/01/02-21 від 17.06.2021 від Держгеонадра до Офісу Генерального прокурора надано перелік суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, серед яких є інформація щодо ТОВ «Східницький полігон». При цьому, інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) та протоколи ДКЗ до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» і позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися про будь-які спеціальні дозволи, видані ТОВ «Східницький полігон», а також Протокол ДКЗ, на підставі якого було видано оскаржуваний спеціальний дозвіл. Накази Держгеонадр про видачу спеціальних дозволів на користування надрами та копії спеціальних дозволів досі знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.
Також, інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України», скан-копії всіх спеціальних дозволів разом з угодами про умови користування надрами були опубліковані на сайті Держгеонадра, позивач, починаючи з 01.08.2018 (дата видачі спеціального дозволу на користування надрами № 6274) мав достатньо часу, щоб дізнатися про спеціальний дозвіл, який був виданий ТОВ «Східницький полігон». Також у 2020 році в рамках політики відкритості та прозорості геологічної інформації (open door policy), що реалізується Державною службою геології та надр України спільно із Міністерством енергетики та захисту довкілля, було ініційовано оприлюднення протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин. Отже, протоколи ДКЗ як мінімум з травня 2021 року і до 24.02.2022 (у зв'язку із військовим станом ДНВП «Геоінформ України» тимчасово призупинив доступ до публічних реєстрів та баз даних) знаходилися у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України».
На переконання заявника позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
16.12.2025 представником ТОВ «Східницький полігон» надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що інформація про надання підприємству спеціального дозволу на користування надрами була розміщена публічно та жодних перешкод для доступу до її змісту у Офісу Генерального прокурора чи підпорядкованих прокурату не було. Вважає підстави, зазначені позивачем, для поновлення строку звернення до суду неповажними.
Стверджує, що позивачем приховано два документи, які вказують на поінформованість позивача про стан справ та можливість пред'явлення позову задовго до його нібито пред'явлення у серпні 2023 року. Вказує, що Львівським окружним адміністративним судом 15.12.2022 винесено рішення, яким скасовано наказ Держгеонадр, виданий в інтересах ТОВ «Апрель» щодо території наукового полігону ТОВ «Східницький полігон», Офіс Генерального прокурора 26.12.2025 року надсилає лист №12/2-652 вих-22 від 26.12.2022 року до Національної академії наук України з
приводу надання дефініції «науковий полігон». Позивачем в якості додатків до позовної заяви свідомо не додано копію власного листа №12/2-652 вих-22 від 26.12.2022, а додано лише відповідь Національної академії наук України на такий лист. Тобто, не пізніше ніж 26.12.2022 року позивачу були достеменно відомими обставини, за яких такий позивач звернувся до суду 16.08.2023 року (07.11.2025 року).
12.12.2025 позивачем подано до суду заперечення на клопотання представника Державної комісії України по запасах корисних копалин, в яких зазначає, що обґрунтування поважності причин пропуску Офісом Генерального прокурора строку звернення до суду з вказаним позовом зазначено у заяві про поновлення пропущеного строку від 16.08.2023 № 12/1/1-67653 вих-23, яку подано разом з позовом. При цьому, зазначає, що факти проведення засідання колегією ДКЗ, видання Держгеонадрами оспорюваних наказу та спеціального дозволу на користування надрами, як і їх оприлюднення, не надають прокурору права звернутися до суду з позовом про визнання їх протиправними (недійсними), таке право виникає лише в разі встановлення порушення або рушення інтересів держави та встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. Стверджує, що підставою для пред'явлення вказаного позову, зокрема, стало встановлення порушення інтересів держави через видання Держгеонадрами 01.08.2018 №6274 ТОВ «Східницький полігон» спеціального дозволу на користування надрами. Для цього було необхідним не тільки опрацювати зміст протоколу колегії, а й з'ясувати, на якій підставі Держгеонадрами здійснено видачу дозволу, зокрема заяви ТОВ «Східницький полігон», висновку Інституту геологічних наук Національної академії наук України від 12.01.2017 №73-22-1/6, пояснювальної записки ТОВ «Східницький полігон», додатків до спеціального дозволу. Також необхідно було з'ясувати яку діяльність фактично здійснює ТОВ «Східницький полігон» на отриманій ділянці надр, чи пов'язана ця діяльність з науковими роботами та цілями.
Вважає безпідставними посилання на те, що факт оприлюднення та видачі Держеонадрами спеціального дозволу не дає прокурору права звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним, оскільки таке право виникає лише в разі встановлення порушення або загрози порушення інтересів держави та встановлення наявності підстав для представництва в суді.
Також, вважає необґрунтованим твердження представника ДКЗ про те, що для органів прокуратури строк звернення до суду починається з червня 2021 року, з дати отримання інформації Держгеонадр на запит Офісу Генерального прокурора від 17.06.2021 №9887/01/02-21, оскільки з наданого переліку не можливо було встановити наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі частини 3 статті 161, частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
ВП ВС в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;
4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.
При цьому, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у певних публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов'язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов'язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п. 3 Рекомендації).
Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Початок перебігу строку, встановленого для звернення до суду суб'єкта владних повноважень, не пов'язується з моментом створення такого суб'єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.
Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідача та третьої особи під час вчинення спірних дій та прийняття наказу від 09.01.2018 № 08 у частині надання ТОВ «Східницький полігон» спеціального дозволу на користування надрами та видачі на підставі цього наказу спеціального дозволу від 01.08.2018 № 6274, та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.
Судом встановлено, що 01.08.2018 року ТОВ "Східницький полігон" видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6274 на підставі наказу від 09.01.2018 №08 .
Сам спеціальний дозвіл на користування надрами після його видачі 01.08.2018 та до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України". 09.01.2018 №08
Суд зауважує, що спірний наказ Держгеонадр України від 27.12.2018 №521 про надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", опублікований на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у роздiлi «Архiв наказів за 2018 рік» та є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/.
У заяві про поновлення пропущеного строку прокурор зазначив про наявність підстав для подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи свою позицію тим, що у вказаному спорі має місце триваюче правопорушення. На дату звернення позивача до суду з даним позовом порушення законодавства тривають, спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.08.2018 № 6274 є чинним, тож підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати. Також прокурор зазначає, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після отримання Офісом Генерального прокурора інформації та матеріалів від Держгеонадр, наданих листом від 16.05.2023 №2515/07/2-23(вх. №103976-23 від 16.05.2023). Прокурор зазначив, що до отримання 16.05.2023 листа та підтверджувальних документів від Держгеонадр Офіс Генерального прокурора не володів достовірною інформацією про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням спірного спеціального дозволу, а тому саме з 16.05.2023, тобто після отримання матеріалів від уповноваженого органу у сфері раціонального використання надр органу, у прокурора виникли документально підтверджені, а не засновані на припущеннях, підстави для звернення до суду.
Щодо даного обґрунтування про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).
У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 № 810/1224/17.
Водночас, оскільки спірні рішення є актами індивідуальної дії, на переконання суду у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення, а тому означені доводи позивача відхиляються судом як необґрунтовані.
Також суд зауважує, що посилання позивача на отримання листа Держгеонадр від 16.05.2023 №2515/07/2-23 не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі № 380/20376/23, від 13 травня 2025 року у справі № 320/43928/24.
Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.
З урахуванням означеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокуратурі стало відомо лише після отримання листа Держгеонадр від 16.05.2023 №2515/07/2-23.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.
Згідно з частиною 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
У порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з наданням відповідних підтверджуючих доказів.
Керуючись статтями 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Заступника Генерального прокурора - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Лисенко В.І.