25 грудня 2025 року м. Київ справа №320/52434/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Зернова транспортна компанія" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Зернова транспортна компанія" з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 № UA100000202412, винесене Київською митницею Державної митної служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідач під час проведення планової виїзної перевірки дійшов помилкових висновків про порушення товариством норм митного законодавства. Зокрема, позивач вказує, що жодне положення первинних документів не містять умов щодо передачі ТОВ “Агропартнер» вагонів у користування. Також стверджуючи про надання вагонів в комерційне користування іншим особам, відповідач не встановив жодного факту такого використання, що свідчить про необґрунтованість висновків митного органу. Всі інші доводи відповідача, на переконання позивача, будуються на припущеннях та власному трактуванні норм законодавства України з питань митної справи. Таким чином, позивач вважає, що при складанні та поданні митних декларацій він не порушував митний режим тимчасового ввезення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 р. позивачу поновлено строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що залізничні вагони-хопери (10 шт.), які були поміщенні у митний режим тимчасового ввезення передавались ТОВ «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» у користування іншому суб'єкту господарювання та на підставі цього позивачем не сплачено митні платежі в обсязі, передбаченому законом для ввезення залізничних вагонів-хоперів (10 шт.) на митну територію України у митному режимі імпорту. На думку, відповідача, ТОВ «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» порушено вимоги частини сьомої статті 106, частини першої статті 285 МКУ, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.7 та 206.16 статті 206 ПКУ, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 374 815,70 гривень.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 345, частини першої та другої статті 346 Митного кодексу України, на підставі наказу Київської митниці від 30.11.2021 №310, згідно плану - графіка документальних планових виїзних перевірок Держмитслужби на IV квартал 2021 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 10.12.2018 по 09.12.2021.
Перевірка проводилась з 10.12.2021 по 11.01.2022 та тривала 20 робочих днів. На підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 346 МКУ та згідно з наказом Київської митниці від 06.01.2022 № 5 «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» було продовжено на 10 робочих днів з 12.01.2022 по 25.01.2022.
За результатами перевірки складено акт від 08.02.2022 №6/22/7.8-19-02/24/41653568 та встановлено порушення вимог частини сьомої статті 106, частини першої статті 285 МКУ, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.7 та 206.16 статті 206 ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 374 815,70 гривень.
Акт перевірки було оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до митного органу заперечення від 24.02.2022 № 1/2402 (вх. Київської митниці від 05.04.2022 № 8018/11E3).
На підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 08.02.2022 № 6/22/7.8-19-02/24/41653568 та з урахуванням заперечення позивача прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 27.05.2024 № UA100000202412.
Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до Програми документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ "Зернова транспортна компанія" вимог законодавства з питань митної справи, затвердженої наказом Київської митниці від 30.11.2021 №310 (далі - Програми) серед інших питань, які входили до переліку питань, входила перевірка відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості вартості, за якими проведене митне оформлення товарів у відповідному митному режимі.
Саме порушення пункту 4 Програми виявив відповідач під час проведення перевірки.
Зокрема в межах питання №4 Програми відповідач виявив порушення вимог частини сьомої статті 106, частини першої статті 285 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190, пунктів 206.7 та 206.16 статті 206 Податкового кодексу України під час використання залізничних вагонів-хоперів (10 шт.), які були за період, що перевірявся, поміщені у митний режим тимчасового ввезення за митними деклараціями від 02.12.2019 № UA100070/2019/261499 (вагони № 95703856, № 95702940, № 95084935, № 95705620, № 95088084, № 95697629), від 12.12.2019 № UA 100080/2019/261503 (вагон № 95730024), від 12.12.2019 № UA100080/2019/261505 (вагони № 95697520, № 95697744, № 95702833), що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 374 815,70 гривень
Про це відповідач зазначив у пункті 3.5 акту перевірки від 08.02.2022 №6/22/7.8-19-02/24/41653568, яким встановлено також, що залізничні вагони-хопери в режимі тимчасового ввезення використовувалося не за цільовим призначенням, що виразилося в їх передачі у користування іншому суб'єкту господарювання.
Відповідно до статті 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Частиною 6 ст. 104 Митного кодексу України встановлено: Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;
3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;
4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу
Відповідно до пункту 7 статті 106 Митного кодексу України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов'язань , що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.
Пунктом 206.16 статті 206 Податкового кодексу України встановлено, що у разі нецільового використання товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення
У разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом МД для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів (частина четверта статті 296 МК України).
При цьому судом встановлено, що 16.09.2019 між позивачем, як орендарем, та ООО “Эколайн», як орендодавцем, укладено договір оренди № Э-184/К-19, відповідно до положень якого позивач отримав в орендне користування залізничні вагони-хопери, у тому числі вагони № 95703856, № 95702940, № 95084935, № 95705620, № 950088084, № 95697629, № 95730024, № 95697520, № 95697744, № 95702833.
Вищевказані вагони були оформлені позивачем у митному режимі тимчасового ввезення за митними деклараціями від 02.12.2019 № UA100070/2019/261499 (вагони № 95703856, № 95702940, № 95084935, № 95705620, № 95088084, № 95697629), від 12.12.2019 № UA 100080/2019/261503 (вагон № 95730024), від 12.12.2019 № UA100080/2019/261505 (вагони № 95697520, № 95697744, № 95702833).
Позивач здійснює діяльність з організації перевезень вантажів у вагонах-хоперах.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2018 між позивачем та ТОВ «Агропартнер» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №10/08/2018.
Відповідно до пункту 1.1 Договору №10/08/2018 експедитор (позивач) бере на себе зобов?язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів, зазначених клієнтом залізничним транспортному, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов?язків за даним договором і погоджених із клієнтом.
Пунктом 2.5 Договору №10/08/2018 визначено, що факт надання послуг експедитора і виконання їм своїх зобов?язань за договором підтверджується залізничною накладною та актом виконаних робіт / наданих послуг.
Відповідно до пункту 4.4 Договору №10/08/2018 за результатами кожного перевезення сторони погоджують і підписують акти виконаних робіт / наданих послуг. Не повернення клієнтом спрямованого йому для підписання акту виконаних робіт / наданих послуг або ненадання письмових заперечень по ньому в 5 (п?яти) денний строк від дня одержання, визначається сторонами як згода клієнта з актом виконаних робіт / наданих послуг (підписання акту виконаних робіт / наданих послуг клієнтом без заперечень).
Додатковою угодою № 9 від 136.03.2020 до Договору №10/08/2018 сторони погодили умови перевезення вантажу, зокрема, визначили вид вантажу, кількість вагонів, станції відправлення та призначення тощо.
Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення казаного вантажу у власних вагонах становить: 500,00 (п'ятсот грн 00 коп.) грн за кожен вагон на добу (в т.ч. ПДВ), розпочинаючи з 1-ї доби прибуття вагону на ст. Рогатин (кожна розпочата неповна доба вважається повною) до прибуття вагону на наступну станцію навантаження.
Умовами цієї додаткової угоди також визначено, що у вартість комплексного-експедиційного обслуговування не входить: оплата залізничного тарифу по території УЗ, оплата тарифу по УЗ при повернені порожніх вагонів; оплата додаткових станційних зборів; встановлення ЗПІ на вагони.
За результатом надання послуг сторонами складено наступні акти виконаних робіт :
- № 280 від 31.03.2020 на суму 13 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, найменування послуг - комплексне транспортно-експедиційне обслуговування (в т.ч. винагорода експедитора);
- № 388 від 21.04.2020 на суму 147 500,00 грн., у т.ч. ПДВ, найменування послуг - комплексне транспортно-експедиційне обслуговування (в т.ч. винагорода експедитора).
За фактом надання послуг позивачем складено та зареєстровано податкові накладні № 101 від 31.03.2023, № 142 від 21.04.2020.
Платіжною інструкцією від 06.04.2020 № 4263 ТОВ “Агропартнер» сплачено на користь позивача 13 000,00 грн., призначення платежу : “оплата за комплексне транспорт. - експедицію обслуговування зг. рах. № 280 від 31.03.2020 р., в т.ч. ПДВ 2166,67 грн.
Платіжною інструкцією від 23.04.2020 № 1807 ТОВ “Агропартнер» сплачено на користь позивача 147 500,00 грн., призначення платежу : “оплата за комплексне транспорт. - експедицію обслуговування зг. рах. № 332 від 21.04.2020 р., в т.ч. ПДВ 24583,33 грн.
Отже, за фактом надання послуг сторонами було складено первинні документи у вигляді актів виконаних робіт, складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, а ТОВ “Агропартнер» сплачені отримані послуги в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач у межах договірних взаємовідносин з ТОВ “Агропартнер» надавав послуги з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (вагонів-хоперів).
Стосовно доводів відповідача про передачу позивачем вищеперелічених вагонів в користування ТОВ “Агропартнер» суд не приймає до уваги, оскільки жодне положення договору №10/08/2018 та додаткової угоди № 9 від 13.03.2020 до цього договору не містять положень щодо передачі вагонів-хоперів до ТОВ “Агропартнер».
Крім того, посилання відповідача на акти виконаних робіт від 31.03.2020 № 280 та від 21.04.2020 № 388 до договору №10/08/2018 є безпідставними, оскільки вказані первинні документи підтверджують лише факт надання позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування.
При цьому, відповідачем не доведено наявність факту складання первинних документів, що могли підтверджувати факт передачі вагонів-хоперів позивач на правах користування на користь третіх осіб.
Стосовно посилань на договірні відносини ТОВ “Агропартнер» та ТОВ “ТЕК Атлантік», а також на залізничні накладні, де відправником вказано ТОВ “ТЕК Атлантік», суд також не приймає до уваги, оскільки зазначення в залізничних накладних у таких графах як “ відправник» та/або “одержувач найменування іншого суб'єкта господарювання замість позивача не може слугувати беззаперечним фактом передачі у користування вагонів-хоперів на користь таких третіх осіб.
Вантажовідправники, вантажоодержувачі є особами, задіяними в процесу перевезення вантажів залізничним транспортом, при цьому не обов'язково виступають в якості власника вантажів, які ними перевозяться, оскільки чинне законодавство не пов'язує здійснення вантажних операцій вантажовідправником / вантажоодержувачем із наявністю у них права користування вагонами.
Крім того, на помилковість висновків митного органу вказує те, що під час здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом супроводження вантажу на шляху його прямування не здійснюється. При цьому, як встановлено судом, весь процес перевезення вантажу здійснює АТ “Українська залізниця», що підтверджується оформленими залізничними накладними.
Більше того, згідно з положеннями договору №10/08/2018 до обов'язків позивача не входить оплата залізничного тарифу та додаткових станційних зборів, вартість зберігання і навантаження товару на елеваторі та інші супутні послуги.
Вказані встановлені в судовому порядку обставини свідчать про безпідставність висновків митного органу про передачу позивачем вагонів-хоперів на правах користування на користь третіх суб'єктів господарювання.
Належних доводів та доказів зворотного відповідачем не надано.
Відповідачем не наведено фактів використання вагонів-хоперів позивача у комерційних цілях іншими суб'єктами господарювання.
Водночас позивач на підтвердження факту використання ним вагонів-хоперів у власній господарській діяльності протягом періоду, що перевірявся, надав до суду договори, укладені з ТОВ “Агропартнер» щодо надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування, акти виконаних робіт, платіжні інструкції.
На всі операції з постачання зазначених послуг позивач на дату виникнення податкових зобов'язань, визначених відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, склав податкові накладні та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, як того вимагає ст. 201 Податкового кодексу України.
Вищенаведені відомості надавалися позивачем під час проведення перевірки, проте необґрунтовано були не взяті до уваги під час формування своїх висновків.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач при складанні та поданні митних декларацій дотримався вимог законодавства України з питань митної справи.
Суд з огляду на відсутність встановлення відповідачем фактів та надання ним будь-яких доказів використання вагонів-хоперів з боку ТОВ “Агропартнер» у власній комерційній діяльності у період тимчасового ввезення, враховуючи перевагу сутності господарської операції над її юридичною формою, вважає позицію відповідача, що зазначений вище договір мав комерційний характер, недоведеною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та складеним без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 25 777,79 грн, що документально підтверджується платіжним документом.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 25 777,79 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці Державної митної служби України.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці Державної митної служби України від 27.05.2024 №UA100000202412.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 41653568; місцезнаходження: вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, м. Київ, 03150) судовий збір у сумі 25 777,79 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 79 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бул.Вацлава Гавела, буд. 8а, м.Київ, 03124).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.