ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" грудня 2025 р. справа № 300/6482/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21100,00 грн,
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21100,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 21100,00 грн, що виникла внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання по платежах: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 5100,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 19.01.2024 за № 001716/0706 та адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 16000,00 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20.03.2025 за № 008908/0901.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.31-32).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала суду письмові пояснення від 30.09.2025, що надійшли на адресу суду 30.09.2025. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечила та просила суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не порушувала, зафіксованого в акті № 090008 від 03.01.2024 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 001716/0706, порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, оскільки у розрахунковому документі, виданому суб'єктом господарювання при контрольній розрахунковій операції міститься код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизного товару, що підтверджується судовим рішення та долученими документами. Також відповідач зазначила, що за порушення, яке відображено в акті фактичної перевірки від 03.03.2025 щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та згідно постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 01.05.2025 ІФ № 01-01/67 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 2550,00 грн, який 09.05.2025 сплачений відповідачем, в підтвердження чого долучено квитанцію. Відтак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2025 № 008908/0901, яке прийняте на підстава акта перевірки 03.03.2025 № 189/09-19-09-01/ НОМЕР_1 підлягає скасуванню, оскільки згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Разом із поясненнями, від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання від 30.09.2025 згідно якого відповідач просила суд дозволу бути присутньою при розгляді справи № 300/6482/25, яке суд розцінив як клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.35).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 300/6482/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с.46-47).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 01.06.2023 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
03.01.2024 посадовими особами Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , у наслідок чого складено акт (довідку) фактичної перевірки за № 090008 від 03.01.2024, реєстраційний № 118/09/16/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.8-9).
В ході здійснення перевірки контролюючим органом виявлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 встановленого порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, зокрема вимог пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями), а саме проведення розрахункової операції через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (контрольна розрахункова операція при продажу товарів: 1 пляшка горілки "Козацька рада" 0,37 л по ціні 97,00 грн та чіпси по ціні 61,00 грн) (а.с.8-9).
На підставі зазначеного акта перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 19.01.2024 за № 001716/0706, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5100,00 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код класифікації доходів бюджету - 21080900) (а.с.10).
З метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.02.2025 за № 546-п (а.с.17), направлень на перевірку від 21.02.2025 за № 963 (а.с.19) та за № 966 (а.с.18), посадовими особами контролюючого органу 03.03.2025 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої оформлено акт (довідку) фактичної перевірки від 03.03.2025 за № 189/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , реєстраційний № 5913/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 04.03.2025 (а.с.12-16).
Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог статті 68 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (зі змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", в результаті роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, а саме 03.03.2025 в магазині реалізовано 1 пляшку шампанського "Ореанда" 0,75 л по ціні 163,00 грн, при мінімальній роздрібній ціні на даний алкогольний напій - 163,50 грн (а.с.12-16).
На підставі зазначеного акта перевірки, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" від 20.03.2025 за № 008908/0901, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 16000,00 грн за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код класифікації доходів бюджету - 21081500) (а.с.20).
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу, однак були повернуті на адресу позивача, що підтверджується конвертом, копія яких міститься в матеріалах справи (а.с.11, 21-23).
Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В свою чергу спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
За визначеннями, наведеними у підпункті 14.1.145. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
До підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння) (пункт 215.1 статті 215 Податкового кодексу України).
Відповідальність за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пунктом 7 якої передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 30.10.2025 по справі № 160/6719/24, від 12.08.2025 по справі № 280/9997/23 зазначив, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" окремим порушенням визначає проведення через РРО розрахункової операції без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Такий обов'язок суб'єкта господарювання випливає із пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, і у випадку притягнення особи до відповідальності на цій підставі підлягають встановленню обставини наявності у розрахунковому документі, яким зафіксовано продаж підакцизного товару, означених вище реквізитів.
Судом встановлено, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.02.2024 у справі № 345/254/24, що набрала законної сили 29.02.2024, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 155-1 КУпАП - закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.39-41).
Так, зазначеною постановою суду у справі про адміністративне правопорушення спростовано факт проведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розрахункової операції через РРО без використання для підакцизних товарів, режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, який зафіксований в акті (довідці) фактичної перевірки за № 090008 від 03.01.2024.
За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що частинами четвертою - сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства унормовано підстави звільнення від доказування серед яких є обставини преюдиційності.
Так, згідно із частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства).
Указаний преюдиційний припис обумовлений тим, що у випадку, передбаченому частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) певної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.
Подібні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 813/3750/16, від 26 квітня 2021 року у справі № 400/2755/18, від 27 травня 2021 року у справі № 824/1164/18-а, від 15 листопада 2021 року у справі № 0740/826/18 та від 22 листопада 2021 року у справі № 821/143/17.
Відтак, суд вважає, що встановлені постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.02.2024 у справі № 345/254/24 обставини доводять безпідставність висновків контролюючого органу про порушення відповідачем встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі в частині проведення розрахункової операції через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, мають преюдиційне значення для даної справи і підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладеною у постанові від 07 квітня 2023 року у справі № 360/1985/20.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 5100,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення форми "С" від 19.01.2024 за № 001716/0706 та, як наслідок, стягнення зазначеної суми грошового зобов'язання з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що вказуючи про порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі в частині здійснення відповідачем розрахункової операції через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області не долучено жодного розрахункового документа з реалізації товару, порушення стосовно реалізації якого описане у відповідному акті перевірки.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 № 3817-ІХ (надалі - Закон № 3817-ІХ).
Відповідно до частини 7 статті 16 Закону № 3817-ІХ роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", мінімальна роздрібна ціна на алкогольний напій - мінімальна ціна на одиницю товару (алкогольної продукції), визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для роздрібного продажу такого товару (алкогольної продукції) кінцевим споживачам;
За приписами статті 68 Закону № 3817-ІХ мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої встановлюються Кабінетом Міністрів України. Мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої переглядаються Кабінетом Міністрів України щороку, до 25 грудня поточного календарного року, з урахуванням індексу цін виробників на готову алкогольну продукцію за поточний календарний рік. Мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої переглядаються Кабінетом Міністрів України також у разі зміни ставок акцизного податку.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 за № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Постановлено Державній податковій службі, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям установити в межах своїх повноважень контроль за дотриманням: державної дисципліни цін суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, які здійснюють оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями за наявності у них ліцензій.
При цьому, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону "Про ціни і ціноутворення", гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов'язковими для застосування суб'єктами господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 72 Закону № 3817-ІХ контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Як передбачено частиною 1 статті 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом. Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення.
Частиною 2 статті 73 Закону № 3817-ІХ встановлено, що до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (пункт 25).
Згідно із частиною 3 статті 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" суми штрафів, передбачені частиною другою цієї статті, зараховуються до бюджету згідно із законодавством.
Частиною 4 статті 73 Закону № 3817-ІХ передбачено, що податкові органи застосовують та стягують фінансові санкції у вигляді штрафів, передбачені частиною другою (крім пунктів 3, 6) цієї статті, у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Інші органи виконавчої влади приймають рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів, передбачених пунктами 3, 6 частини другої цієї статті, у межах їхньої компетенції, визначеної законом, а в разі невиконання суб'єктом господарювання таких рішень сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Фінансові санкції у вигляді штрафів, передбачені пунктом 24 частини другої цієї статті, застосовуються: податковими органами - за порушення пункту 10 частини другої, частин сьомої, восьмої, десятої статті 71 цього Закону, іншими органами виконавчої влади - за порушення частини першої, пунктів 1-9 частини другої, частин третьої - шостої та дев'ятої статті 71 цього Закону.
У відповідності до частини 5 статті 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених частиною другою цієї статті, може бути оскаржено в адміністративному порядку згідно із статтею 56 Податкового кодексу України або в судовому порядку.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).
Згідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Пунктом 58.2. статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 113.7. статті 113 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 113.8. статті 113 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного узгодження грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) визначеного податковим повідомленням-рішенням форми "С" від 20.03.2025 за № 008908/0901, суд приходить до переконання, що сума грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код класифікації доходів бюджету - 21081500) в розмірі 16000,00 грн, є узгодженою.
Судом встановлено, що на виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 20.03.2024 за № 0005069-1306-0919 (а.с.5), однак вказана вимога була повернута на адресу позивача із відміткою центру поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", копія конверту якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).
Суд приходить до висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 20.03.2024 за № 0005069-1306-0919 є врученою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Згідно положень частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого грошового зобов'язання відповідача за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 16000,00 грн, є податковим боргом відповідача, який нею не сплачено.
Водночас, є помилковим твердження відповідача про те, що постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 01.05.2025 ІФ № 01-01/67, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн та податковим повідомленням-рішенням форми "С" від 20.03.2025 за № 008908/0901, відповідача, всупереч статті 61 Конституції України, двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, встановлене актом фактичної перевірки від 03.03.2025, оскільки правова природа адміністративної відповідальності фізичної особи за скоєне адміністративне правопорушення та фінансова відповідальність суб'єкта господарювання за порушення норм податкового законодавства є різною.
Так, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Разом з тим у Рішенні Конституційний Суд від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001 зауважив, що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.
Приписами статті 111 Податкового кодексу України встановлено відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із пунктом 111.1. статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
У відповідності до пункту 111.2. статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (пункт 111.3. статті 111 Податкового кодексу України).
Так, з системного аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується адміністративна, фінансова, кримінальна відповідальність, які є різними за своєю правовою природою, порядки та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 240/10904/19 де Суд вказав, що положеннями Податкового кодексу України передбачено різні види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування, застосування якої відбувається як у порядку, визначеному ПК України, так і у порядку, визначеному іншими законами.
Відтак, відповідальність, яка встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення є іншим видом юридичної відповідальності, ніж санкції, які передбачені Законом № 3817-ІХ .
Отже, застосована до позивача, як до фізичної особи, адміністративна відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, що передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є тотожною відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), встановлених Законом № 3817-ІХ, та яка застосована позивачем до відповідача, як до суб'єкта господарської діяльності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що притягнення відповідача до адміністративної відповідальності згідно частини 1 статті 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення не звільняє останню як фізичну особу-підприємця від відповідальності за податкове правопорушення, передбачене Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та не спростовує наявності правових підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішеннями форми "С" від 20.03.2025 за № 008908/0901 (а.с.20), податковою вимогою форми "Ф" від 20.03.2024 за № 0005069-1306-0919 (а.с.5), довідкою про борг (а.с.4) та зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.24).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальній сумі 16000,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості в сумі 21100,00 грн - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в дохід бюджету заборгованість в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.