26 грудня 2025 року Справа № 280/9333/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
23.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене повідомленням №4124 від 08.10.2025, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
зобов'язати Комісію з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач зазначає, що поданими до заяви про відстрочку документами, належним чином підтверджуються обставини, з якими законом пов'язується право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як засудженому за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, свідчить про протиправність дій суб'єкта владних повноважень. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що на законодавчому рівні чітко визначено, що особи, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України не підлягають призову до Збройних сил України, однак законом не передбачено право таких осіб на оформлення відстрочки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 28.10.2025 відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено наступне.
Вирок Солом'янського районного суду м.Києва, яким ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, був ухвалений 28.09.2023.
Позивач по теперішній час перебуває на обліку в Голосіївському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області, що підтверджується Довідкою, виданою Голосіївським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області та Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
Тобто ОСОБА_1 має непогашену та не зняту в установленому порядку судимість за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.4 ст.111-1 Кримінального Кодексу України, що підтверджується Вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 28.09.2023 по справі №760/21664/23 згідно якого його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України і призначено покарання у виді 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати керівні посади в господарських товариствах строком на 10 років та з конфіскацією майна.
Позивачем подавалася заява на отримання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Відповідач), однак ним було надіслано повідомлення від 22.03.2025 року №936 про відмову у наданні відстрочки під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 за п.24 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначену відмову позивач оскаржив до суду та Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 по справі №280/4084/25 позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, а саме:
визнано протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.03.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
08.10.2025 позивачем було отимано лист-повідомлення № 4124 в якому відповідач, виконуючи Рішення Запорізького окружного адміністративного суду повідомив наступне:
«Комісією з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто вашу заяву і додані до неї документи, щодо надання вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 24 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду повідомляємо, що Протоколом№2 від 08.10.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено надання відстрочки особам, які мають непогашену та не зняту судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України).
Також повідомили, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п.4 порядку №560, Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Отже, Ви не підлягаєте призову до Збройних сил України».
Також на адвокатський запит, щодо стану виконання судового Рішення було отримано лист №1403/1928 від 15.10.2025 в якому повідомлялося, що комісія з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 винесла рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу, у зв'язку з тим, що статтею 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено надання відстрочки особам, які мають непогашену та не зняту судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Позивач вважає, що така повторна відмова у наданні відстрочки є протиправною, підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Також, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ(далі - Закон №3543- XII).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації: інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Частиною 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152- 156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-ХІІ.
Як вже встановлено судом, Вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 28.09.2023 по справі №760/21664/23 позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України і призначено покарання у виді 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати керівні посади в господарських товариствах строком на 10 років та з конфіскацією майна.
З аналізу нормативних актів слід зробити висновок, що особи, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, не підлягають призову до Збройних сил України, з чим погоджується і відповідач.
Так дійсно у статті 23 Закону №3543-ХІІ, чітко не зазначено, що не підлягають призову саме особи, які мають непогашену та не зняту судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, однак інші наведені вище норми, це визначають чітко «крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України», тому суд вважає, що позивач є особою яка не підлягає призову відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Відповідно до ст. статті 23 Закону №3543-ХІІ, особи які не підлягають призову мають право на оформлення відстрочки.
Той факт, що в пункті 24 Додатку 5 до Порядку №560 (ПЕРЕЛІК документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), для осіб, які мають право на відстрочку, чітко визначено які документи потрібно їм надати, щоб підтвердити право на відстрочку, а для осіб які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, відсутній такий перелік документів, не може бути підставою для позбавлення права позивача на оформлення відстрочки від призову на підставі тих документів, які підтверджують факт його засудження за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (це може бути рішення суду, Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості тощо ).
Суд також звертає увагу, що позивач не має підстав для зняття, або виключення з обліку, відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як і не підлягає бронюванню, відповідно до ст.25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За таких обставин, суд доходить висновку, що дії відповідача, які виразилися у відмові позивачу надати відстрочку від призову під час мобілізації з тих підстав, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено надання відстрочки особам, які мають непогашену та не зняту судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України є протиправними.
Також суд звертає увагу, що позивачем до заяви про надання відстрочки від 10.03.2025 були подані наступні документи: 1) копія паспорта, 2) електронний військово-обліковий документ, 3) копія Вироку Солом'янського районного суду м.Києва від 28.09.2023; 4) копія Довідки Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області; 5) Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» та пояснення до заяви.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Тобто саме Протокол №2 від 08.10.2025, яким комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, що ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено надання відстрочки особам, які мають непогашену та не зняту судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, є рішенням комісії про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному, яке може бути оскаржене у судовому порядку, а ні повідомленням №4124 від 08.10.2025.
Так як суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні відстрочки, відповідно саме рішення, яке оформлено Протоколом №2 від 08.10.2025, а ні повідомлення, слід скасувати.
Враховуючи також те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні відстрочки, інших підстав не було наведено, а позивачем був поданий пакет документів, які підтверджують факт того, що позивач був засуджений за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, а відповідно не підлягає призову та має право на відстрочку, тому суд вважає вірним способом захисту позивача, зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання відстрочки.
При цьому суд не вважає, що зобов'язання відповідача прийняття рішення про надання відстрочки позивачу у даній справі, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Частина 3 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено також, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
1) дискреційне повноваження передбачено законом;
2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Так як судом встановлено, що відповідач незаконно відмовив позивачу у наданні відстрочки, інші підстави для відмови відсутні, тому єдиною вірною поведінкою відповідача є надання відстрочки позивачу, тобто в даному випадку у відповідача відстунє право свободного розсуду, так як відсутнє інше юридично допустиме рішення, яке буде найкращим за даних обставин, тому суд вважає, що у відповідача відсутня в даному випадку дискреція, а відповідно вважає вірним способом захисту саме зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що частина заявлених позовних вимог знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене Протоколом №2 від 08.10.2025, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 26.12.2025.
Суддя О.В. Конишева