25 грудня 2025 року Справа № 280/8089/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області,
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту - відповідач 1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення № 084050022361 від 25.07.2025 Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “а» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 17.09.2024;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. “а» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 17.09.2024 та зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період 01.01.2005-30.04.2006 по догляду за дитиною до 3х років, до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.05.2014 по 31.07.2016 за професією рампівник коксового цеху; з 01.08.2016 по 31.01.2017 за професією кабінник кантівник коксового цеху; з 01.02.2017 по 30.04.2025 за професією кабінник кантівник КБ № 5,6 бригади регулювання та опалення дільниці регулювання та обігріву коксового цеху в ПРАТ “Запоріжкокс»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. “а» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 17.09.2024;
- стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за позовом.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, рішенням відповідача їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
19 вересня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/8089/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, що надійшов до суду 03.10.2025 за вх. № 49747, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що відповідачем 1 прийнято рішення про відмову № 084050022361 від 25.07.2025 в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та недосягнення необхідного пенсійного віку. Вважає підстави для незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи правомірними. Зазначає, що відповідач 2 не здійснив жодних протиправних дій стосовно розгляду питання щодо призначення пенсії позивачу, а його заяву за принципом екстериторіальності прийнято Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, що надійшов до суду 15.10.2025 за вх.№51674. В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що позивачка не досягла віку 50 років. Вважає правомірними дії щодо відмови у зарахуванні до страхового та пільгового стажу роботи позивача спірних періодів роботи, оскільки не було дотримано визначеного чинним законодавством порядку підтвердження такого стажу. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивач 18.07.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення № 084050022361 від 25.07.2025 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії в зазначено наступне:
«Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вік заявниці 45 років 10 місяців.
Страховий стаж - 24 роки 07 місяців 19 днів.
Пільговий стаж - відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 01.01.2005 по 30.04.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- періоди роботи згідно наданої пільгової довідки № 116 від 22.05.2025 виданою ПРАТ «Запоріжкокс», оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637, а саме, відсутній підсумок пільгового стажу. Окрім того, до наказу про результати атестації робочих місць № 282 від 01.04.2016 надано копію переліку посад, що підтверджує право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який не завірено належним чином.
На дату звернення заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 50 років та у зв'язку з відсутністю пільгового стажу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на даний час відсутнє».
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з вимогами п. “а» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 р.
Таким чином, згідно з п. “а» ч. 1 ст. 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У свою чергу, ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування ст.13 визначає п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти “б»-“г» ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 ст.13, ч.2 ст.14, пункти “б»-“г» ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти “б»-“г» ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що ст.13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже у ст.13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті “а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років.
Законі №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У ч.1 ст.13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті “а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах “б»-“з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний).
Таким чином, ст.13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до п. 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти “б»-“г» ст. 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 13, ч. 2 ст. 14, пунктами “б»-»г» ст. 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти “б»-“г» ст. 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020, суд дійшов висновку, що позивачка набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 після досягнення нею віку 45 років.
Щодо заперечень відповідача стосовно підтвердженого пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять наступні документи, надані в якості підтвердження наявного пільгового стажу позивача:
- копія довідки № 116 від 22.05.2025 ПрАТ «Запоріжкокс» про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зазначається шо ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» виконувала роботу у виробництві коксопродуктів з 01.05.2014 по 31.07.2016 за професією рампівник коксового цеху, що передбачено Списком №1 розділ IV підрозділ 1 код 4.1а постанови КМ України № 36 від 16.01.2003. 3 01.08.2016 по 31.01.2017 за професією кабінник-кантівник коксового цеху; з 01.02.2017 по 30.04.2025 за професією кабінник кантівник КБ №5,6 бригади регулювання та опалення дільниці регулювання та обігріву коксового цеху, що передбачено Списком № 1 розділ IV підрозділ 1 позиція 4.1а постанови КМ України №36 від 16.01.2003 та Списком № 1 розділ IV підрозділ 1 постанова КМ України №4 61 від 24.06.2016;
- накази про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці» № 116 від 04.04.2011, № 282 від 01.04.2016, № 103 від 01.04.2021;
- записи про роботу в трудовій книжці трудову книжку серія НОМЕР_1 від 03.05.2006 № 30-40 про прийняття на роботу до ПРАТ «Запоріжкокс» та переведення по посадам.
Враховуючи зазначені у пільгових довідках та записах трудової книжки відомості, пільговий стаж позивача за Списком №1 наявний в періоди з 01.05.2014 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 31.01.2017, та з 01.02.2017 по 30.04.2025.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: - періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; - професія або посада; - характер виконуваної роботи; - розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; - первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).
Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Як визначено пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм дає підстав вважати, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 10, 11 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Загальний аналіз законодавства, що регулює порядок атестації робочих місць дає підстави зробити висновок, що такий механізм є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту “а» статті 13 Закону № 1788-XII - “за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, позивача за вказаною справою.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Зазначене непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду викладені в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, які серед вказаного підлягають до застосування і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Суд зауважує, що згідно вищезазначених наказів та протоколів до них підтверджено право особи, яка працює на посаді рампівника ДКХП, кабінника-кантівника ДКХП на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 1.
Зазначені відповідачами недоліки в оформленні довідок та наказів та протоколів з атестації робочих місць суд вважає формальними не мають суттєвого впливу на визначення права позивача на зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про підтвердження факту роботи позивачкою на атестованому робочому місці посаді рампівника ДКХП, кабінника-кантівника ДКХП в періоди з 01.05.2014 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 31.01.2017, та з 01.02.2017 по 30.04.2025, а тому вони підлягають до зарахування до пільгового стажу за Списком №1.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трьох років суд зазначає наступне.
Згідно з п. «ж» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 до стражу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Абз. 1-3 п. 11 Порядку № 637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Згідно з абз. 9-12 п. 11 Порядку № 637 документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
Відповідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 23.12.1999, дитина у позивача, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до абз.7 пп.2 п.2.1 Порядку № 22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 р. № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.10.2006 р. за № 1098/12972.
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Матеріали справи містять довідку Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 11.07.2025 №04.09-06/2322/989, згідно якої позивачу з 13.11.2003 по 23.09.2006 призначено допомогу по догляду за дитиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку.
Записи трудової книжки позивача підтверджують, що в період з 01.01.2005 по 30.04.2006 позивач не перебувала у трудових відносинах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що період з 01.01.2005 по 30.04.2006 по догляду за дитиною до 3х років підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача для нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084050022361 від 25.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачу способу захисту порушених прав суд зазначає наступне.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.
Чинним законодавством України повноваження щодо призначення пенсій за віком покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначених Законом № 1058, необхідних для призначення пенсії покладається саме на останніх.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суд вважає передчасними, оскільки станом на розгляд даної справи питання щодо призначення пенсії вирішено не було.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 01.05.2014 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 31.01.2017, та з 01.02.2017 по 30.04.2025, до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 30.04.2006, та повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084650011828 від 23.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 01.05.2014 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 31.01.2017, та з 01.02.2017 по 30.04.2025 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 30.04.2006.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18.07.2025 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 25 грудня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький