25 грудня 2025 року Справа № 280/1080/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" про застосування арешту
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" (далі - відповідач), в якій позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ», застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПК України, заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області був прийнятий наказ № 122-п від 23.01.2024 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» та направлення на перевірку від 23.01.2024 №176, №177, №178, №179. У зв'язку з відмовою платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області, 02.02.2024 о 09 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ», яке було надіслане на адресу відповідача відповідно до вимог статті 94 ПК України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 07 лютого 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що в наказі про проведення перевірки як на підставу для проведення перевірки податковий орган посилається на пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, зазначений пункт, зокрема, передбачає - розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи. Позивач вказує, що ним повідомлено податковий орган про те, що на підприємстві не відбувається процедура реорганізації - відтак наказ є протиправним. Відповідач не перебуває в процедурі реорганізації, припинення, тощо, що виключає можливість проведення перевірки. Навіть якби такі підстави були в органу податкової служби, час для здійснення перевірки, визначений ПК України сплинув, оскільки її проведення можливе коли процедура реорганізації юридичної особи розпочато/триває, тобто якщо є такий запис в ЄДР. Наголошує, що «виділення» та «виділ» не є тотожнимим поняттями, тому застосування пп.78. ПК України, як підстави для проведення позапланової документальної перевірки є протиправними, оскільки виділ не є реорганізацією в розумінні як норм ПК України, так і норм іншого чинного законодавства України та судової практики. Відтак, тлумачення, що начебто підставою для винесення наказу №122-п від 23.01.2024 щодо перевірки, є реорганізація підприємства відповідача є повністю безпідставним, оскільки не відбувається та не відбувалася реорганізація, а відбувся саме виділ. Крім того, на момент винесення спірного наказу не було процедури реорганізації. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що від Державного реєстратора надійшла інформації про державну реєстрацію юридичної особи в результаті виділу підприємства ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» код ЄДРПОУ 39219777. В результаті чого було утворено нову юридичну особу, ТОВ «САНГРИЛ ЛТД» код ЄДРПОУ 45341833. Відомості типу «122 - про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо виділу» містяться в ІС «Податковий блок». Отримання вищезазначених відомостей підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво. Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків. Контролюючим органом не порушувались вимоги Податкового кодексу України щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки та винесення наказу ГУ ДПС у Запорізькій області № 122-п від 23.01.2024.
Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» про зупинення провадження у справі - задоволено. Провадження в адміністративній справі №280/1080/24 зупинено до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/880/24.
Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року поновлено провадження у справі №280/1080/24 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" про застосування арешту.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» зареєстровано як юридична особа 20.05.2014, основним видом діяльності підприємства є 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78, п.69.2-2, п.п.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п.2 ч.1 ст.13, п.9-23 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ № 122-п від 23.01.2024 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ», яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» з 24.01.2024 тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 30.09.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2021 по 30.09.2023.
На виконання зазначеного наказу видані направлення на перевірку від 23.01.2024 №176, №177, №178, №179.
20.06.2023 податковим органом складений акт №124/08-01-07-04/39219777 про відмову в допуску до проведення / відмови від проведення документальної планової / позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки, за змістом якого зазначено, що директором ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» 24.01.2024 о 16:20 було відмовлено в допуску до проведення/відмовились від проведення перевірки із заявленням таких причин відмови: «в наказі як підстава зазначено, зокрема, п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПКУ, але на нашому підприємстві не відбувається ані виділ, ані ліквідація тощо. Тобто наказ винесено безпідставно.».
02.02.2024 о 09:00 заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» (код за ЄДРПОУ 39219777), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 69123, м.Запоріжжя, вул.Новобудов, буд.9, з таких підстав: відмова від проведення та відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» у зв'язку з відсутністю підстав на проведення перевірки.
З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ», застосованого рішенням від 02.02.2024, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з даною позовною заявою.
Не погодившись з наказом Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» № 122-п від 23.01.2024, відповідач оскаржив його до Запорізького окружного адміністративного суду, що стало предметом розгляду в межах адміністративної справи №280/880/24.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №280/880/24, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» (69123, м.Запоріжжя, вул.Новобудов, буд.9, код ЄДРПОУ 39219777) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року по справі №280/880/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» - залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року - залишено без змін.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Статтею 75.1 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований статтею 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Процедура і підстави застосування адміністративного арешту визначені нормами ст.94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з підпунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпний перелік яких наведено у підпунктах 94.2.1 - 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зокрема якщо з'ясовується одна з таких обставин: пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.3 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Пунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення (абзац 2 пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України).
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Системний аналіз положень ст.94 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Положення ст.94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість, приписи ст.94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Висновки аналогічного характеру викладено в постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі №640/20759/18.
Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Відтак, при вирішенні даного спору та установлення наявності чи відсутності підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» адміністративного арешту слід встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення.
Тобто, законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Отже, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі дотримання таких умов:
1) відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки;
2) вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення.
Судом установлено, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» прийняте у зв'язку з відмовою останніх від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
У свою чергу, документальна позапланова виїзна перевірка відповідача призначена наказом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.01.2024 №122-п.
Враховуючи те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №280/880/24, яке набрало законної сили 27 червня 2025 року, підтверджено правомірність та обґрунтованість наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЖИ ЕФ СІ» від 23.01.2024 №122-п, у позивача були законні підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім цього, частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд дійшов висновку про наявність у Головного управління ДПС у Запорізькій області достатніх правових підстав для звернення до суду щодо застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №280/880/24, яке набрало законної сили 27 червня 2025 року, підтверджено правомірність та обґрунтованість наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.01.2024 №122-п.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Матеріали справи не містять доказів понесення Головним управлінням ДПС у Запорізькій області судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно, підстави для розподілу судових витрат згідно з ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" (69076, м.Запоріжжя, вул.Новобудов, буд.9, код ЄДРПОУ 39219777) про застосування арешту - задовольнити.
Застосувати арешт коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ", застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.02.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова