(про відмову у забезпеченні позову)
26 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/28562/25
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Житомирської окружної прокуратури до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Житомирська окружна прокуратура звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради №1536 від 16.10.2025 «Про розгляд заяв стосовно надання, затвердження юридичним та фізичним особам дозволів на розроблення документацій із землеустрою» в частині надання ТОВ «Батерфляй К» дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,006 га по вул. Михайлівській, 10 в м. Житомирі.
Ухвалою від 22 грудня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Через відділ документального забезпечення суду 26 грудня 2025 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якому позивач просить: вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Житомирській міській раді приймати рішення про затвердження ТОВ "Батерфляй К" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,006 га по вул. Михайлівській, 10 в м. Житомир розробленого на підставі рішення Житомирської міської ради №1536 від 16.10.2025 "Про розгляд заяв стосовно надання, затвердження юридичним та фізичним особам дозволів на розроблення документації із землеустрою".
В обґрунтування поданої заяви вказує, що на розгляді Житомирської міської ради знаходиться заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею (орієнтовною площею) 0,06 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку по вул. Михайлівській, 10 в м.Житомирі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Представник позивача зауважує, що відсутність графічних матеріалів унеможливлює визначення місця розташування земель, дозвіл на відведення яких було надано, що також виключить можливість надати оцінку відповідності розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. А тому дані обставини свідчать про неналежність розгляду заяв міською радою та про безпідставність прийнятого рішення від 16.10.2025 №1536.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Житомирській міській раді приймати рішення про затвердження ТОВ "Батерфляй К" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,006 га по вул. Михайлівській, 10 в м. Житомир розробленого на підставі рішення Житомирської міської ради №1536 від 16.10.2025 "Про розгляд заяв стосовно надання, затвердження юридичним та фізичним особам дозволів на розроблення документації із землеустрою", посилаючись на протиправність вказаного рішення.
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність зазначеного рішення, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
При цьому, заявником не наведено у заяві про забезпечення позову беззаперечних мотивів очевидної протиправності вищевказаного рішення.
Надання оцінки оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень на стадії вирішення заяви про забезпечення позову без розгляду справи по суті є фактичним вирішенням позовних вимог наперед, що, як зазначено вище, є неприпустимим, а тому протиправність рішень у даному випадку потребує доведення під час судового розгляду справи по суті.
Також прокурором не надано доказів того, що ТОВ "Батерфляй К" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,006 га по вул. Михайлівській, 10 в м. Житомир на виконання оспорюваного рішення і даний проект перебуває на розгляді Житомирської міської ради, тобто не доведено існування реальної загрози правам, свободам та інтересам, про захист яких подано позов.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява Житомирської окружної прокуратури задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити Житомирській окружній прокуратурі у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.А.Шуляк