(про забезпечення позову)
26 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/29153/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби протиправними;
- рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 02.12.2025р. про звільнення з військової служби оформленого листом №812/51513 від 15.12.2025р. - скасувати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України № 2232-XII, а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду, а також у зв'язку із тим, що має матір з наявністю когнітивних порушень яка також потребує стороннього догляду.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить заборонити командиру Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо здійснення розподілу ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби з навчального центру військової частини НОМЕР_1 до місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Дана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, що в свою чергу може мати вплив та негативні наслідки для заявника. Наголошує, що має право на відстрочку, однак після проходження навчання він може бути переведений до іншої військової частини, що може суттєво ускладнити розгляд справи. А тому, вважає, що його заява підлягає задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, обґрунтовуючи заяву, представник позивача зазначив, що 02.12.2025 року військовослужбовцем ОСОБА_1 було подано до командира рапорт на звільнення з військової служби на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме через те, що має необхідність у здійсненні постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду, а також у зв'язку з неможливістю матері здійснювати такий догляд за наявності когнітивних порушень, яка також потребує стороннього догляду. Проте за результатом розгляду рапорту від 15.12.2025 року №812/51513 командиром відмовлено у звільненні позивача. А отже позивач продовжує проходити навчальну підготовку, яка має закінчитись 25.12.2025, а у подальшому відповідачем буде здійснено розподілення позивача до бойової бригади ДШВ, що породжує для нього безальтернативний наслідок у вигляді направлення у зону ведення активних бойових дій.
Вивчивши додані до заяви та позову докази, суд вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову на даному етапі призведе до неминучих наслідків, а саме направлення до району виконання бойових завдань, де позивач зобов'язаний неухильно виконувати накази командирів, що фактично унеможливить реалізацію його права на звільнення, навіть у разі задоволення позову в майбутньому.
Отже, невжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить ефективне поновлення прав заявника та може призвести до невідворотних наслідків, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом заборони командиру Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо здійснення розподілу ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби з навчального центру військової частини НОМЕР_1 до місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командиру Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо здійснення розподілу ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби з навчального центру військової частини НОМЕР_1 до місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу суду складено у повному обсязі: 26 грудня 2025 року.
Суддя Л.А.Шуляк