26 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/692/25
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування актів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати акти індивідуальної дії:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2024 №0229682406;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2024 №0229692406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229782406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229762406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229722406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229742406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229702406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229712406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229672406 та розрахунок штрафної санкції до нього;
- податкове повідомлення-рішення №0229652406 та розрахунок штрафної санкції до нього.
В обґрунтування позову вказано, що контролюючий орган не здійснив детального дослідження господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 в 2021-2023 роках, та не довів, як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок, об'єктивно і повною мірою жодного порушення з боку позивача. В Акті перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фактично призвело до неправомірного збільшення доходу на суму власних коштів, якими Позивач поповнював власний рахунок через установу банку, незаконного зняття з валових витрат витрати на паливо, яке було використане в процесі здійснення будівельних робіт, тобто витрати, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, неправомірного зняття інших витрат з незрозумілих підстав, у розрізі яких клієнтів. Позивач вважає, що Акти перевірки не відповідають Порядку оформлення результатів документальних перевірок, як за формою, так і за змістом, в Актах не наведені фактичні дані, або первинні документи, які доводили б вину підприємця в порушеннях податкового законодавства, а тому його висновки являються безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за цими висновками, є неправомірними.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30.01.2025.
Представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У зв'язку з клопотанням представника відповідача, судове засідання, призначене на 30.01.2025 по справі №240/692/25 відкладено на 13.02.2025.
Представник відповідача подав заяву про виклик свідка.
Головне управління ДПС у Житомирській області подало до суду відзив на позов, в якому просило у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник Головного управління ДПС у Житомирській області вказав, що висновки, відображені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 13.09.2024 №18822/06-30-24-06/ НОМЕР_1 встановлено відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, а податкові повідомлення - рішення від 04.10.2024 №0229742406, №0229782406, №0229652406, №0229702406, №0229762406, №0229722406, №0229712406, №0229672406, №0229642406, вимога про сплату боргу (недоїмки) №0229682406 від 04.10.2024 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0229692406 від 04.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій - прийняті правомірно. Вищевказані податкові повідомлення - рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску були надіслані ФОП ОСОБА_4 04.10.2024 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу: АДРЕСА_1 , який повернувся до ГУ ДПС 21.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити. Вказав, що ані в акті перевірки, ані в подальшому у процесуальних документах податкові органи не вказали на конкретні факти виявлених порушень з посиланням на конкретні первинні документи в розрізі з конкретним контрагентом. Загалом, Акт має узагальнено не конкретний вигляд та описовий характер, подані процесуальні документи окрім того, що дублюють Акт перевірки теж не надають жодних конкретних фактів, враховуючи, що Позивачем було повторно надані всі первинні документи.
У підготовчому судовому засіданні 13.02.2025 клопотання представника відповідача про виклик свідка задоволено та долучено запит відповідача до Бюро економічної безпеки.
Ухвалою суду, занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.03.2025.
У судовому засіданні 06.03.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача позов не визнав, просив у відмовити у задоволенні позовних вимог, надав пояснення свідок - ОСОБА_5 .
У судовому засіданні 06.03.2025 оголошено перерву до 20.03.2025.
У судовому засіданні 20.03.2025 оголошено перерву до 03.04.2025 у зв'язку із неявкою представника позивача.
Ухвалою суду від 03.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ГУ ДПС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за періоди з 04.02.2021 по 31.12.2023 року.
Позивачем подано заперечення (вхідний ГУ ДПС від 23.07.2024 №31203/6) на акт документальної планової виїзної перевірки від 02.07.2024 №15255/06-30-24- 06/ НОМЕР_1 , за результатами якого прийнято рішення про призначення позапланової виїзної перевірки.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 13.09.2024 №18822/06-30-24-06/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення:
- відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, пп. “а» п.176.1 ст.176, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами і доповненнями (далі -ПК України), Порядку ведення «Типової форми “Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі Порядок №261), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Міністерстві фінансів України від 30.06.2021 за №865/36487, ФОП ОСОБА_6 не ведено облік доходів та витрат в період з 04.02.2021 по 31.12.2023, а саме ненадано «Типової форми Книги обліку доходів та витрат», яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
- згідно пп. 1 п. 3 розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2020 № 783 затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції», Порядку №261 ФОП ОСОБА_6 в річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2021-2023 роки (додатку Ф2 до них) занижено загальний оподатковуваний дохід в сумі 16 086 990,00 грн., завищено суму документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності на загальну суму 21 594 705,51 грн., в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 37 681 695,56 грн., що призвело до заниження в періоді з 04.02.2021 по 31.12.2023 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 6 782 705,19 грн.
- в порушення пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.51.1 ст.51, пп. “б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, абз.15 пп.3.1, пп.3.2, пп.3.3, пп.3.6 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 із змінами та доповненнями, а саме не повідомлення державної податкової інспекції за встановленою формою відомостей про доходи громадян: не відображення в поданих до Малинської ДПІ податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1-ДФ (№4-ДФ) за ІІ - ІV квартал 2021 року, за І- ІV квартал 2022 року, та за за І - ІV квартал 2023 року відомостей про доходи, які виплачувалися фізичним особам - підприємцям під ознакою доходу «157», як доходи, виплачені самозайнятим особам. ФОП ОСОБА_2 несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб, нарахованого (утриманого) з доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються(виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами за період з 04.02.2021 по 31.12.2023.
- відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7,ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження за період з 04.02.2021 по 31.12.2023 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22,00% на загальну суму 409 717,21 грн. в тому числі в 2021 році в сумі 135 389,54 грн., в 2022 році в сумі 55 222,45 грн., в 2023 році в сумі 219 105,22 грн.
- позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну на загальну суму 3 327 076 грн. в т.ч. в сумі 3 217 398 грн. за рахунок не включення до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 суми внесених власних готівкових коштів та в сумі 109 678 грн. за товарами, які використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю даного платника податку.
- ФОП ОСОБА_6 встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість до сплати за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 на загальну суму 3 327 076 грн., в т.ч.: за 2021 рік на суму 189 400 грн., за 2022 рік на суму 658 320 грн., за 2023 рік на суму 2 479 356 грн., за рахунок заниження податкового зобов'язання з ПДВ та завищення податкового кредиту з ПДВ у відповідних звітних періодах;
- на порушення встановлені пп.168.1.2, пп.168.1.4 пп.168.1.5 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, ФОП ОСОБА_2 , як податковий агент несвоєчасно перераховувала до бюджету військовий збір, утриманий із доходу найманих працівників за період з 04.02.2021 по 31.12.2023.
- також, на виконання пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп.1.2 п. п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, ФОП ОСОБА_6 в періоді з 04.02.2021 по 31.12.2023 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 37 681 695,56 грн., що відповідно призвело до заниження в даному періоді військового збору на загальну суму 565 225,43 грн. в тому числі за 2021 рік в сумі 57 312,67 грн., за 2022 рік в сумі 122 450,46 грн. за 2023 рік в сумі 385 462,31 грн;
- в порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_6 в періоді що перевірявся не проведено розрахункові операції на загальну суму 16 086 990,00 грн. в т.ч. за 2021 р. - 947000,00 грн., за 2022 р. - 2937000,00 грн., за 2023 р. - 12202990,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та/ або з застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- порушено Порядок ведення «Типової форми “ Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі Порядок №261), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Міністерстві фінансів України від 30.06.2021 за №865/36487, а саме: ФОП ОСОБА_6 за період з 04.02.2021 по 31.12.2023, для проведення перевірки перевірку не надано підсумкові відомості використаних матеріальних ресурсів до актів приймання виконаних будівельних робіт в розрізі кожного об'єкта будівництва з копіями видаткових накладних за період з 04.02.2021 по 31.12.2023, інформацію про об'єкти, де здійснювалася підприємницька діяльність, що належать на праві власності або оренди, складські, офісні, виробничі та інші приміщення, де зберігалися товарно - матеріальні цінності, акти списання паливно - мастильних матеріалів та інші первинні документи, які б підтверджували понесені ФОП ОСОБА_6 витрати на придбання товарів,робіт,послуг або безпосередньо пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності за період з 04.02.2021 по 31.12.2023.
На підставі встановлених порушень, 04.10.2024 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0229782406, №0229762406, №0229742406, №0229702406, №0229712406, №0229672406, №0229652406, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0229692406 та вимогу про сплату боргу (недоїмку) від №0229682406.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229672406 - ФОП ОСОБА_6 в період 04.02.2021 по 31.12.2023 не проведено розрахункові операції на загальну суму 16 086 990,00 грн. в т.ч. за 2021 р. - 947000,00 грн., за 2022 р. - 2937000,00 грн., за 2023 р. - 12202990,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та/ або з застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229642406 - ФОП ОСОБА_6 в період 04.02.2021 по 31.12.2023, для проведення перевірки не надано підсумкові відомості використаних матеріальних ресурсів до актів приймання виконаних будівельних робіт в розрізі кожного об'єкта будівництва з копіями видаткових накладних за період з 04.02.2021 по 31.12.2023, інформацію про об'єкти, де здійснювалася підприємницька діяльність, що належать на праві власності або оренди, складські, офісні, виробничі та інші приміщення, де зберігалися товарно - матеріальні цінності, акти списання паливно - мастильних матеріалів та інші первинні документи, які б підтверджували понесені ФОП ОСОБА_6 витрати на придбання товарів, робіт, послуг або безпосередньо пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229742406 - ФОП ОСОБА_6 в річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2021-2023 роки (додатку Ф2 до них) занижено загальний оподатковуваний дохід в сумі 16086990,00 грн, завищено суму документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності на загальну суму 21594705,51 грн, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 37681695,56 грн, що призвело до заниження в період з 04.02.2021 ро 31.12.2023 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 6782705,19 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229782406 - ФОП ОСОБА_6 в період 04.02.2021 по 31.12.2023 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 37681695,56 грн, що відповідно призвело до заниження в даному періоді військового збору на загальну суму 565225,46 грн, в тому числі за 2021 рік в сумі 57312,67 грн, за 2022 рік в сумі 122450,46 грн, за 2023 рік в сумі 385462,31 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229762406 встановлено не повідомлення державної податкової інспекції за встановленою формою відомостей про доходи громадян та не відображення в поданих до Малинської ДПІ податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. І сум утриманого з них податку форми №1-ДФ (№4-ДФ) за ІІ- ІV квартал 2021 року, за ІІ- ІV квартал 2022 року, та за ІІ- ІV квартал 2023 року відомостей про доходи, які виплачувалися фізичним особам-підприємцям під ознакою доходу «157», як доходи, виплачені самозайнятим особам.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229722406 ФОП ОСОБА_6 несвоєчасно перераховувся до бюджету військовий збір з заробітної плати найманих працівників, який підлягає сплаті у строки встановлені Податковим Кодексом, за період з 04.02.2021 по 31.12.2023.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229722406 ФОП ОСОБА_6 несвоєчасно перераховувся до бюджету податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті у строки встановлені Податковим Кодексом, за період з 04.02.2021 по 31.12.2023.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229722406 ФОП ОСОБА_6 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість до сплати за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 на загальну суму 3327076 грн, в т.ч. за 2021 рік на суму 189400 грн, за 2022 рік на суму 658 320 грн, за 2023 рік на суму 2479356 грн за рахунок заниження податкового зобов'язання з ПДВ у відповідних звітних періодах.
Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229722406 ФОП ОСОБА_6 не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну на загальну суму 3 327 076 грн. в т.ч. в сумі 3 217 398 грн. за рахунок не включення до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 суми внесених власних готівкових коштів та в сумі 109 678 грн. за товарами, які використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю даного платника податку.
ФОП ОСОБА_2 не погодившись з встановленими порушеннями, звернулася зі скаргою до ДПС України.
За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення від 13.12.2024 №37456/6/99-00-06-01-03-06 про залишення скарги без розгляду.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим Кодексом України (далі ПК України).
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення документальних планових перевірок встановлено ст.77 ПК України.
Пунктом 77.1 ст.77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Згідно з п.77.4. ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 21.05.2024 №1284-п та на виконання плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт про результати планової виїзної перевірки від 02.07.2024 №15255/06-30-24-06/ НОМЕР_1 .
Позивачем було подано заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки від 02.07.2024 №15255/06-30-24-06/3639506901, за результатами якого прийнято рішення про призначення позапланової виїзної перевірки.
За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки від 13.09.2024 №18822/06-30-24-096/3639506901.
Щодо позовних вимог про скасування рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками перевірки, суд застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та враховує такі обставини.
Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Підпунктами 164.1.1-164.1.3 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначеними ст.177 ПК України.
Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пп.174.1-174.4 п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
За приписами пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України станом на дату проведення перевірки, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Згідно з п.177.5 ст.177 ПК України, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Підпунктом 177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Форму книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (далі Порядок №481).
Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п.5 Порядку №481).
Як було зазначено судом вище, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.
Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.
Для визначення чистого оподатковуваного доходу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Так у Акті перевірки, контролюючим органом наведено висновок про те, що в порушення п. 177.2 та п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу, пп. 1 п. 3 розділу ІV Інструкції Міністерства фінансів України від 17.12.2020 №783 позивачем в період з 04.02.2021 по 31.12.2023 в річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2021-2023 роки (додатки Ф2 до них) занижено загальний оподатковуваний дохід на суму 16086990,00 грн у зв'язку з не включенням суму власних готівкових коштів, якими було поповнено рахунок.
Перевіркою встановлено, що згідно податкових декларацій за 2021-2023 роки позивачем самостійно здекларовано загальну суму доходу 54979233,12 грн.
В свою чергу, згідно банківських виписок про рух коштів на розрахункових рахунках у вказаний період отримав ще 16086990,00 грн доходу.
У вищезазначений період на розрахунковий рахунок платником було внесено 16086990, 00 грн власних коштів.
Позивач стверджує, що кошти у розмірі 16086990,00 грн є її власними коштами. На підтвердження вказаних доводів позивачем надано відповідачу під час перевірки боргові розписки про отримання готівкових коштів.
В свою чергу відповідач вказує, що боргові розписки були укладені без свідків, які б свідчили факт передачі коштів.
Суд зазначає, що у частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №201/11388/17, провадження № 61-12383св19, зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, в законодавстві відсутня обов'язкова умова щодо складання боргової розписки у присутності свідків.
Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що відсутні докази щодо перетину кордону особисто ОСОБА_6 , а боргові розписки складені з ОСОБА_7 громадянином Чеської Республіки.
Відсутність відомостей про перетин кордону не спростовує факту отримання коштів у борг від ОСОБА_8 . Відповідачем не досліджено можливість перебування ОСОБА_9 на території України. Тому доводи відповідача побудовані на припущеннях.
Не приймає суд до уваги і доводи відповідача про те, що ОСОБА_10 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 доходів не отримував, оскільки на позивача не покладено обов'язку щодо перевірки доходів позикодавця. Відсутність доходів за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 не може свідчити про відсутність у ОСОБА_10 заощаджень. Відповідачем не враховано можливість отримання коштів ОСОБА_10 від третіх осіб.
Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами доводів позивача про отримання коштів на підставі боргових розписок не спростовано.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2021 року у справі 826/10881/16, поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватися як дохід платника податку за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів фізичної особи-підприємця з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.
Таким чином, дії щодо поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку не заборонені чинним законодавством України, а сума готівки не включається до доходу звітного податкового періоду платника податків.
Відповідно до п.п.2 п.58 розд.VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі Положення №148), готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) (або розрахункових книжок (далі РК)), визначений п.11 розд. II Положення №148.
Підпунктом 18 п. 3 розд. I Положення №148 визначено, що оприбуткування готівки це проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.
Згідно з абз.2 п.11 розд.ІІ Положення №148, оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Судом встановлено, що відомості про загальний оподатковуваний дохід за 2021-2023 роки кореспондуються з обсягом коштів, що надійшли на банківський рахунок ФОП ОСОБА_6 та тими, що відображені у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2021-2023 роки.
Акт перевірки не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в охоплений перевіркою період позивачем були отримані доходи, облік яких не був здійснений. Під час судового розгляду таких документів відповідачем надано також не було.
З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу про порушення позивачем . 177.2 та п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу, пп. 1 п. 3 розділу ІV Інструкції Міністерства фінансів України від 17.12.2020 №783 є необґрунтованим.
Так, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.
Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.
Позовом та долученими доказами спростовується висновок контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2021-2023 роки на 16086990,00 грн.
Крім того, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатках Ф2 графах 5,6,7 до податкових декларацій встановлено їх завищення на суму 21 594 705,51 грн. в т.ч.: 2021 році в сумі 2873 844,22 грн, у 2022 році в сумі 5 226 364,19 грн та у 2023 році в сумі 13 494 497,10 грн.
В акті перевірки зроблено висновок про те, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 04.02.2021 по 31.12.2023 в сумі 38 347 208,60 грн на підставі таких документів: договорів з покупцями та постачальниками, додаткових угод та доповнень до них, рахунків, видаткових накладних на придбання та реалізацію товарно - матеріальних цінностей, товарно - транспортних накладних, отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок про рух коштів на розрахункових рахунках, актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів взаємозвірки заборгованості, відомостей нарахування заробітної плати, платіжних відомостей на виплату заробітної плати та ін. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у колонці 9 рядка З розділу 1 додатку Ф2 до річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021 - 2023 роки «Сума чистого оподатковуваного доходу» на загальну суму 37 681 695,56 грн., в тому числі за 2021 рік в сумі З 820 844,22 грн., за 2022 рік в сумі 8 163 364,19 грн. та за 2023 році в сумі 25 697487,10 грн.
До суду позивачем надано документи первинного бухгалтерського обліку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) на сьогодні існують три основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" або "перевага доказів"; "наявність чітких та переконливих доказів"; "поза розумним сумнівом".
У справі "Кобець проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (справа "Авшар проти Туреччини").
Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Тобто, принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому ґлузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або за відсутності таких доказів і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
У відзиві на позов відповідач посилається на відображену в акті перевірки інформацію про те, що до складу витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів було завищено витрати в графі 5 «Вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» на суму 13 028 959,33 грн. в т.ч. у 2022 році на суму 1 249 943,00 грн. та у 2023 році на суму 11 779 015,96 грн., які документально не підтверджені та не підтверджено їх використання в господарській діяльності, утім, належних та допустимих доказів щодо фіксування у акті перевірки порушень щодо завищення витрат, на підставі господарських операцій з конкретними контрагентами, а також винесення з урахуванням таких висновків податкових повідомлень-рішень, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, і, як встановлено проведеним судовим розглядом, такий обов'язок відповідачем не виконано.
Ані в судовому засіданні, ані в заявах по суті справи відповідач не зміг обґрунтувати та довести за допомогою будь-якого із стандартів доказування правомірність прийнятого ним рішення.
При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок №727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 5 розділу ІІ Порядку №727).
Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань, та повинен містити вичерпну інформацію про виявленні порушення платником податків вимог податкового законодавства. Вимоги Положення №727 щодо чіткості та конкретності викладення інформації в акті перевірки стосується всього змісту акта.
Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід'ємною частиною.
Додатки, що містять інформацію з обмеженим доступом, службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок додаються лише до примірника акта (довідки) документальної перевірки, який залишається в контролюючому органі.
До акта (довідки) документальної позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки додаються інформативні додатки залежно від питань, що підлягали перевірці.
Оцінюючи зміст акта перевірки, судом встановлено, що він не містить посилань на досліджені у ході перевірки документи первинного бухгалтерського обліку щодо змісту господарських операцій, на підставі яких встановлено завищення суми документально підтверджених витрат на загальну суму 21594705,51 грн.
Враховуючи, що в акті перевірки не конкретизовано перелік документів, які були досліджені контролюючим органом під час перевірки, а також невизначення конкретного переліку господарських операцій на суму 21594705,51 грн, і належного їх відображення у акті перевірки та додатках до нього з урахуванням підстав проведення перевірки - завищення суми документально підтверджених витрат, суд вважає правову позицію відповідача, висловлену у цій справі, неприйнятною та не підтвердженою належними доказами.
Таким чином, судом визнаються протиправними висновок контролюючого органу про заниження загального оподатковуваного доходу в сумі 16086990,00 грн, завищення суми документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності на загальну суму 21594705,51 грн, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 37681695,56 грн, що призвело до заниження в періоді з 04.02.2021 по 31.12.2023 податку на доходи фізичних осіб що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 6782705,19 грн.
У зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229742406 підлягає скасуванню.
Як насідок, висновки податкового органу про заниження в даному періоді військового збору на загальну суму 565225,43 грн у зв'язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 37681695,56 грн, також протиправні, тому податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229782406 підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 04.10.2024 №0229762406, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п.
З акта перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_6 перебувала в господарських відносинах з фізичними особами-підприємцями та виплачувала дохід, який ФОП ОСОБА_6 повинна була відображати в податкових рахунках за ф.4-ДФ за ознакою доходів «157».
Наведене, за позицією відповідача, є порушенням вимог пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.51.1. ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», відповідальність за яке прямо передбачена пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України.
Отже, позивача притягнули до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, передбаченого пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України, яким установлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що згідно із статтею 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
За змістом статті 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Згідно з приписами пункту 112.3. статті 112 Податкового кодексу України, особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши акт перевірки та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 04.10.2024 №0229762406, суд дійшов висновку, що відповідачем не було достеменно встановлено складу правопорушення, передбаченого пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України та не доведено сукупності умов, які дають підставу для притягнення позивача до фінансової відповідальності.
Зокрема, відповідачем не зазначено, що ФОП ОСОБА_6 не повідомлено державну податкову інспекцію за встановленою формою відомості про доходи громадян та не відображено в поданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку, відомостей про доходи, які виплачувалися фізичним особам-підприємцям під ознакою доходу «157», як доходи, виплачені самозайнятим особам.
Також відповідачем не вказано, що подана з недостовірними відомостями або з помилками податкова звітність призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Суд наголошує, що за змістом пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками може бути підставою для фінансової відповідальності виключно у тому випадку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Однак відомостей про встановлення відповідачем таких обставин акт перевірки та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 04.10.2024 №0229762406 не містить.
Не посилається на такі обставини відповідач також і у відзиві.
Таким чином, позивача притягнуто до фінансової відповідальності з порушенням припису пункту 112.3 статті 112 Податкового кодексу України, тобто не на підставах і не в порядку, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 04.10.2024 №0229762406 є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 04.10.2024 №0229712406 та №0229722406, суд зазначає наступне.
Зокрема, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_6 не дотримано вимог пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. ст.168 ПК України, зокрема, не перераховано несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті у строки встановлені Податковим кодексом, за період з 04.02.2021 по 31.12.2023, та порушення пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4. ст.168, пп. а) п.176.2 ст.176 ПК України, зокрема, несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору із заробітної плати найманих працівників, який підлягає сплаті у строки встановлені Податковим кодексом.
Суд зазначає, що порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб врегульований розділом IV ПК України.
Пунктом 168.1 статті 168 ПК України установлено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Відповідно до п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.186 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 186 ПК України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.п.168.1.6 п.168.1 ст.186 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Згідно з п.168.3 ст.168 ПК України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).
Пунктом 168.4 ПК України встановлений такий порядок сплати (перерахування) податку до бюджету: податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України; такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ); юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів; відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Об'єктом оподаткування збором є:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 Кодексу.
Відповідно до п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;
в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;
ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 54.2 статті 54 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Спірним рішенням №0229712406 від 04.10.2024 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7012,05 грн та 598,88 грн - сума пені нарахована відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Спірним рішенням №0229722406 від 04.10.2024 визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 465,55 гривень та 38,60 грн - сума пені нарахована відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки акту перевірки, яким встановлено порушення вимог: пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. ст.168 ПК України, зокрема, не перераховано несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті у строки встановлені Податковим кодексом, за період з 04.02.2021 по 31.12.2023, та порушення пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4. ст.168, пп. а) п.176.2 ст.176 ПК України, зокрема, несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору із заробітної плати найманих працівників, який підлягає сплаті у строки встановлені Податковим кодексом.
Позивачем на обґрунтування неправомірності встановлених порушень та протиправності прийнятих податкових повідомлень - рішень №0229712406 від 04.10.2024 та №0229722406 від 04.10.2024 не надано до суду жодного належного доказу.
Позивачем доказів своєчасності сплати вищезазначених податкових зобов'язань не надано, як і заперечень щодо розміру нарахування штрафів та пені.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки акту перевірки в частині порушення позивачем вимог пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. ст.168 ПК України та пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4. ст.168, пп. а) п.176.2 ст.176 ПК України із змінами і доповненнями, з огляду на що, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2024 №0229682406 та рішення №0229692406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2024, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).
Абзацом пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За частинами 3-5 статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до частин 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
З акта перевірки вбачається, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (з урахуванням відображених сум у звіті по ЄСВ в 2021-2023 роках) сум доходу у період з 04.02.2021 по 31.12.2023, за рахунок порушень описаних у п. 2.1.2 акта перевірки. ФОП ОСОБА_6 в періоді з 04.02.2021 по 31.12.2023 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% на загальну суму 1862350,96 грн, в тому числі: в 2021 році в сумі 615407,04 грн, в 2022 році в сумі 251011,12 грн, в 2023 році в сумі 995932,80 грн, чим порушено вимоги п.1 ч.2 ст. 6, п. 2, ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
У зв'язку із чим контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) через наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 409717,21 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що на донараховані суми єдиного внеску за результатами перевірки застосовано штрафну санкцію з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 73571,87 грн.
При цьому, судом під час розгляду справи спростовано висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми доходу в періоді, що перевірявся, а тому донарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2024 №0229682406 і рішення №0229692406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2024 є протиправними. У зв'язку із чим вказані рішення підлягають скасуванню.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 04.10.2024 №0229652406 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 332076,00 грн та нарахування штрафної санкції в розмірі 831769,00 грн, суд виходить з наступного.
Порядок справляння податку на додану вартість визначений розділом V ПК України.
Відповідно до п. 185.1. статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Згідно з п. 187.1. ст. 185 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
При цьому за змістом підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом а) пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. «г» пункту 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.
Пунктом 189.9. статті 189 ПК України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Відповідач вказує, що під час проведення перевірки встановлено, що в порушення абз. «а» п.185.1 ст. 185, «а» п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 в загальній сумі 3217398 грн, в т.ч. у 2021 році на суму 189400 грн, у 2022 році на суму 587400 грн та у 2023 році на загальну суму 2440598 грн, а саме не включено до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 суми внесених власних готівкових коштів.
Однак, як встановлено під час розгляду справи, власні кошти, які позивач вносила з 01.03.2021 по 31.12.2023 на власний розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності на загальну суму не є її доходом (виручкою у грошовій формі) та не може розцінюватися об'єктом оподаткування податку на додану вартість в розумінні абз. «а» п.185.1 ст. 185 ПКУ.
Відтак, судом встановлено, що відповідачем безпідставно здійснено донарахування податку на додану вартість та накладення штрафної санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Також в акті перевірки встановлено, що в порушення вимог п.189.1 ст. 189, абз «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, абз. 1 пп.5 п.3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 зі змінами та доповненнями встановлено заниження ФОП ОСОБА_6 податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 109678 грн, в тому числі у 2022 році в сумі 70920 грн, та у 2023 році в сумі 38758 грн, в зв'язку з не включенням до їх складу сум податку на додану вартість по операціях, що не є господарською діяльністю даного платника податку.
В ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_6 до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за 2021-2023 роки було включено суми податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності в сумі ПДВ 14 517 грн, а саме за паливно-мастильні матеріали (Бензин А-92, А-95, Газ та дизельне паливо) у Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінта"( код за ЄДРПОУ30878945).
В ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_6 до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за 2021-2023 роки було включено суми податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності в сумі ПДВ 95 161 грн, а саме за паливно - мастильні матеріали (Бензин Л-92, А-95, Газ та дизельне паливо) у Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінта"( код за ЄДРПОУ30878945).
Як встановлено судом у цій справі, ПММ на суму - 1359439,24 грн, не визнані контролюючим органом такими, що використовувалися у господарської діяльності позивача, з огляду на що і зроблені висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 109678 грн.
При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів ні реальність господарських операцій позивача з придбання ПММ.
Суд встановив, що відповідно до письмової угоди від 13.07.2021 ФОП ОСОБА_2 та найманий працівник посаді інженера-будівельника ОСОБА_11 склали угоду про те, що ОСОБА_11 використовує за дорученням ФОП ОСОБА_6 власні транспортні засоби: КАМАЗ 43105 держ. № НОМЕР_2 . Експедитор ЄО-2628 реєстр № НОМЕР_3 . Автотранспорт належить працівнику на правах власності згідно свідоцтвом. ФОП ОСОБА_6 за власні кошти проводить технічне обслуговування, ремонт та страхування, забезпечує паливно-мастильними матеріалами, доручає працівникові виконувати завдання з використанням власного автотранспорту за його згодою та без шкоди його майну.
На підставі довіреності ОСОБА_12 уповноважив Соколова Максима Вікторовича користуватися та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 екскаватором марки ЄО-2628, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_11 , є власником транспортного засобу КАМАЗ 43105 держ. № НОМЕР_2 .
Використання придбаних ПММ в ТОВ «Квінта» фізичною особою підприємцем підтверджується в 2021 році актами списання паливно-мастильних матеріалів №01 від 31.01.2021, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила НОМЕР_8 ; Компресор ВМ-2Т4n-8.
Використання придбаних ПММ в ТОВ «Квінта» фізичною особою підприємцем підтверджується в 2022 році:
- актом списання №11 паливно-мастильних матеріалів від 31.12.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила НОМЕР_8 ; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №10 паливно-мастильних матеріалів від 30.11.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила НОМЕР_8 ; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №09 паливно-мастильних матеріалів від 31.12.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила НОМЕР_8 ; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №08 паливно-мастильних матеріалів від 30.09.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила НОМЕР_8 ; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №07 паливно-мастильних матеріалів від 31.08.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №06 паливно-мастильних матеріалів від 31.07.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №05 паливно-мастильних матеріалів від 30.06.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №04 паливно-мастильних матеріалів від 31.05.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №03 паливно-мастильних матеріалів від 31.03.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №02 паливно-мастильних матеріалів від 28.02.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №08 паливно-мастильних матеріалів від 30.09.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8;
- актом списання №01 паливно-мастильних матеріалів від 31.01.2022, відповідно до якого пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8.
Використання придбаних ПММ в ТОВ «Квінта» фізичною особою підприємцем підтверджується в 2023 році актами списання паливно-мастильних матеріалів №01 від 31.01.2023, №02 від 28.02.2023, №03 від 31.03.2023, №01 від 31.01.2023, №04 від 30.04.2023, №05 від 31.05.2023, №07 від 31.07.2023, №8 від 31.08.2023, №09 від 30.09.2023, №10 від 31.10.2023, №11 від 30.11.2023, №12 від 31.12.202, відповідно до яких пальне використане для транспортних засобів Камаз 43105, реєстр. Номер НОМЕР_2 , Ескаватор ЄО-26928 реєстр номер НОМЕР_3 , Mercedes-Benz 320-G, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , бензопила Мs 18035; Компресор ВМ-2Т4n-8.
Використання вказаних транспортних засобів в господарській діяльності позивача підтверджується рапортом-нарядом 01/12-21 про роботу будівельної машини КАМАЗ 43105 06.12.2021-30.12.2021, рапортом-нарядом 01/12-21 про роботу будівельної машини КАМАЗ 43105 05.12.2021-18.12.2021, рапортом-нарядом 04/12-21 про роботу будівельної машини КАМАЗ 43105 01.12.2021-31.12.2021, рапортом-нарядом 02/12-21 про роботу будівельної машини КАМАЗ 43105 16.12.2021-23.12.2021, рапортом-нарядом 05/12-21 про роботу будівельної машини Екскаватор ЄО-2628 01.12.2021-30.12.2021, рапортом-нарядом 03/12-21 про роботу будівельної машини КАМАЗ 43105 24.12.2021-31.12.2021, рапортом-нарядом 01/12-21 про роботу будівельної машини КАМАЗ 43105 06.12.2021-20.12.2021.
Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджується як факт отримання позивачем ПММ, ТМЦ, та послуг так і використання придбаних ПММ, товарів та послуг у власній господарській діяльності.
Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що ГУ ДПС у Житомирській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229652406, діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ, то і висновок про не складення та не реєстрацію податкових накладних на суму 17513012 грн, який є похідним, також безпідставний, а відтак податкове повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229702406, яким позивачу застосовано штраф в розмірі 80950,00 грн грн, також належить скасувати.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229672406, яким нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій (за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акону №265/95-ВР:
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.
Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зокрема пункт 1, 2 статті 3) встановлено, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд зазначає, що застосування реєстратора розрахункових операцій обов'язкове лише за наявності самої розрахункової операції, тобто в разі приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця і саме в місці проведення розрахунків.
Згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій №1097017607 від 17.03.2021, №9705489407 від 29.03.2021, №8107691007 від 09.06.2021, №1 від 29.06.2021, №2787627507 від 29.06.2021, №4782445207 від 16.07.2021, №5205942407 від 27.08.2021, №2918449607 від 29.10.2021, №8638520807 від 17.12.2021, №4541815907 від 03.02.2022, №8651974007 від 09.02.2022, №7977592507 від 08.02.2022, №7952063807 від 08.02.2022, №5385543607 від 26.07.2022, №5431628907 від 26.07.2022, №4375563007 від 25.07.2022, №4618508107 від 25.07.2022, №0906361407 від 22.07.2022, №0898958407 від 22.07.2022, №6634815607 від 06.09.2022, №4398227107 від 28.09.2022, №6411395107 від 19.09.2022, №3542875007 від 15.09.2022, №5687495907 від 29.11.2022, №6367949707 від 30.11.2022, №7887507107 від 03.10.2022, №8433812507 від 04.10.2022, №5498739107 від 13.10.2022, №9080402807 від 09.09.2022, №8658112607 від 09.11.2022, №9513834007 від 10.11.2022, №0008614507 від 23.11.2022, №8658112607 від 09.11.2022, №4307656807 від 04.11.2022, №7188373707 від 01.12.2022, №1426110249507 від 10.11.2023, №1454230918707 від 13.12.2023, №8566729007 від 01.02.2023, №6262553707 від 09.05.2023, №2976100107 від 26.01.2023, №5407429207 від 08.05.2023, №9292869807 від 02.02.2023 та іншими, які надані до суду, ФОП ОСОБА_2 здійснювала внесення власних готівкових коштів на рахунок ФОП.
З огляду на викладене, суд вважає, що під час внесення власних готівкових коштів на рахунок ФОП рух коштів не відбувався, а тому це унеможливлює проведення операцій з через реєстратор розрахункових операцій та дозволяє застосувати до вказаних обставин п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
З огляду на вищевказану норму, передбачено санкцію за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги).
Проте, судом встановлено, що розрахункових операцій під час внесення власних коштів на рахунок ФОП не було.
З огляду на викладене, суд робить висновок про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відтак, відсутність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_6 фінансових санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №0229672406 від 04.10.2024, яке є протиправним.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає, що ГУ ДПС у Житомирській області протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229782406, №0229762406, №0229742406, №0229702406, №0229672406, №0229652406, вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 04.10.2024 №0229682406, рішення №0229692406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2024, які підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Щодо витрат на правову допомогу.
У позовній заяві позивач заявляв до стягнення орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 38 000 грн та надав відповідні докази.
Відповідач не надав заперечення на таке клопотання.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 38 000 грн до матеріалів справи позивачем надано: ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1788403, договір №65/24 про надання правничої допомоги від 21.11.2024, додаток №1 до договору №65/24 про надання правничої допомоги від 21.11.2024.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_13 укладено Договір №65/24 про надання правничої допомоги від 21.11.2024.
Зі змісту п.2 додатку №1 до договору №65/24 про надання правничої допомоги від 21.11.2024 вартість послуг, що передбачені п. 1.1-1.2, 1.4-1.5 додатку №1 стангвить 30 000,00 грн.
Вартість послуг, передбачених 1.1-1.2, 1.4-1.5 договору клієнт сплачує протягом 20 днів з моменту укладення договору.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
У постанові від 6 серпня 2024 року у справі № 910/11597/23 Верховний Суд зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Разом з тим, ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її складність, оскільки справу розглянуто у порядку загального позовного провадження, часткове задоволення позовних вимог, тому суд уважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідачів в розмірі 30 000,00 грн.
Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час написання позову, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом перегляду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення таких витрат в сумі 30000,00 грн з ГУ ДПС у Житомирській області на користь позивача.
Відповідно до частини 1статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що у даному випадку становить 15136,97 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправними та скасування актів задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0229782406, №0229762406, №0229742406, №0229702406, №0229672406, №0229652406, вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 04.10.2024 №0229682406, рішення №0229692406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15136,97 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
26.12.25