26 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/14033/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фону в Вінницькій області від 24.01.2025 року № 918250191102 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області провести перерахунок з 01 лютого 2025 року пенсії, виходячи із заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження з 12 жовтня 1987 року по 31 грудня 1987 року, згідно довідки від 05.01.2025 року вих. № 1, виданої Відкритим акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» філія «Коростенська ДЕД».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачу, була надано довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 року встановленої форми зразку з чітким зазначенням населеного пункту роботи - с. Димарка Іванківського району Київської області, тобто дана довідка є належним первинним документом. Відсутність акта перевірки наданих довідок зі сторони відповідача, не може слугувати як підстава у відмові, так як, якщо необхідно провести перевірки та скласти акт перевірки, даний обов'язок покладається на Пенсійний фонд, а не на позивача, і не може бути як підстава в відмови в перерахунку пенсії. В підтвердження факту перебування в зоні відчуження по ліквідації аварії на ЧЕС, були надані додаткові документи : Наказ № 2 від 12.01.1988 року, архівну довідку № 8177 від 18.03.1993 року, відповідно до якої вбачається факт виконання мною задачі по ліквідації аварії на ЧАЕС в складі Військової частини НОМЕР_1 з 13.1- .1987 року по 31. 12.1987 року, довідка від. 10.03.1993 року № 311, виписка з військового квитка, довідка від 10.03. № 245. Наявність вищезазначених документів, підтверджують виконання роботи в зоні відчуження, по ліквідації аварії на ЧАЕС, та отримання заробітної плати.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийнято Рішення №918250191102 від 24.01.2025 р. про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а саме перерахунку пенсії зміна надбавки відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю первинних документів та акта перевірки наданих довідок.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
17.01.2025 року позивач звернувся із заявою № 298 до територіальних органів Пенсійного фонду України, про перерахунок пенсії, згідно ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Для перерахунку пенсії надані наступні сканкопії оригіналів документів: заява, паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, посвідчення учасника ліквідації на ЧАЕС, довідку про заробітну плату №1 від 15.01.2025 за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідка про реорганізацію № 19 від 24.07.2024 р., довідка № 2 від 05.01.2025 р.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви прийнято Рішення №918250191102 від 24.01.2025 р. про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а саме перерахунку пенсії зміна надбавки відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю первинних документів та акта перевірки наданих довідок.
Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (частина 1 статті 1 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України (статті 10 Закону №796-XII).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Частиною 1 статті 49 вказаного Закону перебачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій потерпілих від Чорнобильської катастрофи 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення, та встановлює, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1).
Відповідно до п. 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.7 Порядку №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата (дохід) для розрахунку пенсії не може бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до ст. 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач з 12 жовтня 1987 по 31 грудня 1987 за місцем роботи ДЕД №627 працював в пунктах зони відчуження с. Димарка Іванківського р-ну Київської області, що підтверджується довідкою про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Період роботи в зоні відчуження підтверджується також п1 наказу начальника ДЕД-627 №2 від 12.01.1988, відповідно до якого водія ОСОБА_2 з 12.10.1987 по 04.01.1988 знаходився на навчальних зборах при військовій частині з відривом від виробництва.
Відповідно до архівної довідки №8177 ОСОБА_1 в складі військової частини НОМЕР_1 (Димарка) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 13.10.1987 по 31.12.1987.
Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин відповідач не заперечує наявності у позивача, як у особи, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, права на визначення розміру його пенсії із заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження за спірний період.
Спір, який виник між сторонами у даній справі, стосується наявності правових підстав для врахування довідки № 1 від 05.01.2025 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Позивач, користуючись правом на обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, до заяви про перерахунок пенсії від 17.01.2025 долучив довідку філії «Коростенська ДЕД» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» від 05.01.2025 № 1 про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Відмовляючи в перерахунку пенсії позивача, відповідач зазначив, що відсутні первинні документи та акт перевірки наданих довідок. Крім того вказано, що в довідці про заробітну плату грошова одиниця не відповідає періоду роботи (1987 - грн), також необхідно уточнити назву населеного пункту за період перебування у відрядженні.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в довідці від 05.01.2025 № 1 про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках чітко вказано назву населеного пункту - с. Димарка Іванківського р-ну, Київської області.
Тому твердження відповідача є безпідставними.
Посилання відповідача на не відповідність наданої позивачем довідки про заробітну плату в зоні відчуження філії «Коростенська ДЕД» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» від 05.01.2025 № 1 вимогам, вказаним у листі Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2, суд відхиляє як безпідставні, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носить виключно рекомендаційний характер.
Пунктом 4.7. Порядку №22-1 закріплено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частини третьої статі 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, підтвердження відомостей у документах, наданих для призначення (перерахунку) пенсії, встановлюється за результатами перевірки підстав їх видачі, яка проводиться спеціалістами органів Пенсійного фонду України на підприємствах (установах, організаціях), проте, відповідачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу прийнятого рішення №918250191102 від 24.01.2025 про відмову в перерахунку пенсії позивача, у зв'язку з чим таке рішення не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі КАС України) є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи наведене, належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання органу Пенсійного фонду здійснити з 01.02.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження від 05.01.2025 року вих. № 1, виданої Відкритим акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» філія «Коростенська ДЕД» з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідний обов'язок щодо перерахунку пенсії необхідно покласти на орган Пенсійного фонду, який був компетентним щодо вирішення відповідного питання за принципом екстериторіальності у відповідності до Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Зважаючи на відсутність підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13322403) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №918250191102 від 24.01.2025 про відмову в перерахунку пенсії, прийняте за результатами розгляду зави ОСОБА_1 від 17.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2025 з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження №1 від 05.01.2025, виданої Відкритим акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» філія «Коростенська ДЕД».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
26.12.25