26 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/20422/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3. пункту 2 наказу з основної діяльності командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу з основної діяльності командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати підпункт 7.1. пункту 7 наказу з основної діяльності командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати підпункт 7.2. пункту 7 наказу з основної діяльності командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків згідно підпунктів 7.1. та 7.2 наказу з основної діяльності командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана». Також, притягнуто до матеріальної відповідальності на загальну суму 477612,00 rpн (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот дванадцять гривень 00 копійок), шляхом утримування з щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди 20% від нарахованої суми грошового забезпечення до повного погашення. Із наказом не погоджується, вказує на порушення відповідачем строків проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення, а також не застосування ним у даній ситуації бойового імунітету, оскільки втрата зброї відбулась під час виконання бойового завдання. Зауважує, що відповідачем належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Ухвалою суду від 21.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18.09.2025.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування заперечень зазначив, що факт того, що особиста зброя військовослужбовця ОСОБА_1 5.56 мм штурмова гвинтівка Colt M4 № 0871742 була втрачена під час евакуації та транспортування майна біля н.п. Берестки, Покровського району, Курахівської міської територіальної громади Донецької області, не безпосередньо в ході бойових дій в наслідок непереборної сили та вогневого впливу противника, а внаслідок легковажного залишення її військовослужбовцем без особистого нагляду, підтверджено актом службового розслідування від 30.05.2025 №1961/11598-в. Сам факт перебування військовослужбовця у зоні бойових дій не означає, що будь-яка втрата зброї є «бойовою» і до неї застосовується обставини визначені в ст. 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX від 03.10.2019 щодо бойового імунітету.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що абзац другий цього ж пункту 2 розділу X Інструкції № 359 передбачає, що у разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику). Як встановлено службовим розслідування, ОСОБА_1 терміново направився до населеного пункту для доставки робочого акумулятора до автомобіля, яким забезпечувалася евакуація майна КСП. Службовим розслідуванням не встановлено, особу, яка була відповідальна за облік і зберігання стрілецької зброї і боєприпасів на КСП. Крім того, не враховано зміну обстановки та польові умови, за яких відсутні спеціально обладнанні місця зберігання зброї та боєприпасів і випадки, коли особиста стрілецька зброя передається на зберігання третім особам, що передбачено Інструкцією № 359.
16.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
У підготовче судове засіданні 18.09.2025 представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд на місці ухвалив провести підготовче судове засідання за відсутності представника відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача про поновлення строку звернення із позовом до суду задоволено.
У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2025.
Ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо утримання Військовою частиною НОМЕР_1 сум з грошового забезпечення ОСОБА_1 : розмір утримання, на підставі чого здійснюється утримання з грошового забезпечення та з якого грошового забезпечення проводиться утримання.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів представник військової частини подав до суду довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 від 19.09.2025 №ФЕС/556.
У підготовчому судовому засіданні 09.10.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.11.2025.
У судовому засіданні 06.11.2025 представник позивача та позивач позов підтримали повністю, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 06.11.2025, занесеною до протоколу судового засідання, ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.07.2023 № 72 молодший сержант ОСОБА_1 зарахований до списків Військової частини НОМЕР_3 та поставлений на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 №272 молодший сержант ОСОБА_1 прибув до району зосередження батальйонно-тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 , яка бере безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.12.2024 № 374 молодший сержант ОСОБА_1 призначений на посаду командира автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 .
У період з 26.09.2024 по 30.05.2025 проведено службове розслідування по факту викрадення автомобіля зі зброєю на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.09.2024 № 1537 «Про призначення службового розслідування по факту викрадення автомобіля зі зброєю».
Службовим розслідуванням встановлено, що близько 02 години 30 хвилин 25.09.2024 поблизу населеного пункту Берестки, Донецької області при евакуації військового майна був викрадений особистий автомобіль молодшого сержанта ОСОБА_1 марки Mercedes, модель ML270, номерний знак НОМЕР_4 , зі зброєю військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , а саме: 5,45 мм автомат AK-74 TK-6 № 2314444 - закріплений за молодшим лейтенантом ОСОБА_2 , 5,45 мм автомат AK-74, TK-6 № 2058172 - закріплений зa солдатом ОСОБА_3 , 5,56 MM штурмова гвинтівка Colt M4 № А0871742 - закріплена за молодшим сержантом ОСОБА_1 , 7,62 мм пістолет ТТ № НЖІ223 - закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_4 . Капітан ОСОБА_5 , на момент втрати 7,62 мм пістолету TT № НЖІ223, який був закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_4 , виконував обов'язки за посадою командира 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 . Беручи до уваги, що на момент втрати зброї, старший лейтенант ОСОБА_4 перебував у полоні держави агресора та не міг фізично забезпечити збереження закріпленого за ним майна, то капітан ОСОБА_5 , як командир підрозділу, мав забезпечити збереження 7,62 мм пістолету ТТ № НЖІ223.
За результатами службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 30.05.2025 винесено наказ № 723 з основної діяльності командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю».
Відповідно до вказаного наказу завдані державі збитки, що полягають у втраті військового майна, а саме 5,56 мм штурмова гвинтівка Colt M4 № A0871742 в розмірі 477612,00 rpн. (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот дванадцять гривень 00 копійок), віднести за рахунок відповідального одержувача молодшого сержанта ОСОБА_1 . Втрата (знищення) даного майна в районі виконання бойового завдання, в ході проведеного службового розслідування не підтвердилась.
За неналежне виконання обов'язків військової служби, а саме вимог статей 9, 11, 16, 82, 83, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІМ та статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, у відповідності до статей 48, 55, 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХГУ, притягнути командира автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_3 молодшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
Під час нарахування грошового забезпечення врахувати факт притягнення до матеріальної відповідальності командира автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 1 десантно-штурмового батальйону Військової НОМЕР_5 молодшого сержанта ОСОБА_1 та стягнути шкоду в розмірі 477612,00 грн (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот дванадцять гривень 00 копійок) шляхом утримання відповідної суми із його грошового забезпечення, з урахуванням вимог частини статті 13 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160- IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» - відраховувати 3 заробітної плати молодшого сержанта ОСОБА_1 щомісячно 20 відсотків з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з травня 2025 року до повного відшкодування матеріальної шкоди.
Виплатити командиру автомобільного - відділення взводу матеріального забезпечення 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 згідно абзацу 2 пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Силу України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, щомісячну премію у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії за травень 2025 року.
Вважаючи спірний наказ протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Положеннями статті 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 17 Статуту визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно положень статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608).
Згідно з пунктом 7 Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.
Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.
Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон №160-IX).
Згідно з підпунктами 3-5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону №160-IX).
Згідно з положеннями статті 8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків:
- по-перше, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків та встановленням причинного зв'язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов'язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди;
- по-друге, під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність; у свою чергу висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин спричинення шкоди, встановлення наявності (або відсутності) у діянні складу порушення, вирішення питання щодо наявності (або відсутності) підстав для притягнення його до відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі;
- по-третє, Закон №160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Отже, резюмуючи викладене у своїй сукупності, суд відмічає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
За таких обставин, в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.
конфлікту.
Стосовно терміну на проведення відповідачем службового розслідування, то суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно із пунктом 13 розділу III Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.09.2024 №1537 призначено службове розслідування по факту викрадення автомобіля зі зброєю.
За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування від 30.05.2025 №1961/11597.
При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача відбулося на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2025 № 723 «Про результати службового розслідування по факту викрадення автомобіля зі зброєю».
Таким чином, суд зазначає, що службове розслідування не було завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 26.09.2024 №1537. При цьому, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про продовження строку службового розслідування.
Таким чином, службове розслідування в порушення положень статті 85 Дисциплінарного статуту проводилось 8 місяців, тобто з порушенням визначених законодавством граничних строків.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 вказано, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування в разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18
Таким чином, порушення відповідачем строків проведення службового розслідування відносно позивача досліджується судом у сукупності з рештою етапів службового розслідування та винесених за наслідками його проведення рішень.
Таким чином, порушення відповідачем строків проведення службового розслідування відносно позивача досліджується судом у сукупності з рештою етапів службового розслідування та винесених за наслідками його проведення рішень.
Як встановлено судом підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності стали висновки службового розслідування про втрату ним військової зброї, а саме штурмової гвинтівки Colt M4 № А0871742.
Так, наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 затверджено Інструкцію про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 359).
Ця Інструкція визначає порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал).
За визначенням наведеним у пункту 2 Інструкції №359 стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.
Так, відповідно до п. 2 розділу Х Інструкції №359 військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22).
Відповідно до статті 11 Статуту передбачено обов'язок військовослужбовця знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Суд зазначає, що із досліджених судом матеріалів службового розслідування, зокрема акта службового розслідування встановлено, що 13.09.2024 особовий склад батальйонної тактичної групи Військової частини НОМЕР_1 був залучений для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області згідно з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2024 № 280/бн/дск, бойового розпорядження командира оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 18.09.2024 № 119/8815т/ОТУ, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 від 18.09.2024 № 358/2024/3646/дск.
Відповідно до рапорту начальника штабу - заступника командира 1десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 від 25.09.2024 № 1961/16021 стало відомо, що близько 02 години 30 хвилин 25.09.2024 в районі населеного пункту Берестки, Донецької області був викрадений автомобіль марки Mercedes, модель ML270, номерний знак НОМЕР_7 , в якому знаходилась зброя З десантно-штурмової роти.
З пояснення командира 3 десантно-штурмової роти 1десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 27.09.2024 стало відомо, що 24.09.2024 року він знаходився на КСП 3 десантно-штурмової роти в районі населеного пункту Берестки, Донецької області. Близько 14 години 30 хвилин було виявлено ворожий БПЛА, який направлявся в бік КСП. Молодший сержант ОСОБА_1 взяв свою гвинтівку та відкрив вогонь, влучивши у ворожий БПЛА, який впав поряд з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Було прийнято рішення, спочатку переховатись у підвалі, а потім покинути приміщення КСП та виїхати на безпечну відстань, а через деякий час повернутися для завантаження майна, яке залишилося на КСП. Старший лейтенант ОСОБА_5 покинув КСП та вирушив в район дислокації 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Близько 02 години 00 хвилин. 25.09.2024 молодший сержант ОСОБА_1 доповів, що вийшов з ладу акумулятор в автомобілі, на якому перевозилось майно з КСП. Було прийнято рішення залишити несправний автомобіль під охороною солдата ОСОБА_3 , а молодший сержант ОСОБА_1 вирушив до міста Добропілля, Донецької області за новим акумулятором. Близько 02 години 45 хвилин старшому лейтенанту ОСОБА_5 стало відомо, що особистий автомобіль марки Mercedes, модель ML270, номерний знак НОМЕР_7 молодшого сержанта ОСОБА_1 був викрадений зі зброєю.
З пояснення головного сержанта З десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 від 27.09.2024 стало відомо, що 24.09.2024 року він знаходився на КСП 3 десантно-штурмової роти в районі населеного пункту Берестки, Донецької області. Близько 14 години 30 хвилин було виявлено ворожий БПЛА, який направлявся в бік КСП. Молодший сержант ОСОБА_1 взяв свою гвинтівку та відкрив вогонь, влучивши у ворожий БПЛА, який впав поряд з КСП. Було прийнято рішення, спочатку переховатись у підвалі, а потім покинути приміщення КСП та виїхати на безпечну відстань, а через деякий час повернутися для завантаження майна та зброї, яке залишилося на КСП. Близько 02 години 00 хвилин 25.09.2024 в процесі перевезення майна з КСП, в особистому автомобілі молодшого сержанта ОСОБА_1 марки Mercedes, модель ML270, номерний знак НОМЕР_7 , вийшов з ладу акумулятор. Молодший сержант ОСОБА_1 вирушив до міста Добропілля, Донецької області за новим акумулятором, автомобіль був залишений під охороною солдата ОСОБА_3 . Близько 02 години 50 хвилин молодшому сержанту ОСОБА_1 стало відомо, що автомобіль був викрадений зі зброєю, що знаходилась у ньому.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що зброя, а саме штурмова гвинтівка Colt M4 № НОМЕР_8 перебувала у позивача. У подальшому, закріплена за ОСОБА_1 гвинтівка НОМЕР_9 була втрачена у зв'язку з викраденням автомобіля, в якому перебувала зброя.
При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 2 розділу X Інструкції № 359 військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику).
Як встановлено під час службового розслідування, ОСОБА_1 на час викрадення автомобіля, в якому перебувала зброя, вирушив до міста Добропілля, Донецької області за новим акумулятором.
Керуючись приписами пункту 2 розділу X Інструкції № 359, ОСОБА_1 , під час виходу до населеного пункту залишив зброю під охороною в автомобілі.
В спірному наказі від 30.05.2025 №723 «Про результати службового розслідування по факту викрадення автомобіля зі зброєю» зроблено припущення, що втрата військовослужбовцями ввіреної для службового користування стрілецької зброї була зумовлена порушенням правил її зберігання в бойовій обстановці.
Суд зауважує, що припущення щодо порушення позивачем правил зберігання зброї в бойовій обстановці не можуть слугувати підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, оскільки такі обставини мають бути чітко встановлені.
Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17.
Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 813/1021/17, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі 813/2250/17.
При цьому відповідач, визначаючи позивача винним та застосовуючи до нього матеріальну відповідальність, фактично не надає оцінки наступним обставинам, що випливають із Акту службового розслідування від 30.05.2025 та зібраних в ході такого розслідування відомостей про те, що зброя знаходилася під охороною, позивач вирушив до населеного пункту, в якому не міг перебувати із зброєю, автомобіль був викрадений невідомою особою зі зброєю, не враховано того, що дії позивача вчинені в умовах бойової обстановки, що знаходилась у ньому.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем під час службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, - належним чином не встановлені обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли його вчиненню, вину особи.
Тобто, не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Водночас, як в оскаржуваному наказі, так і у мотивувальній частині акта службового розслідування не наводяться обставини, на яких грунтуються висновки відповідача, не конкретизовано суть вчинених позивачем порушень та жодним чином не надано обгрунтованої оцінки діям позивача.
Крім того, відповідачем протиправно не взято до уваги Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2124-IX (далі - Закон України № 2124-IX).
Так, Законом України від 15.03.2022 № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» внесено зміни до Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII та статтю 1 після абзацу 2 доповнено новим абзацом такого змісту: «бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».
З аналізу викладеного вбачається, що військовослужбовці звільняються від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати військового майна, під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 723 від 30.05.2025 «Про результати службового розслідування по факту викрадення автомобіля зі зброєю», що стосуються накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, притягнення до матеріальної відповідальності та виплати премії у розмірі 80 % є таким, що винесений необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з порушенням процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, тому суд визнає його протиправним та таким, що підлягає до скасування у цій частині, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків згідно підпунктів 7.1. та 7.2 наказу з основної діяльності командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 31.4 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
Приписами ч. 1 та 3 ст. 14 Закону № 160-IX визначено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Також, п. 3 ст. 14 Закону №160-IX визначено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Під час судового розгляду встановлено протиправність пунктів наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 723 від 30.05.2025, яким позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення, а отже виникли правові підстави для повернення позивачу стягнутих з нього коштів про що повинно бути видано відповідний наказ.
З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 №ФЕС/556 встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 було стягнуто 4671,99 грн у травні 2025 року, 5391,99 грн у червні 2025 року, 5418,23 грн у липні 2025 року, 5337,35 грн у серпні 2025 року.
За таких умов порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків згідно підпунктів 7.1. та 7.2 наказу з основної діяльності командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, та те, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу понесених позивачем витрат по сплаті судового збору, суд зазначає таке.
Згідно із квитанцією від 19.08.2025 №0178-2268-3221-8637 позивачем сплачений судовий збір за подання до суду цього позову в сумі 1937,92 грн.
Однак відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Відповідно судом встановлено, що позивача, як військовослужбовця, відповідно до закону звільнено від сплати судового збору за подання до адміністративного суду цього позову.
Пунктом першим частини першої статті 7 Закону № 3674-VI встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до наведених положень Закону № 3674-VI суд роз'яснює позивачу право звернутися до суду із заявою про повернення помилково сплаченого ним судового збору в сумі 1937,92 грн.
Керуючись статтями 241 246, 250, 287 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3. пункту 2, пункт 4, підпункт 7.1 і 7,2 пункту 7 наказу з основної діяльності командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків згідно підпунктів 7.1. та 7.2 наказу з основної діяльності командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування факту викрадення автомобіля зі зброєю» № 723 від 30.05.2025.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
26.12.25