26 грудня 2025 року Справа №160/19291/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №160/19291/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 в адміністративній справі №160/19291/23, яке набрало законної сили 29.08.2024 на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення та виплатити пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником;
здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Нездатного Валентина Володимировича за довіреністю Богач Віти Іванівни про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №160/19291/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 заяву про встановлення судового контролю у справі №160/19291/23 задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №160/19291/23 у місячний строк з моменту отримання цієї ухвали.
02.10.2025 до суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про долучення до матеріалів справи звіту про виконання рішення суду, у якому просить прийняти та затвердити звіт, звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу на підставі доказів, які підтверджують виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судового рішення, у разі відмови в затвердженні звіту продовжити строк для подання звіту про виконання судового рішення.
У поданому звіті відповідач зазначає, що у січні 2025 року невиплачена пенсія за період з 07.10.2009 по 31.12.2024 в сумі 22529,10 грн та пенсія за січень 2025 року - 544,00 грн відповідно до звіту по виплачених пенсійних коштах АТ «Укрпошта» отримана. Зважаючи на викладене, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії Головним управлінням виконано.
17.11.2025 представником позивача подана до суду заява, у якій просить відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення у справі №160/19291/23, накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф за невиконання рішення, зобов'язати відповідача подати новий звіт про виконання рішення. У заяві вказує, що пенсія на визначений пенсіонером банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» не виплачується, перерахунок розміру пенсії не здійснено.
Розглянувши питання про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 3 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно ч. 1 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою цієї статті визначено, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 4 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ч. 5 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно із ч. 1 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (абзац перший частини першої цієї статті).
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (абзац перший частини другої цієї статті).
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята цієї статті).
21.11.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України №9462 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль», а саме: якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або взагалі звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у боржника суб'єкта владних повноважень та вжиття керівником боржника всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які на переконання суду на момент розгляду звіту є достатніми та вичерпними.
Належить зауважити, що специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, котрий він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту чи невиконання рішення суду.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Належить зауважити, що під час розгляду справи судом встановлено, що 17.04.2023 представником позивача була подана до пенсійного органу заява про перерахунок розміру, поновлення виплати пенсії з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В той же час, у відповідності до розрахунку пенсії ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи, у період з 07.10.2009 по 01.12.2021, щомісячна пенсія позивача складала 498 грн.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком, серед іншого вказано, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вказував, що очевидним є те, що позивачу у період з жовтня 2009 по грудень 2021 була нарахована пенсія у розмірі нижчому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
В той час, представником позивача на обґрунтування позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з компенсацією втрати частини доходів, не наведено жодних доводів, на підставі чого повинен бути здійснений такий перерахунок, не зазначено якими положеннями законодавства керувався представник позивача, коли дійшов висновку, що пенсійним органом не був проведений перерахунок пенсії, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості надати повну оцінку обставинам щодо порушення права позивача на отримання пенсійних виплат в належному розмірі.
У зв'язку з наведеним, суд вважав за можливе зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії з 07.10.2009, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Згідно перерахунку від 17.10.2024 пенсія позивачеві нарахована у розмірі 544,00 грн.
Відповідно до довідки про доходи №0450464857442475, виданої ОСОБА_1 , у жовтні 2009 року нараховано 438,71 грн, з листопада 2009 року по жовтень 2025 року - 544,00 грн щомісяця, всього - 104886,71 грн.
Таким чином, пенсія позивачеві поновлена.
Відповідачем до звіту надані відомості на виплату пенсій ОСОБА_1 за січень 2025 року №2/04705 на суму 22529,10 грн, №66/04705 на суму 544,00 грн.
Доказів перерахунку таких сум на банківський рахунок позивача суду не надано.
При цьому, до матеріалів справи долучено подану до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву від 12.12.2023, в якій вказані реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що на стадії виконання рішення у цій справі через невстановлення під час розгляду справи обставин належної позивачеві до виплати суми пенсії та її складових, підстав для перерахунку неможливо встановити повноту виконання рішення у цій частині, однак, як свідчать надані докази, перерахунок пенсії відповідачем здійснений, щомісячна виплата склала 544,00 грн.
Поряд з цим, докази виплати пенсії на банківський рахунок відсутні, позивач вказує на неотримання пенсійних виплат.
З урахуванням викладеного, зважаючи на неповне виконання судового рішення, суд вважає за необхідне прийняти поданий відповідачем звіт, встановивши новий строк для подання звіту про виконання рішення, крім того, не вважає за потрібне накладати штраф на керівника суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №160/19291/23.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення суду від 11.10.2023 у справі №160/19291/23, який становить 3 місяці, з дати отримання копії цієї ухвали, зазначивши у такому звіті інформацію щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, з наданням підтверджуючих доказів.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський