25 грудня 2025 року Справа № 160/31105/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
28 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" в особі представника Артамонової Софії Олегівни звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Київської митниці з вимогами:
- визнати противоправним та скасувати Рішення Державної митної служби України Київська митниця щодо відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортного засобу №UА100160/2025/000356;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Київська митниця про коригування митної вартості товарів №UА100160/2025/000012/2 від 15.09.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою митного оформлення товарів ТОВ "УКРАВТОІМПОРТ" подало до Київської митниці електронну митну декларацію №25UA100160047583U2 від 15.09.2025 року, щодо розмитнення транспортного засобу марка: LIXIANG, - модель: L7, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 - номер двигуна: не визначений, - тип двигуна: гібридний (бензин/електро), - робочий об'єм циліндрів двигуна: 1496 см3, потужність двигуна: 330 кВт, - тип кузова: універсал, - календарний рік виготовлення- 2024, - модельний рік виготовлення - 2024, - категорія ТЗ - М1, - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, - колісна формула: 4x4, - призначення - для використання по дорогах загального користування в комплекті з зарядним пристроєм, - екологічна норма: не нижче Євро-2. Торговельна марка: LIXIANG. Виробник: LI AUTO INC. Країна виробництва: CN., а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), свідоцтва про реєстрацію, договір-заявку на перевезення та інші документи, зазначені в графі 33 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, під час проведення процедури консультацій декларантом не спростовані розбіжності та відсутність даних. Таким чином, враховуючи результати митного контролю, та те, що позивач не надав усіх додаткових документів, відповідачем було здійснено коригування митної вартості товару.
17.11.2025 за на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (покупець) та компанією SHANGHAI YONGDA PRE-OWNEDCAR CHAINS CO., LTD (Китай), (продавець) укладений контракт UAI20250320A (далі - Контракт) за умовами якого ПРОДАВЕЦЬ має намір постачати ПОКУПЦЮ нові та автомобілі, що були в експлуатації (далі - Товар), згідно з номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною, а ПОКУ купити такий Товар, та сплатити його на умовах, зазначених у Контракті та специфікаціях.
Відповідно до пункту 2.1 ціни визначаються в доларах США (USD).
Згідно з п.2.2. Контракту ціни та перелік на товар вказані у специфікаціях, проте специфікацію, яку надано до митного оформлення не виділені транспортні витрати та інші складові, що не можливість визначити ціну самого товару.
Положеннями п. 4.1. Договору закріплено, що товар, його номенклатура, кількість, ціна та інші дані про Товар зазначаються Сторонами у Специфікаціях до Контракту.
В рахунку від 16.06.2025 №YDL25061601 та довідці про транспортні витрати від 22.07.2025 №SZYFS2507029 вказано вартість перевезення за маршрутом Шанхай-Чорноморськ, яка складає 6630,5 USD, проте в розрахунку додаткових витрат в митній декларації, витрати на транспортування склали 2183,3300 Доларів США, витрати на страхування 26.83 Доларів США, що не підтверджено документально.
Так, ТОВ "УКРАВТОІМПОРТ" з метою митного оформлення товарів подало до Київської митниці електронну митну декларацію №25UA100160047583U2 від 15.09.2025 року щодо розмитнення транспортного засобу: марка: LIXIANG, - модель: L7, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 - номер двигуна: не визначений, - тип двигуна: гібридний (бензин/електро), - робочий об'єм циліндрів двигуна: 1496 см3, потужність двигуна: 330 кВт, - тип кузова: універсал, - календарний рік виготовлення- 2024, - модельний рік виготовлення - 2024, - категорія ТЗ - М1, - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, - колісна формула: 4x4, - призначення - для використання по дорогах загального користування в комплекті з зарядним пристроєм, - екологічна норма: не нижче Євро-2. Торговельна марка: LIXIANG. Виробник: LI AUTO INC. Країна виробництва: CN., а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: Висновок № 02/09/2025-15Vвід 02.09.2025 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України;- Індивідуальна гарантія Державній митній службі України; митну декларацію країни відправлення (Китай); Інвойс YDL25061601 (вартість автомобіля); Інвойс SZHFS2507029 (вартість фрахту); Коносамент № 255396890; Платіжні інструкція в iноземнiй валютi від 18 червня 2025 року та від 03 липня 2025 року (Свіфт оплата за автомобіль); Міжнародна товарно-транспортна накладна № 1309; технічний паспорт на автомобіль КНР; Контракт № № UAI20250320А від «20» березня 2025 року (між SHANGHAI YONGDA PRE-OWNEDCAR CHAINS CO., LTD та ТОВ «УКРАВТОМПОРТ»); Договір на надання транспортно-експедиторських послуг № UAI20230519 між HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD та ТОВ «УКРАВТОМПОРТ»; Специфікацію №24 до Контракту № № UAI20250320А від 16.06.2025 року; Довідку про відповідність екологічним стандартам; ДОДАТКОВА УГОДА №1 до КОНТРАКТУ № UAI20250320А від 20.03.2025 року; Інші підтверджуючи документи.
За результатами поданих документів відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) автомобіля LIXIANG L7 MAX 2024 року випуску VIN НОМЕР_2 (що був у використанні) за ціною 35 010 тисяч 16 доларів США та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100160/2025/000012/2 від 15.09.2025 року та картку відмови №UА100160/2025/000356, якими ТОВ "УКРАВТОІМПОРТ" відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за вказаними митними деклараціями, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ встановлено наступне:
1) До митного оформлення надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення, складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування;
2) Відповідно до п. 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.03.2025 № UAI20250320А ціни та перелік на товар вказано у специфікаціях, проте специфікацію, яку надано до митного оформлення не виділені транспортні витрати та інші складові, що не дає можливість визначити ціну самого товару;
3) В наданому Рахунок-фактура (інвойс) від 16.06.2025 № YDL25061601 та Рахунок фактура про транспортні витрати від 22.07.2025 №SZHFS2507029 вказано вартість перевезення за маршрутом Шанхай - Чорноморськ, яка складає 6630,5 Доларів США, проте в розрахунку додаткових витрат в митній декларації, витрати на транспортування склали 2183,33 Доларів США, витрати на страхування 26.83 Доларів США, інформацію щодо цих витрат не підтверджено документально. Таким чином, у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг;
4) Також, п.п. 4.1 п. 4 договору на надання транспортно-експедиторських послуг від 19.05.2023 № UAI20230519, зазначається «Маршрут, строки та обсяги послуг за цим Договором узгоджуються Сторонами та вказуються у Протоколі погодження договірної ціни, який є його невід'ємною частиною», Протокол погодження договірної ціни, який являється невід'ємною частиною договору до митного оформлення, не був наданий, що не дає можливості митному органу спів ставити та/або підтвердити складові транспортних витрат, які заявлені в митній декларації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).
Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що 20.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (покупець) та компанією SHANGHAI YONGDA PRE-OWNEDCAR CHAINS CO., LTD (Китай), (продавець) укладений контракт UAI20250320A (далі - Контракт) за умовами якого ПРОДАВЕЦЬ має намір постачати ПОКУПЦЮ нові та автомобілі, що були в експлуатації (далі - Товар), згідно з номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною, а ПОКУ купити такий Товар, та сплатити його на умовах, зазначених у Контракті та специфікаціях.
З метою митного оформлення товарів ТОВ "УКРАВТОІМПОРТ" подало до Київської митниці електронну митну декларацію №25UA100160047583U2 від 15.09.2025 року, щодо розмитнення транспортного засобу марка: LIXIANG, - модель: L7, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 - номер двигуна: не визначений, - тип двигуна: гібридний (бензин/електро), - робочий об'єм циліндрів двигуна: 1496 см3, потужність двигуна: 330 кВт, - тип кузова: універсал, - календарний рік виготовлення- 2024, - модельний рік виготовлення - 2024, - категорія ТЗ - М1, - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, - колісна формула: 4x4, - призначення - для використання по дорогах загального користування в комплекті з зарядним пристроєм, - екологічна норма: не нижче Євро-2. Торговельна марка: LIXIANG. Виробник: LI AUTO INC. Країна виробництва: CN., а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: Висновок № 02/09/2025-15Vвід 02.09.2025 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України;- Індивідуальна гарантія Державній митній службі України; митну декларацію країни відправлення (Китай); Інвойс YDL25061601 (вартість автомобіля); Інвойс SZHFS2507029 (вартість фрахту); Коносамент № 255396890; Платіжні інструкція в iноземнiй валютi від 18 червня 2025 року та від 03 липня 2025 року (Свіфт оплата за автомобіль); Міжнародна товарно-транспортна накладна № 1309; технічний паспорт на автомобіль КНР; Контракт № UAI20250320А від «20» березня 2025 року (між SHANGHAI YONGDA PRE-OWNEDCAR CHAINS CO., LTD та ТОВ «УКРАВТОМПОРТ»); Договір на надання транспортно-експедиторських послуг № UAI20230519 між HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD та ТОВ «УКРАВТОМПОРТ»; Специфікацію №24 до Контракту № № UAI20250320А від 16.06.2025 року; Довідку про відповідність екологічним стандартам; ДОДАТКОВА УГОДА №1 до КОНТРАКТУ № UAI20250320А від 20.03.2025 року; Інші підтверджуючи документи.
Стосовно того, що до митного оформлення надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення, складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, суд зазначає наступне.
Слід зазначити, що зовнішньоекономічним Контрактом № UAI20250320А від «20» березня 2025 року, (п.3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня.
Таким чином підприємство, в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР.
Діючим митним законодавством ні України ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Митна декларація країни відправлення є допоміжним документом який не є ключовим при визначенні митної вартості товару.
Отже, дане зауваження митного органу не може братись до уваги, як обґрунтована підстава для коригування митної вартості товару, оскільки позивачем надавались до митного органу всі належні відомості для підтвердження митної вартості товару.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довід відповідача.
Стосовно того, що в специфікації, яку надано до митного оформлення не виділені транспортні витрати та інші складові, що не дає можливість визначити ціну самого товару, а у рахунку від 16.06.2025 №YDL25061601 та довідці про транспортні витрати від 22.07.2025 №SZHFS2507029 вказано вартість перевезення за маршрутом Шанхай-Чорноморськ, яка складає 6630,5 USD, проте в розрахунку додаткових витрат в митній декларації, витрати на транспортування склали 2183,3300 Доларів США, витрати на страхування 26.83 Доларів США, що не підтверджено документально, а також ненадання Протоколу погодження договірної ціни, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вартості перевезення до митного оформлення надано наступні документи: копія Договору на надання транспортно-експедиторських послуг №UA120230519 укладеного 19 травня 2023 року між ТОВ «УКРАВТОІМОПРТ» та HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD; копія Інвойсу SZHFS2507029, згідно з якими вартість фрахту (транспортування) становить 6 550 доларів США, враховуючи вартість страхування у розмірі 80,50 доларів США. копія Коносаменту - морської транспортної накладної №255396890 від 28 серпня 2025 року де відправником вантажу зазначено HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD. Копія CMR - міжнародної товарно-транспортної накладної №1309 де вказаний відправник HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD.
За вказаних обставин саме продавець товару несе витрати на його транспортування до кордону України, а витрати на транспортування товару входять до митної вартості товару.
Отже, в спірних правовідносинах, відповідно до погодженних сторонами контракту умов поставки товару, здійснення транспортування товару, в тому числі оформлення документів на перевезення та плата за відповідні послуги, є обов'язком постачальника, а не позивача.
Таким чином, згідно з умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладаються на Постачальника, а не на Покупця, і тому такі витрати не повинні додатково додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно - у складі митної вартості.
Отже, такі витрати не підлягають підтвердженню Позивачем, а зазначення цього митним органом як підстави виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим, так як таким чином фактично вимагається калькуляція на товар у позивача без законних на це підстав, оскільки калькуляція може вимагатися тільки у випадку, коли продавець та покупець є пов'язаними особами (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України).
За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування товару, а також неможливості обчислити витрати на транспортування товару до кордону України за наданими документами щодо транспортних витрат по поставці товару.
За сукупності викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Таким чином, ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» надано повний пакет документів на підтвердження вартості перевезення автомобіля.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару. При цьому, відповідач зазначив в оскаржуваних рішеннях про те, що ним не здійснювалося коригування, що протирічить вимогам Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів №UА100160/2025/000012/2 від 15.09.2025 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
На підставі встановлених обставини, суд доходить висновку, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100160/2025/000012/2 від 15.09.2025 року та картка відмови №UА100160/2025/000356, якими ТОВ "УКРАВТОІМПОРТ" відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 6056,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 351 від 23.10.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 6056,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Київської митниці.
Щодо стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрати на нотаріально посвідчений переклад у сумі 7200 грн. - суд зазначає наступне.
Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з'їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу позивачу підтверджено: Договором про надання правової допомоги №б/н від 04 листопада 2024 року, Рахунком - фактурою № 01 від 10.10.2025 року, Рахунком - фактурою № 21/10/25 від 21.10.2025 року, Актом 01/10/25 від 10.10.2015 року, Платіжною інструкцією № 347 від 23.10.25 року на суму 20000 грн., № 349 від 23.10.25 року на суму 7200 грн.
Суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Крім того, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд доходить висновку, що погоджені сторонами витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрати на нотаріально посвідчений переклад у сумі 7200 грн. підтверджені поданими суду документами, проте суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в вказаному розмірі є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).
Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи, наявністю чисельної судової практики, суд вважає, що в даному випадку витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрати на нотаріально посвідчений переклад у сумі 7200 грн. є значно завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (вул. 3-ї Штурмової Бригади, 9, оф.1,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005; ІК в ЄДРПОУ 39274508) до Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, Київ, 03124; ІК в ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати Рішення Державної митної служби України Київська митниця щодо відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортного засобу №UА100160/2025/000356.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Київська митниця про коригування митної вартості товарів №UА100160/2025/000012/2 від 15.09.2025 року.
Стягнути з Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, Київ, 03124; ІК в ЄДРПОУ 43997555) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (вул. 3-ї Штурмової Бригади, 9, оф.1,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005; ІК в ЄДРПОУ 39274508) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25 грудня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков