25 грудня 2025 рокуСправа №160/20223/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
10.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2025 р. № 0160370705 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 51943 грн. за основним зобов'язанням;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2025 р. 0160470705 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 72143,75 грн (57 715 грн за основним зобов'язанням, 14 428,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями)).
В обґрунтування позову товариство вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті без дослідження відомостей, що містяться у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, складених по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Лемберг Буд». У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення з мотивів їх необґрунтованості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 відкрито провадження у справі №160/20223/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
06.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента, та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказаний суб'єкт господарювання не виконував та об'єктивно не мав можливості виконати обумовлені в господарському договорі зобов'язання. Крім того, відповідачем зазначається, що укладений між ТОВ «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» та його контрагентом договір не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Також відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв'язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки. Також відповідачем наголошено, що ним отримано ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2024 року по справі №759/25475/23, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції Закону України №835-VIIl від 26.11.2015 року). А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у створенні за винагороду суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «БК «ЛЕМБЕРГ БУД» (код ЄДРПОУ 43031629) з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч.2 ст.205-1 КК України. Оскільки вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2024 року по справі №759/25475/23 ТОВ «БК «ЛЕМБЕРГ БУД» (код ЄДРПОУ 43031629) визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за 2021 рік по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Всі надані документи містять підпис посадової особи - директора ТОВ «БК «ЛЕМБЕРГ БУД» (код ЄДРПОУ 43031629) ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205-1. КК України. Враховуючи вищевикладене, податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ «БК «ЛЕМБЕРГ БУД» оформлені не належним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «БМК «БУДСЕРВІС-2000».
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 26.02.2025 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БМК БУДСЕРВІС-2000» (код ЄДРПОУ 40198072) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Лемберг Буд» (код ЄДРПОУ 43031629) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року.
За результатами перевірки складено Акт перевірки № 798/04-36-07-05/40198072 від 26.02.2025 який було отримало ТОВ " БМК БУДСЕРВІС-2000" 26.02.2025 року.
Висновками Акту перевірки встановлено порушення ТОВ «БМК БУДСЕРВІС-2000»
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198,п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 57715 грн. в т.ч. за серпень 2021 року суму 57715 грн.
- пунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2021 рік в розмірі 51944 грн.
ТОВ "БМК БУДСЕРВІС-2000" було направлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечення та додаткові документи і пояснення до акту відповідно до приписів п. 86.7 Податкового кодексу України які були залишені без задоволення, а висновки акту без змін.
На підставі акту ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2025:
- 0160370705 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 51943,00 грн за основним зобов'язанням;
- 0160470705 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 72143,75 грн (57 715 грн за основним зобов'язанням, 14 428,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями)).
ТОВ "БМК БУДСЕРВІС-2000" звернулось (вх. ДПС від 11.04.2025 5406/6) зі скаргою до Державної податкової служби України про перегляд податкових повідомлень-рішень від 26.03.2025 № 0160370705, №0160470705 винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням Державної податкової службою України від 28.04.2025 № 12023/7/99-00-06-01-01-07 строк розгляду скарги продовжено до 10.06.2025 включно.
Державна податкова служба України рішенням по результату розгляду скарги №15998/6/99-00-00-01-01-06 від 03.06.2025 на ППР №0160370705, №0160470705 від 26.03.2025 залишила скаргу без задоволення.
Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та донесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Як встановлено судом, у зв'язку з великим навантаженням, з метою своєчасного виконання взятих договірних зобов'язань, позивач періодично залучає до виконання робіт на об'єктах додаткових субпідрядників.
ТОВ «БК «Лемберг Буд», (код ЄДРПОУ 43031629) зареєстровано та здійснює діяльність з травня 2019 року.
Основними видами діяльності є (КВЕД) 41.10 Організація будівництва будівель, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.
Між підприємствами укладено договір підряду від 20.07.2021 № 20/7. ТОВ «БК «Лемберг Буд» було залучено для виконання робіт, а саме: Капітальний ремонт і реставрація Троїцький собор за адресою м. Новомосковськ пл. Перемоги 1.
Виконання робіт підтверджується складеним в установленому законом порядку актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 на суму 346 287,50 грн. у т.ч. ПДВ 57714,58 грн.
Після виконання робіт ТОВ «БК «Лемберг Буд» складено та належним чином зареєстровано податкову накладну №183 від 28.08.2021.
Разом з тим, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ «БК ЛЕМБЕРГ БУД» здійснює придбання ТМЦ та послуг, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ «БК ЛЕМБЕРГ БУД». Зокрема, у серпні 2021р. придбано: поточний ремонт вулично-дорожнього покриття згідно договору субпідряду №05/07-1 від 05.07.2021, електромонтажні роботи, виконання робіт по влаштуванню покрівлі, автоперевезення, фільтр ARKAL 1" Short (дисковий) 130mis, влаштування покрівлі з ПВХ мембрани, демонтаж труби котельні та самої котельні до відмітки -0,50, технічне обслуговування щитових та внутрішніх мереж, капітальний ремонт і реставрація за адресою м. Новомосковськ пл. Перемоги 1.
ТОВ «БК ЛЕМБЕРГ БУД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв?язку з цим при штатній чисельності працівників -1 особа (директор) ТОВ «БК ЛЕМБЕРГ БУД» не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.-
Також, відповідачем зазначено, що згідно рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 08.12.2021 № 37474, від 02.06.2022 № 19723 ТОВ «БК «Лемберг Буд» (код ЄДРПОУ 43031629) відповідає критеріям ризиковості (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: аналіз наявної податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій).
Крім того, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2024 року по справі №759/25475/23 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст27 ст.205-1 КК України, а саме, дії ОСОБА_1 виразилися у створенні за винагороду суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «БК «Лемберг Буд» (код ЄДРПОУ 43031629) з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч.2 ст.205-1 КК України.
Оскільки ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2024 року по справі №759/25475/23 ТОВ «БК «Лемберг Буд» (код ЄДРПОУ 43031629) визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за 2021 рік по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником та у зв'язку з ненаданням документів ПП "ТИМАН" (код ЄДРПОУ 33855407) на запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.03.2024 № 20228/6/04-36-07-05.
На думку контролюючого органу, досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Отже, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «БК «БУДСЕРВІС-2000» з ТОВ «БК «Лемберг Буд». Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання послуг, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов'язань ТОВ «БК «БУДСЕРВІС-2000». Укладений між ТОВ «БК «БУДСЕРВІС-2000» з ТОВ «БК «Лемберг Буд» договір не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет. Результати дослідження діяльності ТОВ «БК «Лемберг Буд» вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ «БК «БУДСЕРВІС-2000».
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Крім того, Верховний Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, від 07.02.2024 у справі № 825/2224/18 висловила наступну правову позицію стосовно проблеми правового регулювання щодо дефекту податкового повідомлення-рішення за наявності вироку суду, яким засуджено посадову особу контрагента за фіктивне підприємництво.
Станом на час прийняття Верховним Судом України правової позиції, викладеної у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15), Особлива частина Кримінального кодексу України містила склад злочину у сфері господарської діяльності - фіктивне підприємництво (стаття 205), що передбачав створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Отже, стаття 205 Кримінального кодексу України охоплювала лише дефекти створення/придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.
Формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов'язків певного суб'єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.
Натомість єдина згадка про суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання» Господарського кодексу України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб'єкта господарювання є припинення такого суб'єкта.
Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.
Водночас стаття 55-1 Господарського кодексу України зазначає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Отже, суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб'єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).
Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 Кримінального кодексу України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 25.09.2019 набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 Кримінального кодексу України.
На думку Великої Палати Верховного Суду, з пояснювальної записки до проекту Закону № 101-ІХ від 29.08.2019 можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 Кримінального кодексу України для обґрунтування донарахування грошових зобов'язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 Кримінального кодексу України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов'язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.
Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону № 101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 Кримінального кодексу України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.
В свою чергу, слід зазначили, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2024 року по справі №759/25475/23 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону України № 835-УІІІ від 26.11.2015 року), на підставі ст. 44 та ст. 49 КК України, а саме у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Таким чином, вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2025 №0160370705.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2025 №0160470705.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко