25 грудня 2025 рокуСправа №160/950/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350002767 від 24.05.2024, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні/переході з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, період з 31.07.2020 року по 02.05.2023 рік перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити/перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.05.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 02.05.2024 року завернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року. Рішенням №047350002767 від 24.05.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та зазначено про те, що загальний страховий стаж (зараховано по 31.12.2023 рік) складає 23 роки 08 місяців 15 днів, з урахуванням за Списком №1 (з врахуванням навчання за фахом) - 21 рік 02 місяця 05 днів (на пільгових роботах), додатковий період знаходження на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням (для права) - склав 1 рік 10 місяців 17 днів. Загальний пільговий стаж склав 23 роки 00 місяців 23 дні. Позивач вважає, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14) у відповідності до ч.5 ст. 56 «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII. Позивач не погодився з таким рішенням відповідача, та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача- 24.01.2025 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
11 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 31.07.2020 та отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група, трудкаліцтво/профзахворювання), обчислену відповідно до Закону №1058 в розмірі 50% від пенсії за віком. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати та набув страховий стаж. До пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, враховано період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві за виключенням періодів перебування позивача у трудових відносинах. Відповідачем зазначено, що загальний страховий стаж при переведенні на пенсію за віком складає 23 роки 08 місяців 15 днів, з урахуванням: за Списком №1 (з врахуванням навчання за фахом) 21 рік 02 місяця 05 днів (на підземних роботах), додатковий період знаходження на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням (для права) склав 1 рік 10 місяців 17 днів. Всього пільговий стаж склав 23 роки 00 місяців 23 днів, що не достатньо для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058 (менше 25 років). Таким чином, відповідач вважає, що позивач не має права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Також, на виконання ухвали суду від 17.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із відзивом надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.07.2020 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності (III група) у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
21 листопада 2019 року, згідно із наказом №1808-к від 20.11.2019 року, позивач був звільнений за статтею 40 п.2 КзоТ України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я.
Судом встановлено, що 15 липня 2020 року комісією Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» проведено розслідування нещасного випадку та складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння). На момент розслідування, не здатний працювати за професією, не працює.
Відповідно до виписки з огляду МСЕК серії 12 ААБ № 230797 від 12.08.2020, позивачу вперше було встановлено з 31.07.2020 року по 01.08.2021 року - третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. Згідно з випискою МСЕК серії 12 ААВ № 126841 від 23.07.2021, третю групу було продовжено з 01.08.2021 року до 01.08.2023 року. Також, відповідно до виписки МСЕК серії 12 ААГ № 552229 від 19.09.2023, третю групу було продовжено з 01.08.2023 до 01.08.2026 року.
02 травня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо здійснення перерахунку/перехід з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350002767 від 24.05.2024 року позивачу було відмовлено у в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж - 25 років.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону 1058-IV право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, мають, працівники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих робот (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт рудників та за Списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років. Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. 24.05.2024 в результаті повторного розгляду документів на перерахунок пенсії виявлено, що загальний страховий стаж при переведенні на пенсію за віком страховий стаж (зараховано по 31.12.2023 рік) складає 23 роки 08 місяців 15 днів, з урахуванням: за Списком №1 (з врахуванням навчання за фахом) 21 рік 02 місяця 05 днів (на підземних роботах), додатковий період знаходження на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням (для права) склав 1 рік 10 місяців 17 днів. Всього пільговий стаж склав -23 роки 00 місяців 23 днів. До пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, враховано період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві за виключенням періодів перебування позивача у трудових відносинах.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 31.07.2020 року по 02.05.2023 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Так, згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділі здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено розділом XIV-1 щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, в якому ч. З ст. 114 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 56 Закону № 1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Приписами пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
За положенням частини 1 та 2 статті 10 зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018 року), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019 року), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019 року), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019 року) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Отже, Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці» визначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2019 р. у справі № 392/17/17, згідно яких законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13,14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. у справі №185/8991/16-а.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 21 листопада 2019 року, згідно із наказом №1808-к від 20.11.2019 року, позивач був звільнений за статтею 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я.
Також судом встановлено, що 15 липня 2020 року комісією Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» проведено розслідування нещасного випадку та складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння). На момент розслідування, не здатний працювати за професією, не працює.
Відповідно до виписки з огляду МСЕК серії 12 ААБ № 230797 від 12.08.2020, позивачу вперше було встановлено з 31.07.2020 року по 01.08.2021 року - третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. Згідно з випискою МСЕК серії 12 ААВ № 126841 від 23.07.2021, третю групу було продовжено з 01.08.2021 року до 01.08.2023 року. Також, відповідно до виписки МСЕК серії 12 ААГ № 552229 від 19.09.2023, третю групу було продовжено з 01.08.2023 до 01.08.2026 року.
До моменту звільнення з посади за статтею 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, позивач працював на посаді «електрослюсаря підземного» на ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПЕРШОТРАВЕНСЬКЕ «ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», робота на якій дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посада «електрослюсаря підземного» передбачена підрозділом 1, розділу 1, Списку №1 робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, тому може бути зарахована до стажу роботи за підземними професіями, що дають право на призначення пільгової пенсії.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є протиправність рішення відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період знаходження позивача на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням.
При цьому суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні від 24.05.2024 року не заперечується факт того, що до загального страхового стажу, який зараховано по 31.12.2023 року включно, та складає - 23 роки 08 місяців 15 днів, зараховано період знаходження ОСОБА_1 на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням - 1 рік 10 місяців 17 днів. Вказані обставини підтверджено і відомостями Розрахунку стажу форми РС-право (станом на 10.05.2024 року).
Тобто, частина періоду знаходження на інвалідності, про який зазначає позивач у позові, а саме з 31.07.2020 по 02.05.2023 року, та який просить зарахувати до пільгового стажу, вже зараховано пенсійним органом.
Між тим, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні від 24.05.2024 року та будь - яких інших документах пенсійної справи не зазначено, який конкретно період перебування позивача на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням було зараховано до страхового стажу при розгляді заяви від 02.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначено лише - 1 рік 10 місяців 17 днів, станом на 31.12.2023 року.
За таких обставин, оскільки на момент звернення до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах (02.05.2024 року) позивач перебував на інвалідності 3 роки 9 місяців 2 дні (з 31.07.2020 по 02.05.2024), то до страхового стажу, що дає право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не зараховано - 1 рік 10 місяців 15 днів.
Відтак, вказаний період повинен бути зарахований до пільгового стажу роботи позивача, як такий, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058.
Посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування періоду перебування на інвалідності з 31.07.2020 року по 02.05.2023 року до пільгового стажу роботи по Списку №1 (підземні) за професією «електрослюсаря підземного», оскільки позивач у цей час продовжував працювати та набув страховий стаж, суд відхиляє за відсутності законодавчо визначених заборон для цього.
Враховуючи вищезазначені висновки, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350002767 від 24.05.2024, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні/переході з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є таким, що прийнято передчасно, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що в свою чергу є підставою для зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу, період з 31.07.2020 року по 02.05.2024 року перебування позивача на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням.
Суд також зазначає, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на ту обставину, що в п. 2 прохальної частини позову позивачем зазначено про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, період з 31.07.2020 року по 02.05.2023 рік перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, хоча у п. 3 прохальної частини позову вже просить призначити/перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.05.2024 року.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, з метою всебічного та повного захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу час перебування позивача на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням - з 31.07.2020 року по 02.05.2024 року (у урахуванням зарахованого стажу перебування на інвалідності - 1 рік 10 місяців 17 днів).
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.05.2024 року, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.
Тобто, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2ст. 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях переведення з одного виду пенсії на інший, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.05.2024 року про переведення останнього з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та прийнятих рішень, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77-78, 90, 139, 243-246, 250, 255, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровськ обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047350002767 від 24.05.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні/переході з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах, період перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, з 31.07.2020 року по 02.05.2024 року (у урахуванням зарахованого стажу перебування на інвалідності - 1 рік 10 місяців 17 днів).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.05.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева