Рішення від 16.12.2025 по справі 160/32691/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року Справа № 160/32691/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Боженко Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.

за участі:

представника позивача: Терехової О.О.

представників відповідача: Степанова О.С.,

Маланія М.М.,

Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32691/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район, код ЄДРПОУ: 00191023) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заява Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.11.2024 № 302-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ПІВНІЧНИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191023)»;

- визнати протиправними дії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, з питань дотримання платником податку принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з експорту залізорудного концентрату та окатків на користь нерезидента «Metinvest International S.A.» (Швейцарська Конфедерація) за звітні періоди 2015-2021 роки .

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу відповідача від 27.11.2024 року та дій відповідача щодо перевірки. Позивач наводить основні підстави для визнання перевірки протиправною: порушення контролюючим органом вимог п.81.1. ст. 81 ПК України, що полягає у відсутності фактичних підстав для призначення і проведення перевірки та не зазначення у оскаржуваному наказі таких підстав; запити ДПС України про надання додаткової документації із трансфертного ціноутворення в порядку пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПК України надіслані після 30 календарних днів з дати отримання від позивача документації з ТЦУ (постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 420/7520/19, лист ДПС України від 16.12.2021 № 27868/7/99-00-07-06-01- 07); запити ДПС України про надання додаткової документації із трансфертного ціноутворення в порядку пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПК України містять удавану необхідність та надіслані з метою створення штучних підстав для призначення перевірки, адже ґрунтуються виключно на обов'язковому застосуванні пп. 14.1.269-270 ст. 14 ПК України та висновках постанови Верховного Суду у справі №440/1053/19 від 27.06.2022, яка не є релевантною для політики із трансфертного ціноутворення Групи компаній «МЕТІНВЕСТ», що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 21.11.2023 у справі №200/4921/20.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/32691/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/32691/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

30 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що контролюючим органом, в свою чергу, за результатами аналізу документації з трансфертного ціноутворення по контрольованим операціям ПрАТ «ПІВН ГЗК» з реалізації залізорудного концентрату та окатків залізорудних на користь Metinvest International S. A. у звітних 2015-2021 роках встановлено невідповідність умов контрольованих операції принципу «витягнутої руки», що і є відповідно до підпункту 78.1.14 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків. Позивачем в позовній заяві підтверджено, що йому направлялися запити щодо надання документації з трансфертного ціноутворення: - від 13.05.2021 року № 10746/6/99-00-07-06-02-06 відповідно до пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ; - від 02.02.2023 № 2634/6/99-00-23-02-01-06 відповідно до пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39, абз. 8 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України). Так само, Позивач підтвердив, що йому направлялися запити на підставі пп. 39.4.9 п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України про надання додаткової інформації: - від 29.02.2024 №5570/6/99-00-23-02-01-06; - від 29.02.2024 № 5571/6/99-00-23-02-01-06. Таким чином, умови для призначення перевірки пп. 39.5.2.1 пп. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України були виконані. Щодо зауваження позивача щодо недотримання строку направлення додаткового запиту з боку ДПС України тривалістю 30 днів та змісту таких запитів, варто зазначити, що дані зауваження Позивача не спростовують правомірність Наказу №301-п з огляду на наступне. Як зазначає Позивач, «…Протягом 30 календарних днів з дати отриманні від позивача інформації та документів згідно листа від 09.03.2023 № 489/9 ні від ДПС ні Східне МУ ДПС по роботі з ВПП нового запиту про надання додатково документів з підстав, визначених пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ на адресу позивача не надходило…», однак, варто зауважити, що в даному випадку ПрАТ «ПІВН ГЗК» невірно трактує норми матеріального права, адже ні ПКУ ні Порядок моніторингу контрольованих операцій №706 не визначають строк, протягом якого має запитуватися додаткова документація та /або обґрунтування. При цьому, підпункт 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, якою позивач обґрунтовує такий строк, містить формулювання «…надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з моменту його отримання…», яке прямо вказує що це строк надання відповіді платником на запит, а не строк направлення запиту. Зокрема про це свідчить словосполучення «з моменту його отримання», що прямо вказує саме на подію отримання такого запиту платником. Також варто зазначити, що ні пп. 39.5.2.1 пп. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 ПКУ, ні пп. 78.1.14, 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПКУ не пов'язують підстави для призначення перевірки з наявністю чи відсутністю додаткового запиту, відповідно до чого Східне МУ ДПС зазначає, що призначення перевірки на підставі пп. 39.5.2.1 пп. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 ПКУ, пп. 78.1.14, 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПКУ не залежить від тієї обставини, чи надсилався контролюючим органом додатковий запит про надання інформації на адресу платника податків у відповідності до пп. 39.4.9 ПКУ. Крім того, Відповідач вважає за необхідне зазначити, що направлення додаткового запиту відповідно до пп. 39.4.9. п.39.4 ст. 39 ПКУ є правом контролюючого органу, тобто відноситься до його дискреційних повноважень.

Так, в позовній заяві платник підтверджує, що подавав документацію з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 ст. 39 ПКУ. Дана обставина виключає сумніви щодо наявності підстав для призначення перевірки на підставі пп. 39.5.2.1 пп. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 ПКУ. За пп. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПКУ підставою для проведення документальної позапланової перевірки є отримання звіту про контрольовані операції, В позовній заяві Позивач стверджує, що призначення перевірки на підставі зазначеної норми є протиправним, оскільки предмет перевірки «дотримання платником податків принципу витягнутої руки» не охоплюється даною нормою, яка визначає інший предмет перевірки - «питання контролю трансфертного ціноутворення». Проте, позиція Позивача є хибною, оскільки перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» охоплюється поняттям «питання контролю трансфертного ціноутворення». Зазначене підтверджується змістом норми ст. 39 ПКУ - «Трансфертне ціноутворення», яка зокрема, містить визначення принципу «витягнутої руки», методи встановлення відповідності умов контрольованої операції даному принципу до порядок податкового контролю за його дотриманням. При цьому, факт подання ПрАТ «ПІВН ГЗК» звіту про контрольовані операції за 2015-2021 роки позивачем не заперечувався, та наявність даної підстави може бути чітко ідентифікована, оскільки вона є достатньо конкретною і дана інформація наявна у платника податків і стосується дій, що він вчиняв. Зазначене свідчить про правомірність призначення проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки» на підставі пп. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПКУ та обґрунтованість підстав для проведення перевірки за ст. 78 ПКУ, яка вимагає наявності хоча б однієї з підстав для її призначення. При цьому, позивач при ціноутворенні керувався методом чистого прибутку. Тобто, Східне МУ ДПС вказало на наявність конкретного джерела інформації, в якому є дані щодо ринкових цін товарів, які реалізовано у контрольованих операціях. З обґрунтування чітко зрозуміло, що Позивач мав можливість використати метод порівняльної неконтрольованої ціни, який має пріоритет виходячи з абз. 6 пп. 39.3.2.1, пп. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ. При цьому, контролюючий орган вказав на те, що ціни на товари, встановлені в контрольованих операціях є нижчими, ніж ринкові ціни, вказані у Platts, що є ознакою невідповідності таких операцій принципу «витягнутої руки». Враховуючи наведене, Позивач, мав можливість, виходячи зі змісту наказу та відповідного листування щодо взаємовідносин, які є предметом перевірки, ідентифікувати фактичні підстави для її проведення. Зазначене свідчить про дотримання повноти обґрунтування проведення перевірки.

07 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач вказує, що відповідач посилається на те, що саме його листування (в якому він вимагав від платника податків здійснити самостійне коригування об'єкту оподаткування за контрольованими операціями за період 2015-2021 роки в сторону збільшення на більше ніж 15 млрд. грн., відмовивши при цьому платнику податків у наданні детальних розрахунків та обґрунтування такого начебто заниження) ідентифікує фактичні підстави для проведення перевірки. ПРАТ «ПІВНГЗК» на спростування доводів відповідача у відзиві на позов зазначає наступне. Наразі склалась стала і обов'язкова до застосування правова позиція Верховного Суду про те, що підставою проведення перевірки є саме конкретна фактична обставина, вказана у певній нормі податкового кодексу, а не сама норма кодексу. Тобто підставами проведення перевірки є певні обставини, факти чи міркування про їх наявність, визначені у конкретних нормах закону. Проте в порушення абзацу третього п.81.1. ст. 81 ПКУ наказ не містить підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, що має наслідком незаконність такого наказу. Позивач наголошує, що відповідачем так і не обґрунтовано нормативно правомірність видання наказу про проведення перевірки без зазначення у наказі підстав її проведення, а тому не спростовано доводи позивача про невідповідність оспорюваного наказу вимогам п. 81.1. ст. 81 ПК України. Відповідач у відзиві наводить думку про те, що позивач мав можливість здогадатись, які в дійсності існували фактичні підстави призначення перевірки, що це з очевидністю випливає з листів самого відповідача, в яких він пропонував позивачу здійснити самостійне коригування цін у контрольованих операцій на рівні цін за даними інформаційного агентства PLATTS. Однак позивач наголошує на тому, що жодною нормою чинного законодавства не перебачено, що платник податків має самостійно здогадуватись, які саме фактичні обставини слугували фактичною підставою для призначення податкової перевірки. А тому, якщо у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), - таке формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що є підставою для проведення перевірки. Невизначеність, неконкретизованість у наказі про проведення перевірки підстав (фактичних передумов) призначення перевірки не може використовуватись контролюючим органом для цілей безпідставного проведення документальної перевірки питань, щодо яких відсутні дані про наявність обставин, які зумовили необхідність проведення перевірки цих питань. В листі Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 24.10.2024 за вих. № 4370/8/32-00- 23-04 жодного інформаційного повідомлення обгрунтування підстав для проведення перевірки позивача на 117 аркушах, про яке йдеться у даному листі, відповідач до суду не надав. У листі ДПС від 13.11.2024 року № 31512/7/99-00-23-02-02-07, яким відповідачу погоджено проведення перевірки позивача, також не зазначається про підстави призначення перевірки позивача. Тому ні звернення відповідача до ДПС про надання погодження на проведення перевірки, ні погодження ДПС не містять обґрунтування необхідності проведення перевірки позивача. Разом з тим, зі змісту оспорюваного наказу від 27.11.2024 року № 302-п неможливо встановити фактичні підстави проведення перевірки. Позивач зауважує, що і надана відповідачем разом із відзивом інформаційно-аналітична довідка від 24.10.2024 року не містить фактичних даних щодо рівня ринкових цін за аналогічними зіставними операціями між непов'язаними особами, а тому наведені у ці довідці суми ймовірного заниження об'єкта оподаткування за контрольованими операціями у розмірі 6 010,83 млн. грн. є нічим не підтвердженими голослівними невідомо яким чином розрахованими відповідачем цифрами, які ще й суперечать аналогічному розрахунку відповідача на суттєво іншу суму такого ймовірного заниження - 15 467 729 801,9 грн., наведеному відповідачем у раніше надісланих позивачу листах від 28.11.2022 №3232/9 та 22.02.2024 № 349/9. Позиція відповідача про невідповідність умов контрольованих операцій позивача за 2015-2021 роки принципу «витягнутої руки» базується виключно на тому, що ціни у контрольованих операціях не відповідають цінам, наведеним у Platts. Однак у положеннях ст. 39 ПК України відсутнє нормативне закріплення обов'язку платника податку використовувати тільки одне джерело інформації - PLATTS і взагалі відсутня згадка про пп. 14.1.269-270 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Відповідач у відповідь на неодноразові запити позивача про надання йому детальних розрахунків ймовірного заниження податкових зобов'язань, методології та копії даних із джерел інформації, що були використані контролюючим органом і зазначені у листах відповідача, відмовив позивачу у наданні такої інформації, з надуманим посиланням на те, що начебто листи відповідача містять інформацію, яка дозволяє платнику повно оцінити розрахунки контролюючого органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року клопотання Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про розгляд справи №160/32691/24 за правилами загального позовного провадження задоволено. Призначено розгляд адміністративної справи №160/32691/24 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Підготовче засідання призначено на 04 лютого 2025 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 04 лютого 2025 року, представники сторін з'явились, надали свої пояснення по суті заявлених клопотань. Протокольною ухвалою суду частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, також протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 18 лютого 2025.

17 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач повторює доводи відзиву, а також вказує, що в документації з ТЦ в розділі «Відомості щодо КО» відсутній опис КО у розрізі дат здійснення операцій із зазначенням усіх суттєвих умов, у тому числі ланцюга постачання (створення вартості) товарів (робіт, послуг) у КО (підпункт «д» підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу) до першої непов'язаної особи або особи - нерезидента, який не відповідає критеріям, визначеним підпунктами «в» - «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 1 Кодексу, та рівень рентабельності цих осіб. Так, згідно з підпунктом 39.3.3.8 підпункту 39.3.3 пункту 39.3 статті 39 ПКУ та наказом Міністерства фінансів України від 18.01:2022 № 19 «Про затвердження Порядків встановлення відповідності умов., контрольованої операції щодо сировинних товарів принципу «витягнутої руки», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2022 за № 662/37998 (далі - Порядки), у разі застосування платником податків для встановлення відповідності умов КО із сировинними товарами принципу «витягнутої руки» методів, зазначених у підпунктах 39.3.1.2 - 39.3.1.5 підпункту 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 ПКУ, платник податків у документації з ТЦ повинен, зокрема, зазначити інформацію про всіх осіб, які брали участь у ланцюгу постачання таких товарів від виробника (постачальника) до першої непов'язаної особи або особи-нерезидента, який не відповідає критеріям, визначеним підпунктами «в» - «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу. Така інформація, в обов'язковому порядку, має містити дані про рівень показників рентабельності цих осіб, які є найбільш доцільними, виходячи із фактів та обставин їх діяльності у ланцюгу постачання. При цьому, ПрАТ «ПІВН ГЗК» подано до контролюючого органу інформацію щодо показників рентабельності пов'язаної особи-нерезидента Metinvest International S.A. (Швейцарська Конфедерація) загалом по всій діяльності контрагента, а не показників рентабельності в КО. Також, платником податків не дотримано вимог підпункту «е» підпункту 39.4.6 пункту 39,4 статті 39 Кодексу щодо надання опису якісних характеристик товарів, реалізованих в КО. У розділах «Огляд діяльності сторін операцій» та «Відомості щодо КО» документації з ТЦ (або в будь-якому іншому розділі документації з ТЦ) наведено інформацію у вигляді діапазону базового вмісту окремих елементів - відсутній повний перелік показників, які були ціноутворюючими для предмету КО, опис вмісту кремнезему у залізорудному концентраті та вмісту кремнезему і вологи, у залізорудних окатках. Поряд з цим, платником податків не надано інформацію щодо фактичних фізичних та якісних характеристик товарів у розрізі кожної поставки (у тому числі сертифікатів якості, передбачених умовами контрактів). ПрАТ «ПІВН ГЗК» у розділах «Відомості щодо КО», «Вибір методу ТЦ» та «Економічний аналіз» документації з ТЦ (або в будь-якому іншому розділі документації з ТЦ) не наведено інформацію щодо сум витрат, понесених платником податків на доставку товару, які безпосередньо впливають на ціну/рентабельність в КО. Зазначена інформація необхідна для проведення повного економічного та порівняльного аналізу КО, а також дослідження таких операцій щодо їх відповідності принципу «витягнутої руки». Крім цього, у договорах купівлі/продажу зазначено, що опис товару, якість, технічні вимоги, походження, кількість, ціна, умови поставки зазначаються у додатках та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договорів. При цьому, платником податків не надано вищезазначених додатків. Отже, враховуюче вищевказане, подана ПрАТ «ПІВН ГЗК» документація з ТЦ за 2015-2021 звітні роки не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу та не містить належного обґрунтування відповідності умов КО принципу «витягнутої руки», у зв'язку з чим ДПС, з дотриманням вимог ПКУ, зокрема, керуючись нормами підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 та абзацу 3 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПКУ у платника податків листами №5570/6/99-00-23-02-01-06 та №5571/6/99-00-23-02-01-06 запитано додаткову інформацію до документації з ТЦ, необхідну для встановлення дотримання принципу «витягнутої руки». В позовній заяві позивач зазначає, що в наказі конкретно не вказано, який саме з наведених підпунктів є підставою для проведення перевірки за вищезазначеною нормою. Зазначене, на його думку, свідчить про необґрунтованість наказу. Проте, даний підпункт містить вичерпно конкретні умови, які дозволяють йому в повній мірі ідентифікувати, чи підпадає він під них. Так, в позовній заяві Позивач підтверджує, що подавав документацію з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 ст. 39 ПКУ. Наведене виключає сумніви щодо наявності підстав для призначення перевірки за даною нормою. В позовній заяві позивач стверджує, що призначення перевірки на підставі зазначеної норми є протиправним, оскільки предмет перевірки «дотримання платником податків принципу витягнутої руки» не охоплюється даною нормою, яка визначає інший предмет перевірки - «питання контролю трансфертного ціноутворення. Проте, позиція позивача є хибною, оскільки перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» охоплюється поняттям «питання контролю трансфертного ціноутворення». Виходячи з наведеного, в досліджуваних контрольованих операціях, ПрАТ «ПІВН ГЗК» притаманні функції виробника, а METINVEST INTERNATIONAL SA - трейдера міжнародного холдингу. Виходячи з вищенаведеного, в КО ПрАТ «ПІВН ГЗК» є виробничою компанією, що виробляє сировинну продукцію, якій притаманне широке коло функцій і ризиків, та яка використовує значні матеріальні активи, а METINVEST INTERNATIONAL SA. є дистриб'ютором з обмеженим набором функцій і ризиків, притаманних діяльності посередників. Отже, враховуючи вищевикладене, та висновки наведені вище, щодо незіставності фінансових показників компаній, що здійснюють торгівлю металопродукцією або коксом та вугіллям із використанням складів та наданням додаткових послуг з показниками досліджуваної сторони контрольованої операції - нерезидента, який у своїй діяльності використовує лише офіси та комп'ютерну техніку, при встановленні відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», в даному випадку доцільно застосовувати метод «порівняльної неконтрольованої ціни», користуючись даними, наведеними у Platts (попередні розрахунки наведено у додатку 1).

Підготовче судове засідання, призначене на 18 лютого 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 04 березня 2025 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 04 березня 2025 року, відкладене за клопотаннями позивача та відповідача. Наступне судове засідання призначено на 25 березня 2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 160/32691/24 на тридцять днів.

Підготовче судове засідання, призначене на 25 березня 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 01 квітня 2025 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 25 березня 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 01 квітня 2025 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 01 квітня 2025 року, представники сторін з'явились, надали свої пояснення по суті заявлених клопотань. Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 03 квітня 2025.

03 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює раніше висловлені доводи, а також вказує, що Проводячи в період з 2022 по 2024 роки аналіз (моніторинг) контрольованих операцій за 2015-2021 роки, відповідач мав керуватись законодавством у редакції, чинній на момент здійснення цих контрольованих операцій, а не на момент складення ним інформаційно-аналітичної довідки у 2024 року.

Додатково позивач хоче звернути увагу на те, що метою трансфертного ціноутворення є правильний розподіл прибутків та податку на прибуток між країнами. Показник рентабельності Metinvest International S.A. в цілому по компанії формується майже повністю під впливом контрольованих операцій з українськими контрагентами. Тому аналіз саме загального показника рентабельності Metinvest International S.A. дає змогу оцінити контролюючому органу чи насправді ж були виведені прибутки із українських компаній для цілей оподаткування в Швейцарії. Відповідно до наданої фінансової звітності Metinvest International S.A. можна зробити висновок, що Metinvest International S.A. як дистриб'ютор стабільно отримує свої 2-4% (в залежності від звітних періодів), що дає змогу покрити свої операційні витрати та отримувати достатній прибуток для ведення господарської діяльності. Всю іншу частину прибутку від здійснення КО отримує ПІВНГЗК, і це значно вище 2-4%, оскільки функції ПІВНГЗК більш складні як у виробника і ризики також більш суттєві. При цьому в разі проведення коригування, яке розрахував контролюючий орган, доцільно було б провести пропорційне коригування податків, сплачених Metinvest International S.A. в Швейцарії. Також позивач наводить контр-розрахунки щодо змісту контрольованих та співставних операцій, зазначає статистичні відомості, які зводяться до твердження про належність спірних операцій та необґрунтованість розрахунків відповідача стосовно таких операцій.

Підготовче судове засідання, призначене на 03 квітня 2025 року, відкладене за клопотанням відповідача. Наступне судове засідання призначено на 15 квітня 2025 року.

15 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач повторює раніше висловлені ним доводи.

Підготовче судове засідання, призначене на 15 квітня 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 29 квітня 2025 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 29 квітня 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 13 травня 2025 року.

13 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені звіти про контрольовані операції ПРАТ «ПІВНГЗК» за 2015-2021 роки із додатками та документацію з трансфертного ціноутворення за 2015-2021 роки щодо операцій з експорту залізорудного концентрату та окатків ПрАТ «Північний гірничозбагачувальний комбінат» на користь Metinvest International S. A.

Підготовче судове засідання, призначене на 13 травня 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 27 травня 2025 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 27 травня 2025 року, знято з розгляду в зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці. Наступне судове засідання призначене на 03 червня 2025 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 03 червня 2025 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне судове засідання призначено на 15 липня 2025 року.

15 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач наводить приклад судової практики.

23 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення додаткові пояснення відповідача від 15.07.2025 року, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює раніше висловлені доводи, а також вказує, що приклад судової практики відповідача лише підтверджує правильність позиції позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про виклик свідків у справі №160/32691/24 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про витребування доказів у справі №160/32691/24 відмовлено.

Підготовче судове засідання, призначене на 15 липня 2025 року, відкладене за клопотаннями позивача та відповідача. Наступне судове засідання призначено на 02 вересня 2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року клопотання Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про зупинення провадження у справі №160/32691/24 задоволено. Зупинено провадження у справі №160/32691/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/24509/25.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року продовжено розгляд адміністративної справи №160/32691/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій. Підготовче засідання призначено на 09 грудня 2025 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 09 грудня 2025 року, представники сторін з'явились, надали свої пояснення по суті заявлених клопотань.

09 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені листи ДПС від 04.09.2025 №1908/ЗПІ/99-00-23-02-02-10 та від 19.09.2025 №2000/ ЗПІ/99-00-23-02-02-10. Також позивач пояснює, що згідно цих листів перевіркам піддано не всіх платників податків, що свідчить про порушення їх рівності.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про долучення доказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про надання судового доручення по справі №160/32691/24 відмовлено.

Представники сторін підтвердили, що надали до суду всі докази, нові клопотання відсутні, нерозглянуті клопотання відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16 грудня 2025 року.

В судове засідання, призначене на 16 грудня 2025 року, представники сторін з'явились, надали пояснення та виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи та об'єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Позивач зареєстрований юридичною особою 28.10.1996, Дата запису: 07.10.2004, Номер запису: 12271200000000554, код ЄДРПОУ: 00191023, основний вид економічної діяльності: 07.10. Добування залізних руд (основний).

Наказом відповідача від 27.11.2024 року №302-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача тривалістю 18 місяців за звітні 2015-2021 роки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з експорту залізорудного концентрату та окатків залізорудних з контрагентом-нерезидентом METINVEST INTERNATIONAL S.A. (Швейцарська Конфедерація).

Вважаючи цей наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За пп. 39.5.2.1. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст. 39 Податкового кодексу України перевірка з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" може бути проведена контролюючим органом у разі:

- надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 цієї статті;

- неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39.4 цієї статті звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла), звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;

- подання платником податків заяви про намір провести пропорційне коригування.

Згідно 39.5.2.8. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст. 39 Податкового кодексу України тривалість перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" не повинна перевищувати 18 місяців.

Кожні шість місяців проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" контролюючий орган надає платнику податків інформацію про поточний стан проведення перевірки.

За пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 Податкового кодексу України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. Податкового кодексу України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктами 78.1.14., 78.1.16. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1.1 підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу;

- отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення

Згідно з пп. 69.2-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, а саме безпечного:

- доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування таких платників податків;

- доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та до іншої інформації, пов'язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також до фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом;

- проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Документальні та фактичні перевірки, які були розпочаті (поновлені), але не можуть бути завершені у зв'язку з виникненням обставин, зазначених у цьому підпункті, або у зв'язку з поданням платниками податків повідомлень та з урахуванням вимог, передбачених підпунктом 69.28 цього пункту, та/або за вмотивованою заявою платника податків, зупиняються до завершення дії таких обставин та/або усунення перешкод щодо проведення перевірки за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке оформлюється наказом, копія якого надсилається платнику податків до електронного кабінету платника податків з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету. Такі обставини зупиняють перебіг строку проведення перевірки з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. Не підлягають зупиненню документальні перевірки з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (в частині документальних позапланових перевірок платників податків, щодо яких отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України), 78.1.8 (в частині декларування бюджетного відшкодування), 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Документальні перевірки, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім перевірок, для яких згідно з підпунктами 1-4 підпункту 69.35-1 цього пункту діє мораторій, поновлюються на невикористаний строк.

Документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 року №344 (далі - Порядок №344).

Відповідно до п. 2, 3 розділу І Порядку №344 перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 розділу I Кодексу та цим Порядком.

Перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» проводиться за наявності підстав, визначених підпунктами 39.5.2.1 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 розділу I та підпунктами 78.1.2, 78.1.5, 78.1.14-78.1.16 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Кодексу.

Згідно п. 1-3 розділу ІІ Порядку №344 з наявності підстав, визначених пунктом 3 розділу І цього Порядку, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки», яке оформлюється наказом.

Для прийняття рішення про проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки» керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу направляє до ДПС інформаційне повідомлення з обґрунтуванням підстав для проведення перевірки.

Погодження або мотивоване заперечення надається ДПС протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати отримання інформаційного повідомлення про проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки».

Наказ про проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки» видається контролюючим органом після отримання від ДПС відповідного погодження.

За рішенням ДПС до участі в перевірках дотримання принципу «витягнутої руки» можуть бути залучені посадові особи ДПС та/або інших територіальних органів.

Порядок проведення моніторингу контрольованих операцій затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 14.08.2015 року №706 (далі - Порядок №706).

Згідно п. 11 розділу ІІ Порядку №706 результати первинного аналізу інформації про здійснені контрольовані операції використовуються для подальшого аналізу звітів, документації, повідомлень, майстер-файлів, звітів у розрізі країн, додаткової інформації та/або обґрунтувань, поданих платником податків відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 розділу I Кодексу, та вирішення питання призначення перевірки платника податків з питань дотримання принципу «витягнутої руки».

Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку №706 результати аналізу документації та/або майстер-файлу, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» та/або відсутність розумної економічної причини (ділової мети), використовуються під час прийняття рішення про проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» та відповідно до підпункту 78.1.14 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Кодексу є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Особливістю цієї справи є оскарження наказу на проведення перевірки конкретного виду: з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій.

Для наказів на проведення перевірок з таким предметом пп. пп. 39.5.2.7. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст. 39 Податкового кодексу України передбачає наступне правило поведінки: термін проведення перевірки платника податків з питань дотримання принципу "витягнутої руки" переривається у разі розгляду судом позовів платника податків з питань, пов'язаних з призначенням, проведенням або предметом такої перевірки, до завершення судових процедур.

Отже, спеціальна норма Податкового кодексу України, яка регулює питання податкового контролю за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», а саме пункт 39.5 статті 39 Податкового кодексу України, прямо передбачає розгляд судом позовів платника податків з питань, пов'язаних з призначенням, проведенням або предметом такої перевірки, що вказує на те, що законодавцем допускається можливість оскарження до суду платником податків дій/рішень податкового органу з питань призначення, проведення або предмету перевірки щодо відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що якщо в Податкового кодексу України є норма яка прямо передбачає розгляд судом позовів платника податків з питань, пов'язаних з призначенням, проведенням або предметом такої перевірки, що вказує на те, що законодавцем допускається можливість оскарження до суду платником податків дій/рішень податкового органу з питань призначення, проведення або предмету перевірки щодо відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», то в даному випадку у платника податків є право на оскарження такого наказу навіть після допуску посадових осіб до перевірки.

Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.04.2025 року у справі №280/11329/24.

Отже, спірний наказ може бути самостійним предметом судового розгляду.

Щодо меж судового розгляду в даній справі суд зазначає наступне.

Законодавством визначено окрему внутрішньо узгоджену систему моніторингу контрольованих операцій, яка передбачає заходи нагляду та контролю в т.ч. і до проведення перевірки.

Сам позивач стверджував, що метою прийняття спірного наказу є «дійсною метою його видання є створення процесуальної підстави у формі акту перевірки для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення на вже розраховану ним ще до початку перевірки суму заниження податку на прибуток».

В даному твердженні вірним є лише те, що майнові наслідки настають саме за результатом перевірки, в той час як твердження позивача про суб'єктивну сторону відповідача (його мотиви) наразі не підтверджені жодним чином.

Тобто, перевірка в спірних правовідносинах є одним з етапів для з'ясування обставин, пов'язаних з дотриманням платником податків податкової дисципліни.

Адже, наприклад, згідно п. 1, 2 розділу VII Наказу №344 якщо за результатами перевірки дотримання принципу «витягнутої руки» виявлено, що умови контрольованої операції відрізняються від умов, які відповідають принципу «витягнутої руки», що призвело до невірного розрахунку обсягу оподатковуваного прибутку платника податку та/або заниження суми податку, складається акт перевірки. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив перевірку, протягом 30 календарних днів з дня отримання акта, які у разі їх подання є невід'ємною частиною (додатком) акта перевірки, для розгляду у порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 глави 8 розділу II Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 розділу І Кодексу.

Тобто, хоча в підставах для призначення перевірки (наприклад, пп. 78.1.14. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України) і згадується «підтверджена інформація та дані, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки"» - ще не йдеться про преюдицію та обов'язкове і неминуче повторення за результатом вже проведеної перевірки висновків контролюючого органу, які покладені в основу початку такої перевірки.

Адже в ході перевірки відповідні обставини з'ясовуються на якісно кращому рівні, що, серед іншого, втілено в т.ч. і в строки проведення перевірки, які можуть сягати 30 місяців.

Вказаним суд підкреслює, що при оцінці правомірності наказу на призначення перевірки слід враховувати, що висновки контролюючого органу, які стають підставами такої перевірки, не є остаточними. Зворотній підхід фактично суперечить системі нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Водночас, визначаючи межу між правом контролюючого органу з'ясовувати обставини згідно повноважень та правом платника податків на законне поводження, суд констатує, що в даному випадку належить застосовувати стандарт розумного припущення, тобто - висновки, якими контролюючий орган обґрунтовує необхідність проведення перевірки, не повинні бути явно необґрунтованими та очевидно безпідставними. Однак суд повторює, що оскільки такі висновки в силу норми права не є остаточними (перевірка може не виявити невідповідність операцій принципу «витягнутої руки», що прямо згадане у п. 1 розділу VII Порядку №344), їх не можливо сприймати та оцінювати як остаточний висновок щодо таких операцій (що вони не відповідають принципу «витягнутої руки») та неминучу підставу для прийняття ППР, як стверджував позивач.

Вказане тлумачення ґрунтується на приписах законодавства, в той час як позивач виходив з ненормативних обставин, обґрунтовуючи свої твердження (приписував відповідачі певні мотиви).

Також суд окремо зазначає, що вищевказані роз'яснення щодо підстав проведення перевірки стосуються умовно «матеріальних» підстав (висновки про невідповідність операцій певним вимогам), поруч з якими існує нормативно визначена процедура призначення такої перевірки (погодження ДПС, направлення запитів і тд). Вимоги дотримання такої процедури походять від принципу законності, а тому в процедурному аспекті призначення перевірки не може існувати неоднозначного розуміння чи неповноти виконання вимог законодавства, однак слід також зважати і на принцип пропорційності та неприпустимість надмірного формалізму. Іншими словами, вимоги дотримання процедури в спірних правовідносинах є суворішими, однак також не є абсолютними, адже як буде обґрунтовано далі, не кожне порушення процедури є підставою для визнання її результатів недійсними.

Вищевикладене є втіленням сталої правової позиції Верховного Суду про те, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Також суд підкреслює, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Отже, саме в розрізі вищевказаних підходів судом і буде надана правова оцінка спірному наказу.

У позовній заяві позивач в цілому заявив три підстави позову:

1) порушення контролюючим органом вимог п.81.1. ст. 81 ПК України, що полягає у відсутності фактичних підстав для призначення і проведення перевірки та не зазначення у оскаржуваному наказі таких підстав;

2) запити ДПС України про надання додаткової документації із трансфертного ціноутворення в порядку пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПК України надіслані після 30 календарних днів з дати отримання від позивача документації з ТЦУ (постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 420/7520/19, лист ДПС України від 16.12.2021 № 27868/7/99-00-07-06-01- 07);

3) запити ДПС України про надання додаткової документації із трансфертного ціноутворення в порядку пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПК України містять удавану необхідність та надіслані з метою створення штучних підстав для призначення перевірки, адже ґрунтуються виключно на обов'язковому застосуванні пп. 14.1.269-270 ст. 14 ПК України та висновках постанови Верховного Суду у справі №440/1053/19 від 27.06.2022, яка не є релевантною для політики із трансфертного ціноутворення Групи компаній «МЕТІНВЕСТ», що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 21.11.2023 у справі №200/4921/20.

Суд надає оцінку відповідним доводам.

Щодо відсутності фактичних підстав для призначення і проведення перевірки.

Цей аргумент позивача в підсумку зводиться до того, як відповідач текстуально виклав підстави для проведення перевірки в спірному наказі: позивач вважає, що посилання на нормативні положення є недостатнім, оскільки норми містять декілька варіантів поведінки.

В наказі про призначення перевірки, який є предметом оскарження, вказано, що його прийнято на підставі: пп. 20.1.4. п. 20.1. ст.20, пп.39.5.2.1, 39.5.2.8. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст.39, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.14., пп.78.1.16. п.78.1. ст.78, пп. 69.2-2, 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідні норми права мають наступний зміст:

1) пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 - повноваження контролюючого органу проводити перевірки;

2) пп. 39.5.2.1. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст.39 - випадки проведення контролюючим органом дотримання платником податків принципу «витягнутої руки»;

3) пп. 39.5.2.8. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст.39 - тривалість перевірки;

4) пп. 75.1.2. п.75.1 ст.75 - характеристики документальної перевірки;

5) пп.78.1.14. п.78.1. ст.78 - одна з підстав для проведення документальної перевірки;

6) пп.78.1.16. п.78.1. ст.78 - одна з підстав для проведення документальної перевірки;

7) пп. 69.2-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ - правила проведення документальних перевірок в умовах воєнного стану;

8) пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ - зміст мораторію на проведення перевірок окремих видів.

Таким чином, відносно заявленого позивачем аргументу юридичне значення мають посилання саме на:

1) пп. 39.5.2.1. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст.39 - випадки проведення контролюючим органом дотримання платником податків принципу «витягнутої руки»;

2) пп. 78.1.14. п.78.1. ст.78 - одна з підстав для проведення документальної перевірки;

3) пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 - одна з підстав для проведення документальної перевірки.

Інші згадані норми права стосуються не підстав проведення перевірки, а мають більш загальний характер.

Оцінюючи цей аргумент позивача суд вважає за необхідне навести актуальні підходи Верховного Суду в подібних правовідносинах:

1) щодо пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України - у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23 (за змістом висновків, зазначення самого лише підпункту є достатнім);

2) щодо пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України - у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 28.05.2024 року у справі №280/1431/23 (за змістом висновків, зазначення самого лише підпункту є недостатнім, оскільки норма права передбачає два варіанти підстави, а тому необхідно принаймні конкретизувати одну з них буквально).

Хоча в даній справі й було проведено документальну, а не фактичну перевірку, значущість має сам підхід Верховного Суду до належності викладу підстав для проведення перевірки. Узагальнено ці висновки зводяться до того, що якщо в нормі права є декілька правил поведінки, то відповідач має навести текстуально конкретизацію саме того правила поведінки, яке він застосовує. Якщо ж в нормі права є лише одна підстава для проведення перевірки, текстуальний її виклад не вимагається, оскільки не виникає множинності тлумачення підстав перевірки та правової невизначеності з цього питання для платника податків.

Більш того, проведення перевірки в спірних правовідносинах очевидно є якісно складнішою юридичною процедурою, вимагає набагато більший рівень залученості платника податків та контролюючого органу, порівняно з фактичною перевіркою, а також передбачає кратно більші можливі наслідки.

Вказане свідчить, що забезпечення для платника податків правової визначеності в спірних правовідносинах має більшу потребу та значущість, порівняно з фактичними перевірками.

В спірному наказі відповідача розділ з підставами його прийняття текстуально не містить жодних уточнень, в наявності виключно посилання на норми права.

Щодо змісту таких норм права суд зазначає, що він зводиться до наступного:

1) пп. 39.5.2.1. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст.39: містить три окремі підстави для проведення перевірки:

1.1) надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 цієї статті;

1.2) неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39.4 цієї статті звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла), звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;

1.3) подання платником податків заяви про намір провести пропорційне коригування.

2) пп. 78.1.14. п.78.1. ст.78: містить дві окремі підстави для проведення перевірки:

2.1) у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки";

2.2) у разі встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1.1 підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу

3) пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78: містить єдину підставу для проведення перевірки:

3.1) отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Таким чином, дві з трьох використаних відповідачем норм права з підставами для проведення перевірки передбачають множинність варіантів відповідної підстави.

Відповідач в своїх заявах по суті та поясненнях фактично вказував, що позивач не міг не зробити очевидних висновків про конкретні варіанти підстав для проведення перевірки, виходячи з наявного контексту спірних правовідносин.

Суд констатує, що відповідач в цілому не вірно надавав оцінку власним діям. Належний виклад підстав для проведення перевірки є обов'язком відповідача, який підпорядкований принципу законності. Як наслідок, відповідач мав би в першу чергу доводити не те, що позивач знав чи повинен був очевидно визначити конкретні підстави для проведення перевірки, а обґрунтувати що саме перешкоджає відповідачу вказати в наказі, який ініціює настільки значущу юридичну процедуру, декілька слів, принаймні конкретизувати одну з підстав для проведення перевірки, яка міститься в згаданих нормах права, які передбачають множинність таких підстав.

Тобто, на першому плані знаходиться не стан сприйняття платником наказу, а виконання відповідачем об'єктивних та закріплених в законодавстві вимог до викладу такого наказу.

В даній справі жодні розумні пояснення відповідачем з цього питання не наведені, усі його доводи стосувались фактично твердження про те, що для позивача не виникло невизначеності. Пояснень щодо можливості очевидного виключення своїми власними діями будь-яких тверджень про невизначеність відповідач не наводив.

В зв'язку з цим суд повторює, що відповідач при формулюванні підстав для проведення перевірки має виходити не з контексту взаємодії чи будь-яких інших обставин, а з того, що він має обов'язок діяти певним чином і тому повинен діяти саме таким чином, не перекладаючи на платника податків наслідки, в т.ч. і ймовірні, від власної поведінки.

Водночас, в даному випадку слід зважати і на те, що 3 різні норми права вказані як підстави для проведення перевірки.

Використання двох з них судом визнано неналежним. Водночас, якщо використання третьої норми права призводить до того ж юридичного наслідку, що й спільне застосування усіх трьох норм, то відсутні підстави вважати, що допущене порушення повинне зумовлювати скасування наказу як індивідуально-правового акту.

Саме в даному аспекті розгляду справи доцільно згадати раніше вказаний висновок суду про співвідношення двох базових принципів права. Так, межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно, якщо навіть без згадки пп. 39.5.2.1. пп. 39.5.2. п. 39.5. ст.39 Податкового кодексу України та пп. 78.1.14. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України перевірка все ще може бути ініційована на підставі припису пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, який в наказі також згадано, то скасування наказу через вказані обставини було б надмірним формалізмом. Адже згадка самого лише пп. 78.1.14. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, який в наказі вказаний, все ще призводить до того ж юридичного результату.

Цьому питанню присвячений правовий висновок, який згадував відповідач: в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2025 року у справі №160/1889/23.

Позивач на цей аргумент відповідача вказував, що перевірка може бути визнана правомірно призначеною лише якщо всі 3 підстави для її проведення підтверджені (сукупно). Суд визнає цей аргумент хибним, оскільки він не випливає з жодної норми права та з жодного з висновків Верховного Суду у вказаній справі. Натомість, якби значення мала належність викладу всіх трьох норм, то висновки судів попередніх інстанцій у справі №160/1889/23 про те, що за однією з норм права перевірка не могла бути призначена, вже самі по собі зумовлювали висновок про протиправність спірного наказу незалежно від оцінки судів інших норм права та, відповідно, взагалі не виникала б потреба у їх розгляді та направленні справи на новий розгляд.

Більш того, спірні правовідносини передбачають, що пп. 78.1.14. та пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України є самостійними, різнорідними підставами для призначення перевірки.

В разі, якби законодавець мав на меті запровадити нормативно-правове регулювання, про яке вказував позивач, відповідні підстави для проведення перевірки містилися б в одному пункті і були передбачені саме як сукупність обставин. Виклад цих підстав в різних підпунктах норми права свідчить про їх різнорідний характер.

Як наслідок, безпідставність посилання на одну норму права не створює наслідків для використання іншої норми права.

Отже, суд надає правову оцінку призначенню перевірки згідно пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України.

За цим пунктом перевірка може бути призначена в разі отримання звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Суд зауважує, що ця норма права містить лише одну фактичну обставину - отримання звіту. Законодавець не уточнює ані року отримання такого звіту, ані строку для призначення перевірки після його отримання, натомість лише бланкетно відсилає до видів звіту: згідно п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України. В цій нормі права згадується «звіт про контрольовані операції» та порядок його подання (разом з іншою звітністю, яка в пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України не вказана, а тому підставою для перевірки бути не може).

В спірних правовідносинах позивач не заперечував, що такий звіт було подано.

Отже, перевірка могла бути призначена за цією підставою.

Водночас, позивач фактично в межах цієї лінії аргументації також зазначав, що відповідач призначив перевірку з предметом, що виходить за межі предмету, визначеного у пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України.

Так, цією нормою права уточнено, що за цим пунктом перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення.

Відповідач окремо заперечував по цьому пункту, вказуючи, що «перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» охоплюється поняттям «питання контролю трансфертного ціноутворення».

Суд звертає увагу на те, що ст. 39 Податкового кодексу України має назву «трансфертне ціноутворення», а вже першими ж словами п. 39.1. цієї статті є «принцип витягнутої руки».

Зважаючи на це, а також враховуючи, що трансфертне ціноутворення є по суті набором правил та вимог для здійснення контрольованих операцій, визначальною з яких є саме принцип «витягнутої руки».

Таке ж співвідношення вбачається і з порівняння пп. 78.1.14. та пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України: перша норма права стосується «умов контрольованої операції» (тобто, однієї операції), в той час як друга передбачає перевірку «звіту про контрольовані операції» (тобто, багатьох операцій).

В свою чергу припис про те, що «перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення» стосується того, що питання, не пов'язані з трансфертним ціноутворенням, не можуть бути предметом контролю (наприклад, питання реальності господарських операцій, валютного контролю і тд).

Отже, хоча відповідач і допустив неналежний виклад частини підстав для призначення перевірки, призначення перевірки на підставі самого лише пп. 78.1.16. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, визначаючи при цьому предмет перевірки як «з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з експорту залізорудного концентрату та окатків залізорудних з контрагентом-нерезидентом METINVEST INTERNATIONAL S.A. (Швейцарська Конфедерація)», є правомірним.

Отже, перший блок доводів позивача розглянуто, за результатом розгляду підстав для скасування усього наказу судом не встановлено.

Щодо звернення із запитами до ДПС України.

Позивач вказував, що запити ДПС України про надання додаткової документації із трансфертного ціноутворення в порядку пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України надіслані після 30 календарних днів з дати отримання від позивача документації з ТЦУ. Посилався при цьому на постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №420/7520/19.

Позивач посилався при цьому на пп. 39.4.9. п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України, згідно якого центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надіслати платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з дати його отримання інформацію відповідно до підпунктів 39.4.6 і 39.4.7 пункту 39.4 цієї статті та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у разі встановлення однієї з таких обставин:

- подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 пункту 39.4 цієї статті, та/або не містить належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки";

- подана платником податків глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.7 пункту 39.4 цієї статті.

Зазначена додаткова інформація є невід'ємною частиною документації з трансфертного ціноутворення та/або глобальної документації (майстер-файла).

Підпункт 39.4.9. пов'язаний з підпунктами 39.4.3.-39.4.8 п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України, які утворюють певну пов'язану групу спірних правовідносин: йдеться про повноваження контролюючого органу запитувати документацію (в т.ч. глобальну) з трансфертного ціноутворення.

Водночас, жодна з цих норм права не обмежує контролюючий орган в часі надіслання відповідних запитів. Навпаки, єдине обмеження стосується того, що «Запит надсилається не раніше 1 жовтня року». Правил про те, що «запит не може бути надісланий після спливу» певного строку законодавство не містить.

Посилання позивача на приклад судової практики є нерелевантним, оскільки йдеться про дії контролюючого органу після отримання відповіді на перший запит - направлення вимоги на подання додаткових документів. При цьому Верховним Судом застосовувалося законодавство, яке вже не діяло на дату виникнення спірних правовідносин. Наразі (в період виникнення та розвитку спірних правовідносин) відповідне правило поведінки викладено не в пп. 39.4.8. (як у прикладі судової практики), а у пп. 39.4.9. п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України, при цьому йдеться вже про право контролюючого органу, хоча раніше правило поведінки мало вигляд «надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати» (тобто, йшлося про обов'язок).

Як наслідок, з огляду на зміну нормативно-правового регулювання відповідна судова практика застаріла. Таким же чином суд оцінює і посилання на лист ДПС України.

Більш того, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №440/170/20.

Відповідно, позивач безпідставно вважав, що контролюючий орган обмежений строком для направлення відповідного запиту.

Отже, цей аргумент позивача судом розглянуто та відхилено.

Щодо удаваного характеру запитів ДПС України.

Суд зауважує, що ця частина доводів позивача наповнена переважно його суб'єктивними судженнями, які до того ж походять з раніше висловлених доводів, які судом вже розглянуто та відхилено.

Слід повторити, що наразі відповідні записи направляються ДПС України використовуючи право (не обов'язок) згідно пп. 39.4.7., 39.4.9. п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України. Як наслідок, слід критично оцінити твердження про їх удаваність.

Більш того, суд вважає за необхідне повернутися до висновків, наведених на початку мотивувальної частини цього рішення - відповідне листування та висновки ще не мають остаточного, преюдиційного характеру, в зв'язку з чим мають оцінюватися зважаючи в т.ч. на цю обставину.

Жодних значущих, належним чином обґрунтованих доводів про те, що відповідні запити мали удаваний характер, матеріали справи не містять.

Більш того, висновки про характер таких запитів не мають визначального значення для спірного наказу відповідача.

Отже, усі доводи позивача згідно позовної заяви судом розглянуті. Підстав для скасування спірного наказу з огляду на такі доводи судом не встановлено.

Суд оцінює доводи позивача з інших поданих ним заяв до суду.

Так, позивач також посилався на те, що опитування відповідачем згідно зі вказаною нормою не проводилось (згідно пп. 39.5.1.1. пп. 39.5.1. п. 39.5. ст. 39 Податкового кодексу України). Водночас, проведення такого опитування є правом контролюючого органу. Отже, ці обставини не впливають на висновки суду про правомірність спірного наказу.

Позивач також вказував, що ДПС України у своїх запитах не посилається на встановлення фактів, що свідчать про заниження позивачем податкових зобов'язань у контрольованих операціях. Водночас, виклад таких запитів не передбачає обов'язкового згадування відповідних обставин. Навпаки, встановлення таких фактів (саме як фактів) можливе вже за результатами перевірки і покладається в основу відповідних ППР. Отже, цей аргумент позивача є безпідставним.

Таким же чином суд оцінює і усі інші доводи позивача щодо викладу таких запитів (в т.ч. що в них не містилося тверджень про порушення позивачем правил застосування методів ТЦО і тд).

Також низка доводів позивача стосувалася використання відповідачем бази Platts.

Згідно пп. 14.1.269., 14.1.270. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України Platts - міжнародна, глобальна уніфікована система інформаційного моніторингу за динамікою ринку та ціноутворенням у галузі добувної та паливно-енергетичної промисловості.

Показники Platts - індекси, що офіційно визначені світовим інформаційним агентством Platts та є базою для використання суб'єктами господарської діяльності".

Відомості з Platts є прийнятним та належним джерелом інформації для спірних правовідносин. Окрім визнання цього джерела в Податковому кодексі України воно згадується навіть в Законі України «Про публічні закупівлі» і зміни показників Platts є виключною підставою для зміни істотних умов договору після його укладення. Вказане свідчить про визнання національним законодавством цього джерела інформації як прийнятного та належного для правовідносин за участі національних суб'єктів господарювання.

Також відповідач підставно посилався на приклад судової практики: постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2022 року у справі №440/1053/19. Доводи позивача в цій частині є безпідставними, оскільки приклад судової практики застосовується виключно для підтвердження того, що відомості Platts можуть використовуватися як такі (тобто, що це джерело інформації є прийнятним). В свою чергу дійсно відмінними можуть бути обставини застосування таких показників, однак наразі суд оцінює лише можливість використання бази Platts як такої і визнає такі дії правомірними.

Наведені посилання на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №200/4921/20-а є помилковими, оскільки в такій ухвалі Верховний суд констатував:

«Поряд з цим з огляду на висновки у справі №440/1053/19, показники Platts можуть бути джерелом інформації, як і інші джерела інформації, при вирішенні справ щодо трансфертного ціноутворення, зокрема при застосуванні методу «порівняльної неконтрольованої ціни».

Крім того, слід зазначити, що показники Platts є базою для використання суб'єктами господарської діяльності, проте обов'язку щодо використання виключно показників Platts норми податкового законодавства не містять, зокрема і в діяльності контролюючого органу, як стверджує відповідач. Суд у справі №440/1053/19 вказував на те, що саме суб'єкт господарської діяльності (позивач) не застосував показники Platts, проте Суд не зазначав про виключну необхідність використання показників Platts в діяльності контролюючого органу, і що такий обов'язок використання прямо закріплений законодавством».

Тобто, ця ухвала за змістом лише підтверджує можливість використання бази Platts. Вказане прямо спростовує доводи позивача про те, що така база даних не могла бути використана.

Натомість висновки Верховного Суду щодо нерелевантності посилань у справі №200/4921/20-а на обставини справи №440/1053/19 стосувались того, що контролюючий орган посилався на обставини справи, де сторони застосовували однаковий метод ТЦО, хоча у справі №200/4921/20-а наявна різність таких методів згідно правозастосування платника податків та контролюючого органу. Саме і лише в цьому аспекті висновки Верховного Суду у справі №440/1053/19 визнано нерелевантними.

Жодних заперечень проти можливості застосування даних бази Platts в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №200/4921/20-а не вказано, навпаки така можливість підтверджена.

В свою чергу розрахунки з використанням різних вихідних даних (як різних методів ТЦО, так і різних баз даних) цілком логічно можуть давати розбіжність результату. Однак як вже вказував суд, розрахунки відповідача не мають характеру явно необґрунтованих, натомість створюють прийнятний рівень сумніву, який лише виправдовує призначення перевірки для належного дослідження та з'ясування всіх обставин.

Доводи позивача щодо загальнодоступності цього джерела судом відхилено в ухвалі суду від 09 грудня 2025 року. При розгляді спору по суті оцінка суду таких тверджень є незмінною.

Позивач також посилався на те, що в досліджуваний перевіркою період в Податковому кодексі України містився пп. 39.2.1.3. пп. 39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України, який визначав: для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" використовується діапазон цін на такі товари, що склалися на товарній біржі. Перелік товарів, що мають біржове котирування, та світових товарних бірж для кожної групи товарів визначається Кабінетом Міністрів України. Діапазон цін розраховується згідно з порядком, визначеним в абзаці четвертому підпункту 39.3.2.3 цієї статті, на підставі біржових котирувань відповідного товару за декаду, що передує проведенню контрольованої операції.

Водночас, ця норма права втратила чинність з 23.05.2020 року.

Щодо дії законодавства у часі слід зазначити, що йдеться про врегулювання поведінки контролюючого органу. На момент застосування контролюючими органами бази Platts відповідного обмеження законодавством не передбачалося. Тобто, такі дії є правомірними.

Отже, позивач обґрунтовано застосовував відповідні показники.

Що стосується безпосередньо наведених сторонами розрахунків стосовно відповідності контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» суд зазначає наступне.

Відповідач надав до суду відповідні розрахунки, в т.ч. інформаційно-аналітичну довідку щодо обґрунтування підстав для проведення перевірки з питань дотримання принципу «витягнутої руки» (надано з відзивом), а також додаток 2 до такої довідки (надано з додатковими поясненнями від 14.02.2025 року (зареєстровані 17.02.2025 року). Судом враховані пояснення, які подав позивач 03.04.2025 року щодо згаданих пояснень відповідача та наданих додатків.

Суд констатує, що доводи позивача на цьому етапі вже мали характер заперечень проти висновків Акту перевірки, результати якої наразі ж невідомі. Тобто, йдеться не про висновок про порушення, а про наявність достатніх доказів для проведення перевірки. Це передбачає відносно менший рівень дослідження обставин зі сторони контролюючого органу (адже якби повноцінна оцінка усіх обставин могла бути проведена без використання процедури перевірки, не існувало би потреби в проведенні перевірок).

Позивач також вказував, що наведена кількість контрольованих операцій є неповною, наводив доводи щодо належності методу встановлення відповідності операцій принципу «витягнутої руки» і тд.

Зважаючи на доводи позивача, дослідивши відповідні матеріали справи, суд констатує, що наявний рівень розрахунків та обґрунтування є достатнім для цілей призначення перевірки за пп. 78.1.16 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України. Тобто, відповідні розрахунки дійсно дають підстави призначити перевірку та дослідити відповідні обставини в межах процедури перевірки.

Щодо листів ДПС від 04.09.2025 №1908/ЗПІ/99-00-23-02-02-10 та від 19.09.2025 №2000/ ЗПІ/99-00-23-02-02-10 та наданих в зв'язку з цими листами пояснень позивача суд зауважує, що загальне правило поведінки втілюється через одиничні прояви його використання, тобто - через індивідуальне правозастосування. Законодавством не передбачено єдиної перевірки усіх платників податків певного виду, натомість визначено загальне правило поведінки, реалізація якого є дискреційним повноваженням відповідача. Під час реалізації таких повноважень в цілому може існувати порушення рівності, однак зі змісту таких листів вбачається, що разом з позивачем перевіряються сотні інших платників податків, особливо в 2023-2024 роках. Відповідно, підстави для висновку про будь-яку дискримінацію саме позивача відсутні.

Таким чином, суд констатує, що спірний наказ є правомірним.

Допущені в ньому порушення не зумовлюють висновок про його протиправність та не є підставами для його скасування, оскільки не змінюють юридичного становища сторін та суті спірних правовідносин, така констатація не є ефективним способом захисту прав в спірних правовідносинах.

Друга позовна вимога позивача стосується дій з призначення та проведення перевірки.

Судом вже констатовано, що перевірка призначена правомірно. Усі інші дії, які пов'язані з призначенням перевірки судом досліджені та визнані правомірними. Окремі підстави позову щодо протиправності проведення перевірки (окрім як в зв'язку з тим, що вона протиправно призначена, наприклад - її проведення в умовах карантину і тд) відсутні. Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про протиправність проведення перевірки.

Отже, в задоволенні другої позовної відмови також належить відмовити.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.12.2025 року у справі №420/24061/23.

Жодні інші доводи позивача висновків суду в цій справі не спростовують.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 грудня 2025 року.

Суддя Н.В. Боженко