Окрема думка від 17.12.2025 по справі 753/22652/24

ОКРЕМАДУМКА

17 грудня 2025 року753/22652/24

Судді Подільського районного суду м. Києва Захарчук С.С.

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду у складі головуючого судді Захарчук С.С., присяжних: Яроца А.А., Кущак Є.В. від 17 грудня 2025 року задоволено усну заяву присяжного Яроца А.А. про самовідвід.

Обґрунтовуючи усну заяву про самовідвід, Яроц А.А. вказав на свою упередженість через постановлення судових рішень суддею Захарчук С.С. відносно нього.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до п .5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України наявні правові підстави для задоволення заяви.

З висновками, викладеними у мотивувальній та резолютивній частині ухвали не погоджуюсь, тому відповідно до ч. 3 ст. 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено таке.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)

Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Разом з тим, щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Присяжний Яроц А.А. не заявляв про обставини, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені ним фактичні обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.

Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній присяжним Яроцом А.А. в усній заяві про самовідвід, приходжу до висновку, що з предмета та меж заявлених вимог та зазначених у заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Яроца А.А. як присяжного, його необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.

За вказаних обставин, підстави для задоволення заявленого усного самовідводу були відсутні, а тому у задоволенні усної заяви присяжного Яроца А.А. про самовідвід необхідно було б відмовити.

Суддя С.С. Захарчук

Попередній документ
132943966
Наступний документ
132943968
Інформація про рішення:
№ рішення: 132943967
№ справи: 753/22652/24
Дата рішення: 17.12.2025
Дата публікації: 29.12.2025
Форма документу: Окрема думка
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Подільський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (06.01.2026)
Дата надходження: 10.01.2025
Розклад засідань:
24.03.2025 10:15 Подільський районний суд міста Києва
12.06.2025 12:15 Подільський районний суд міста Києва
16.09.2025 10:45 Подільський районний суд міста Києва
24.09.2025 10:05 Подільський районний суд міста Києва
10.11.2025 10:30 Подільський районний суд міста Києва
17.12.2025 11:00 Подільський районний суд міста Києва
29.01.2026 12:00 Подільський районний суд міста Києва