Справа № 639/7032/25
Провадження № 2/545/2749/25
"25" грудня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: Цибізової С.А.,
за участю секретаря: Делії Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.10.2020 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №8613525_RESTRUCT про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 43405,97 грн, строком 36 місяців. Проте відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 43405,97 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» кредитну заборгованість за заявою-договором №8613525_RESTRUCT про надання споживчого кредиту від 21.10.2020, що в частині тіла кредиту, процентів та комісії станом на 23.05.2025, що складає 28708,79 грн - основного боргу (в т.ч. простроченого); 0,26 грн - заборгованість за процентами (в т.ч. простроченими); 21399,09 грн - заборгованості за комісією (в т.ч. простроченою); та понесені судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судові засідання 20.11.2025 та 18.12.2025 не з'явився, будучи повідомленим про час та дату судового засідання шляхом надсилання судових повісток на адресу фактичного проживання як ВПО, відзив на позов не надав, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.
За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, проводиться заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Предметом спору у даній справі є повернення позичальником грошових коштів, сплата відсотків та комісії.
Встановлено, що 21.10.2020 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладена заява-договір №8613525_RESTRUCT про надання кредиту (а.с.18-19).
Відповідно до п.1.1 заяви-договору №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020 кредит наданий в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно з п.п.1.1.1-1.1.5 заяви-договору №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020 сума кредиту 43 405,97 грн; строк кредиту: 36 місяців (з 21.10.2020 по 21.10.2023); комісія за надання кредиту 0 грн; проценти за користування кредитом 0,001%; комісія за обслуговування кредиту 2,90% на місяць від основної суми кредиту (а.с.18-19).
Відповідно до п.4.1 заяви - договору №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020 для виконання зобов'язань позичальника за цією заявою-договором банк відкриває рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за цією заявою-договором в АТ «Таскомбанк» (а.с.18-19).
Відповідно детального розпису складових загальної вартості кредиту та графік платежів, який є додатком 1 до заяви - договору №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020, платежі по погашенню кредитної заборгованості здійснюються у вигляді щомісячного ануїтетного (рівномірного) платежу (однакові суми платежів протягом усього строку кредитування (до суми платежу входить сума кредиту, проценти за користування кредитом) (а.с.19).
Відповідачем підписана заява - договір №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020 (а.с.18-19).
Отже, сторони у належній формі узгодили усі істотні умови кредитного договору.
Таким чином, факт укладення кредитного договору між сторонами є доведеним.
З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.06.2025 заборгованість за кредитним договором становить 50 108,14 грн, з яких: 28 708,79 грн - заборгованість по тілу (в т.ч. прострочена); 0,26 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені); 21 399,09 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. прострочені) (а.с.39-41).
У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.
Якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог ч.1 ст.610, ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості. Розрахунок заборгованості не спростовано.
Щодо стягнення з відповідача комісії в сумі 21 399,09 грн, суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» набув чинності 10.06.2017, у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові ВП ВС від 12 вересня 2023 року у справі №204/224/21 зазначено, що з урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства
Аналогічна позиція викладена в постановв Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 31)).
У постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 висловлено позицію про те, що у разі відсутності у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), не зазначення та недоведення банком наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з п.п. 1.1.5 заяви-договору №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020 комісія за обслуговування кредиту - 2,90% на місяць від основної суми кредиту (а.с.18-19).
При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні зазначеного кредитного договору, то умови щодо щомісячного нарахування комісії є нікчемними та комісія нараховувалася відповідачу всупереч вимогам законодавства.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення комісії в сумі 21 399,09 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за заявою-договором №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28 709,05 грн, з яких: 28 708,79 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0,26 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - пропорційно до задоволених вимог.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с.1).
Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 50 108,14 грн; позов задоволений на суму 28 709,05 грн, тобто на 57,29%.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, в сумі 1387,79 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 244, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса місцезнаходження: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032) заборгованість за заявою-договором №8613525_RESTRUCT про надання кредиту від 21.10.2020 в розмірі 28 709 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'ять) грн. 05 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса місцезнаходження: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032) судовий збір у розмірі 1 387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 79 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С. А. Цибізова