Справа № 645/7378/19 Номер провадження 22-ц/814/107/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
16 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Сальної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 про виконання договірних зобов'язань
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання договору недійсним
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) - адвоката Кєєр Олени Сергіївни на рішення Київського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2023 року та на додаткове рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 грудня 2023 року,
У листопаді 2019 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 до бюджету міста Харкова суму основного боргу у розмірі 290017,20 грн та штраф за порушення умов договору у розмірі 72504,30 грн, а також стягнути 5437,82 грн на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.
В позовній заяві посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у справі №645/807/16-ц визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду.
Згідно пункту 2.1.2. вказаного договору відповідач протягом десяти днів мала сплатити пайовий внесок у розмірі 290017,20 грн.
Однак ОСОБА_1 не перерахувала пайовий внесок у визначений договором строк, умов договору не виконала.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова у даній справі від 15 липня 2020 року позов було задоволено.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29 березня 2021 року заочне рішення суду від 15 липня 2020 року у справі №645/7378/19 скасовано (т. 2 а.с. 171-172).
Після цього ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29 березня 2021 року справу №645/7378/19 за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 про виконання договірних зобов'язань передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова (т. 2 а.с. 177-178).
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 травня 2021 року справу прийнято до свого провадження (т.2 а.с. 188-189).
У подальшому відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання договору недійсним (т. 3 а.с.1-5)
У зустрічній позовній заяві посилалась на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у справі №645/807/16-ц задоволено позов Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Таким чином договір між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено 24 січня 2017 року.
На підставі вказаного договору Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про виконання договірних зобов'язань, а саме стягнення коштів і штрафу.
Відповідно до п. 2.1.1 вказаного договору замовник здійснює перерахування до бюджету м. Харкова коштів у розмірі 290 017,20 грн., згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова, який додається, але не доданий і не існує по суті.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова, затверджений рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі №645/807/16-ц 24 січня 2017 року, не містить жодних додатків та того самого розрахунку, що підтверджують заборгованість відповідача у розмірі 290 017, 20 грн., яка є предметом позову.
Розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова є його невід'ємною частиною та обов'язково має бути доданий до договору. Визнаючи укладеним договір, суд не взяв до уваги, що розрахунок величини пайової участі є невід'ємною його частиною, отже, в рішенні суду мав би бути викладений і цей розрахунок, проте, він там відсутній, тобто договір є нікчемним по суті.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319 встановлено розмір та порядок розрахунку пайового внеску.
У п 2.10. договору пайової участі вказано, що невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у створенні інфраструктури м. Харкова.
Таким чином, сума пайової участі нараховується за досить складним методом, потребує значного обсягу часу для обрахунку та сума пайової участі обов'язково має бути вказана в договорі з замовником.
Редакція договору про пайову участь була визначена Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради одноосібно, який розроблено без можливості внесення змін замовником. ОСОБА_1 фактично була позбавлена можливості спростувати суму нарахування, внести будь-які заперечення або ж доповнення до договору та/або отримати роз'яснення, так як була відсутня під час судового засідання.
Відсутність розрахунку позбавляє позивача можливості зрозуміти, яким чином сформувалась сума пайової участі у розмірі 290 017, 20 грн, тобто сума до стягнення є необґрунтованою.
Відсутність розрахунку свідчить, що договір є нікчемним, але у зв'язку з тим, що він укладений на підставі рішення суду без істотних умов, по суті є недійсним.
Тому відповідач просила суд визнати недійсним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, укладений між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради і ОСОБА_1 , який затверджено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у справі №645/807/16-ц.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.
Вказана цивільна справа передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 28 березня 2023 року справу прийнято до свого провадження, на підставі ч. 12 ст. 33 ЦПК України розгляд справи вирішено продовжувати зі стадії підготовчого розгляду (т. 3 а.с. 110).
Цією ж ухвалою зустрічний позов ОСОБА_1 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання договору недійсним об'єднано в одне провадження з первісним позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 про виконання договірних зобов'язань.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2023 року позов Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 про виконання договірних зобов'язань задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету міста Харкова суму основного боргу в розмірі 290017,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання договору недійсним відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 4350,26 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем її зобов'язання згідно договору пайової участі не виконано, у встановлений договором строк або пізніше кошти до бюджету м. Харкова не перераховано.
Відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 72504,30 грн. суд мотивував пропуском позивачем строку позовної давності.
Щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що доводи відповідача за первісним позовом, наведені в зустрічній позовній заяві, фактично зводяться до її незгоди з рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у цивільній справі №645/807/16-ц, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.
Крім того, 13 грудня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Головачева О.М. звернулась до суду першої інстанції із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій вона просила суд стягнути з позивача Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про стягнення з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивовано тим, що оскільки у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, понесені відповідачем судові витрати за зустрічною позовною заявою відшкодуванню не підлягають.
Не погодившись із вказаними рішеннями, їх в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Кєєр О.С., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати рішення та додаткове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_1 21.09.2016 року відчужила нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Станом на день укладення оспорюваного договору від 24.01.2017 ОСОБА_1 не була стороною договору, оскільки власником цього об'єкту була Харківська міська Фінансова - кредитна спілки «КРИНИЦЯ».
Вказувала, що договір від 24.01.2016 є нікчемним, оскільки в ньому відсутній розрахунок суми пайової участі, яка є невід'ємною частиною в силу ч.9 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, не врахував вказаного та не надав належної правової оцінки цьому договору.
Щодо доводів оскарження додаткового рішення, зазначала, що місцевим судом було проігноровано той факт, що у тексті відзиву на позовну заяву було зазначено про орієнтовні витрати на правничу допомогу відповідача з дотриманням усіх вимог передбачених ст.141 ЦПК України. Також судом не було досліджено докази понесення витрат на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що апеляційна скарга містить безпідставні твердження щодо відсутності розрахунку суми заборгованості та штрафних санкції. Позивач належним чином, з урахуванням відповідних законодавчих норм та правильно арифметично нарахував відповідачам суми заборгованості основного боргу - пайової участі та штрафних санкцій.
Щодо вибуття із власності відповідача приміщень та незаконності договору про пайову участь саме із ОСОБА_1 , зазначив, що це питання досліджувалось Харківським апеляційним судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського апеляційного суду від 24.01.2017 у справі № 645/807/16-ц і за результатами якої постановлено ухвалу Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 у справі № 645/807/16-ц про відмову в її задоволенні.
ОСОБА_1 є належним виконавцем обов'язку за договірними відносинами з пайової участі, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2023 № 645/7378/19 в цій частині відповідає вимогам щодо присудження стягнення з відповідача відповідних сум заборгованості.
Також посилався на те, що заявлені витрати на правничу допомогу є документально не підтвердженими, зазначена сума витрат є не обґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи, а отже відсутні підстави для відшкодуванні саме таких витрат.
Крім того, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви, відсутні підстави для покладення понесених, відповідачем за зустрічним позовом, витрат на правничу допомогу на позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у цивільній справі №645/807/16-ц за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради в редакції, що наведена в даному рішенні.
Пунктами 2.1.1. та 2.1.2. зазначеного договору про пайову участь, передбачено обов'язки замовника ( ОСОБА_1 ), а саме, що замовник здійснює перерахування до бюджету м. Харкова коштів у розмірі 290017,20 грн (двісті дев'яносто тисяч сімнадцять гривень 20 коп.), згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова, який додається. Сплачує пайовий внесок в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом десяти календарних днів з дня укладання даного договору.
Таким чином, вказаним договором, який є укладеним з дня набрання чинності рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, передбачено обов'язок відповідача здійснити перерахування до бюджету м. Харкова внеску у визначеному розмірі - 290017,20 грн. При цьому договором не передбачено можливості зміни саме цього розміру внеску.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, що діяла на час ухвалення апеляційним судом Харківської області вказаного вище рішення від 24 січня 2017 року, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Таким чином рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у цивільній справі №645/807/16-ц за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова набрало законної сили з моменту його проголошення, тобто з 24 січня 2017 року.
Таким чином колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що договір від 24.01.2016 є нікчемним, оскільки в ньому відсутній розрахунок суми пайової участі, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Матеріалами справи не встановлено та не доведено сторонами, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, укладений між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради і ОСОБА_1 , який затверджено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у справі №645/807/16-ц, суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, сторонами до матеріалів справи.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що відсутність або не долучення до договору розрахунку величини пайової участі не змінює форму цього договору.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свого обов'язку здійснити перерахування до бюджету м. Харкова внеску у розмірі 290017,20 грн. не виконала, кошти до бюджету м. Харкова не перерахувала.
Вказана обставина підтверджується інформацією Департаменту бюджету та фінансів виконавчого комітету Харківської міської ради від 03 вересня 2019 року №8-07/225 (т. 1 а.с. 19).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідачем її зобов'язання згідно договору пайової участі не виконано, у встановлений договором строк або пізніше кошти до бюджету м. Харкова не перераховано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача до бюджету м. Харкова заборгованості у розмірі 290017,20 грн. підлягають до задоволення.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_1 21.09.2016 року відчужила нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 , власником якого є інша особа.
Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду 27 листопада 2018 року у справі №645/807/16-ц відмовлено у задоволенні заяви у ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського апеляційного суду від 24.01.2017 у цій цивільній справі
19 серпня 2014 року інспекцією ДАБК у Харківській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, в якій міститься підпис ОСОБА_1 . Саме з цього часу у неї виник обов'язок укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Подальша зміна власника об'єкта містобудування, щодо якого виник обов'язок пайової участі не впливає на обов'язок заявниці виконати вимоги ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, Харківським апеляційним судом надано правову оцінку вказаним правовідносинам у справі №645/807/16-ц, що у відповідності ч.5 ст.82 ЦПК України, є преюдиційними.
ОСОБА_1 є стороною договору на яку, відповідно до зазначеного рішення суду покладено обов'язок по сплаті пайового внеску.
Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
В зустрічній позовній заяві відповідач зазначала, що її витрати на правову допомогу орієнтовно складають 20000 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач понесла їх у зв'язку зі зверненням до суду з зустрічним позовом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що понесені відповідачем судові витрати, які вона понесла у зв'язку з розглядом її зустрічного позову, в задоволенні якого судом відмовлено, відшкодуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що понесені відповідачем судові витрати на правову допомогу орієнтовно складають 20000 грн та є витратами відповідача у зв'язку з поданням нею зустрічного позову. Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено, підстав для відшкодування витрат, немає.
Таким чином, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо скасування рішення суду та зводиться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без зазначення будь-яких обставин, які би ставили під сумнів висновок суду або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами, та невірне застосування законодавства, що регулює спірні правовідносини.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 - адвоката Кєєр Олени Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль