Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4446/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/72/25
Категорія ч.2 ст.309 КК Доповідач ОСОБА_2
25 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №274/4446/24 за апеляційною скаргою прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.07.2024 відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердичева Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 12.09.2023 Бердичівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та із застосуванням ст.69 КК України призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці.
На підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 призначено за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.09.2023 у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.
Строк покарання обчислено з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення Житомирським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, які становлять 1893 грн. 20 коп.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 01.05.2024 року близько 15 години, проходячи в лісосмузі неподалік вулиці Олімпійська в м. Бердичеві Житомирської області, на землі виявив згорток з речовиною білого кольору, зовні схожою на психотропну.
В цей же час, день, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, протягом року після засудження за ст.309 КК України, реалізуючи який ОСОБА_8 взяв вказаний згорток та помістив його до резинки штанів, тим самим незаконно придбавши психотропні речовини та в подальшому незаконно зберігав їх поки не був зупинний співробітниками Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області неподалік будинку №110 по вул. Олімпійській в м. Бердичеві.
В подальшому, 01.05.2024 року в період часу з 17 год. 01 хв. по 17 год. 10 хв. під час огляду місця події неподалік будинку №110, що по вул. Олімпійська в м. Бердичеві, працівниками поліції Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області у ОСОБА_8 було вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-фініл-2-піролідин- 1-іл пентан-1-он), загальною масою 0,3838 г., яку він незаконно придбав та зберігав без мети збуту та добровільно видав працівникам поліції.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_8 визнається винуватим, передбачена ч.2 ст.309 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, правильності кваліфікації дій та доведеності вини, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, в зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду від 12.09.2023 призначити у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін. При цьому, зазначає, що висновки суду першої інстанції про прийняття рішення про застосування ст.69 КК України, при призначенні покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України щодо ОСОБА_8 , є безпідставними. Наголошує, що обставину, що пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, судом визнано безпідставно, оскільки обвинувачений добровільно видав працівникам поліції психотропну речовину та погодився на проведення слідчого експерименту вже після того, як був зупинений останніми, а протокол слідчого експерименту на який посилається суд першої інстанції не досліджувався взагалі. Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, а матеріали кримінального провадження не містять жодних позитивних характеризуючих даних відносно нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію прокурора в часткову підтримку апеляційних вимог, заперечення апеляційних доводів обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.309 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються. Судовий розгляд провадження проведено в порядку ст.349 КК України.
Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
При цьому, санкція ч.2 ст.309 КК України, за якою ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності, передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань», передбачено, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не в повній мірі дотримався вище наведених вимог закону. Апеляційні доводи прокурора про відсутність достатніх підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_8 положень ст.69 КК України при призначені покарання за ч.2 ст.309 КК України, є обґрунтованими.
Так, відповідно до ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
В обґрунтування свого рішення при призначенні ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.69 КК України за ч.2 ст.309 КК України, суд першої інстанції, пославшись на наявність низки обставин, що пом'якшують його покарання - щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення (встановлено за результатами судового розгляду), що на думку місцевого суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, вважав за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті обвинувачення.
Суд першої інстанції при застосуванні ст.69 КК України, відповідно враховав характеризуючі дані ОСОБА_8 - повне визнання своєї вини у скоєному, його молодий вік, не перебування на спец обліках, має місце реєстрації, характеризується негативно, неодружений та не має осіб на утриманні, те, що він є раніше судимий за скоєння аналогічного кримінального правопорушення, але належних висновків для себе так і не зробив, фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його характер, ступінь тяжкості вчиненого.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що норми ч.1 ст.69 КК України, надають повноваження суду лише у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин.
Як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції при застосуванні ст.69 КК України, формально пославшись у вироку, фактично належно не врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий за вчинення аналогічного кримінального правопорушення (ч.1 ст.309 КК України), належних висновків для себе так і не зробив, має виключно негативні характеристики за місцем проживання, інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового терміну.
Вище зазначене, опосередковано підтверджує явну підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_8 , беззаперечно - схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень та стійке небажання стати на шлях виправлення.
Вище зазначені обставини (факти) в сукупності, на думку апеляційного суду, не давали суду першої інстанції підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8 .
З огляду на наведене, оскаржений вирок відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України з постановленням нового вироку відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд враховує ступінь тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є не тяжким, особу винного, який є раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення (аналогічного), кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового терміну, встановлену схильність останнього до вчинення ним кримінальних правопорушень та його стійке небажання стати на шлях виправлення, даних про особу обвинуваченого - негативні характеристики за місцем проживання, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння у розкритті кримінального правопорушенні, відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, та вважає правильним призначити ОСОБА_8 покарання у відповідних межах санкцій ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі.
На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.404 КПК України, з урахуванням вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2025 відносно ОСОБА_10 та призначеного за цим вироком йому покарання, підстави для застосування положень ст.71 КК України на час ухвалення апеляційним судом нового вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 615 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.07.2024 відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання - скасувати.
В цій частині ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня ухвалення апеляційним судом вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, з моменту отримання ним копії судового рішення.
Судді :