Справа №760/23824/25 2/760/13473/25
(заочне)
11 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Крикуна І.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2025 о 10 год. 40 хв. по вул. Солом'янська, 5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 який належить позивачу та транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 760/14583/25 відповідача визнано винним у настанні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Позивач 22.05.2025 повідомив АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» про настання страхового випадку та надав останній усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV). На підставі зібраних документів та проведеної оцінки АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн.
Відповідно до висновку експерта № 2264 від 18.06.2025 встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 становить 425336,67 грн.
Таким чином, з відповідача на думку позивача підлягає стягненню різниця у розмірі 175 366,67 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 20.06.2025 звернувся до відповідача з листом про відшкодування різниці між завданими збитками та розміром страхового відшкодування. Тобто мав на меті досудово врегулювати спір. Натомість відповідач ніяких дій на досудове врегулювання спору не вчиняв.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 175 366,67 грн. у рахунок матеріальної шкоди та 11 602 грн на проведення експертизи, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін; призначено судове засідання у приміщенні суду 05.11.2025.
05 листопада 2025 року судове засідання було відкладено на 11.12.2025 у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку про що матеріали справи містять відповідні відомості. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення судового рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судових повісток засобами поштового зв'язку за адресою місця реєстрації, які повернулись із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Таким чином, судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім того, у встановлений судом строк, відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до ч. 9 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом із змісту постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 21.05.2025 о
10 год. 40 хв. по вул. Солом'янська, 5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 який належить позивачу та транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача.
Вказаною постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу 850 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки «MAZDA CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 .
У матеріалах справи міститься висновок експерта № 2264 транспортно-товарозначе дослідження КТЗ MAZDA CX-5 р.н. НОМЕР_1 , яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 станом на 21.05.2025 становить 425 336,67 грн.
Встановлено, що 17.06.2025 Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» здійснило виплату позивачу відшкодування у сумі 250 000,00 грн (а.с. 14).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача встановлена та доказуванню не підлягає.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
У ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах сум, зазначених у полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом
15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн. Предметом спору є відшкодування різниці між виплатою та розміром матеріального збитку.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, яка становить 175 336,67 грн.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 175 336,67 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 11 602 грн. на проведення експертизи.
Крім того згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 175 336 гривень 67 копійок у рахунок відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 602 гривень витрати на проведення експертизи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 3 028 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП відсутні відомості, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутні відомості, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Майстренко