СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20446/23
пр. № 2-др/759/193/25
13 листопада 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Лавриненко Т.С.,
розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Майорової В.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування нерухомим майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
03.11.2025 адвокат Майорова В.В., яка представляє інтереси позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №759/20446/23, в якому просить суд стягнути із позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір за подачу зустрічного позову у розмірі 5 378 грн. 57 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 644 грн. 50 коп.
Дану заяву адвокат обґрунтовує тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 у справі №759/20446/23 частково задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Враховуючи, що частка задоволених вимог ОСОБА_3 становить 59,21 %, адвокат просить стягнути відповідні судові витрати у розмірі 32 023 грн. 07 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали судової справи №759/20446/23, перевіривши доводи представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Майорової В.В., викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення від 03.11.2025, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В рамках даного провадження 03.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Майорової В.В. про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду питання про стягнення судових витрат із позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
В силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
На виконання вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_3 сплатив судовий збір у розмірі 9 084 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3476982843.1 (т. 1 а.с. 154).
В силу ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Положення ст. 15ЦПК України наділяють учасників провадження правом користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18, відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Майоровою В.В. надано копію угоди №6 від 05.02.2024 та додатку до угоди, відповідно до яких вартість послуг адвоката Майорової В.В. в рамках даного судового провадження становить 45 000 грн. 00 коп.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Таким чином, з огляду на реальність наданих адвокатом позивача послуг, фактичні обставини провадження, суд доходить висновку, що адвокатом Майоровою В.В. поза розумним сумнівом доведено розмір понесених ОСОБА_3 судових витрат на правову допомогу у ході розгляду даної справи, що становить 45 000 грн. 00 коп.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносяться зокрема й витрати на правову допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ході системного аналізу заявлених позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовних вимог та змісту резолютивної частини рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 суд дійшов висновку про те, що позивачу підлягають відшкодування витрат на правову допомогу та судового збору у розмірі 37 858 грн. 80 коп. Така сума розрахована судом з огляду на пропорційність задоволених вимог тим, що фактично були заявлені позивачем у позовній заяві.
У даному провадженні позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру - щодо визнання квартири та автомобіля спільним сумісним майном подружжя, а також чотири вимоги майнового характеру - щодо визнання за кожною зі сторін частини квартири, визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобіль, присудження ОСОБА_3 грошової компенсації у розмірі 228 000 грн. 00 коп. Таким чином, позивачем заявлено п'ять самостійних вимог, задоволення яких становлять 100% відшкодування понесених судових витрат у повному обсязі.
Водночас, рішенням суду від 28.10.2025 задоволено у повному обсязі вимогу позивача про визнання спірного майна спільним сумісним майном подружжя (20%), визнання за ОСОБА_3 права власності на частину квартири (20%) та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири (20%). Отже, вказані заявлені вимоги повністю задоволені судом та становлять 60% всіх вимог позивача.
Водночас, суд звертає увагу, що рішенням суду від 28.10.2025 частково задоволено вимогу ОСОБА_3 про зобов'язання стягнути із ОСОБА_1 на його користь половини вартості автомобіля Honda Civic 4D, седан легковий, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та присуджено до виплати 135 000 грн. 00 коп. замість заявленої 228 000 грн. 00 коп. Таким чином, враховуючи, що задоволення позовної вимоги у повному обсязі становить 20%, а у даному випадку судом задоволено вимогу про сплату компенсації, однак у меншому розмірі, ніж просив позивач, то відсоток задоволення даної вимоги становить 10%.
У той же час, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль Honda Civic 4D, седан легковий, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , не була задоволена судом, що становить 0%.
Таким чином, загальний відсоток задоволених судом вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 становить 70%.
Враховуючи, що 100% задоволених позовних вимог становить відшкодування позивачу понесених витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 54 084 грн. 00 коп., однак, у даному випадку судом задоволено лише 70% позовних вимог, сума відшкодування позивачу за первісним позовом становить 37 858 грн. 80 коп. (
Враховуючи, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково, у ході судового розгляду справи позивачем надано достатні докази, які підтверджують, що ним в рамках даного провадження понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 45 000 грн. 00 коп., а також сплачено судовий збір у розмірі 9 084 грн. 00 коп., беручи до уваги принцип пропорційності відшкодування сум понесених судових витрат задоволеним судом позовним вимогам, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення вимог заяви представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Майорової В.В. від 03.11.2025 шляхом ухвалення додаткового рішення в рамках даної справи та стягнення із відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 судових витрат на правову допомогу у сумі 37 858 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 270, 273, 352, 353 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Майорової В.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування нерухомим майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути із відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати у розмірі 37 858 грн. 80 коп.:
- судовий збір - у розмірі 6 358 грн. 80 коп.;
- витрати на правову допомогу - у розмірі 31 500 грн. 00 коп.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова