справа № 753/24393/25
провадження № 3/753/9152/25
"26" грудня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч.5 ст. 126 КпАП України, суддя -
30 жовтня 2025 року о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_1 на Бориспільському шосе, КП-503 в м.Києві, керував автомобілем «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі просвідчення водія на керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Постановою ЕНА № 4462115 від 09.04.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України з накладенням стягнення - штрафу 3 400 грн. 00 коп. (а.с.4).
Своїми діями порушив п.2.1 «а» ПДР України, Закон України «Про дорожній рух», внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КпАП України.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Правопорушник, будучи належним чином повторно повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової вдади (суду), смс - повідомленням, яке доставлено завчасно 16.12.2025 року о 16.49.27 год, 24.12.2025 року о 9.31.49 год., повторно, не з'явився.
Представником правопорушника ОСОБА_2 , діючим на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 13.12.2025 року, подано двічі (повторно) на кожне із судових засідань клопотання про відкладення розгляду справи без підтверджуючих поважність причин неявки до суду. Зважаючи на відсутність поданих представником правопорушника повторних клопотань про відкладення розгляду справи без підтверджуючих поважність причин неявки до суду, суд визнав неявку представника правопорушника, правопорушника неповажною із розглядом справи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Докази на спростування вини ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КпАП України не надано, письмові пояснення правопорушеника про спростування вини до суду не надходили, а тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, на на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( рішення у справі « Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29- 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
Відповідно до ст.280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч.5 ст.126 КпАП України є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, не встановлені.
Вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності: постановою Зарічного районного суду м.Сум від 12.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України до відповідальності - позбавлення права керування транспортними засобами строком 1 (одни) рік, постановою ЕНА № 4462115 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України від 09.04.2025 року з накладенням стягнення - штрафу 3 400 грн. 00 коп., відеозаписом з БК 470313 працівника поліції, який долучений до даного протоколу про адміністративне правопорушення, на час зупинення ОСОБА_1 30.10.2025 року о 10.45.00 про обставини правопорушення ч.5 ст.126 КпАП України, й із інформації якої вбачається, що ОСОБА_1 обставини вини визнав ч.5 ст.126 КпАП України, зокрема: відсутність права на керування транспортним засобом, яке виникло за наслідком позбавлення його права керування ТЗ відповідно до постановою Зарічного районного суду м.Сум від 12.05.2020 року за ч.1 ст.130 КпАП України до позбавлення права керування транспортними засобами строком 1 рік, не складення іститів на право керування ТЗ після позбавлення такого права, відсутності у нього посвідчення водія на час зупинення (30.10.2025 року), й із письмових пояснень, зазначених у графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності", ОСОБА_1 власноручно вказав: "Не має процедури відновлення посвідчення водія. Неодноразово звертався до ТЕУ", що вказує на визнання ним вини, долучених до протоколу, відсутністю доказів про спростування вини за ч.5 ст.126 КпАП України.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом ».
Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист ( особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу ( оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом ).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши відозапис з БК 470313 працівника поліції, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на час зупинення ОСОБА_1 30.10.2025 року о 10.45.00 про обставини правопорушення ч.5 ст.126 КпАП України, й із урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 у графі протоколу про адміністративне правопорушення про обставини правопорушення за ч.5 ст.126 КпАП України (не мав відповідних документів на право керування таким транспортним засобом), зі змісту яких правопорушник визнав вину, її не спростовував, у їх сукупності, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ч.5 ст. 126 КпАП України.
Статтею 126 КпАП України передбачена відповідальність осіб за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом відповідальність передбачена ч.2 ст. 126 КпАП України.
Відповідно до ч.5 ст.126 КпАП України повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні п.2.1 «а» ПДР України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КпАП України.
Суддя визначає правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КпАП України, вчинені внаслідок порушення п.2.1 «а» ПДР України.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 України, та про необхідність накладення на особу, винну у вчиненні такого адміністративного правопорушення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. 00 коп., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилученням транспортного засобу, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відомості про власника автомобіля «Ланд Ровер», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував правопорушник, й таким є ОСОБА_3 , тобто особа відмінна від правопорушника, відтак відсутні підстави для оплатного вилученням транспортного засобу у ОСОБА_1 .
Строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не минув.
Відповідно до ст.401 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного та, керуючись ч.3 ст. 126, ст. ст. 276, 283 - 285, 287 - 289 КпАП України, Закону України "Про судовий збір", суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.5 ст.126 КпАП України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 (нуль) коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві за територіальністю.
Строк звернення до виконання - три місяці.