Справа № 334/2499/25
Провадження № 2/752/6653/25
Іменем України
26 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») звернулось до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2024 року в розмірі 32 673,50 грн, 3028 грн витрат зі оплати судового збору та 5 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 липня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №886933993, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10100 грн. Грошові кошти були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
24 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги №МВ-ТП/1, відповідно до якого позивач набув права вимоги, в тому числі за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2024 року, відповідачу нарахована заборгованість в сумі 32 673,50 грн, з яких: 10100 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 22 573 грн - сума заборгованості за відсотками.
Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором від 25 липня 2024 року.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07 квітня 2025 року, справу направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2025 року відкрито провадження у справі, та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
Відповідач судом повідомлявся про розгляд справи за останнім відомим місцем перебування, однак поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.
Відповідно до п.19 Перехідних положень ЦПК України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Згідно ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки зареєстрованою адресою місця проживання відповідача є м. Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, та він не має офіційної електронної адреси, суд дійшов висновку про виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подав.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №886933993 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 100 грн. Грошові кошти були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 24 серпня 2029 року (п.5.1.).
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора KTYK, направленого на номер телефону НОМЕР_2 .
Згідно з умовами п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 10 100 грн 25 липня 2024 року, що є датою укладення договору.
Згідно з п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується за порядком передбаченим п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії, строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
У пункті 3.2 сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. договору, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 4211,70 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно з п 7.1. договору, на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 24 серпня 2024 року, а саме: протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 7.3 договору, кінцева дата повернення кредиту 24 серпня 2029 року.
Згідно з п. 8.1 договору кредиту за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до умов п. 8.3. на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,5% відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 грн відсотків річних.
Відповідно до п.11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 25 липня 2024 року зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , дата укладення договору 25 липня 2024 року, сума кредиту 10 100 грн, строк кредиту 30 днів, номер карти позичальника НОМЕР_1.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору, позивач надав підтвердження щодо здійснення переказу коштів ТОВ «Профітгід», відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано кошти на рахунок відповідача № НОМЕР_1 у розмірі 10100 грн, договір 886933993 від 25 липня 2024 року.
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 886933993 від 25 липня 2024 року року сума до сплати станом на 24 вересня 2024 року складається з 10100 грн тіло кредиту, 9 241,50 грн відсотки за користування кредитом, 5 050 грн - неустойка.
24 вересня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №МВ-ТП/1, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги. Право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
У витязі з реєстру прав вимоги від 24 вересня 2024 року під порядковим номером 1140 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 886933933, дата кредитного договору 25 липня 2024 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 10 100, заборгованість по відсоткам - 9 241,50 грн, заборгованість по іншим нарахуванням - 5 050 грн. Загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) - 24 391,50 грн.
Згідно наданого позивачем ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість в сумі 32 673,50 грн, з яких: 10100 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 22 573 грн - сума заборгованості за відсотками.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що при підписанні кредитного договору № 886933993 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторонами було погоджено всі істотні умови договору.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора KTYK.
Позивачем до позовної заяви було надано докази переказу грошових коштів на картковий рахунок відповідача, вказаний при укладенні договору, у розмірі 10100 грн.
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов'язку за кредитним договором № 886933993.
Судом встановлено, що відповідачем фактично отримані кредитні кошти у розмірі 10100 грн, що підтверджується матеріалами справи.
В добровільному порядку відповідач, отримані у кредит кошти в сумі 10100 грн не повернув ні на користь первісного кредитора, ані на користь позивача, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10100 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 22 573,50 грн, необхідно вказати наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦКУкраїни кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦКУкраїни про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
За умовами кредитного договору, встановлено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту.
Відповідно до частини 5 статті 12Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22листопада 2023 року №3498-ХІ«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).
Договір кредитної лінії № 886933993 був укладений 25 липня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, п. 8.3 договору кредитної лінії № 886933993 від 25 липня 2024 року укладеного між сторонами, щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % з врахуванням положень ч. 5 ст. 12, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.
Отже, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором кредитної лінії № 886933993 від 25 липня 2024 року у період з 25 липня 2024 року по 21 грудня 2024 року становить 15 150 грн (10 100 грн * 1% * 150 дні ).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 100 грн та за відсотками за користування кредитом у розмірі 15 150 грн.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028, 00 грн, позовну заяву ТОВ «Таліон Плюс» задоволено на 77, 28%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2 340,04 грн.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 рокуу справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, судом встановлено, що звертаючись до суду представник позивача просив суд, стягнути із відповідача витрати на професійну допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5000 грн.
На підтвердження понесених витрат представником позивача до позовної заяви було надано копію договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, що підписаний сторонами Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», додаткову угоду №245 від 30 грудня 2024 року, відповідно до якої сторони погодили вартість послуг на суму 5000 грн, з яких: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку - 1000 грн, підготовка та направлення відповідачу досудової вимоги - 500 грн, збір доказів, перевірка, друк, належне засвідчення доказів, підготовка та направлення позовної заяви - 3500 грн. Також надано платіжну інструкцію №1 145 від 30 грудня 2024 року про оплату вказаних послуг у розмірі 5000 грн.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Надані позивачем докази на підтвердження факту понесених судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є належними та достатніми для підтвердження складу та розміру витрат на правову допомогу.
Суд враховує положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України та виходить з засад пропорційності, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги ТОВ «Таліон Плюс» задоволено на 77,28% , то сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 3 864 грн.
Керуючись ст. ст.526,527,530,610-612,625,629,1048-1050,1052,1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст.4,12,81,89,141, 258,279 354 Цивільного процесуального Кодексу України суд,-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №886933993 від 25 липня 2024 року в розмірі 25 250 (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп, з яких: 10 100,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 15 150,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн 04 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вул.Жабинського, буд.13, м.Чернігів, 04017.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації ВПО - АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк