Справа № 711/1713/24
Номер провадження 1-кп/711/171/25
22 грудня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за розслідувань № 12024250310000283 від 22.01.2024, стосовно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області, українки, громадянки України, з неповною вищою освітою, заміжньої, яка має на утриманні неповнолітню доньку: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої менеджером ТОВ «Гарант», депутатом, особою з інвалідністю, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, бойових дій, не являється, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України,
24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв'язку з чим, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.
ОСОБА_10 відповідно до трудового договору від 15.02.2022 прийнята на роботу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на посаду продавця непродовольчих товарів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352.
15.02.2022 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (надалі - «Адміністрація») та ОСОБА_10 (надалі - «Працівник») з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать ФО-П ОСОБА_7 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого працівник, що займає посаду продавця непродовольчих товарів або виконує роботу безпосередньо пов'язану з реалізацією непродовольчих товарів, матеріальних цінностей, бере на себе відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому Адміністрацією матеріальних цінностей і у зв'язку із викладеним зобов'язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей Адміністрації і вживати заходів для відвернення шкоди; своєчасно повідомляти Адміністрацію про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-матеріальні та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей; брати участь у інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.
У випадку незабезпечення з провини Працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, її повернення виконується згідно з діючим законодавством.
Так, ОСОБА_10 діючи умисно, з корисливих мотивів, 10.01.2023 близько 13.00 години, більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352, будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 28 000,00 грн, отримавши їх в якості авансу від ОСОБА_12 за здійснення ним замовлення із надання послуг останньому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, 06.08.2023 близько 18:00 години, більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352, будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 20000, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_13 за здійснення них замовлення із надання послуг останньому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
В подальшому продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 07.08.2023 близько 10:00 години більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352, будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 10000, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_13 за здійснення ним замовлення із надання послуг останньому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Своїми продовжуваними діями, які складалися з двох тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 30 000,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, в умовах воєнного стану, 08.08.2023 в період часу з 17.00 до 18.00 години більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 40 000,00 грн, отримавши їх в якості авансу від ОСОБА_14 за здійснення нею замовлення із надання послуг останній фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
В подальшому продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 07.10.2023 в період часу з 13.00 до 14.00 години більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 53 000,00 грн, отримавши їх від ОСОБА_14 за здійснення нею замовлення із надання послуг останній фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Своїми продовжуваними діями, які складалися з двох тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 93 000,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 05.12.2023 в період часу з 13:30 до 14:00 години, більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352, будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 9500, 00 грн., отримавши їх від ОСОБА_15 за здійснення нею замовлення із надання послуг останній фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу вхідних меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Таким чином, своїми діями, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 9500,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 16.12.2023 в період часу з 18:00 до 18:30 години, більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 6000, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_16 за здійснення нею замовлення із надання послуг останній фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу вхідних дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Таким чином, своїми діями, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 6000,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 26.12.2023 близько 12:00 години, більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 2000, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_17 за здійснення ним замовлення із надання послуг останньому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Таким чином, своїми діями, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 2000,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 30.12.2023 більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 9700, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_18 за здійснення нею замовлення із надання послуг останній фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Таким чином, своїми діями, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 9700,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж, повторно, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 06.01.2024 більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352, будучи матеріально-відповідальною особою як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 8865, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_19 за здійснення замовлення із надання послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби.
Таким чином, своїми діями, ОСОБА_10 спричинила матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 8865,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вона ж повторно, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 21.01.2024 в період часу з 11:00 до 12:00 години більш точного часу встановити не представилось можливим, перебуваючи по місцю здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 352, будучи матеріально-відповідальною особою, як продавець непродовольчих товарів, відповідно до покладених на неї обов'язків згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2022, маючи повноваження на отримання готівкових коштів від покупців, заволоділа грошовими коштами в сумі 4700, 00 грн, отримавши їх від ОСОБА_20 за здійснення ним замовлення із надання послуг останньому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з виготовлення та монтажу міжкімнатних, меблевих дверей та фурнітури до них, привласнивши їх, витратила на власні потреби, спричинивши своїми діями матеріальної шкоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на загальну суму 4700,00 грн.
Дії ОСОБА_10 , кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 , свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце, та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує. Цивільний позов визнає частково, а саме матеріальну шкоду визнає повністю, моральну шкоду визнає в розмірі 20 000 грн., витрати на правничу допомогу визнає повністю. Пояснила, що вона працювала у потерпілого ФОП ОСОБА_21 на посаді менеджера з продажу дверей. Працювала за договором, та ній була повна матеріальна відповідальність. В її обов'язки входило спілкування з клієнтами магазину та укладення заявок на замовлення. Від замовників вона отримувала кошти. Тому, маючи доступ до грошових коштів, вона взяла один раз гроші, другий і все пішло, як сніговий ком. На той час у неї хворіла донька, крім того, вона мала декілька мікрозаймів, тому потребувала грошових коштів. Вона брала кошти за одне замовлення, потім перекривала їх за рахунок інших замовлень. Суму завданих збитків визнає в повному обсязі. Проте наразі не відшкодувала завданих збитків, оскільки вона сама утримує дитину, заробітна плата була нестабільна, на сьогоднішній день не працює та не має з чого відшкодовувати. Наразі вона має намір служити, пройшла ВЛК. Після оформлення контракту матиме змогу сплатити кошти.
Просила врахувати її життєві обставини. Вона має на утриманні малолітню дитину, яка постійно хворіє та потребує догляду та лікування. Вона працює, але заробітки не надають їй фінансової можливості відшкодовувати заподіяні потерпілому збитки, тому вона вирішила підписати контракт та служити в ЗСУ, щоб мати можливість відшкодувати потерпілому збитки.
У скоєному щиро кається, та засуджує свої дії. Усвідомлює протиправність своїх дій, усвідомлює негативні наслідки для себе. Просила врахувати, що під час досудового розслідування вона усвідомила та повністю визнала свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочинів. Готова нести відповідальність за свої злочини, але просить не позбавляти її свободи, надати шанс для виправлення та відшкодування заподіяної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він працює ФОП та має магазин з продажу непродовольчих товарів, в якому здійснюється продаж дверей, виробів, фурнітури, тобто реалізація фабричних дверей. Обвинувачена ОСОБА_10 була прийнята ним на роботу 15.02.2022 в якості продавця - консультанта магазину, про що з нею укладено трудовий договір та договір про матеріальну відповідальність. Пропрацювала в магазині ОСОБА_10 приблизно рік, проводила первинну консультацію клієнтам. Після цього, якщо клієнта все влаштовувало та він мав намір робити замовлення, вона приймала замовлення, підписувала відповідний договір, приймала гроші, а саме авансові внески, після чого виписувала чек. Тобто вела роботу з клієнтом. Вся документація щодо замовлення зберігалася в магазині. Клієнт міг взяти номер телефону безпосередньо у консультанта, тобто у ОСОБА_10 , та в подальшому тримати зв'язок з нею, щодо уточнення якихось відомостей по доставці чи виконанню замовлення. Після отримання замовлення та авансового внеску, ОСОБА_10 повинна віддавати ці кошти йому, після чого вони пускалися в роботу на виконання замовлення. Після того, як замовлення приходило до них на склад, вона повинна була зв'язатися з клієнтом та повідомити його про виконання роботи. Після чого проводилась їх установка або інші обумовлені дії. Про неналежне виконання ОСОБА_10 покладених на неї обов'язків дізнався від клієнтів, яким не виконали замовлення. Вони стали приходити до нього та повідомили, що їх магазин не виконує замовлення протягом декількох місяців після оформлення договорів та внесення попередньо авансів. Скільки таких клієнтів було, точно сказати не може, до десяти чоловік. Після цього ними було проведено розслідування в ході якого ОСОБА_22 повідомила, що саме вона привласнила собі ці кошти. З деякими клієнтами йому прийшлося познайомитися особисто. Всі невиконані через обвинувачену договори він довів до кінця та виконав за власний кошт. ОСОБА_10 не заперечувала, той факт, що вона присвоїла кошти в сумі 191765 грн., саме така сума встановлена і досудовим слідством. Після того, як вони дізналися про шахрайські дії ОСОБА_10 , ними були залучені працівники поліції. Після документування факту вчинених злочинів, обвинувачена лише на словах намагалася відшкодувати завдану шкоду. Проте, до сьогоднішнього дня, не відшкодувала жодної гривні. В разі визнання ОСОБА_10 винною у вчиненні злочину, вважає, що до останньої треба застосувати суворе покарання з позбавленням волі. Адже пройшло три роки з дня вчинення злочинів, за яких вона навіть не спробувала розрахуватися з завданою шкодою, ніяким чином не комунікувала з ним. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків, зазначених у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч.4 ст.371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст.ст.22, 26 КПК України, було задоволено.
Не зважаючи на повне визнання обвинуваченою ОСОБА_10 вини у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.191 КК України, її вина підтверджується зібраними у провадженні доказами, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні, а саме:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.1.2024 згідно якої ОСОБА_23 повідомила, що в період часу з 08.08.2023 по 22.01.2024 продавчиня її магазину заволоділа шахрайським шляхом грошовими коштами, в сумі 93500 грн.;
-формою трудового договору від 15.02.2022, між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 , та ОСОБА_10 , згідно якого остання зобов'язана виконувати обов'язки продавця непродовольчих товарів;
-актом розрахунку згідно заявки-замовлення № 105, згідно якого замовником є ОСОБА_14 . Виконавець- менеджер ОСОБА_24 ;
-товарним чеком від 07.10.2023, про доплату згідно замовлення № 105 від 08.08.2023 в сумі 53500 грн.;
-заявкою-замовлення;
-заявкою - замовленням № 105 від 07.10.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_25 на купівлю-продаж продукції на суму 109170 грн. Здійснена на час оформлення заявки-замовлення оплата 33500 грн., 40000 грн.;
-заявкою - замовленням № 105 від 08.08.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_14 на купівлю-продаж продукції на суму 105209 грн. Здійснена на час оформлення заявки-замовлення оплата 40000 грн.;
-товарним чеком від 08.08.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 105 від 08.08.2023 в сумі 40000 грн.;
-протоколом отримання зразків для експертизи від 26.01.2024, згідно якого у потерпілого ОСОБА_7 відібрано зразки підпису для проведення почеркознавчої експертизи;
-свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Фізична особа підприємець ОСОБА_7 від 02.03.2004 р. № 2 026 017 0000 005447;
-свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_1 видане суб'єкту господарювання ОСОБА_26 ;
-формою трудового договору від 15.02.2022, між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 , та ОСОБА_10 , згідно якого остання зобов'язана виконувати обов'язки продавця непродовольчих товарів;
-договором ОСОБА_27 про повну індивідуальну відповідальність ОСОБА_10 від 15.02.2022;
-заявкою - замовленням № 105 від 07.10.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_25 на купівлю-продаж продукції на суму 109170 грн. Здійснена на час оформлення заявки-замовлення оплата 33500 грн., 40000 грн.;
-товарним чеком від 07.10.2023, про доплату згідно замовлення № 105 від 08.08.2023 в сумі 53500 грн.;
-актом розрахунку згідно заявки-замовлення № 105, згідно якого замовником є ОСОБА_14 . Виконавець- менеджер ОСОБА_24 ;
-заявкою - замовленням № 105 від 08.08.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_14 на купівлю-продаж продукції на суму 105209 грн. Здійснена на час оформлення заявки-замовлення оплата 40000 грн.;
-товарним чеком від 08.08.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 105 від 08.08.2023 в сумі 40000 грн.;
-заявкою-замовленням № 48 від 25.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_28 на купівлю-продаж дверних блоків на суму 18792,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата (авансовий платіж) 5000 грн. від (24.11.2023) + 13795,00 грн;
-товарним чеком від 25.11.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 48 від 25.11.2023 в сумі 13795,00 грн.;
-товарним чеком від 25.11.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 48 від 25.11.2023 в сумі 5000,00 грн.;
-заявкою-замовленням № 47 від 18.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_29 на купівлю-продаж продукції, міжкімнатних дверей на суму 19750,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата (авансовий платіж) 19750 грн.;
-товарним чеком від 18.11.2023, про оплату згідно замовлення № 47 від 25.11.2023 в сумі 19750,00 грн.;
-заявкою-замовлення № 45 від 11.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_30 на купівлю-продаж дверних блоків на суму 24650,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата (авансовий платіж) 7000,00 грн. (від 10.11.23) + 1300,00 грн. (11.11.23);
-товарним чеком від 11.11.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 45 від 11.11.2023 в сумі 13000,00 грн.;
-заявкою-замовлення № 45 від 10.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_30 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 15180,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 7000,00 грн.;
-протоколом отримання зразків для експертизи від 24.01.2024, згідно якого у свідка ОСОБА_10 відібрано зразки підпису для проведення почеркознавчої експертизи;
-товарним чеком від 05.01.2023, про оплату за двері міжкімнатні в сумі 2700,00 грн.;
-договором про надання уповноважень від 01.05.2023 між ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_23 , щодо спільного використання спільно орендованого приміщення (магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 ). ФОП ОСОБА_7 доручає проводити всі дії щодо фінансової та виробничої діяльності в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП ОСОБА_23 ФОП ОСОБА_23 є уповноваженою особою ФОП ОСОБА_7 ;
-актом прийому-передачі наданих послуг № 1 договору про виконання роботи від 03.07.2017. від 31.07.2017;
-висновком почеркознавчої експертизи від 01.02.2024 № СЕ-19/124-24/1246-ПЧ, згідно якого: Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки- замовлення № 105 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 08.08.2023 виконаний ОСОБА_10 Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 07.10.2023 виконаний ОСОБА_10 . Встановити, ким, ОСОБА_10 , ОСОБА_7 чи іншою особою виконаний підпис в графі «Отримав» акту розрахунку до/заявки-замовлення № 105 не видалось можливим з причин вказаних в дослідницькій частині.
-довідкою про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/124-24/1246-ПЧ від 01.02.2024 в кримінальному провадженні № 1202425031000283;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.01.2024, згідно якого свідок ОСОБА_14 впізнає особу на фото під № 4, як особу якій передавала грошові кошти 08.08.2023 та 07.10.2023;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 31.01.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-скріншотами переписки ОСОБА_23 та ОСОБА_10 ;
-рухом коштів Банку Monobank по картці ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.02.2024 за період з 03.01.2024 - 09.02.2024;
-рухом коштів Банку Monobank по картці ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.02.2024 за період з 03.11.2023 - 09.02.2024;
-бланк звірки дверних блоків;
-заявкою-замовленням № 44 від 11.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_31 на купівлю-продаж дверних блоків на суму 48956,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата (авансовий платіж) 30000,00 грн. (від 10.11.23) + 10000,00 грн. (11.11.23);
-товарним чеком від 11.11.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 44 від 10.11.2023 в сумі 10000,00 грн.;
-заявкою-замовленням № 44 від 10.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_32 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 37186,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 30000,00 грн.;
-товарним чеком від 10.11.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 44 від 10.11.2023 в сумі 30000,00 грн.;
-заявкою-замовленням № 79 від 25.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_15 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 33750,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 15000,00 грн.;
-заявкою-замовленням № 83 від 25.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_33 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 20380,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 19880,00 грн.;
-товарним чеком від 25.11.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 83 в сумі 19880,00 грн.;
-актом прийняття передачі від 25.01.204, згідно якого відповідно до заявки-замовлення № 83 від 16.02.2023 виконавець передав, а замовник прийняв двері металеві Форш Нокс 860 L (лівс) Velvet;
-заявкою-замовленням № 66 від 27.12.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_34 на купівлю-продаж дверних блоків на суму 21490,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата (авансовий платіж) 8000,00 грн. (від 27.12.2023);
-товарним чеком від 27.12.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 66 від 27.12.2023 в сумі 8000 грн.;
-заявкою-замовленням № 66 від 26.12.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_34 на купівлю-продаж дверної продукції - міжкімнатні двері, на суму 21490,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 10000,00 грн.;
-товарним чеком від 26.12.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 66 від 26.12.2023 в сумі 10000,00 грн.;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_35 впізнає особу на фото під № 3, як особу - жінку-продавця із магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », якій передавав аванс в розмірі 10000,00 грн.;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 07.02.2024, згідно якої під фотознімком № 3 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-заявкою-замовленням № 44 від 11.11.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_31 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 21490,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 8270,00 грн.;
-скріншотами з переписки;
-платіжною інструкцією згідно якої ОСОБА_19 сплатив 8865,00 грн;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_36 впізнає особу на фото під № 4, як жінку-продавця із магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », якій передавала аванс та за проханням якоїї надіслала кошти банківським переказом, що були надіслані з картки її чоловіка;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 08.02.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_15 впізнає особу на фото під № 4, продавця ОСОБА_37 із магазину «Маркет дверей», якій надавала завдаток у розмірі 4500 грн.;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 08.02.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_38 впізнає особу на фото під № 4, саме ту жінку - продавця з магазину «Маркет дверей», якій передава аванс за замовлення вхідних дверей;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 08.02.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-заявкою-замовлення № 12 від 06.08.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_13 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 42490,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 20000,00 грн.;
-товарним чеком від 06.08.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 12 від 26.12.2023 в сумі 20000,00 грн.;
-заявкою-замовленням № 12 від 06.08.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_13 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 37150,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 30000,00 грн.;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_39 впізнає особу на фото під № 4, саме жінку - продавця з магазину «Маркет дверей», якій 06.08.2023 та 07.08.2023 було передано в якості авансу 30000,00 грн. за замовлення дверей;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 09.02.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-заявкою-замовленням № 68 від 30.12.2023, згідно якого ФОП ОСОБА_7 прийняв замовлення у ОСОБА_18 на купівлю-продаж дверних продукції - міжкімнатні двері, на суму 13900,00 грн. На час оформлення заявки-замовлення оплата 9700,00 грн.;
-товарним чеком від 30.12.2023, про оплату авансу згідно замовлення № 68 від 30.12.2023 в сумі 9700,00 грн.;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_18 впізнає особу на фото під № 4, як продавця з магазину «Маркет дверей», якій передавала завдаток за замовлення дверей;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 12.02.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.02.2024, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнає особу на фото під № 4, як продавця з магазину «Маркет дверей», якій передавала завдаток за замовлення дверей в розмірі 28 тис. грн;
-довідкою до протоколу впізнання особи за фотокартками від 15.02.2024, згідно якої під фотознімком № 4 зображена ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-протоколом огляду предмету від 16.02.2024, згідно якого предметом огляду є журнал, у якому міститься інформація щодо прийняття замовлень у клієнтів магазину «Маркет дверей». В ході огляду журналу було виявлено низку записів, щодо прийняття замовлень у клієнтів, а саме: «Запис № 44, Запис № 66, Запис № 68, Запис № 70, Запис № 83» у яких міститься детальна інформація по кожному замовленню;
-висновком почеркознавчої експертизи від 20.02.2024 № СЕ-19/124-24/1968-ПЧ, згідно якого: Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки-замовлення №78 від 21.01.2024 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 21.01.2024 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 06.08.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі Виконавець» заявки - замовлення №83 від 16.12.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 16.12.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 05.12.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки-замовлення №79 від 25.11.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки-замовлення №44 від 11.11.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 11.11.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 10.11.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки- замовленню №44 від 10.11.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки- замовлення №66 від 26.12.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 26.12.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки- замовлення №12 від 06.08.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Виконавець» заявки-замовлення №68 від 30.12.2023 виконаний ОСОБА_10 . Підпис від імені невстановленої особи в графі «Продавець» товарного чеку від 30.12.2023 виконаний ОСОБА_10 .
Крім того, судом досліджено характеризуючи матеріали, зокрема паспорт громадянки України на ім'я ОСОБА_10 , НОМЕР_2 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 06.12.2016 р.н.; довідку КНП «ЧОНД Черкаської обласної ради» № 644 від 2102.2024 згідно якої ОСОБА_10 під наглядом лікаря-нарколога не перебуває; довідку КНП «ЧОПНД» згідно якої ОСОБА_10 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває; вимогами УІАП ГУНП в Черкаській області та довідку ДІАЗ; свідоцтво про народження доньки - ОСОБА_11 ; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданими сторонами кримінального провадження.
Підстав сумніватися у показах потерпілого або не довіряти їм суд не вбачає, оскільки вони є такими, що повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.
Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Вважаючи достатньо забезпеченими, в ході судового розгляду, процесуальними правами сторін на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».
Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовної презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Отже, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.
Таким чином, на переконання суду, пояснення обвинуваченої не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання її невинуватою чи спростування пред'явленого їй обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченої прямого умислу, спрямованого на протиправні дії.
Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченої та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, а саме - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану та привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно в умовах воєнного стану, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а її дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 191 КК України.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_10 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_10 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч.4 ст.191 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася, офіційно працевлаштована, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, не є особою з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів - нарколога, психіатра, характеризуючі даний суду не надано, не відшкодувала заподіяний збиток, вину визнала, щиро розкаялася, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудила свою поведінку, активно сприяла розкриттю злочинів.
В якості обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно п.1 ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів. Про ці обставини, на думку суду, свідчать показання обвинуваченої, які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що вона визнала вину, щиро покаялася у вчинених злочинах, активно сприяла розкриттю злочинів та зобов'язалась відшкодувати потерпілому заподіяні збитки.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Перевіряючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18), згідно якої щире каяття як таке, характеризує суб'єктивне ставлення винної до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом'якшує покарання п.1 ч.1 ст.66 КК України. Тобто, передбачені п.1 ч.1 ст.66 КК України, обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Саме такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, дає правдиві показання, негативно оцінює злочин, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Також суд враховує, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність.
В судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Також в судовому засіданні знайшло своє підтвердження активне сприяння розкриттю злочинів, яке виразилося у добровільній допомоги слідству.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, згідно якої - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає наявність постійного місця реєстрації та проживання; соціальних зв'язків; наявність на утриманні малолітньої доньки 2018 року народження.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі, наближеного до мінімальної межі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проведенням операцій з грошовими коштами, зберіганням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки, передбаченої санкцією ч.4 ст.191 КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченої до та після вчинення кримінальних правопорушень, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачалася перед потерпілим, представником потерпілого за вчинене, що свідчить про її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Призначаючи покарання обвинуваченій, та встановлюючи ступінь її вини у вказаних злочинах, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченої, а і її особистості, наскільки які проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.
Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.
Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_10 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Загальною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є результат об'єктивної можливості досягнення мети покарання без його реального виконання. Наявність цієї підстави підтверджується сукупністю обставин кримінального провадження, що передусім характеризують вчинене кримінальне правопорушення і особу винного.
Враховуючи думку сторони обвинувачення щодо призначення покарання обвинуваченій, не пов'язаного з позбавленням волі, думку потерпілого, та представника потерпілого, щодо призначення суворого покарання, з урахуванням мети покарання, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, наслідки вчиненого, особу винної, її відношення до скоєного та інші обставини зазначені вище відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням протягом випробувального строку максимальної тривалості, одночасно поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які будуть сприяти її виправленню, та, на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
У даному випадку пропорційність при призначені покарання за злочини, буде найбільш сильно і найбільш тривало впливати на обвинувачену у випадку призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто із звільненням від відбування покарання з випробуванням, при цьому залишаючи можливість державного осуду, у випадку вчинення будь-яких нових протиправних дій на протязі іспитового строку. Вказане покарання є мінімально необхідним і розумно достатнім. Відповідно призначене покарання, дасть можливість обвинуваченій переосмислити своє ставлення до життя, людей, суспільних відносин і буде ефективним заходом позитивного впливу на останню.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
В ході судового розгляду представник цивільного позивача ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди, моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та витрат на правничу допомогу. Згідно поданої позовної заяви, ОСОБА_8 просить суд стягнути з ОСОБА_10 майнову шкоду в розмірі 191 765,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.
Обвинувачена ОСОБА_10 цивільний позов визнала частково, а саме: матеріальну шкоду та витрати на правничу допомогу визнала в повному обсязі, моральну шкоду визнала у розмірі 20 000 грн.
При розгляді цивільного позову, суд виходить із наступного.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як визначено ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною першою статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В ході судового розгляду встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої потерпілому завдано майнову шкоду яка, полягає у привласненні майна потерпілого, яке було ввірене їй, становить 191 765,00 грн.
Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, суд вважає вимоги представника потерпілого підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинуваченої потерпілому було завдано майнову шкоду на загальну суму 191 765,00 грн., що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума майнової шкоди, у розмірі 191 765,00 грн., оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню.
Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз'яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
В судовому засіданні встановлено, що в наслідок дій обвинуваченої ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_7 отримав душевні страждання, зумовлені значними фінансовими втратами, та істотними труднощами організаційного та фінансового характеру, репутаційними втратами перед клієнтами. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання та негативні емоції і безумовно призвели до порушення ритму життя позивача.
Вирішуючи доведеність позовних вимог потерпілого по відшкодуванню моральної шкоди з обвинуваченої на загальну суму 100 000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Як випливає з роз'яснень положень п.9 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року /з наступними змінами/, зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність і тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності, виходить з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, суд розглядає достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
В позовній заяві та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, спричинену йому в результаті вчинення кримінального правопорушення, потерпілий вказав на перенесені моральні страждання, репутаційних втрат, що вплинуло на його життєвий уклад, приниження честі та гідності останнього, зміну звичайного способу його життя. Коштів саме в розмірі 100 000,00 гривень, на його думку, буде достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди.
Вказане є суб'єктивним припущенням потерпілої сторони, що всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним.
При цьому, суд констатує, що потерпілий не виконав визначеного ЦПК України обов'язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довів перед судом заявлений розмір моральної шкоди в повному обсязі.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 50 000,00 гривень та на переконання суду саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілому є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого і не буде становити надмірного тягаря для обвинуваченої, з урахуванням її матеріального стану та даних щодо її особи, яка визнала цивільній позов частково, а саме в сумі 20 000 грн.
Визначаючи розмір відшкодування потерпілому понесеної ним моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
Потерпілою стороною не доведено перед судом заподіяння потерпілому моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у цивільному позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про її спроможність реально задовольнити вимоги потерпілого. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченої, з одного боку, та інтересами потерпілого, з іншого.
Також представник потерпілого ОСОБА_8 просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_10 витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесення вказаних витрат на правничу допомогу, суду надано акт виконаних робіт від 11.12.2025 та фіскальних чек на суму 10 000,00 грн.
Обвинувачена не заперечувала про стягнення з неї витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідною правовою позицією, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи обставини кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченої, суд вважає, що розумним та справедливим розміром понесених витрат на правову допомогу слід вважати витрати в сумі 10 000 грн.
За таких обставин, заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку статей 118-124 КПК України, а саме вони підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченої, оскільки витрачені на доведення її винуватості.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проведенням операцій з грошовими коштами, зберіганням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , про відшкодування майнової, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 191 765, 00 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 50000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 10000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок витрат понесених на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_10 в дохід держави процесуальні витрати: - на залучення експерта - на проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/1246-ПЧ від 01.02.2024 становить 5 679,60 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень шістдесят копійок); - на проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/1968-ПЧ від 20.02.2024 становить 7 194,16 (сім тисяч сто дев'яносто чотири гривні шістнадцять копійок), загальною сумою 12 873,76 грн. 12 коп.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.
Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1