Справа № 1715/15854/12
1-в/569/307/25
22 грудня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 про звільнення від відбування додаткового покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та скасування арешту майна,
1. Суть клопотання
До Рівненського міського суду надійшло клопотання захисника засудженої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про звільнення від відбування додаткового покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та скасування арешту майна.
Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2012 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 17.07.2015 ОСОБА_5 звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, невідбутий строк якого становить 1 (один) рік 3 (три) місяці 1 (один) день.
Посилаючись на те, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду, враховуючи що вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2012 в частині конфіскації майна засудженої ОСОБА_5 виконано не було, з дня набрання чинності вказаним вироком минуло понад 10 (десять) років, строки давності не зупинялися та не переривалися, просив звільнити засуджену від відбування зазначеного додаткового покарання.
Крім того, захисник просив скасувати арешт на все нерухоме майно засудженої ОСОБА_5 , накладений відповідно до постанови слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 від 26.07.2012.
2. Позиція учасників судового засідання
В судовому засіданні захисник засудженої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.
Прокурор ОСОБА_3 вважав задоволення вказаного клопотання передчасним, оскільки у справі відсутні відомості щодо належного виконання вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2012, зокрема не встановлено чи ухилялася ОСОБА_5 від виконання вироку, що є підставою для зупинення перебігу давності виконання обвинувального вироку.
Засуджена ОСОБА_5 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, клопотань про розгляд справи у її відсутності чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом, не надіслала.
У відповідності до ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання з розгляду клопотання засудженого не перешкоджає проведенню судового розгляду.
3. Мотиви суду
Відповідно до ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
За змістом ст. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється територіальним органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже унеможливлює виконання покарання.
Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених ч.6 ст. 80 КК України, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Відповідно до ст. 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
Частинами 1, 2 статті 80 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких, є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п' ять років за тяжкий злочин.
Частиною 2 ст. 80 КК України встановлено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням призначеним за вироком суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 4 ст. 80 КК України).
Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК України не містить.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми, оскільки ухилення від відбування покарання, відповідно до КК України, є кримінальним правопорушенням.
Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, умовами звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, є: 1) закінчення строку виконання обвинувального вироку, який визначений конкретними часовими межами, 2) відсутність обвинувального вироку суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання; 3) невчинення протягом строків давності виконання вироку нового злочину.
Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2012 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням вимог ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 25.12.2012.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 17.07.2015 ОСОБА_5 звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, невідбутий строк якого становить 1 (один) рік 3 (три) місяці 1 (один) день.
З листа відділу ДВС у м.Рівному Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України №175478 від 09.07.2025 вбачається, що згідно даних з АСВП на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було пред'явлено виконавчий лист №1715/15854/12 Рівненського міського суду від 18.10.2012 про конфіскацію в дохід держави майна, належного ОСОБА_5 на праві власності, за яким державним виконавцем на підставі п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Передбачений ч. 1 ст. 80 КК України строк давності виконання вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2012 закінчився 25.12.2022, в тому числі в частині додаткового покарання у виді конфіскації належного ОСОБА_5 майна.
Відповідно до інформації УІАП ГУНП в Рівненській області та ДІ МВС України, сформованої станом на 30.09.2025, ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень до закінчення строку давності виконання вироку не вчиняла.
Таким чином, ОСОБА_5 не ухилялася від відбування покарання, нею не було вчинено нового злочину до закінчення строку давності, що свідчить про те, що перебіг строку давності не зупинявся та не переривався.
Враховуючи те, що покарання у виді конфіскації майна виконано не було, з дня набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 минуло більше десяти років, строки давності не зупинялися та не переривалися, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 необхідно звільнити від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Крім того, судом встановлено, що постановою слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 від 26.07.2012 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_5 . Арешт накладено з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до п. 9 Розділу XI Перехідних положень КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі ст. 409 КПК України (1960 року) питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок.
У порядку, передбаченому ст. 411 КПК України (1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 КПК України (1960 року) накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Відповідно до ст. ст. 125-126 КПК України (1960 року) арешт на майно по кримінальній справі накладається з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироку суду», суд в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України (1960 року) вправі на стадії виконання вироку вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову чи можливої конфіскації майна, якщо при постановленні вироку ці заходи скасовані не були.
Враховуючи те, що судом встановлено підстави для звільнення ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, а арешт на майно засудженої накладався з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна, суд прийшов до висновку про необхідність скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 535, 539, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 про звільнення від відбування додаткового покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та скасування арешту майна - задовольнити.
Звільнити засуджену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 18.10.2012 у справі №1715/15854/12.
Скасувати арешт на все нерухоме майно засудженої ОСОБА_5 , накладений постановою слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 від 26.07.2012.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7