Справа № 562/1620/22
08.07.2025 року Слідчий суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , представника скаржника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліії № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12019180130000688, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, -
Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліії № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12019180130000688, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України; зобов'язати уповноважену особу відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області визнати потерпілим АТ "УкрСиббанк" у кримінальному провадженні №12019180130000688 від 04 жовтня 2019 року та залучити до проведення досудового розслідування представника АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_5 ; зобов'язати уповноважену особу відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області доповнити правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч.5 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що в провадженні сектору дізнання відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12019180130000688 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за заявою АТ "УкрСиббанк".
Постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про визнання АТ "УкрСиббанк" потерпілим у кримінальному провадженні в зв'язку з тим, що представником заявника не надано належних доказів на підтвердження факту завдання шкоди.
Однак, для набуття статусу потерпілого для юридичної особи (за умови завдання їй майнової шкоди) достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Щодо факту спричиненої матеріальної шкоди заявник зазначає, що 24 грудня 2007 року АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_7 уклали договір про надання споживчого кредиту №11274695000 на суму 150 000 доларів США. В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки №5453 від 24 грудня 2007 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №3322. Згідно договору іпотеки, в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,0939 га із поліпшеннями (незавершене будівництво, що знаходиться на цій земельній ділянці) за адресою: м.Рівне Рівненської області, вул.Надвірна, 10 та накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна до припинення договору іпотеки, яка зареєстрована в реєстрі за №3323.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 190359699 від 26 листопада 2019 року, 14 березня 2019 року реєстратором Комунального підприємства - "Реєстраційна служба" Маломощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області ОСОБА_9 на підставі підроблених документів: «Довідки за місцем вимоги» без вихідного номера, виданої 11 березня 2019 року від імені представника АТ "УкрСиббанк" про те, що Банк не заперечує проти припинення заборон на відчуження іпотечного майна: земельну ділянку площею 0,0939 га, кадастровий номер 5610100000:01:055:0068 за адресою: м.Рівне Рівненської області, вул.Надвірна, 10, відбулося незаконне, без згоди та відома АТ "УкрСиббанк", вивільнення заставного майна боржника ОСОБА_7 з-під обтяжень іпотекою та заборон відчуження об'єкта нерухомого майна, що були внесені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_10 на підставі Договору іпотеки №5453 від 24 грудня 2007 року, а в подальшому, незаконне відчуження Приватному підприємству «ЗІГЗАГ ЗЕТ» (м.Рівне Рівненської області, вул.Гагаріна, 39)
Вищевказаними діями щодо звільнення заставного майна ОСОБА_7 та його подальшого незаконного відчуження третім особам, без згоди та відома АТ "УкрСиббанк", заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам АТ "УкрСиббанк" щодо задоволення позовних вимог АТ "УкрСиббанк" за Договором про надання споживчого кредиту №11274695000 від 24 грудня 2007 року, за рахунок звернення стягнення на заставне майно, чим в результаті спричинено тяжкі наслідки та завдано матеріальних збитків в особливо великих розмірах АТ "УкрСиббанк".
Грошові кошти від реалізації квартири на погашення кредиту в Банк не надходили, зобов'язання ОСОБА_7 перед АТ "УкрСиббанк" за укладеним кредитним договором належним чином не виконані та не виконуються, що спричиняє банку матеріальні збитки в особливо великих розмірах.
Станом на 07 травня 2025 року заборговансть за кредитним договором №11274695000 від 24 грудня 2007 року становить 463579,22 доларів США, з яких: 148921,07 доларів США - залишок заборгованості за кредитом, 314658,15 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Таким чином, Банк втратив права іпотекодержателя на звернення стягнення за рахунок заставного майна на погашення кредитної заборгованості, відповідно велика сума боргу залишається непогашеною. Тобто АТ "УкрСиббанк" кримінальним правопорушенням завдано особливо великих матеріальних збитків - майнової шкоди. Відповідно в АТ "УкрСиббанк" є всі підстави для набуття статусу потерпілого в кримінальному провадженні, передбачені ст.55 КПК України.
Тому дізнавач безпідставно відмовив АТ "УкрСиббанк" у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні та доповненні правової кваліфікації кримінального правопорушення ч.5 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України.
У судовому засіданні представник скаржника АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_5 вимоги скарги підтримала в повному обсязі, просить задовольнити.
Прокурор Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 та дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області капітан поліції ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги вважають безпідставними, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.358 КК України, має формальний, а не матеріальний склад, тому будь-якої шкоди АТ "УкрСиббанк" кримінальним правопорушенням не заподіяно, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання скаржника потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Просять відмовити в задоволенні скарги.
Вислухавши пояснення представника скаржника, прокурора, дізнавача, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
За змістом ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частиною 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, сектором дізнання відділення поліії № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019180130000688, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 березня 2025 року в справі № 562/709/25 зобов'язано уповноважену особу сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області розглянути клопотання АТ "УкрСиббанк" від 11 лютого 2025 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 12019180130000688, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання АТ "УкрСиббанк" про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 12019180130000688, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Статтею 55 КПК України передбачено, що потерпілим може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Зі змісту ч. 5 ст. 55, п. 5 ч. 1 ст. 303, п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України вбачається наявність у дізнавача (слідчого, прокурора) повноважень за певних обставин для відмови у визнанні потерпілим.
Наявність або відсутність для цього підстав, з огляду на зміст наведених норм, суд повинен встановлювати в тому числі з огляду на характер внесених до ЄРДР відомостей, предмета розслідування, а також з огляду на наведені відомості в заяві особи про злочин та (або) заяві про залучення до провадження як потерпілого.
Досліджуючи зміст оскаржуваної постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим встановлено, що в обґрунтування такого рішення дізнавачем зазначено про ненадання належних доказів скаржником, які б підтвердили факт завдання йому шкоди.
Задовольняючи скаргу, суд виходить і з того, що ч. 5 ст. 55 КПК України передбачено можливість відмови у визнанні потерпілим лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що шкоди не завдано особі, яка звернулась з заявою про вчинений злочин або з заявою про залучення її в якості потерпілого. Проте, переконливих тверджень щодо зазначених обставин суду не наведено.
Верховний Суд у постанові від 7 березня 2023 року в справі № 712/9793/16-к (провадження № 51 - 4281км22) зробив висновок: "Разом з цим апеляційний суд помилково погодився з висновком місцевого суду про відсутність обґрунтування стороною обвинувачення завдання значної шкоди в результаті дій обвинувачених осіб, у зв'язку з тим, що банк не є власником даного майна, а з переходом права власності на предмет іпотеки іпотечні відносини не припинилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV у редакції Закону України № 1253-VII від 13 травня 2014 року, яка діяла на час вчинення діянь, які ставилися обвинуваченим у провину, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Одночасно ст. 33 цього закону регламентовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Положеннями ст. 9 встановлено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотек.
Тому припинення іпотеки без згоди банку унеможливлює іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За пред'явленим обвинуваченням дії ОСОБА_18, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 потягли припинення іпотеки, що дало змогу ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які не виконували кредитні зобов'язання, без згоди банку реалізувати предмети іпотеки, внаслідок чого банку було завдано збитків відповідно на суму 52 162,20 долари США (станом на 17 лютого 2015 року згідно з офіційним курсом валют Національного банку України еквівалентно 1 374 928, 45 грн) і 27 320,15 доларів США (згідно з офіційним курсом валют Національного банку України станом на 20 березня 2015 року еквівалентно 633 571, 02 грн).
Разом з цим скасування постанов державних виконавців про зняття арешту та відновлення банком іпотечного обтяження на майно не відбувається автоматично з моменту виявлення вчинення незаконних дій, а потребує дотримання встановленої законом процедури, яка в цьому провадженні була судовою. Тому виконання вимог закону, які забезпечують відновлення порушених прав банку, як про це правильно вказував прокурор, не дає підстав стверджувати про те, що на момент вчинення протиправних дій не було завдано шкоди".
Як вбачається з матеріалів справи, АТ "УкрСиббанк" надано органу досудового розслідування наступні документи: договір про надання споживчого кредиту №11274695000, укладений 24 грудня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_7 , договір іпотеки №5453, укладений 24 грудня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_7 , інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 190359699 від 26 листопада 2019 року, довідку - розрахунок заборгованості за кредитним договором №11274695000 від 24 грудня 2007 року станом на 07 травня 2025 року в сумі 463579,22 доларів США.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова дізнавача сектору дізнання відділення поліії № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим не містить належного обґрунтування відсутності належних доказів, які підтверджують факт завдання шкоди скаржнику, а тому підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги скарги про зобов'язання уповноважених осіб відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області визнати АТ "УкрСиббанк" потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та доповнити правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч.5 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України, то необхідно враховувати положення ст.26 КПК України, якою регламентовано, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 14 лютого 2023 року у справі №405/680/22 зроблено висновок, що при оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК). Таким чином, стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов'язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді.
Згідно з п.3 ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про зобов'язання вчинити певну дію.
Однак, нормами КПК України не передбачено право слідчого судді надавати вказівки слідчому щодо здійснення процесуальної діяльності. На етапі проведення досудового розслідування слідчий суддя не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та може лише зобов'язати суб'єкт оскарження вчинити певну дію, а саме: розглянути звернення та постановити процесуальне рішення.
На підставі наведеного скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12019180130000688, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, - задовольнити частково.
Постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 29 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12019180130000688, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, - скасувати.
У задоволенні інших вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя