Іменем України
№ 610/3950/25 № 3/610/914/2025
м. Балаклія24 грудня 2025 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , водія відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти в/ч НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі "Олег Колесник проти України" ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДНХІ № 5205 від 05.10.2025 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
« 05.10.2023 близько 22.00 год на території військової частини НОМЕР_1 (місце тимчасової дислокації) АДРЕСА_2 , був виявлений солдат ОСОБА_1 , який виконував обов'язки військової служби та перебував з ознаками алкогольного сп'яніння. Однак солдат ОСОБА_1 від проходження огляду на стану алкогольного сп'яніння відмовився. Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, № 202 від 05.10.2025.
Таким чином, за викладених вище обставин, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, займаючи посаду водія в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».
ОСОБА_1 неодноразово викликався для розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом направлення рекомендованим листом повісток про виклик за вказаною у Протоколі адресою місця проживання, однак повістки поштою не отримує (а.с. 15-16, 23, 26-27, 32-33), про зміну адреси перебування суд не повідомляв, в судове засідання не прибув протягом майже 3-х місяців, причини неявки суду не повідомив, зазначений в матеріалах справи номер телефону тимчасово недоступний.
Про час та місце проведення судового засідання 19.11.2025 був повідомлений за вказаним в матеріалах справи номером телефону (а.с. 1), про що свідчить довідка про доставку 13.10.2025 SMS-повідомлення (а.с. 14).
Тобто йому відомо про знаходження в суді матеріалів щодо нього про адміністративне правопорушення, однак до суду для розгляду справи не прибув, він зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
До того ж судова повістка для вручення ОСОБА_1 направлялась до в/ч НОМЕР_1 (а.с. 28).
Про його виклик у судове засідання також свідчить розміщення оголошення на сайті "Судова влада України" від 05.12.2025 (а.с. 25).
Окрім того, на сайті судової влади, який перебуває у загальному доступі, є список судових справ, призначених до розгляду.
Аналізуючи вимоги ст. 277-2 КУпАП, вбачається, що належним повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є вручення цій особі судової повістки. Іншого повідомлення про розгляд справи чинний КУпАП не передбачає.
Таким чином, судом вжито усі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак він чи його адвокат для розгляду справи не з'явились, про причини неявки не повідомили, поважності причин неявки не убачається, клопотань про відкладення розгляду справи, розгляд справи за їхньої відсутності, письмових пояснень тощо не надали.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Окрім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Ураховуючи, що судом були вжиті заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні, приймаючи до уваги строк розгляду справи, який скоро закінчиться, принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, відсутність вимог обов'язкової участі особи, щодо якої розглядається протокол за даною категорією справ, ненадання доказів поважності причин неявки в судове засідання, тому розгляд справи проводиться за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки він на свій власний розсуд розпоряджається своїми правами.
Окрім того, права ОСОБА_1 урівноважуються можливістю подання апеляційної скарги на рішення суду та можуть бути відновлені шляхом відстоювання своєї позиції в апеляційному суді.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надано:
протокол про адміністративне правопорушення від 05.10.2025, від підпису в якому та ознайомлення з яким ОСОБА_1 відмовився;
довідку начальника групи ВСП с-ща ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.11.2025, в якій просив кваліфікувати дії солдата ОСОБА_1 , що мали місце 05.10.2025 приблизно о 22.30 год, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, чим останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що підтверджується також поясненнями, викладеними в рапорті ст. лейтенанта ОСОБА_2 та молодшого лейтенанта ОСОБА_3 ;
рапорти військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких вказали, що були свідками вчинення військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, а саме: 05.10.2025 приблизно о 22.00 год солдат ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зазначили, що у зв'язку з виконанням службових обов'язків не можуть бути присутніми для надання пояснень щодо даної події. Просили врахувати їхні пояснення під час розгляду справи;
висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 202 від 05.0.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 05.10.2025 о 22.00 год відмовився від освідчення на вміст алкоголю в крові, тобто відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.2025 на ім'я ОСОБА_1 ;
копію паспорту ОСОБА_1 ;
копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_4 від 27.05.2025 про призначення солдата ОСОБА_1 на посаду водія відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти в/ч НОМЕР_1 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що солдат ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби на території в/ч НОМЕР_1 та перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, проте не вказано які саме ознаками вказували на можливе його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З долученої до матеріалів справи довідки начальника групи ВСП від 27.11.2025 вбачається, що дії ОСОБА_1 було кваліфіковано, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В протоколі вказано, що свідками правопорушення були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які належним чином викликалися для надання пояснень в судове засідання шляхом направлення повісток про виклик до в/ч НОМЕР_1 для їх вручення та забезпечення явки вказаних військовослужбовців, однак в судове засіданняне з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Внаслідок неявки вказаних свідків в судове засідання не вдалося встановити, чи були наявні у ОСОБА_1 ознаки алкогольного чи іншого сп'яніння, які саме, що стало підставою для вимоги до нього пройти огляд на стан сп'яніння, та чи відмовився він від проходження такого огляд.
На підтвердження відмови ОСОБА_1 05.10.2025 о 22.00 год від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння суду надано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, підписаний лікарем ОСОБА_5 , та рапорти військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які зазначали про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Проте письмових пояснень лікаря не надано, а надані рапорти військовослужбовців за своєю суттю не є письмовими поясненнями, оскільки їм не роз'яснювалися процесуальні права, передбачені ст. 272 КУпАП, ст. 63 Конституції України, тому суд не бере їх до уваги. Тим більш безпосередньо в суді вказані особи зазначені в рапортах відомості не підтвердили, до суду не з'явились.
Таким чином, відсутня достатня сукупність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби на території в/ч НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, ця обставина в судовому засіданні не підтверджена.
Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відтак відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя Стригуненко В.М.