ЄУН 387/1641/25
Номер провадження по справі 2/387/897/25
24 грудня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 17.10.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс», просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №00-9878984 від 29.07.2024 у розмірі 31 161 гривень 00 копійок.
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» обґрунтовує тим, що 29.07.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9878984 від 29.07.2024 на суму 13 000,00 грн, який підписано електронним підписом позичальника. У наступному 20.01.2025 між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Ейс" укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач зазначає, що в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №00-9878984 від 29.07.2024 перейшло до позивача. Загальна сума заборгованості за кредитним договором №00-9878984 від 29.07.2024 становить 31 161,00 гривня.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду. Також наддав до суду відповідь на відзив згідно з яким 29.07.2024 ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у сумі 13000,00 грн, на рахунок зазначений відповідачем, який було верифікований первісним кредитором. Щодо факту перерахування коштів боржнику ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН представник зазначив, що Фінансова компанія може користуватись послугами іншої фінансової компанії для здійснення певних операцій, включаючи перерахування коштів фізичній чи юридичній особі. 29.07.2024 ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН надіслало повідомлення з додатком, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача. ТОВ "Макс Кредит" не є банківською установою . Товариство в межах виконання умов укладеного договору здійснює розрахунок заборгованості де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми боргу. При укладені кредитного договору №00-9878984 від 29.07.2024, позичальник погодився з умовами визначеним в п.1.6 цього договору та зобов'язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1950 гривень 00 копійок. Таким чином позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов'язання, передбаченні кредитним договором. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвокат відповідача не надав жодних документів.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. При цьому суд зазначає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Крім того судом опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Представник відповідача надав до суду відзив згідно з яким зазначає, що з позовними вимогами відповідачка не згідна, так як чи дійсно картка 5375-4141ХХ-ХХХХ-9588 належить відповідачці доказів позивач суду не надав. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначено у тексті договору. Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу. Також кредитним договором передбачана сплата клієнтом комісії за надання кредиту в сумі 1950 гривень 00 копійок. Банк неповажний стягувати з позичальника плату за комісію за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовляв позичальник. Відтак положення про комісію є нікчемним, що є підставою відмови в задоволенні вимоги про стягнення комісії в розмірі 1950,00 гривень. Також представник відповідача зазначив про безпідставність нарахування позивачем штрафу. На початковій сторінці договору факторингу та на сторінці, де вказано, що ОСОБА_1 числиться за номером 46, також відсутні підписи сторін та печатки на укладення договору. Таким чином відсутність підписів та печаток на додатку та реєстрі боржників до договору факторингу ставить під сумнів факт укладення правочину між сторонами. Відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень 00 копійок.
Згідно зі ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.07.2025 ТОВ "ФК "ЕЙС" зареєстроване як юридична особа 08.05.2019, види економічної діяльності, 64.99 надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення).
Судом встановлено, що 29.07.2024 між ТОВ " МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9878984 в електронній формі, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 13 000 ,00 грн, який має бути повернено до 24.07.2025. Згідно із п. 1.3 договору кредит надається строком на 360 днів.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Отже, Кредитний договір підписано Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 88505, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту Позичальником, Кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями Кредитного договору, а також Довідкою про ідентифікацію .
На виконання умов Кредитного договору 29.07.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується інформаційною довідкою від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» та витягом з реєстру транзакцій.
20.01.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 20012025-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором .
Акт прийому-передачі - означає письмовий документ, який складається спільно Первісним кредитором та Позивачем, за формою згідно Додатку №2 до Договору факторингу, у зв'язку з переходом Прав Вимоги від Первісного кредитора до Позивача на умовах Договору факторингу, підтверджує передачу Позивачу Реєстру боржників відповідно до умов Договору факторингу та складається в день підписання Договору факторингу.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором Факторингу, витяг з Реєстру Боржників додано до позовної заяви та Акту прийому-передачі до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31 161,00 грн.
Відповідно до умов Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 1950,00 грн., порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору. Отже, Позичальнику перераховується сума в розмірі 1950 грн.
Однак, оскільки Відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 31 161 гривень 00 копійок, яка складається з наступного: 14950,00 грн. - заборгованість по кредиту; 16 211,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку та детальним розрахунком заборгованості.
З інформації наданої АТ "Універсал Банк" від 26.11.2025 №БТ/Е-19020, встановлено, що в АТ "Універсал Банк" на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , транзакція здійснена 29.07.2024 по 03.08.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 у сумі 13 000,00 грн була успішною. Номер телефону НОМЕР_3 є фіксованим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повний номер рахунку платіжної картки № НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_1 - НОМЕР_4 /
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
У відзиві представник відповідача заперечує факт укладення кредитного договору, а також отримання кредитних коштів.
Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги, скаржниця посилається на недоведеність позивачем наявності у нього права вимоги, а також неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі, заявленому до стягнення.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до укладеного Договору факторингу №20012025-МК/ЕЙС від 20.01.2025 в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «ФК Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за кредитним договором, внаслідок чого ТОВ «ФК «ЕЙС» замінює ТОВ «МАКС КРЕДИТ» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 , з правом вимоги повного належного виконання обов'язків ним за Договором кредитної лінії №00-9878984 від 29.07.2024.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідачки за вказаними вище кредитними договорами підтверджується витягом з реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, які містить відомості та обсяг необхідної інформації, таких як анкетні дані відповідачки, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 ..
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище правочинів, які у судовому порядку недійсними не визнавалися, тобто презумпцію їх правомірності стороною відповідача не спростовано, тому доводи щодо відсутності у позивача права вимоги суд відхиляє.
ОСОБА_1 , в добровільному порядку не виконувала свої зобов'язання перед товариством, що є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач позбавлений можливості отримати суму кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, на що розраховував при укладенні договору, суд вважає, що даний позов є обґрунтований та доведений належними доказами, тому в цій частині підлягає задоволенню, шляхом стягнення простроченого кредиту (тіла кредиту) в розмірі 14950 грн та 16211,00 грн заборгованості за процентами.
Однак, позивачем в тіло кредиту (в розмірі 1950 грн ) включена також і комісія за договором в розмірі 1950 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в сумі 1950 грн суд зазначає таке.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України«Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 Закону України«Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено, що в п. 1.6. Договору, за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає 1950 гривень.
Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, розмір комісії за обслуговування кредитом, який визначено в договорі про споживчий кредит №00-9878984 від 29.07.2024, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Тобто, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Поряд з цим, в розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до умов договору про споживчий кредит, загальна сума несплачених комісій становить 1950 гривень.
Отже, указані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, хоча такі послуги за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення п. 2.9. договору є нікчемними, тобто недійсними в силу закону, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Водночас позивач розмір комісії додав до заборгованості по тілу кредиту, що суперечить наявному в матеріалах справи розрахунку.
Щодо доводів представника відповідача про неправомірність застосування неустойки під час воєнного стану, суд зазначає, що позивач у заборгованість не включав неустойку, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів належності картки 5375-4141ХХ-ХХХХ-9588 відповідачці, суд зазначає, зо згідно з листом АТ "Універсал Банк" від 24.11.2025 №БТ/Е-19020 встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . Також банк підтвердив переказ коштів на виконання умов кредитного договору рухом коштів по картці № НОМЕР_2 за період з 29 липня 2024 року по 03 серпня 2024 року в сумі 13 000 гривень. Також відповідно до наданої довідки про рух коштів ОСОБА_1 з 29 липня 2024 року по 03 серпня 2024 року, також доводиться факт отримання відповідачкою кредитних коштів.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором кредитної лінії №00-9878984 від 29.07.2024 у загальній сумі 29211 грн, яка складається із: 13000 грн - заборгованості по тілу кредиту; 16211 грн - заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладання кредитного договору, звернувся до ТОВ «Макс Кредит", зазначив бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані .
Договір про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.
Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд вважає, що підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом на користь позивача (нового кредитора за договором відступлення права вимоги). Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотного у суду відсутні.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Соломко та партнери» ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 7000 грн 00 коп, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О.В. від 19.10.2018, ордер на надання правничої допомоги адвокатом Соломко О.В. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», довіреність видана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» адвокату Соломко О.В. від 11.08.2025 .
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд враховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов'язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.
Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до окремого виду правової допомоги таких видів послуги як підготовка адвокатського запиту для отримання інформації та підготовка й подача клопотання про витребування інформації (вони за своєю суттю є складовою послугою підготовки позовних матеріалів), а також із урахуванням ціни позову та задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необґрунтовано завищеними та не відповідають критеріям обґрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, враховуючи заперечення представника відповідача щодо заявленого позивачем розміру судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 4000 грн 00 копійок, що пропорційно до задоволених позовних вимог становить - 3 749 гривень 68 копійок.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 270 гривень 80 копійок.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №00-9878984 від 29.07.2024 у розмірі 29 211 ( двадцять дев'ять тисяч двісті одинадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" 3 749 ( три тисячі сімсот сорок дев'ять ) гривень 68 копійок витрати на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія "Ейс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ( м.Київ, вул.Алматинська, будинок 8 офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.