Справа № 185/1584/25
Провадження № 2/185/3237/25
25 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря судового засідання Губи О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг» у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 47138, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем; стягнути з ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на користь позивачки безпідставно стягнуті кошти за виконавчим провадженням № 66723199 у розмірі 4 025, 10 грн.; стягнути судові витрати.
У обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що 19.05.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. було вчинено виконавчий напис № 47138 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості. 01.11.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем, було відкрито виконавче провадження № 67324617 на підставі виконавчого напису № 47138 від 19.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості. Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушеннями вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. за № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172. Крім того, 12.11.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем, було винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в рамках виконавчого провадження № 67324617. Згідно із вказаною постановою у межах виконавчого провадження № 67324617 виконавцем звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які вона отримує у Фермерському господарстві «САМАРА». Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О. А. № 360 від 24.01.2025 року, за виконавчим провадженням № 67324617 було стягнуто: 4035,10 грн. Вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти в розмірі 4035,10 грн.
Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.
Ухвалою від 21 квітня 2025 року у справі замінено неналежного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив розглянути справу на підставі наявних доказів, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи без його участі не надходило.
На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19 травня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. було вчинено виконавчий напис № 47138 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 65 729, 00 грн.
01 листопада 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем, було відкрито виконавче провадження № 67324617 на підставі виконавчого напису № 47138 від 19.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 65 729, 00 грн. за кредитним договором № 002-03537-170214 від 17.02.2014 року.
12 листопада 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем, винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в рамках виконавчого провадження № 67324617 згідно якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які вона отримує у Фермерському господарстві «САМАРА».
14 листопада 2021 року, приватним виконавцем було винесено Постанову про арешт коштів боржника, в рамках виконавчого провадження № 67324617.
Згідно з відповіді приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана О. А. № 360 від 24.01.2025 року, за виконавчим провадженням № 67324617 було стягнуто: 4035,10 грн.
Крім того, судом встановлено що 09 серпня 2022 року між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Лайф Факторинг» укладено договір факторингу № 2/22-ц відповідно до якого ТОВ «ФК «Лайф Факторинг» набуло право нового кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-03537-170214 від 17.02.2014 року.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами ст. 39 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється саме Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.
Відповідно до вимог п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до вимог п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з вимогами пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172.
Даний Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, можна дійти висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», передбачено, що для одержання виконавчого напису необхідно подати, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17, розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначила наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов'язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та не чинною постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 та Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 461/4609/16-ц.
Так, з тексту оспорюваного виконавчого напису № 47138від 19 травня 2021 року встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
Тобто, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 19 травня 2021 року не врахував, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" було визнано незаконною та не чинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Таким чином, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.
Вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, а тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виконавчий напис вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за номером № 47138 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 65 729, 00 грн. таким що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення безпідставно стягнутих коштів.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Отже правові підстави набуття відповідачем 4 025, 10 грн. на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, а зазначена сума коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн., суд виходить з наступного.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами витрати на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
Представником позивача надано Договір про надання правової допомоги б/н -24 від 05.12.2024 року, акт виконаних робіт від 13.02.2025 на суму 6 000 грн., додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги,квитанція від 05.12.2024 про оплату ОСОБА_1 6000 грн. за договором про надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 137 ЦПК України)
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України)
Відповідачем не заявлено про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
З урахуванням наведеного, обсягу наданих позивачеві адвокатських послуг та виконаних робіт, враховуючи співмірність зі складністю судового спору, суд вважає можливим стягнути на користь позивача з відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6 000, 00 грн.
Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подачу до суду позову в розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 4, 10, 11-13, 81, 95, 263-265, 280-282 ЦПК України,суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 47138, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 65 729, 00 грн. за кредитним договором № 002-03537-170214 від 17.02.2014 року таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти у розмірі 4 025 (чотири тисячі двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме : витрати по сплаті судового збору за подачу до суду позову до суду в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок; витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, а всього 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайф Факторинг», ЄДРПОУ 41041174, місцезнаходження : 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 10.
Суддя С. Г. Юдіна