Справа № 183/7684/25
№ 2/183/4836/25
22 грудня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі головуючої судді Сороки О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Груп Сервіс» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, -
Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.
23 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Груп Сервіс» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона в період з 29 березня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно знаходилася у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Груп Сервіс (далі - Відповідач). Перебування в трудових відносинах з відповідачем підтверджується витягом з трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідкою за формою ОК-5 Пенсійного фонду України.
Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата за жовтень 2024 року у розмірі 13 546,53 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок шість грн. 53 коп.) Підтвердженням факту нарахування вказаною суми є відомості з довідки за формою ОК-5 пенсійного фонду України. Але довідку про нараховану та несплачену суму при звільненні відповідач відмовляється надати позивачу.
На думку позивачки, до виплати з суми заборгованості підлягає сума за мінусом податків (13546,53 х 19,5 % ) 2641,57 грн., а саме (13546,53 - 2641,57) 10 904,96 грн.
В день звільнення відповідач в порушення норм діючого законодавства не повідомив позивача письмово про нараховані суми належні при звільненні і не здійснив виплату належних коштів.
Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача заробітну плату з урахуванням інфляції за період з листопада 2024 року по червень 2025 року, що за її підрахунками становить 1090,50 грн.
Всього позивачка наполягає на стягненні 11 995,46 грн.
Крім того, просить стягнути витрати на оплату правничої допомоги за складання позовної заяви в сумі 1500 грн.
Відповідач правом на відзив не скористався.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 20).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 29.03.2024 року по 31.10.2024 року (а.с.3-6).
Згідно довідки форми ОК - 5 відповідачем нарахована позивачу заробітна плата за жовтень 2024 року у розмірі 13 546,53 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок шість грн. 53 коп.) (а.с. 7-12).
Як стверджує позивач, вищевказана сума заборгованості по заробітній платі відповідачем не сплачена.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені Колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати в розмірі 13546,53 грн., розмір якої визначений позивачем у позові, з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі, а не навпаки, як на тому наполягає позивачка.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме - нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати Позивачу, Відповідач своєчасно не виплатив заробітну плату, однак позивачка наполягає на стягненні заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, а тому, суд, беручи до уваги розрахунок позивача щодо індексу зростання цін на споживчі товари, прийшов до висновку про обґрунтованість вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період з листопада 2024 року по липень 2025 року.
Іншого в спростування стороною Відповідача не було наведено аргументів та доказів.
Так, судом встановлено, що за період з листопада 2024 року по червень 2025 року рівень інфляції в Україні становив 110,0 %, що підтверджується офіційними даними Державної служби статистики України.
Враховуючи інфляційне знецінення грошових коштів, розрахунок інфляційної суми за станом на 30.06.2025 року:
Інфляція за листопад-грудень 2024 року склала (101,9x101.4) 103,3%
Інфляція за січень 2025 року по червень 2025 р. включно склала 106,5 %.
Всього інфляція за період з листопада 2024 року по червень 2025 року включно склала (103,3 % х 106,5 % ) 110,0 %.
Однак, за розрахунком суду, інфляційна сума складає 1354,65 грн. (13 546,53 х 110,0 % = 14901,18 -13546,53).
Всього з відповідача підлягає на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 14901,18 грн. (13546,53+1354,65).
Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки Відповідач не здійснив належної виплати при звільненні позивача та порушив строки виплати заборгованості по заробітній платі.
Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. 00 коп.
Згідно з частиною 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 ст. 133 ЦПК України).
Як встановлено частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст. 137 ЦПК України).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. 00 коп. до матеріалів справи додані копії наступних документів: Договір № 32 про надання професійної правничої допомоги від 11.07.2025 з адвокатом Маркело В.О. (а.с.15-16), Акт виконаних робіт від 18.07.2025 (а.с.17), довідка про сплачений гонорар адвокату у сумі 1500 грн. 00 коп. (а.с. 18).
Суд вважає, що сума витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу співмірна зі складністю справи, обсягом послуг (збір документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду, надання усної консультації клієнту, підготовка Адвокатського запиту).
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з Відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 47, 94, 115, 116 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 78-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Груп Сервіс» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Груп Сервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 13546 грн., 53 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період з листопада 2024 року по червень 2025 року у розмірі 1354,65 грн., а всього 14901 гривня 18 копійок. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот одна гривня 18 копійок коп.), а також витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча п'ятсот ривень).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-груп сервіс» (ЄДРПОУ 43631394), адреса: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Слобожанське, вул. Слобожанська,23 а, на користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Груп Сервіс» (ЄДРПОУ 43631394), адреса: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Слобожанське, вул. Слобожанська, 23а.
Суддя О.В. Сорока.